Рішення

від 10.11.2020 по справі 904/2309/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2309/20 за позовом Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"

про стягнення 74 274,96 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - Марченко А.О. дов. № 464/ПУ/2020 (юрисконсульт), Скиба С.Г. дов. № 463/ПУ/2020 від 12.01.2020 ( юрисконсульт)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просив стягнути з Відповідача 67 083,60 грн. - основного боргу, 788,66 грн. - 3% річних, 695,01 грн. - індексу інфляції, 5 707,69 грн. - пені, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати та 2 102,00 грн. - судового збору, 7 427,49 грн. - витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2020 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2309/20 за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що Договір №1027-ПУ-ШУГК стосується надання послуг, що підтверджується предметом та змістом даного договору, проте акти приймання стосуються виконання будівельних робіт. У позовній заяві позивач використовує поняття - послуги та роботи, створюючи неточності у змісті та позовних вимогах, не дивлячись на те, що предмет являється істотною умовою договору. Зважаючи на вимоги ст. 837, 901 ЦК України сторони договору не дійшли згоди щодо істотної умови Договору, а саме щодо предмета спору, а тому, керуючись ч.2 ст. 180 ГК України, Договір №1027-ПУ-ШУГК є неукладеним, а між сторонами склалися позадоговірні відносини, до яких умови договору не застосовуються. Розрахунок заборгованості Позивачем проведено неправильно, тому Відповідач заперечує проти заявленої до стягнення суми. Згідно з п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих Виконавцем Замовнику послуг протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг по кожному з етапів. Тобто, процес надання послуг або результат виконаних робіт відображається в акті прийому-передачі наданих послуг/виконаних робіт, кожен з яких підлягає оплаті окремо та має конкретну кінцеву ціну. Позивач не відобразив інформацію щодо заборгованості конкретно по кожному акту, а отже, і подальші розрахунки інфляційних витрат від простроченої суми, три відсотки річних та розрахунок пені виконано безпідставно. Оскільки, договір є неукладеним, то нарахування штрафних санкцій за умовами договору є необґрунтованим. Крім цього, 19.05.2020 Відповідач здійснив два платежі у розмірі 17 462,12 грн. та 5 390,24 грн. Відповідач заперечує проти вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7 427,49 грн., так як заявлена сума є безпідставною та документально не підтвердженою. У п.3.2. Договору про надання правової допомоги зазначено, що надання правової допомоги за цим Договором оформлюється двосторонніми Актами-прийому передачі виконаних робіт, які складаються Виконавцем та мають бути підписані Замовником не пізніше п`яти днів з дня їх отримання. Жодних документальних підтверджень щодо заявлених Позивачем вимог на правничу допомогу адвоката, надано не було.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що застосування при передачі даних Виконавцем послуг примірної форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", то це жодним чином не впливає на правову природу Договору та не надає йому ознак договору підряду. Як вказує у відзиві на позовну заяву Відповідач, згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Натомість предметом укладеного Позивачем з Відповідачем Договору є надання послуг, які споживаються в процесі здійснення певної діяльності, а саме - налагодженні теплових мереж калориферних установок Замовника. Як зазначено у ДСТУ Б. Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", який затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, Додаток Т "Форма Акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) " є довідковим і не носить обов`язкового характеру. При оформленні Актів прийому-передачі наданих послуг сторони Договору не заперечували проти застосування примірної форми №КБ-2в Акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт, оскільки вона є інформативною та зручною у застосуванні. Враховуючи наведене, при укладенні Договору Позивач та Відповідач відповідно до ст. 180 ГК України погодили предмет, ціну та строк дії Договору, що спростовує твердження Відповідача про те, що Договір є неукладеним. Щодо тверджень Відповідача, що Позивач не відобразив інформацію щодо заборгованості конкретно по кожному акту, а отже, і подальші розрахунки інфляційних втрат від простроченої суми, 3% річних та розрахунок пені виконані безпідставно, Позивач вказав, що ним здійснено розрахунок інфляційних втрат від простроченої суми, трьох відсотків річних та розрахунок пені виходячи зі строку виконання зобов`язань з оплати наданих послуг за Актами приймання виконаних будівельних робіт. Так за Актом №1 від 12.07.2019 період прострочення почався з 17.08.2019, а за Актами №2 від 26.12.2019 та Актами №3 від 26.12.2019 період прострочення почався з 01.02.2020. Отже, твердження Відповідача про необхідність здійснення розрахунку окремо по кожному акту є безпідставним. Крім цього, Відповідачем не надано контррозрахунок заявленої до стягнення суми. Щодо тверджень Відповідача, що 19.05.2020 ним здійснено два платежі 17 462,12 грн. та 5 390,24 грн., то Позивач визнає вказану обставину, та зазначає, що часткова сплата була здійснена Відповідачем після відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 49 ГПК України Позивач подасть заяву про зменшення позовних вимог лише в частині суми основного боргу, оскільки пеню, втрати від інфляції та 3 % річних нараховано по 24.04.2020, тобто до часткового погашення Відповідачем суми боргу. Відповідач заперечує вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 427,49 грн., посилаючись на те, що дана сума є безпідставною та документально не підтвердженою, однак Позивач відхиляє такі заперечення, оскільки на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 №01/04/20 та дотримуючись Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018, Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, було укладено Додаткову угоду №8 від 12.05.2020 умовами якої визначено порядок оплати, приймання-передачі та розмір отриманої плати за надану правову допомогу по справі №904/2309/20. За умовами п.2 Додаткової угоди №8 від 12.05.2020 та на підставі здійснених розрахунків, загальну суму винагороди за надання правової допомоги було визначено у розмірі 7 427,29 грн. за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за Договором, що становить 10% від ціни позову. Вказаними вище рекомендаціями Ради адвокатів Чернігівської та Харківської області передбачено таку ставку адвокатського гонорару як "Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - від 5%", відповідно у цьому разі детальний опис робіт (наданих послуг) не потребується. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу Позивача за Договором №01/04/20 від 01.04.2020, Додатковою угодою №8 від 12.05.2020 Позивач надав: копію Договору про надання правової допомоги №01/04/20 від 01.04.2020, копію Додаткової угоди №8 від 12.05.2020, копію акту приймання-передачі виконаних робіт №5 від 25.05.2020, копію рахунку №5 від 25.05.2020, копію рахунку №9 від 26.05.2020, оригінал платіжного доручення №12263 від 26.05.2020, оригінал платіжного доручення №12267 від 28.05.2020.

Разом з відповіддю на відзив, Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Згідно з наданими заявами, Позивач просить стягнути з Відповідача 44 231,24 грн. - основного боргу, 5 707,69 грн. - пені, 788,66 грн. - 3% річних, 695,01 грн. - індексу інфляції та 7 427,49 грн. - витрат на правничу допомогу.

Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з Відповідача 40 123,24 грн. - основного боргу, 5 707,69 грн. - пені, 788,66 грн. - 3% річних, 695,01 грн. - індексу інфляції та 7 427,49 грн. - витрат на правничу допомогу.

Відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №№1735648 від 24.09.2020 на суму 23 972,82 грн. та №1735649 від 24.09.2020 на суму 16 150,42 грн.

Від Позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, мотивована тим, що після відкриття провадження у справі, Відповідачем сплачено суму основного боргу.

Позивач подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Від Відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, мотивоване тим, що він добровільно, до рішення суду, погасив заборгованість, заявлену Позивачем, тому предмет спору між сторонами на даний час відсутній, що є підставою для зменшення розміру неустойки.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Відповідача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2019 сторонами укладено Договір №1027-ПУ-ШУГК про надання послуг (далі Договір), за п.1.1. якого Виконавець (Позивач) зобов`язується у 2019 році надати Замовнику (Відповідачеві) послуги, зазначені в. 1.2. цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг: налагодження теплових мереж і калориферних установок ВСП "ШАХТОУПРАВЛІННЯ імені ГЕРОЇВ КОСМОСУ" (далі послуги) код згідно ДКПП: 71.12.13-00.00 (п.1.2. Договору).

Сума цього Договору становить: 96 000,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 20 % - 16 000,00 грн. (п.3.1. Договору).

Вартість послуг цього Договору не підлягає індексації у зв`язку з інфляцією (п.3.3. Договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих Виконавцем Замовнику послуг протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг по кожному з етапів (п.4.1. Договору).

Замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього Договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата (п.4.3. Договору).

Строк (період/графік) надання послуг зазначено у Додатку №1 (п.5.1. Договору).

Кількість/обсяг послуг зазначені в Додатку №1 до цього Договору, що додається та є його невід`ємною частиною (п.5.2. Договору).

Надані Виконавцем послуги згідно з цим Договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг (п.5.4. Договору).

Замовник перевіряє надані акти прийому-передачі наданих послуг в строк до 3 робочих днів після їх отримання.

У разі відмови Замовника підписати акт прийому-передачі наданих послуг, він направляє письмове повідомлення виконавцю з відмовою від підписання акту прийому-передачі наданих послуг із зазначенням переліку виявлених недоліків (дефектів) (п.5.6. Договору).

Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги (п.6.1.1. Договору).

У разі невиконання (повного або своєчасного) та/або несвоєчасного виконання зобов`язань, а саме порушення Замовником строків сплати за послуги, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.7.6. Договору).

У Додатку №1 до Договору "Договірна ціна та графік виконання налагодження теплових мереж та калориферних установок у 2019 році" сторони погодили найменування робіт, вартість та строк їх виконання.

12.07.2019 сторонами підписано Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2019 на суму 23 972,82 грн.

26.12.2019 сторонами підписано Акти №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 на суму 4 108,00 грн. та 5 390,24 грн.

26.12.2019 сторонами підписано Акти №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 на суму 17 462,12 грн. та 16 150,42 грн.

За фактом надання послуг , Позивачем складені та направлені для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 12.07.2019, №15 від 26.12.2019, №16 від 26.12.2019, №17 від 26.12.2019 та №18 від 26.12.2019.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, на момент звернення з позовом, останній за отримані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим за Відповідачем обліковується борг у розмірі 67 083,60 грн.

З посиланням на п. 7.6. Договору, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню у розмірі 5 707,69 грн. за період прострочки з 17.08.2019 по 24.04.2020.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 788,66 грн. за період з 17.08.2019 по 24.04.2020, індекс інфляції - 695,01 грн. за період з 01.09.2019 по 31.03.2020.

Нарахування проводилося окремо за кожним актом.

Позивач направляв Відповідачеві претензії (№145/ПР від 28.02.2020 та №156/ПР від 02.03.2020), у яких просив протягом двох тижнів сплатити суму боргу.

За даними Позивача, зазначені претензії залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є факт надання Позивачем послуг за Договором та прийняття Відповідачем робіт, наявність простроченої заборгованості, правомірність нарахування штрафних санкцій.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Після відкриття провадження у справі, Відповідач оплатив суму основного боргу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в розмірі 40 123,24 грн. підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Перевіривши розрахунок Позивача щодо пені, суд встановив, що розрахунок проведено правильно.

За перерахунком суду індекс інфляції становить 693,98 грн., 3 % річних - 787,25 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення неустойки, у якому просить зменшити розмір неустойки, оскільки основний борг, заявлений Позивачем, Відповідачем сплачено повністю.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Відповідач, звертаючись з клопотанням про зменшення неустойки, послався на те, що добровільно сплатив борг до прийняття судом рішення, тому предмет спору між сторонами на даний час відсутній, що є підставою для зменшення розміру неустойки.

Однак, оплата одержаних послуг є обов`язком сторони, передбаченим, як Договором, так і чинним законодавством. У даних договірних відносинах Відповідач допустив прострочку в розрахунках і, виконання зобов`язань з порушенням умов договору, не може служити підставою для зменшення неустойки.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що Відповідач не довів наявність підстав для задоволення його клопотання про зменшення неустойки належними і допустимими доказами, тому клопотання відхиляється судом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належать: 787,25 грн. - 3 % річних, 693,98 грн. - індексу інфляції, 5 707,69 грн. - пені, решта позову не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.

При закритті провадження у справі, відповідно до п. 4 ст. 231 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, Позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням щодо повернення частини судового збору пропорційно частини вимог, за якими закрите провадження у справі.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Позивач заявив до стягнення з Відповідача витрати на надання правничої допомоги у сумі 7 427,49 грн.

Так, 01.04.2020 Позивачем (Клієнт, Замовник) та Адвокатським бюро "Пшець Олександр" (Бюро, виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №01/04/20 (далі Договір), за п.1.1 якого Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу….

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.2 Договору надання правової допомоги за цим договором оформлюється двосторонніми актами прийому-передачі виконаних робіт, які складаються Виконавцем та мають бути підписані Замовником не пізніше п`яти днів з дня їх отримання.

12.05.2020 Клієнтом та Бюро укладено Додаткову угоду № 8, у якій сторони дійшли згоди, що гонорар за прийняття рішення на користь клієнта становить 10 % від ціни позову - 7 427,49 грн.

25.05.2020 Клієнтом та Бюро підписано Акт приймання-передачі наданих послуг № 5, у якому зазначено, що вартість наданих послуг складає 7 427,49 грн.

Бюро виставило Клієнту рахунки № 5 від 25.05.2020 на суму 3 427,85 грн. та № 9 від 26.05.2020 на суму 3 999,64 грн.

Клієнтом оплачено зазначені рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями №12263 від 26.05.2020 на суму 3 427,85 грн. та №12267 від 28.05.2020 на суму 3 999,64 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які оплачені або підлягають оплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 25.05.2020 не містить детального опису робіт. Відтак неможливо встановити, які послуги були надані клієнту та який час було витрачено на їх виконання.

Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням найменування робіт та витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких робіт обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Крім того, у додатковій угоді № 8 від12.05.2020, Клієнт і Бюро визначили назву послуги у даній справі: "Гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта". Однак, на час підписання акту приймання-передачі наданих послуг № 5 від 25.05.2020, з посиланням на додаткову угоду №8 від 12.05.2020, рішення у даній справі ще не було прийняте.

Враховуючи викладене, заява Позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі за позовом Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення основного боргу в розмірі 40 123,24 грн.

Позов Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", 51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76 (код 00178353) на користь Приватного підприємства "ЕНТАЛЬПІЯ ПЛЮС", 69114, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 19, кв. 101 (код 34868910) 693,98 грн. - індексу інфляції, 787,25 грн. - 3 % річних, 5 707,69 грн. - пені, 319,38 грн. - судового збору.

У решті вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 13.11.2020

Суддя С.Г. Юзіков