Постанова

від 03.11.2020 по справі 500/485/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/485/20 пров. № А/857/10082/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк С.М.

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалену суддею Мартиць О.І. у м. Тернополі у справі № 500/485/20 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , управління регіонального розвитку, інфраструктури та дорожнього господарства Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо не розірвання договору № 007/2017 від 21 червня 2017 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за результатами проведеного 15 червня 2017 року конкурсу щодо визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 та не укладення договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як з автомобільним перевізником, який за результатами проведеного 15 червня 2017 року конкурсу щодо визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, визнаний таким, що зайняв друге місце та зобов`язати усунути відповідне порушення шляхом розірвання договору № 007/2017 від 21 червня 2017 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, укладений з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за результатами проведеного 15 червня 2017 року конкурсу щодо визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 і укладення договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятнн - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як з автомобільним перевізником, який за результатами проведеного 15 червня 2017 року конкурсу щодо визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, визнаний таким, що зайняв друге місце.

У обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що 15 червня 2017 року відповідач провів конкурс для визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 та визначив переможця конкурсу фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 . 21 червня 2017 року управління регіонального розвитку, інфраструктури та дорожнього господарства Тернопільської обласної державної адміністрації уклало з ним договір № 007/2017 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354. У березні 2019 року позивач повідомив відповідача, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав для участі в конкурсі для визначення перевізника недостовірну інформацію щодо кількості автобусів, необхідних для здійснення перевезень, а у серпні 2019 року позивач повідомив відповідача про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не виконує умовив укладеного з ним договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Тернопіль - Копичинці , 353/354 і не обслуговує рейс Тернопіль-Копичинці . На вказані повідомлення про порушення умов конкурсу та договору фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 відповідач не відреагував та не розірвав з ним договір, внаслідок чого, на думку позивача допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду з мотивів пропуску строку звернення до суду.

Не погодившись з цією ухвалою, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції неповно з`ясував та дослідив обставини поважності пропуску строку звернення до суду. Позивач вважає, що пропуск строку звернення до суду з адміністративним позовом зумовлений обставинами, які не залежали від волі особи, яка звернулася із позовом та пов`язані з тим, що на неодноразові звернення до відповідача, позивач дізнався про порушення своїх прав лише 25.09.2019 року. Крім того, пропуск строку звернення до суду з цим позовом зумовлений зміною юрисдикції судів щодо розгляду цієї категорії спорів.

Позиція відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із цим адміністративним позовом зводиться до того, що позивач дізнався про порушення своїх прав у березні 2019 року, в той час коли отримав лист відповідача, у якому відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для розірвання договору № 007/2017 від 21 червня 2017 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, який укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , як переможцем конкурсу, з підстав подання ним недостовірної інформації.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що предметом адміністративного позову є бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації, яка полягає у не розірванні в односторонньому порядку договору № 007/2017 від 21 червня 2017 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354, укладений управлінням регіонального розвитку, інфраструктури та дорожнього господарства Тернопілської обласної державної адміністрації з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за результатами проведеного 15 червня 2017 року конкурсу щодо визначення перевізників пасажирів на міжміському маршруті загального користування Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 та не укладення аналогічного договору з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , як з автомобільним перевізником, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце.

Підставою адміністративного позову є факт подання на конкурс фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 недостовірної інформації щодо кількості автобусів, необхідних для здійснення перевезень.

Про цей факт позивач повідомив відповідача листами від 30.01.2019 року та 18.03.2019 року.

Відповідач з цього приводу листами № 04-1666/42 від 13.03.2019 року та № 1912//24 від 11.04.2019 року повідомив позивача про безпідставність його доводів та відмовив у розірванні договору № 007/2017 від 21 червня 2017 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу з 13.03.2019 року відомо про порушення його прав та інтересів, а тому позивач, на думку суду першої інстанції, пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Апеляційний суд встановив що адміністративний позов ґрунтується на двох підставах, а саме: надання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 під час проведення конкурсу недостовірної інформації щодо кількості автобусів, необхідних для здійснення перевезень та не виконання умов договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354.

Сторони не заперечують, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, який ґрунтується на тій підставі, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , подав на конкурс недостовірну інформацію щодо кількості автобусів, необхідних для здійснення перевезень, згідно з умовами конкурсу. Однак позивач вважає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом, який ґрунтується на цій підставі, пропустив з поважних причин, через зміну юрисдикції судів щодо розгляду цієї категорії спорів. Позивач зазначив, що на момент подачі аналогічного позову вперше у жовтні 2019 року, вказаний спір належав до юрисдикції господарського суду.

Апеляційний суд встановив те, що 17 жовтня 2019 року позивач звернувся з аналогічним позовом до господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі № 921/668/19 за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24 січня 2020 року провадження у справі № 921/668/19 - закрито, у зв`язку з непідсудністю спору господарському суду.

Однак, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що зміна юрисдикції судів щодо розгляду цієї категорії справ є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду та зазначає, що станом на момент відкриття провадження у господарській справі № 921/668/19 Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 4 та 12 червня 2019 року по справах № 903/605/17, № 910/2175/18, вже висловила правову позицію щодо розгляду цієї категорії справ та віднесла вирішення цих спорів до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, на момент звернення позивача до господарського суду існувала правова позиція Великої Палата Верховного Суду про юрисдикційну належність цього спору адміністративному суду.

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду не відбулось зміни юрисдикційної належності цього спору, а дії позивача та його адвоката щодо оскарження бездіяльності відповідача в порядку господарського судочинства не можуть бути виправдані незнанням позицій Верховного Суду та оскарженням рішень і дій суб`єкта владних повноважень до не належного суду.

Крім того, іншою підставою адміністративного позову є та обставина, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не виконує умови укладеного з ним договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на автобусному маршруті Гусятин - Тернопіль, Тернопіль - Копичинці , рейси 271/272, 353/354 і не обслуговує рейс Тернопіль-Копичинці , 353/354. Про цю обставину, як зазначив позивач він дізнався у вересні 2019 року та одразу повідомив відповідача, однак відповідач проявив бездіяльність та не розірвав договір перевезення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . При цьому, позивач вказав, що суд першої інстанції не надав цій обставині оцінки з позицію строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Оцінюючи наведену обставину з позиції строку звернення до суду, апеляційний суд встановив, що на звернення позивача, у якому позивач повідомив про те, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не обслуговує маршрут Тернопіль-Копичинці , рейс 353/354, відповідач надіслав позивачу лист № 02-5775/24 від 25.09.2019 року, у якому вказав, що наведені позивачем факти направлені для перевірки та вжиття відповідних заходів до Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області, і, у разі розірвання договору перевезення, позивачу буде надано право здійснювати пасажирські перевезення на міжміському автобусному маршруті загального користування Тернопіль-Копиченці 353/354 на строк до закінчення строку дії договору.

На думку апеляційного суду, вказана відповідь відповідача не свідчить про порушення прав позивача, шляхом дій чи бездіяльності, оскільки з неї слідує, що відповідач зацікавлений у встановленні дійсних обставин дотримання договору перевезення, і, у разі, встановлення невиконання умов договору перевізником готовий розірвати його достроково. Тим більше позивач не звертався до відповідача з вимогою розірвати договір, а лише повідомив про відомі йому обставини.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно залишив адміністративний позов без розгляду, внаслідок пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/485/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 09.11.2020 року