Рішення

від 05.11.2020 по справі 923/1040/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 року Справа № 923/1040/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора-заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області (м.Гола Пристань Херсонської обл.) в інтересах держави в особі Голопристанської міської ради Херсонської області (м.Гола Пристань Херсонської обл. ідентифікаційний код юридичної особи 35550028)

до Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (м.Херсон, ідентифікаційний код юридичної особи 30768558)

про стягнення 248 807,65 грн. (відшкодування збитків за бездоговірне користування земельною ділянкою (безпідставно збережені кошти)

за участю представників:

від прокуратури Херсонської області - Волкова Н.М.

від позивача - Тараненко С.М.

від відповідача - адвокат Мельничук Д.М., ордер серії ПТ № 138014 від 05.12.2019

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019р. до суду надійшла позовна заява прокурора - заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах Голопристанської міської ради з вимогами, спрямованими до товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" (м.Херсон) про стягнення 248 807,65 грн. збитків за бездоговірне користування земельною ділянкою (безпідставно збережені кошти).

Ухвалою від 02.12.2019р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку загального провадження. В судовому засіданні 19.12.2019 оголошено перерву до 08.01.2020р.

08.01.2020р. відповідач надав відзив на позов, яким повністю заперечує проти позовних вимог, вважає, що у справі відсутній предмет спору, оскільки дата реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем - 22.02.2019р., дата реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 22.02.2019р., дата реєстрації земельної ділянки, як об`єкта речового права, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - 22.11.2018р. Відтак, земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав лише 22.11.2018р.

В судовому засіданні 08.01.2020р. оголошено перерву до 23.01.2020р.

21.01.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив від прокуратури Херсонської області за якою прокурором не визнаються доводи відповідача викладені у відзиві.

Також, 23.01.2020р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. За результатами судового засідання 23.01.2020р. було прийнято ухвалу, якою підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.02.2020р.

07.02.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив від Голопристанської міської ради Херсонської області, якою просять визнати поважними причини несвоєчасного подання відповіді на відзив, долучити до матеріалів справи дану відповідь та врахувати її при розгляді справи, а також долучити до матеріалів справи докази.

11.02.2020р. в судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2020.

04.03.2020р. від відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору. В судовому засіданні 11.03.2020р. оголошено перерву до 26.03.2020р.

24.03.2020р. до суду від відповідача надійшло клопотання про прийняття доказів направлення клопотання про закриття справи учасникам справи.

25.03.2020р. до суду надійшло клопотання від представника ТОВ «Магістраль» про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання мотивоване тим, що з 12.03.2020р. до 03.04.2020р. на усій території України запроваджено карантин через спалах у світі корона вірусної інфекції (СОVID-19). Таке рішення було прийнято на засіданні КМУ від 11.03.2020 р. постанова № 211. У зв`язку з чим, Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів з проханням утриматись від участі у судових засіданнях. Також Рада суддів просить громадян утриматись від відвідин суду.

Ухвалою суду від 26.03.2020р. розгляд справи відкладено до 14.04.2020р. Ухвалою від 14.04.2020р. розгляд справи відкладався, з урахуванням ухвали від 15.04.2020р. про виправлення описки, на 29.04.2020р. у зв`язку із поданим 13.04.2020р. клопотанням представника ТОВ «Магістраль» про відкладення розгляду справи на іншу дату, яка припадає поза межами строку карантину, який було продовжено до 24.04.2020р.

27.04.2020р. на електрону пошту суду від представника відповідача ТОВ «Магістраль» надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на дату, яка припадає поза межами строку дії карантину, оскільки карантинні заходи були продовженні до 11.05.2020р. Від інших учасників справи будь-яких документів до суду не надходило. Ухвалою від 29.04.2020р. розгляд справи відкладено на 19.05.2020р. у зв`язку із поданим клопотанням представника ТОВ «Магістраль» про відкладення розгляду справи на іншу дату.

05.05.2020р. міський голова Голопристанської міської ради Херсонської області надіслав на електрону пошту суду клопотання про перенесення розгляду справи через продовжений карантин до 22.05.2020р. Окрім цього, 05.05.2020р. на адресу суду від міського голови Голопристанської міської ради Херсонської області надійшли заперечення стосовно клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 19.05.2020р. розгляд справи відкладено на 02.06.2020р.

Суд розглянувши в судовому засіданні 02.06.2020р. клопотання про закриття провадження, робить висновок, що даний спір заявлено з дотриманням предметної та територіальної підсудності, спір між сторонами існує і має бути розглянутий судом за правилами господарського судочинства. За таких обставин суд відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Разом з тим, розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає зупиненню. Так, ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.06.2020 провадження у справі № 923/1040/19 зупинено до перегляду судового рішення у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду № 912/2385/18.

06.08.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання від 04.08.2020 №б/н (вх. № 5904/20), яким надані суду постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.05.2020 у справі №819/478/17.

Ухвалою від 20.08.2020р. за поданим 14.08.2020 прокуратурою Херсонської області клопотанням про поновлення провадження у справі, провадження у справі № 923/1040/19 - поновити; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07 вересня 2020 року. Явку уповноважених представників учасників процесу в судове засідання визнати обов`язковою. Запропоновано сторонам подати письмові пояснення на обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням Постанови Великою Палатою Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

04.09.2020р.від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, у висновку за якими представник відповідача просив залишити заяву без розгляду.

07.09.2020р. від прокуратури Херсонської області надійшли письмові пояснення.

У судових засіданнях 07.09.2020р., 06.10.2020р., 08.10.2020р. оголошувались перерви.

Господарський суд при розгляді цієї справи, враховує такі обставини.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами та доповненнями) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції "COVID-19", зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто з 07.08.2020р.

Враховуючи, що жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину, на розгляд суду не подано, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений на підставі наведених норм Закону.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог Новокаховська місцева прокуратура за результатами вивчення стану дотримання вимог законодавства з питань відшкодування збитків за користування земельними ділянками державної та комунальної власності без правовстановлюючих документів зазначає, що на території м.Гола Пристань ТОВ Магістраль користується земельною ділянкою площею 1,9810 га без оформлення документів, які посвідчують право власності чи користування вказаною ділянкою, не сплачуючи при цьому за її використання кошти до місцевого бюджету. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ТОВ Магістраль з 17.11.2006р. є власником нерухоме майна розташованого за адресою: Херсонська область, м.Гола Пристань, пров.Будівельників, 1. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,9810 га по пров.Будівельників, 1, в м.Гола Пристань - кадастровий номер 6522310100:02:001:2056. За рішенням Голопристанської міської ради від 30.05.2007р. №329 відповідачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в оренду для розміщення виробничої бази, яка належить відповідачу на праві приватної власності. Проте, договір оренди земельної ділянки з 2006р. по 2018 р. укладено не було та плата за користування вказаною ділянкою не здійснювалась. 29.01.2019р. Голопристанською міської радою прийнято рішення №941 про передачу в оренду відповідачу вказаної земельної ділянки, строком на 5 років, для розміщення виробничої бази оплатою у розмірі 4% від нормативої грошової оцінки.

Позивач також зазначає, що у реєстрі право оренди даної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ Магістраль лише 22.02.2019р. Позивач вважає, що з урахуванням приписів ст.ст. 116, 120, 124, 125, 126, 206 Земельного Кодексу України, ТОВ Магістраль використовувало земельну ділянку площею 1,9810 га з 17.11.2006р. по 22.02.2019р. без відповідних правових підстав. Таким чином, позивач вважає, що з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна по пров.Будівельників,1 в м.Гола Пристань, у відповідача виник обов`язок сплати плати за землю, на якій знаходиться даний об`єкт нерухомості. Однак, на протязі 2006-2018 років відповідач не зареєстрував право користування земельною ділянкою та не сплачував плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого безпідставно зберіг кошти у вигляді орендної плати у сумі 387548,01 грн., чим порушила також положення статей 1212, 1214 ЦК України.

З метою визначення розміру збитків заподіяних Голопристанській міській раді, та їх подальшого відшкодування, керуючись ст. 156, 157 Земельного кодексу України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, 19.02.2019 виконавчим комітетом Голопристанської міської ради прийнято рішення № 163 від 23.10.2018р., про затвердження акту Комісії з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам №2 від 10.09.2018р. внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розрахунок втрат до міського бюджету за користування земельною ділянкою площею 19810 кв.м. за період 2015-2017 років становить 244955,61грн.

Рішенням виконавчого комітету Голопристанської міської ради № 102 від 25.07.2019р. затверджено акт Комісії від 03.06.2019р. №1 про визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства, згідно з яким розрахунок втрат до міського бюджету за користування земельною ділянкою площею 19810 кв.м. за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. становить 142592,38грн.

При розрахунку застосовано ставку орендної плати у розмірі 4 % нормативної грошової оцінки землі в рік відповідно до рішень Голопристанської міської ради № 1191 від 28.01.2015, № 65 від 29.01.2016, № 423 від 10.03.2017, № 482 від 08.06.2017, якими встановлено податок на майно на території Голопристанської міської ради на 2015-2018 роки. Так, вказаними рішеннями встановлено ставки орендної плати у розмірі 4 % за користування землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд виробничих баз, на території м. Гола Пристань від їх нормативної грошової оцінки.

Оскільки спірна земельна ділянка у 2015-2017 p.p. була не сформована, відповідно до листа Відділу у Голопристанському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 338/20018 від 14.05.2018, при розрахунку застосовувалася середня (базова вартість) 1 кв. м. земель міста Гола Пристань, а саме: станом на 2015 рік - 81,83 грн., станом на 2016 рік - 117,27 грн., станом на 2017 рік - 124,27 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2018 рік становить 3 564 809,5 грн. згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.02.2019 № 173/20019. Відповідно до розрахунку, всього за період з 2015 по 2018 рік включно, розмір збитків завданих товариством складає 387 548,01 грн. Вказана сума є сумою втрат бюджету міської ради від недоотримання коштів за фактичне землекористування.

Позивач вказує, що Голопристанська міська рада є власником земельної ділянки площею 1,9810 га по пров. Будівельників, 1 в м. Гола Пристань, кадастровий номер 6522310100:02:001:2056 на підставі ст. 12, ст. 80, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України.

Прокурор зазначає, що в даному випадку стягненню підлягають кошти за період з 01.12.2016 по 31.12.2018 у сумі 248 807,65 грн. Зокрема, за 1 міс. 2016 (грудень) 7 743,73 грн. + 98 471,52 грн. (за 2017 рік) + 142 592,40 грн. (за 2018 рік) = 248 807,65 грн.

З огляду на викладене збитки в сумі 248 807,65 грн., заподіяні внаслідок користування ТОВ Магістраль земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, підлягають відшкодуванню територіальній громаді в особі Голопристанської міської ради, що і є причиною спору.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідача (ТОВ Магістраль ).

Відповідач не визнає позовні вимоги, виходячи з наступних підстав. По-перше, вважають, що відсутній предмет спору, оскільки згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного земельного кадастру, станом на 10.12.2019 року, міститься наступна інформація: дата реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем - 22.02.2019; Дата реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 22.02.2019; Дата реєстрації земельної ділянки, як об`єкта речового права, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - 22.11.2018. Таким чином, земельна ділянка сформована і зареєстрована 22.11.2018 року, а право власності на неї позивач набув тільки 22.02.2019 року. Згідно статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Подібний правовий висновок викладено і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14- 77цс18) від 20.11.2017 у справі №922/3412/17.

По-друге, відсутність сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, послугувало до припущень і помилок у своїх намірах позивача при звернені до суду. Так, позивач визначає площу земельної ділянки у розмірі 19810 кв.м. Але, нерухоме майно, що розташоване за адресою: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. Будівельників, 1 ТОВ Магістраль придбало у ВАТ Голопристанський райагробуд на підставі біржового контракту від 26.10.2006р. № 122/10-06. Згідно з умовами цього біржового контракту придбане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 1,86 га. Також, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 09.08.1995 р. ВАТ Голопристанський райагробуд була надана земельна ділянка площею 1,86 га. При цьому, площа забудови під нерухомістю складає 8679,3 кв.м., що підтверджує схематичний план технічної документації, який був складений Херсонським БТІ 18.09.2005 року. Отже яким чином, відповідач використовував іншу площу, позивачем не надано. Окрім цього, наявні документи підтверджують, що застосування при розрахунку збитків площі у розмірі 19810 кв.м. є помилковим і припущенням.

По-третє, придбання нерухомості не дає підстави для автоматичного набуття права оренди на землю під нерухомістю. Про що, зазначено в Постанові Верховного суду України, у справі № 629/4628/16-ц. Так, суд зазначає, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В четверте, нормативно-правовий акт, який врегульовує питання відшкодування збитків власникам землі є Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (надалі - Порядок № 284). Так, пунктом 2 Порядку № 284 встановлено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Отже, керуючись абз.2 п.2 Порядку № 284 представник ТОВ Магістраль повинний: бути включений до складу Голопристанської комісії з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам; бути належним чином повідомлений про засідання Голопристанської комісії з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам, на яких повинно розглядатися питання, що стосуються ТОВ Магістраль ; бути присутній на засіданнях Голопристанської комісії з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам, на яких розглядаються питання що стосуються ТОВ Магістраль . Таким чином, усі засідання Голопристанської комісії з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам, на яких без участі ТОВ Магістраль приймалися рішення стосовно тих чи інших прав останнього, а також рішення які були прийняті цими комісіями та які були затверджені органом, що їх створив є незаконними та такими, що порушують законні права та інтереси ТОВ Магістраль . При розгляді питання визначення наявності нанесених збитків Комісія з визначення розмірів збитків для їх відшкодування власникам землі та землекористувачам повинна була дослідити та встановити причини не можливості укладання договору оренди землі в певний період, які дії при цьому вживалися юридичною особою для оформлення права на земельну ділянку. Так, установою, що розробляла для ТОВ Магістраль проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду неодноразово подавалася землевпорядна документація на отримання відповідного висновку, але проекти не погоджувалися, наприклад, 11.12.2017 - висновок про непогодження проекту; 11.07.2018 - висновок про непогодження проекту; 11.10.2018 - висновок про непогодження проекту. Комісія не переконалася чи з вини ТОВ Магістраль не був укладений договір оренди землі. Також, вважаємо за необхідне ще раз звернути увагу, що Постанова № 284 надає є вичерпний перелік підстав для відшкодування збитків власникам. В переліку відсутня така підстава для відшкодування збитків, як ведення господарської діяльності. Цільове призначення використання земельної ділянки ТОВ Магістраль - розміщення виробничої бази і ведення господарської діяльності, що підтверджується відповідними рішеннями Голопристанської міської ради.

По-п`яте, слід звернути увагу, що згідно рішення позивача № 239 від 30.05.2007 року, про надання згоди на розробку проекту землеустрою ТОВ Магістраль , - не було встановлено строку в який час ТОВ Магістраль повинно було здійснити розробку проекту.

В шосте, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель» ). Але розрахунок робиться не на підставі витягу нормативної грошової оцінки а на підставі якихось не відомих даних (стр.8 позову). Так, згідно нормативної грошової оцінки від 03.12.2018 за № 852/200-18, середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн./м кв. складає 65 грн.52 коп. То звідки взялись такі цифри, які зазначаються представником позивача: 2015 рік - 81,83 грн., 2016 рік - 117,27 грн., 2017 рік - 124,27 грн. Окрім цього, відповідач вважає, що нормативна грошова оцінка на 2018 рік є помилковою. Оскільки, якщо взяти вартість земель населеного пункту, грн./м кв. яка складає 65 грн.52 коп. та помножити на площу земельної ділянки згідно умов договору оренди землі від 22.02.2019 яка складає 19810 кв.м. то вартість нормативної грошової оцінка повинна складати 1 млн.297 тис.951 грн.20 коп. Таким чином, вбачають, що розрахунок позивач збитків ні підтверджений документально, а ті документи, які складені відповідно до законодавства та є підставою для розрахунку нормативної грошової оцінки, свідчать про помилковість розрахунків позивача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно, об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступного.

Предметом позовних вимог прокурором визначено суму безпідставно збережених коштів орендної плати за використання земельної ділянки загальною площею 1,9810 га, яка розташована за адресою: місто Гола Пристань, Херсонська область, пров.Будівельників, 1, за відсутності правовстановлюючих документів.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Тобто, визначальною підставою для застосування положень статей 1212, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов`язковому порядку вибути з його володіння.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна за адресою: місто Гола Пристань, Херсонська область, пров.Будівельників, 1, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6522310100:02:001:2056, площею 1,981 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Т.1 а.с. 58).

Право власності відповідача на вказаний об`єкт нерухомого майна виникло на підставі рішення суду від 06.11.2006р. постійно діючого Третейського суду при ТБ Херсонська обласна товарна біржа у справі за позовом ТОВ Магістраль до ВАТ Голопристанський райагробуд про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності (Т.1 а.с. 105-108).

Водночас, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Відповідача як власника об`єкта нерухомого майна у спірний період безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно, за період з 01.12.2016 по 31.12.2018.

Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав, та обґрунтованість порядку і підстав здійснення нарахування коштів, які заявлені до стягнення.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

В силу статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як унормовано статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівлі права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Голопристанською міською радою та державної реєстрації такого права.

Суд зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Також слід зазначити, що перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України).

У даному випадку судом установлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою відповідачем у спірний період, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Голопристанською міською радою та державної реєстрації такого права.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених прокурором вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Отже, об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 916/2948/17 та від 09.04.019 по справі №922/652/18).

Таким чином, вказані вище норми Земельного кодексу встановлюють певні критерії, за наявності яких можна стверджувати про сформованість земельної ділянки. Зазначені критерії, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, для вирішення даного спору є необхідним встановлення, чи є земельна ділянка, самовільне використання якої є підставою позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збереженні кошти орендної плати.

Державна реєстрація земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Вказаний нормативний акт встановлює, що факт формування земельної ділянки повинен бути підтверджений Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державного земельного кадастру, наявної в матеріалах справи, станом на 09.12.2019 року, міститься наступна інформація: дата реєстрації права власності на земельну ділянку за Голопристанською міською радою - 22.02.2019р.; Дата реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ Магістраль - 22.02.2019р.; Дата реєстрації земельної ділянки, як об`єкта речового права, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - 22.11.2018р.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою: Херсонська область, м.Гола Пристань, пров.Будівельників, в заявлений в позові період, за який нараховується орендна плата, не була сформована як об`єкт цивільного права, оскільки така не мала ні визначених меж, інформація про неї не була занесена до Державного земельного кадастру.

На підставі викладеного, суд зазначає, що прокурор належних доказів формування спірної земельної ділянки як об`єкту цивільного права за період з 01.12.2016р. по 31.12.2018р. до суду не надав, а ті докази, які містяться в матеріалах справи є недопустимими, оскільки згідно статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що прокурором не доведено наявність, визначених прокурором, порушених законних інтересів та прав держави в особі Голопристанської міської ради та не доведені належними допустимими та достовірними доказами позовні вимоги, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати суд покладає на прокуратуру.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів ч.4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення оформлено і підписано 15.11.2020р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна