Рішення

від 30.10.2020 по справі 160/10257/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Справа № 160/10257/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врона О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КМД ТРЕЙДІНГ до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КМД ТРЕЙДІНГ до Дніпровської митниці Держмитслужби про:

- визнання протиправними та скасування рішення № UA110150/2020/000056/1 від 06.08.2020 про коригування митної вартості товарів, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів № /2020/00142 від 06.08.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

На думку позивача, оскаржувані рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 року на адресу суду від відповідача 02.10.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 337 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складової митної вартості, місять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 Митного кодексу України), а саме: позивачем не надані сертифікати походження, сертифікати якості, нормативно технічної документації. Пунктом 10.3 контракту від 12.04.2019 року №12042019 визначено, що контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами 12.04.2019 року та діє до 31.12.2018 року, що фактично є неможливим. Наявність перевантаження оцінюваного товару свідчить про наявність транспортного документу, що до митного оформлення не давався та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. Пунктом 5.3 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року передбачена оплата послуг експедитора. При цьому у наданому до митного оформлення рахунку від 23.07.2020 року А005113 сума експедиторської винагороди не зазначена. У довідці від 23.07.2020 року, яка не є бухгалтерським документом передбачено посилання на коносамент, який митному органу не давався. Митницею запропоновано, також, надати банківські платіжні документи. Акт наданих експедитором послуг до митного оформлення не надано. У зв`язку з наведеним у відповідача не було підстав застосовувати перший метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними та не підлягають скасуванню.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2019 між ТОВ КМД Трейдінг (Покупець) та SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.LTD (Китай) (Продавець) укладено контракт № 12042019 на поставку товару.

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець продає, а Покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючи (в подальшому - "Продукція") в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до п. 1.2. Контракту Загальна сума Контракту становить 300 000 доларів США (триста тисяч доларів США).

За умовами п. 2.5. Сплата будь-яких і всіх мит і / або митних зборів, необхідних для здійснення процедур митного очищення в країні Покупця, покладається на Покупця.

У відповідності до п.5 Договору Продавець пакує Продукцію в звичайну комерційну тару, що забезпечує збереження Продукції при повітряному, морському та наземному транспортуванні. Продавець відповідає за завдану шкоду Покупцеві внаслідок неналежної упаковки продукції.

Згідно п.п. 4.1, 5.1, 5.2 Контракту умови поставки та оплати кожної партії товару обумовлюються відповідним Додатком. Усі розрахунки по даному Контракту здійснюються у доларах США.

Пункт 2.1. Контракту передбачає умови поставки Товару, а саме Продавець поставляє Продукцію на умовах FOB LIANYUKOANG PORT, China, що вказується в Специфікаціях та рахунках, відповідно до Інкотермс-2010.

15.01.2020 року ТОВ КМД Трейдінг було укладено з SIDIKЕ NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.LTD (Китай) додаткову угоду №1 згідно якої змінено та викладено п. 10.3 розділу Загальні положення в наступній редакції Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року.

На підставі контракту ТОВ КМД Трейдінг до митного контролю та оформлення 03.08.2020р. за ЕМД №UA110150/2020/012616 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код4104 в гр..44) від 12.04.2019р. з SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.LTD., за рахунком-інвойсом №INV-SDK-200525-51 від 25.05.2020р.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємство надало митниці документи, передбачені частинами 2, 3 ст. 53 MК України:

- зовнішньоекономічний Договір (контракт) № 12042019 від 12.04.2019;

- додаткова угода№1 від 15.01.2020р.;

- рахунок - фактура (інвойс) № INV-SDK-200330-52 від 30.03.2020;

- пакувальний лист (PACKING LIST) INV-SDK-200330-52 від 30.05.2020;

- калькуляція вартості товару виробника;

- сертифікати якості;

- митна декларація UA110150/2020/012915;

- договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування №020919 від 02.09.2019 року;

- лист ТОВ Арена Марин та коносамент перевантаження вантажу №599306485

- акти здачі приймання робіт з ТОВ Арена Марин від 23.07.2020р..

- інші документи по попередньому розмитненню аналогічного товару.

Поставка товару здійснювалася на умовах договору транспортування.

За наслідками перевірки поданих документів митницею у позивача було витребувано додаткові документи.

ТОВ КМД Трейдінг надало відповідачу відповідь до повідомленням №1 від 05.08.2020р. №0508/1 з витребуваними додатковими документами, а саме: Додаткова угода №1, документи виробникам по контейнеру TGHU9709289/MLCN1133403, комерційний інвойс, пакувальний лист, сертифікат. Крім того, було надано акти виконаних робіт з ТОВ Арена Марин (комплекс ТЕО, морське транспортування вантажу). А також, були надані з бухгалтерської документації по попередньому приходу та розмитненню аналогічного товару наступні документи: картка рахунку №632 Розрахунки з іноземними постачальниками , ЕМД №UA110150/2020/008993, комерційний інвойс, пакувальний лист, сертифікат та актами виконаних робіт з ТОВ Арена Марин .

06.08.2020 року митницею прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA110150/2020/000056/1 та картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110150/2020/00142.

Митна вартість товару в рішенні №UA110150/2020/000056/1 від 06.08.2020 року відкоригована на рівні 1,93 дол. США за одиницю, загальна суму склала 54233 дол. США.

Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару та картку відмови на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

- відповідно до п.2.4 контракту від 12.04.2020 року №12042019 визначено перелік документів, які продавець надає одночасно з продукцією: рахунок, нормативно-технічна документація, сертифікат походження. При цьому, сертифікат походження, сертифікат якості, нормативно технічну документацію до митного оформлення не надано;

- пунктом 10.3 контракту від 12.04.2020 року №12042019 визначено, що контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (12.04.2019 року) та діє до 31.12.2018 року, що фактично неможливо;

- наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що в порушення вимог ст. 335 Митного кодексу України, до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару;

- відповідно до п. 2.1 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року послуги експедитора надаються на підставі письмових заявок замовника, зазначений документ до митного оформлення не надано;

- пунктом 5.3 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року передбачена оплата послуг експедитора. При цьому, у наданому до митного оформлення рахунку від 23.07.2020 року А005113 сума експедиторської винагороди не зазначена;

- декларантом надано довідку б/н від 23.07.2020 року, яка не є бухгалтерським документом та не передбачена умовами Договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року. У довідці наявне посилання на коносамент №599306485, до митного оформлення не надавався;

- відповідно до п. 5.2 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року замовник оплачує послуги експедитора протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку експедитором. У разі здійснення оплати запропоновано надати банківські платіжні документи;

- згідно з п. 3.2.3 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року за дорученням та за рахунок замовника експедитор страхує вантажі замовника;

- згідно з п. 5.5 договору ТЕО №020919 від 02.09.2019 року підтвердженням надання послуг експедитором по цьому договору є акт наданих послуг/виконаних робіт, підписаний обома сторонами. Вказаний документ до митого оформлення не надано.

Відносно вказаних вище обставин, що слугували підставами для коригування митної вартості товару оскаржуваними рішеннями, суд зазначає наступне.

Стосовно твердження митниці про те, що відповідно до п.2.4 контракту від 12.04.2020 року №12042019 визначено перелік документів, які продавець надає одночасно з продукцією: рахунок, нормативно-технічна документація, сертифікат походження, при цьому, сертифікат походження, сертифікат якості, нормативно технічну документацію до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Вказана позиція митного органу спростовується відповіддю позивача №1 за вих. №0508/1 від 05.08.2020 року, з якого відомо, що в межах проведеного митницею консультування, декларантом було подано сертифікати.

Відтак, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості без дослідження всіх наявних та поданих декларантом документів.

Стосовно твердження митниці про те, що пунктом 10.3 контракту від 12.04.2020 року №12042019 визначено, що контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (12.04.2019 року) та діє до 31.12.2018 року, що фактично неможливо, суд зазначає наступне.

Митницею не було враховано додаткову угоду №1, якою змінено та викладено п. 10.3 розділу Загальні положення в наступній редакції Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року .

Неврахування відповідачем всіх додатних декларантом документів призвело до невірних висновків про неможливість виконання контракту від 12.04.2020 року №12042019.

Крім того, суд зазначає, що помилки, описки, допущені в редакції строку дії договору, жодним чином не стосуються та не впливають на формування позивачем митної вартості товару.

Стосовно твердження митниці про те, що наявність перевантаження свідчить про існування транспортного документу, що в порушення вимог ст. 335 Митного кодексу України, до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару та не надання всіх документів, передбачених договором на транспортно-експедиторські послуги, суд зазначає наступне.

Поставка товарів здійснювалася на умовах поставки FOB, покупець за свій рахунок зобов`язаний укласти договір перевезення товару.

Позивачем було укладено договір з ТОВ Арена Марин №020919 від 02.09.2019р. Це означає, що зобов`язання оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, покладені на позивача. Послуги експедитора надаються на підставі письмових заявок. Позивачем було надано відповідачу копію заявки, копію наряду №274.

У відповідності до п.3.2.1 Договору №020919 від 02.09.2019р. експедитор (ТОВ Арена Марин ) має право самостійно обирати субпідрядників, транспортні засоби та маршрут для виконання обов`язків за цим Договором. Проводити розрахунки з портами, транспортними експедиторськими та іншими організаціями (п.3.2.2.).

Відповідно до пунктів вказаного договору ціни попередньо встановлюються і узгоджуються сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Кінцева сума вказується у рахунках - фактурах на кожну виконану транспортно-експедиційну послугуй і може змінюватись, виходячи із складності виконання заявки, штрафних санкцій і інших підтверджених або узгоджених витрат, понесених експедитором при виконанні послуг.

Замовник оплачує послуги експедитора протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку експедитором.

У зв`язку з чим, позивачем надано суду копії платіжних доручень №1935 від 21.09.2020р., №1937 від 23.09.2020р., №1922 від 27.08.2020р., №1928 від 10.09.2020р. на підставі яких позивач розрахувався з експедитором ТОВ Арена Марин згідно акту здачі-приймання робіт №А005113-1 від 04.08.2020р. та акту №А005113 від 23.07.2020р.

На момент декларування оплата транспортних витрат за рахунком не здійснювалась, а тому надати банківські платіжні документи щодо оплати наданих послуг митниці не надавалось у зв`язку з їх відсутністю. Вказані платіжні доручення були сплачені вже після подачі позовної заяви.

Уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №815/4132/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Всі витрати, які пов`язані із доставкою товару, включно із витратами на перевантаження, будь-які витрати, включені в ціну морського транспортування, що підтверджується умовами договору на транспортно-експедиторське обслуговуваний №020919, листом ТОВ Арена Марин та наданим коносаментом-перевантаження. Позивач не в змозі був надати будь-якій проміжний коносамент, оскільки перевезенням вантажу займалось ТОВ Арена Марин .

В свою чергу ТОВ Арена Марин було укладено Договір на отримання експедиторських послуг з міжнародною компанією МАЕРСК, яка виставляє рахунки на оплату за надання послуг ТОВ Арена Марин . В свою чергу ТОВ Арена Марин лише перевиставляє рахунки компанії МАЕРСК своїм клієнтам, зокрема позивачу. На підтвердження цього надано лист Компанії ТОВ Арена Марин та коносамент компанії Маерск наданий компанії ТОВ Арена Марин стосовно контейнера позивача.

Додатково позивачем надано суду коносамент по контейнеру, який був розмитнений у червні 2020р. Дніпровської митницею без жодних зауважень не зважаючи на той факт, що вказаний контейнер також був перевантажений на декілька суден.

Компанія МАЕРСК займається як і інші компанії фідерними перевезеннями, це виглядає так, як при відправленні посилки (листа) тощо можливо декілька перевантажень з одного транспортного засобу на інший і в процесі перевантаження вантажу ціна на перевезення не збільшується. Компанія МАЕРСК виставляє рахунок, який в свою чергу перевиставляє компанія Арена Марин за доставку вантажу з точки А (завантаження) до точки Б (розвантаження). Сума фрахту не змінюється, і тому твердження митного органу про той факт, що компанія занижує або збільшує морський фрахт не відповідає дійсності, оскільки в суму морського фрахту не входять витрати з перевантаження з одного судна на інше в портах консолідації вантажу.

До послуги морського фрахту входить сам фрахт, а також усі витрати пов`язані із доставкою контейнерів через транзитні пункти, включаючи перевантаження контейнерів в даних транзитних пунктах.

Згідно п. 11, 12 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

З аналізу наведених норм, необхідно зазначити, що законодавством не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування.

Крім того, суд зазначає, що вказана довідка б/н від 23.07.2020 року у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми документів, що підтверджують виникнення прав та обов`язків.

Як було зазначено вище, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не вичерпано перелік документів, якими можуть бути підтверджені транспортні витрати, відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування.

Неприйняття вартості товарів за ціною договору на підставі витребування документів, які не передбачені чинним законодавством, або неврахування незаборонених законодавством первинних документів, які підтверджують числові значення заявленої митної вартості, є втручанням у господарську діяльність підприємства, оскільки складання таких документів передбачено умовами господарської операції з надання транспортно-експедиторських послуг.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14, від 06.09.2019 року №815/2501/18, зокрема було зазначено: що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів .

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору ТЕО перераховано експедитору грошові кошти в сумі 71 394,09грн. та 21079,74грн., тобто здійснено повну оплату вартості фрахту та послуг ТЕО, відповідно до долучених платіжних доручень.

Таким чином, додаткові витрати в даному випадку не були понесені позивачем.

Морське перевезення контейнеру TGHU9709289/MLCN1133403 від порту lianyungang Китай, до порту Південний Україна, здійснювалося морською суднохідною лінією MAERSK морським агентом якої виступав у порту відправки і в порту прибуття ТОВ Арена Марин . Згідно наданого коносамента-перевантаження ТОВ Арена Марин , який наданий нами до матеріалів справи вбачається, що контейнер був завантажений у порту lianyungang Китай, вказаний контейнер був перевантажений в порту Сайд на судно MAERSK KITHIRA.

Також безпідставними є посилання відповідача на відсутність відомостей щодо включення до ціни товару вартості завантаження товару, відповідно до умов поставки, з огляду на те, що відповідно до Міжнародних правила по тлумаченню термінів Інкотермс , умови поставки FOB означає, що зобов`язання щодо поставки вважається виконаним після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Отже, продавець зобов`язаний поставити товар на борт судна, вказаного покупцем, у погодженому порту відвантаження в установлену дату або термін, способом, прийнятим у даному порту, а покупець сплатити ціну, передбачену в договорі купівлі-продажу, внаслідок чого вартість доставки вантажу в порт відправлення та завантаження вантажу на борт судна вже включено у ціну товару.

Отже, наданими документами, як до митного оформлення так і до суду підтверджено витрати на транспортно-експедиторські послуги належними, не забороненими законодавством документами.

Верховним Судом, при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 804/4680/16.

Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Надані позивачем документи, на думку суду, у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, шо спростовує висновки митного органу щодо відсутності таких підтверджень.

За таких обставин, усі доводи митного органу, які покладені в основу оскаржуваного рішення та наведені у відзиві на позовну заяву не знайшли свого правового підтвердження під час судового розгляду справи та спростовані наданим позивачем документальними доказами.

Згідно ч.3 ст.335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що у спірній митній декларації зазначені всі відомості, передбачені вказаною вище нормою.

Жодних порушень митного законодавства судом не встановлено.

Посилання митного органу на порушення позивачем митного законодавства при декларуванні товару не можуть вважатись розбіжністю у розумінні частини 3 ст.53 МК України і не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Зворотного суду не доведено.

Рішення про коригування митної вартості заповнюються посадовою особою митниці відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195.

Згідно п.1.3 Правил, Рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою наказом формою:

У графі 31 Код методу визначення вартості митного органу зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що був застосований митним органом при визначенні митної вартості товару;

У графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу зазначається посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно п.2.3 Правил, Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа у порядку, передбаченому Митним кодексом, для електронного декларування.

Ненадання без будь-яких пояснень позивачу на його письмове прохання в ході консультацій інформації та документів (витяги з бази) щодо раніше оформлених товарів для ознайомлення та реагування, свідчать про порушення митницею одного із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб ( пункт 7 частини 1 статті 8 МК України), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі.

Тобто, орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, неодноразово висловленої у постановах: від 30.01.2018 р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 р., по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі ЄАІС).

При цьому, митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 N 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи, що повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, по справі №809/453/17 від 03.04.2018р.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

В свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказувати про можливі порушення позивачем та/або припущення з боку суб`єкта владних повноважень є неприпустимим. Суд не може включати такі докази до предмету дослідження, оскільки вони не є належними доказами в розумінні положень КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

В оскаржуваному рішенні відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митницею зазначено, що у митного органу наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, але все одно відповідач здійснює коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 та 60 МК України. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч.8 ст.57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності мають стосуватися лише числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як вбачається з оскаржуваного Рішення підставою для його прийняття є результат опрацювання всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, зокрема, узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 у справі № 21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, покладені в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови носять формальний характер та не мають під собою ніякого правового підґрунтя з огляду на те, що не мають жодного відношення саме до числового визначення заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до наявних даних, визначена митним органом митна вартість товару, ґрунтується на раніше визнаній органом митної служби вартості за попередніми оформленнями за подібними товарами.

Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено достатніх доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що митним органом оспорюване рішення прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1916 від 14.08.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю КМД ТРЕЙДІНГ (місцезнаходження: 52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, буд. 43, кв.92, код ЄДРПОУ 39801430) до Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110150/2020/000056/1 від 06.08.2020 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів Дніпровської митниці Держмитслужби № /2020/00142 від 06.08.2020.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю КМД ТРЕЙДІНГ (місцезнаходження: 52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Дослідне, буд. 43, кв.92, код ЄДРПОУ 39801430) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона