Постанова

від 02.11.2020 по справі 2-893/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-893/11 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.

Провадження № 22-ц/811/1662/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Сеньків Х.І.

з участю: ОСОБА_1 , його представника - Райхеля Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 04 травня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь борг за борговою розпискою в розмірі 509 897 грн., 45 226 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми в розмірі 21 708.30 грн. за період з 01.05.2010 року по 30.09.2011 року, а також 1820 грн. судових витрат, а всього 578 633.56 грн. На виконання рішення суду 15 травня 2012 року Городоцьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-893/2011, який був пред`явлений до виконання. Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 34834730 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа. 26 жовтня 2018 року виконавче провадження закінчено у зв`язку зі смертю боржника, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що після смерті ОСОБА_2 жоден зі спадкоємців не прийняв спадщину, включаючи органи місцевого самоврядування, а його дружина, ОСОБА_3 , відмовилася від спадщини. Зазначає, що ОСОБА_2 володів на праві спільної власності з ОСОБА_3 , квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої складає 474 400,00 грн., відтак, виходячи з принципу рівності часток співвласників, ОСОБА_2 , належала 1/2 ідеальна частка квартири, вартість якої становить 237 200,00 грн. З наведених підстав просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом визнання за ним права власності на 1/2 ідеальну частку в квартирі в рахунок часткового погашеного боргу.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 04 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено .

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з висновками суду, що не відповідають обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ухвалою суду його позбавлено права на повернення боргу та можливе виконання рішення суду, хоча ним було подано достатньо доказів, якими підтверджується неможливість виконання судового рішення через смерть боржника. Зазначає, що суд прийшов до невірного висновку про те, що його вимога є вимогою майнового характеру, а відтак підлягає розгляду судом в порядку позовного провадження. Вважає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно і таке звернення стягнення не потребує ініціювання судового розгляду, якщо вступило в сулу рішення про стягнення коштів. Наголошує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з гарантій доступу до правосуддя та ефективного захисту сторони у справі. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити повністю повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, а визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку в квартирі АДРЕСА_1 , вартістю 237 200 грн., співвласником якої був ОСОБА_2 , як про це просить заявник, фактично змінить рішення по суті та спосіб захисту порушеного права позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг по борговій розписці від 01 квітня 2010 року в розмірі 509 897 грн., 45 226,26 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми в розмірі 21 708,30 грн. за період з 01.05.2010 року по 30.09.2011 року, а також 1820 грн. судових витрат, а всього 578 633,56 грн.

Заочне рішення Городоцького районного суду Львівської області від 30 грудня 2011 року в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 15 травня 2012 року.

На виконання заочного рішення суду Городоцьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-893/2011 від 15 травня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 578 633,56 грн.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 19 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34834730 з примусового виконання виконавчого листа № 2-893/2011 від 15 травня 2012 року, виданого Городоцьким районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 578 633,56 грн.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з доходу боржника від 29 жовтня 2012 року постановлено з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків проводити утримання у розмірі 20% з заробітної плати боржника по всім виконавчим документам до погашення заборгованості, яка становить 578 633,56 грн.

Постановою старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції від 10 листопада 2016 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 636 496,91 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить.

Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 17 серпня 2018 року, виданим Городоцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області підтверджується, що ОСОБА_2 помер.

Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції від 26 жовтня 2018 року закінчено виконавче провадження № 34834730 з примусового виконання виконавчого листа № 2-893/2011 від 15 травня 2012 року, виданого Городоцьким районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 578 633,56 грн. відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).

Обгрунтовуючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, ОСОБА_1 покликається на те, що рішення суду не виконане, боржник ОСОБА_2 володів на праві спільної сумісної власності квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої складає 474 400,00 грн., тому вважає, що є підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду шляхом визнання за ним права власності на 1/2 ідеальну частку в квартирі в рахунок часткового погашеного боргу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у спосіб визнання за ним права власності на 1/2 ідеальну частку в квартирі АДРЕСА_1 в рахунок часткового погашеного боргу, оскільки таким чином буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб чи порядок його виконання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 04 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 12.11.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.