Постанова

від 12.08.2021 по справі 160/10257/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/10257/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 160/10257/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КМД ТРЕЙДІНГ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КМД ТРЕЙДІНГ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товару від 06.08.2020 № UA110150/2020/000056/1 та Картки відмови в митному оформленні від 06.08.2020 № UA110150/2020/00142.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність спірних рішень митного органу, оскільки останні ухвалені без врахування документів, наданих позивачем під час здійснення митного оформлення. Вимоги щодо надання додаткових документів митницею висунуто безпідставно, оскільки надані документи не містили в собі розбіжностей та не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. У зв`язку із відмовою митного органу у здійсненні митного оформлення позивач вимушений був здійснити митне оформлення товару за ціною скоригованою митним органом із застосуванням гарантійних зобов`язань відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції у даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з`ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 30.10.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що митниця при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості товарів діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства. Прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів та застосування резервного методу обумовлено тим, що позивачем заявлено неповні відомості, а надані до митного оформлення та контролю документи містили розбіжності, що не дозволяло митниці здійснити контроль правильності заявленої декларантом митної вартості товару.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КМД Трейдінг» (Покупець) із компанією « SIDIKE NEW MATERIALS (JIANGSU) CO.LTD» , Китай (Продавець) укладено контракт від 12.04.2019 № 12042019, предметом якого є купівля-продаж техніки, супутнього обладнання та комплектуючих в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Спеціфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту. Умовами поставки сторони контракту визначили FОВ - LIANYUNGANG PORT, China, згідно Інкотермс 2010.

Для митного оформлення товару в режимі імпорту декларантом 03.08.2020 до Дніпровської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA110150/2020/012616.

Митна вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору, відповідно до ст. 58 МКУ.

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митного органу відповідно до ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю митним органом встановлено, що декларантом не підтверджено всі складові заявленої митної вартості, а саме:

- відповідно до п.2.4 контракту від 12.04.2020 № 12042019 визначено перелік документів, які продавець надає одночасно з продукцією: рахунок, нормативно-технічна документація, сертифікат походження. При цьому, сертифікат походження, сертифікат якості, нормативно технічну документацію до митного оформлення не надано;

- пунктом 10.3 контракту від 12.04.2020 № 12042019 визначено, що контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами (12.04.2019 року) та діє до 31.12.2018, що фактично неможливо;

- наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що в порушення вимог ст. 335 Митного кодексу України, до митного оформлення не надавався, та наявність додаткових витрат, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару;

- відповідно до п. 2.1 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 послуги експедитора надаються на підставі письмових заявок замовника, зазначений документ до митного оформлення не надано;

- пунктом 5.3 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 передбачена оплата послуг експедитора. При цьому, у наданому до митного оформлення рахунку від 23.07.2020 №А005113 сума експедиторської винагороди не зазначена;

- декларантом надано довідку б/н від 23.07.2020, яка не є бухгалтерським документом та не передбачена умовами Договору ТЕО від 02.09.2019 №020919. У довідці наявне посилання на коносамент №599306485, який до митного оформлення не надавався;

- відповідно до п. 5.2 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 замовник оплачує послуги експедитора протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку експедитором. У разі здійснення оплати декларанту запропоновано надати банківські платіжні документи;

- згідно з п. 3.2.3 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 за дорученням та за рахунок замовника експедитор страхує вантажі замовника;

- згідно з п. 5.5 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 підтвердженням надання послуг експедитором по цьому договору є акт наданих послуг/виконаних робіт, підписаний обома сторонами. Вказаний документ до митого оформлення не надано.

У зв`язку із зазначеним, митницею, згідно з вимогами ст. 53 МКУ витребувано у декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач на вимогу митниці листом від 05.08.2020 № 0508/1 додатково надав: Додаткову угоду від 15.01.2020 № 1 до договору від 12.04.2020 № 12042019; картку рахунку 632; калькуляцію собівартості від 25.05.2020; Акт виконаних робіт від 05.06.2020 № А004768-1; Акт виконаних робіт від 04.08.2020 № А005113-1; сертифікат про походження товару від 07.07.2020 №G2055803260X1030. Цим же листом позивач просив митницю здійснити митне оформлення на підставі всіх наданих ним документів.

Митницею розглянуто додатково надані документи та за результатом розгляду повідомлено позивача про те, що ці документи не усувають виявлені митницею розбіжності, у зв`язку з чим відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.08.2020 № UA110150/2020/000056/1, яке є предметом оскарження у даній адміністративній справі. У зв`язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, Позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 06.08.2020 № UA110150/2020/00142, яка також є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Товар, митну вартість якого скориговано згідно вищезазначеного рішення випущено у вільний обіг за МД від 06.08.2020 № UA110150/2020/012915 на підставі ч. 7 ст. 55 МК України, шляхом надання гарантій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012).

Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В силу вимог ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені і цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МКУ слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. У зв`язку з чим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Матеріали справи свідчать, що надані декларантом документи містили всі необхідні відомості на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару та піддавались обчисленню.

Колегія суддів зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічна позиція щодо умов уплати викладена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Дніпровською митницею Держмитслужби не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості зауваження митниці стосовно ненадання декларантом до митного оформлення сертифікату походження, сертифікату якості та нормативно-технічної документації, а також надання зовнішньоекономічного договору, термін дії якого скінчився, оскільки зазначені зауваження усунуті декларантом під час проведення консультацій з митним органом шляхом надання цих документів листом від 05.08.2020 №0508/1.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що декларантом до митного оформлення не надано додаток (спеціфікацію) до контракту від 12.04.2019 № 12042019, яким визначається кількість, ціни та умови зовнішньоекономічної операції та який є невід`ємною частиною цього контракту. Зазначене підтверджується відомостями гр. 44 ЕМД від 03.08.2020 №UA110150/2020/012616.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості зауваження митниці стосовно не підтвердження декларантом транспортних витрат, а також витрат, пов`язаних із перевантаженням товару.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс - 2010) за терміном FОВ, покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до п. 5.3 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 передбачена оплата послуг експедитора. Відповідно до п. 5.2 договору ТЕО від 02.09.2019 №020919 замовник оплачує послуги експедитора протягом 10 календарних днів з дня виставлення рахунку експедитором.

Рахунок № НОМЕР_1 на суму 71 394,09 грн виставлено експедитором - ТОВ Арена Марин замовнику - ТОВ КМД Трейдінг 23.07.2020. За цим рахунком замовник повинен сплати експедитору за послуги з морського транспортування вантажу. Сума експедиторської винагороди, яка також є складовою митної вартості товару у наданому до митного оформлення рахунку від 23.07.2020 №А005113 не зазначена.

Декларантом товар заявлено до митного оформлення 03.08.2020 за ЕМД №UA110150/2020/012616. Отже, передбачений рахунком від 23.07.2020 № А005113 десятиденний строк оплати за надані послуги на момент митного оформлення настав. Документів на підтвердження суми оплати транспортних витрат декларантом до митного органу не надано.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума понесених позивачем транспортних витрат підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями від 27.08.2020 № 1922, від 10.09.2020 № 1928, від 21.09.2020 № 1935, від 23.09.2020 № 1937, оскільки зазначені платіжні доручення не були предметом розгляду посадової особи митниці, а отже не могли вплинути на прийняте нею рішення, яке є предметом оскарження даної адміністративної справи.

Із положення, закріпленого у частині першій статті 2 КАС України випливає, що завданням адміністративного судочинства є саме захист прав приватних осіб; адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість митного органу, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

До того ж, платіжним дорученням від 10.09.2020 № 1928 здійснено оплату транспортного-експедиторського обслуговування за іншим рахунком, а саме: від 04.08.2020 № А005113-1. Зазначений рахунок до митного органу також не надавався, у зв`язку з чим відсутня можливість його ідентифікації із спірною партією товару.

Згідно додатково наданого акту виконаних робіт від 23.07.2020 № А005113 виконавцем виконані роботи з морського транспортування вантажу у контейнері №TGHU9709289 на суму 71394,09 грн, а згідно додатково наданого акту від 04.08.2020 №А005113-1 виконавцем виконані транспортно-експедиційні послуги стосовно цього ж контейнера на суму 17566,45 грн (без ПДВ) або 21079,74 грн (з ПДВ). Згідно гр. 20 ДМВ витрати на транспортування заявлені декларантом у сумі 71394,09 грн, тобто без врахування експедиційних послуг.

Отже, враховуючи узгоджені сторонами умови поставки судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що наданими документами декларантом підтверджено понесені позивачем транспортні витрати.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант на підтвердження заявленої митної вартості подає як транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, так і документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, неподання декларантом транспортних (перевізних) документів, коли за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, може бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли митний орган доведе, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість товарів.

За встановленими обставинами справи колегія суддів доходить висновку про те, що позивачем не подано до митниці пакет документів па підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, в тому числі транспортної складової, а відповідачем підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено обґрунтування неможливості визначення митної вартості за ціною контракту (методом 1) та необхідності визначення митної вартості товару саме за методом №2ґ (резервним) тобто дотримане правило послідовності застосування методів, визначених Митним кодексом України,

Щодо доводів позивача про те, що подані ним документи достатні для здійснення митного оформлення за першим методом, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних. Інформація про товар, що підлягає митному оформленню, а також про понесені транспортні витрати, які є складовими митної вартості має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в митній декларації та декларації митної вартості, та узгоджуватись з відомостями, зазначеними в комерційних/товаросупровідних документах, перелік яких визначений у статті 53 Митного кодексу України, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезеного товару.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржені позивачем рішення про коригування митної вартості товару від 06.08.2020 №UA110150/2020/000056/1 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.08.2020 №UA110150/2020/00142 прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак, відповідають критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При винесенні рішення, суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.07.2018 року у справі №803/2011/17, від 31.05.2019 року у справі 804/16553/14, від 07.05.2020 року у справі №400/2922/18. Верховний Суд вказував, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у дані справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 у справі № 160/10257/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко