Постанова

від 20.10.2020 по справі 504/3862/13-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2914/20

Номер справи місцевого суду: 504/3862/13-ц

Головуючий у першій інстанції Добров П.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2020 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко , Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , ОСОБА_3 , Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення витрат, визнання недійсною розписки, визнання недійсним акту державної комісії про прийняття в експлуатацію жилого будинку, на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Доброва П.В. 16 липня 2015 року у м. Доброслав Одеської області, -

встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом, який було уточнено, до ТОВ СВТ-Ко , ТОВ Південна будівельна компанія , ОСОБА_3 , Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення витрат, визнання недійсною розписки, визнання недійсним акту державної комісії про прийняття в експлуатацію жилого будинку (т. 1 а.с. 2-9, 78-80, 96-102,114-118, 138-156).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що 01 липня 2005 року між позивачами та ТОВ СВТ-Ко було укладено договір на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 . Після завершення будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 28 жовтня 2008 року було підписано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Акт державної приймальної комісії було затверджено розпорядженням голови Комінтернівської РДА 11 листопада 2008 року № 2330/А-2008 та зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 19 листопада 2008 року за № 1721. Акт було підписано, в тому числі, і ОСОБА_2 . Після виготовлення технічного паспорту 26 липня 2009 року виявилось, що площа збудованого будинку перевищила площу проектованого на 10,3 кв.м, в результаті чого у позивачів виник борг перед ТОВ СВТ-Ко в розмірі, еквівалентному 5 871,00 доларів США. Разом з тим, згідно з актом приймання-передачі жилого будинку від 10 липня 2008 року, підписаним директором ТОВ СВТ-Ко , вказані в цьому акті роботи, передбачені договором від 01 липня 2005 року, виконані не були.

10 березня 2008 року між позивачами та ТОВ Південна будівельна компанія було укладено договір підряду на виконання в цьому будинку внутрішніх робіт. Роботи були виконані не повністю. За цим договором позивачі здійснили часткову оплату в сумі 90 000,00 грн. через співробітників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Оскільки роботи, зазначені в акті приймання-передачі жилого будинку від 10 липня 2008 року, виконані не були, позивачі припинили подальшу оплату за договором від 10 березня 2008 року. Тоді, директор ТОВ Південна будівельна компанія ОСОБА_3 нарахував залишок боргу позивачів за виконані підрядні роботи, які фактично не були прийняті позивачами, в сумі, еквівалентній 30 994,29 доларів США, додав до цієї суми заборгованість перед ТОВ СВТ-Ко за перебільшення метражу будинку в сумі, еквівалентній 5 871,00 доларів США, що разом склало 36 875,00 доларів США, та заявив, що продовжить роботи тільки після отримання від ОСОБА_1 розписки, що вона отримала особисто від ОСОБА_3 грошову суму 36 875,00 доларів США у позику. При цьому зазначив, що не вимагає підписання актів виконаних робіт, щоб уникнути можливість заявлення відповідних вимог з боку підрядника ТОВ Південна будівельна компанія . Позивачі були зацікавлені в скорішому завершенні будівництва та продажу будинку для покриття прострочених кредитних боргів, а тому ОСОБА_1 05 серпня 2009 року написала розписку ОСОБА_3 , що отримала від нього 36 875,00 доларів США та зобов`язується повернути їх до 05 серпня 2009 року. Фактично, грошових коштів від ОСОБА_3 ОСОБА_1 не отримувала, а розписку вважає такою, що написана під впливом обману. Підрядні роботи по будинку частково залишились невиконаними, крім того, виявився цілий ряд інших конструктивних прихованих недоліків виконаних робіт, у зв`язку із чим позивачі не оплачували будь-яких коштів ОСОБА_3 , а ТОВ Південна будівельна компанія не виконувала роботи, мотивуючи це відсутністю оплати. Наразі, для усунення виявлених недоліків в будівництві жилого будинку необхідно сплатити 202 625,28 гивень. Гарантійний строк, встановлений договором до виконаних робіт у п`ять років, закінчився 28 жовтня 2013 року, коли було підписано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, позов був поданий до суду 25 жовтня 2013 року. Оскільки розписка була написана під впливом обману, до вимог про визнання її недійсною також застосовується позовна давність у п`ять років. Крім того, 05 серпня 2013 року ОСОБА_3 подав позов до ОСОБА_1 про стягнення з неї коштів по розписці, що перервало строк позовної давності. Отже, позивачі вважають, що строк давності ними не було пропущено.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено (т. 1 а.с. 189-195).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а.с. 208-226).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, крім того, суд вважав, що для задоволення вимог про визнання недійсною розписки позовна давність сплинула, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2005 р. між ТОВ СВТ-Ко (Виконавець) в особі директора ОСОБА_6., та ОСОБА_2 (Замовник) було укладено Договір № 01.07.05/1 про участь в будівництві жилого будинку в жилому мікрорайоні Зелений мис . Згідно з п.1.1 Договору, Виконавець зобов`язався виконати будівництво і введення до експлуатації жилого будинку, комунікаційних та інженерних мереж в жилому мікрорайоні Зелений мис з подальшим оформленням на Замовника права власності на житловий будинок під будівельним номером 50 , розташованого на земельній ділянці (дев`ять соток). Відповідно до п.1.3 Договору, будівництво житлового будинку здійснюється на підставі виконаного Виконавцем і затвердженого Замовником ескізного проекту, поверхового плану жилого будинку і робочих креслень (Додаток 1). Пунктом 3.1.4 Договору передбачено, що при виявленні недоліків та/або невідповідності будівництва житлового будинку проекту, Виконавець зобов`язується усунути ці недоліки та/або невідповідність протягом всього строку гарантії. Згідно з п.3.1.5 Договору, надано гарантію строком на п`ять років на конструкцію житлового будинку та один рік на опоряджувальні роботи зі дня підписання Акту введення до експлуатації державною комісією. Виконавець гарантує відповідність житлового будинку визначеним в проектній документації показникам та можливість нормальної експлуатації об`єкту протягом гарантійного строку.

Будівництво зазначеного будинку виконували підрядник ТОВ СВТ-Ко та Товариство з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія - генеральний підрядник, директором якого працював ОСОБА_3 . Генпідрядник отримав від ТОВ СВТ-Ко проінвестовані ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку кошти і виконав основну частину будівельних робіт по зазначеному будинку.

Згідно з ч.1,2 ст.859 ЦК України, якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду. У відповідності до ч.1 ст.860 ЦК України, перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду. За таких обставин суд вважає, що позивачами не пропущено позовну давність щодо вимог, пов`язаних з недоліками виконаних робіт за договорами підряду.

В додатку № 5 від 01 липня 2005 р. до Договору № 01.07.05/1 від 01 липня 2005 р. зазначена характеристика якості та кількості робіт по комплектації безпосередньо житлового будинку.

В додатку № 2 від 07 жовтня 2005 р. до Договору № 01.07.05/1 від 01 липня 2005р. встановлено графік внесення платежів та розміри оплати за житловий будинок загальною площею 350,3 кв.м, ціна за 1 кв.м - 2 878,5 грн, з врахуванням ПДВ.

ОСОБА_2 не заперечував проти відомостей, викладених в цих додатках.

Згідно з технічним паспортом на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_3 , виготовленим 26 лютого 2009 р. КП Комінтернівське РБТІ , загальна площа житлового будинку становить 360,6 кв.м, що на 10,3м більше, ніж зазначена в додатку № 2 від 07 жовтня 2005р. до Договору № 01.07.05/1 від 01 липня 2005р.

Відповідно до Акту приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 від 10 квітня 2008р., складеного комісією у складі: від генерального замовника - директор ТОВ СВТ-Ко ОСОБА_6 , від генерального підрядника - директор ТОВ Південна будівельна компанія ОСОБА_3 , начальник ділянки ОСОБА_7 , начальник відділу розвитку ОСОБА_5 , з однієї сторони, та від замовника - ОСОБА_2 , з іншої сторони, перша сторона передала, а друга сторона прийняла закінчений будівництвом житловий будинок в„– 50 , виконаний у відповідності до проектної документації та з приведеним переліком робіт згідно з додатком до Договору № 01.07.05/1 від 01 липня 2005р. Будинок передано замовнику для завершення внутрішніх опоряджувальних та інших робіт.

В Акті також зазначено, що ТОВ СВТ-Ко гарантує виконати весь перелік робіт згідно комплектації жилого будинку, зазначеній в додатку № 5 до Договору № 01.07.05/1 від 01 липня 2005р.

Після завершення будівництва житлового будинку в„– 50 житлової групи Зелений мис с.Крижанівка, 28 жовтня 2008 р. було підписано Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Акт державної приймальної комісії було затверджено розпорядженням голови Комінтернівської РДА 11 листопада 2008р. № 2330/А-2008 та зареєстровано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 19 листопада 2008 р. за № 1721.

Відповідно до заяви від 11 жовтня 2011 р., адресованої директору ТОВ СВТ-Ко , ОСОБА_2 повідомляв про наявність невиконаних робіт, які ТОВ СВТ-Ко зобов`язувалось виконати згідно Акту, а також про виявлені конструктивні недоліки (це, зокрема: не укладено керамзитове утеплення в полах балкона, лоджії, тераси ІІ поверху загальною площею 53,9 кв.м.; не укладена гідроізоляція (два шари руберойду на бітумній основі) в полах балкона, лоджії, тераси ІІ поверху загальною площею 53.9 кв. м; не укладена гідроізоляція (два шари гідроізолу на бітумній основі) у санвузлах І і ІІ поверхів загальною площею 13,9 кв. м; не укладена пароізоляція (шар пергаліну) на горищі, площею 53 кв. м.;не укладена звукоізоляція в полах приміщень ІІ поверху та мансарди; вимощення навколо будинку не армоване і виконано з бетону, а не з асфальтобетону, як`це передбачено проектом, загальною площею 60 кв. м; різниця між рівнями стяжки підлог у вітальні (27.8 кв. м), їдальні (19,3 кв.м) на першому поверсі і верхньою кромкою порогів зовнішніх дверей та скління складає всього від 5 до 10 мм., що не дозволяє укласти на підлогу паркет або ламінат, тому що їх рівень буде вище порогів дверей. У зв`язку із цим, потрібно замінити зовнішні двері та скління в цих приміщеннях).

ОСОБА_2 просив виконати вказані роботи, згідно заяв останнього від 11 жовтня 2011 року та від 23 жовтня 2013 року, адресованих Підряднику і Генпідряднику, усунути виявлені недоліки та видати недоотриману по будинку технічну документацію. Однак, вказані вимоги залишились невиконаними з боку відповідачів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Згідно п. 1 ст. 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

З матеріалів справи вбачається, що приховані внутрішні недоліки в конструкції житлового будинку, які не були видні при вводі житлового будинку в експлуатацію, були виявлені Замовником в процесі проведення внутрішніх робіт у будинку. Деякі з них проявили себе з часом в зв`язку з тим, що конструкції будинку з наявними у них окритими недоліками, не забезпечують свого функціонального призначення.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2016 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено шість питань щодо того, чи відповідають робочому проекту будівельні роботи, виконані відповідачами в житловому будинку позивачів. Відповідно сьомого питання - у разі виявлення експертним шляхом недоліків у вищенаведених питаннях ухвали, необхідно було визначити перелік і вартість необхідних будівельних робіт та матеріалів відповідно до вимог ДБН та проекту для усунення цих недоліків. Проведення експертизи було доручено ПП Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. .

Відповідно висновку експерта ПП Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. Чорної Юлії Петрівни №190/2016 від 30 листопада 2017 року, у результаті проведеного візуально-інструментального обстеження були виявлені недоліки в конструкціях житлового будинку позивачів, пов`язаних з порушенням проекту. Для усунення виявлених недоліків викладено Перелік ремонтно-будівельних робіт які необхідно виконати для усунення недоліків тобто підготовити відповідний кошторис.

Однак, на сьоме питання ухвали апеляційного суду Одеської області від 27 січня 2016 року експерт висновку не надав, обгрунтовуючи вказане тим, що виконання ремонтно-будівельних робіт з усунення виявлених дефектів та недоліків потребує втручання в несучі та огороджуючі конструкції житлового будинку, вимагає проведення комплексу обстеження та внесення змін до проекту досліджуваного житлового будинку. Для відповіді на поставлене питання, згідно ухвали суду апеляційної інстанції від 26 жовтня 2016 р., необхідно розробити Проект реконструкції житлового будинку, у якому будуть відображені конструктивні пропозиції усунення виявлених дефектів та недоліків, технологічна послідовність ремонтно-будівельних робіт, перелік будівельних конструкцій та матеріалів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України), зокрема:

- припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

- зміна умов зобов`язання;

- сплата неустойки;

- відшкодування збитків та моральної шкоди.

З урахуванням викладених обставин справи, колегія суддів вважає доведеним той факт, що, всупереч вимог ст. 526 ЦК України, підрядник та генпідрядник при будівництві житлового будинку порушили проектну документацію і допустили цілий ряд скритих недоліків в конструкції будинку, які не дозволяють експлуатувати будинок без їх усунення.

Вартість зазначених робіт і необхідних для їх виконання матеріалів, згідно Кошторису, який доданий позивачем до уточненої позовної заяви від 10 квітня 2015 року та до апеляційної скарги, складає 202 625,28 гривень.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги викладені апелянтами у Заяві від 23 травня 2018 року (поданої під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) посилання на те, що Одеським філіалом Державного Підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ підготовлено кошторис на усунення зазначених у висновку експерта №190/2016 від 30 листопада 2017 року прихованих дефектів та недоліків, допущених в порушення Робочого проекту Житловий будинок у житловій групі Зелений Мис при будівництві житлового будинку за адресою АДРЕСА_3 , виходячи із розміру і об`ємів недоліків, зазначених у висновку експерта, відповідно до вимог розділу Робочого проекту Архітектурне рішення і Технічного паспорту.

Відповідно підготовленого кошторису, сума витрат на усунення виявлених скритих недоліків складає 246 132,00 (двісті сорок шість тисяч сто тридцять дві) грн.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, оскільки законом не передбачена можливість уточнення та збільшення позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи, колегія суддів не може прийняти до уваги заяву апелянтів про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідачів суму витрат на усунення виявлених скритих недоліків у розмірі 246 132,00, відповідно до складеного Одеським філіалом Державного Підприємства Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ кошторису.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення зазначеної в уточненої позовної заяві від 10 квітня 2015 року, та у апеляційній скарзі суми, необхідної для усунення виявлених скритих недоліків, у розмірі 202 625,28 (двісті дві тисячі шістсот двадцять п`ять грн. 28 коп.) грн.

Вказана сума підлягає солідарному стягненню на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко , як підрядника, та Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , як генерального підрядника, які зобов`язані були виконати внутрішні роботи у житловому будинку в АДРЕСА_2 .

Що стосується саме солідарної відповідальності відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко та Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , то колегія суддів виходить з того, що, враховуючи неподільність предмета зобов`язання - усунення допущених недоліків в конструкції будинку при будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко та Товариство з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія мають бути визнані по відношенню до замовника солідарними боржниками (щодо обов`язку виконати роботу і здати її результат).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсною розписки, то колегія суддів зауважує наступне.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.(ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у іншій кількості, ніж встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлено перевищення площі будинку відносно договірної на 10.3 кв.м, вартість яких, за даними Підрядника, складала 5 871,00 дол. США.

На підставі викладеного, Підрядник заявив про наявність у позивачів боргу перед ним у сумі 5 871.00 дол. США, що умовами Основного договору не було передбачено.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданих у суді апеляційної інстанції, і не спростованих відповідачами, директор Генпідрядника ОСОБА_3 повідомив позивачів, що продовжить роботи тільки після того, як ОСОБА_1 напише розписку, що вона отримала у нього особисто суму грошових коштів, яка складається з нарахованого ним боргу за частково виконані Генпідрядником внутрішні роботи в сумі 30 994,29 дол. США і боргу перед Підрядником в сумі 5 871.00 дол. США за збільшення площі будинку, на загальну суму 36 875.00 дол. США.

Борг за внутрішні роботи в сумі 30 994, 29 дол. США ОСОБА_3 була нарахована за не підписаними Замовником кошторисам внутрішніх робіт, на які відсутні акти їх виконання, і за не підписаними актами виконання інших внутрішніх робіт, на які відсутні кошториси (т.1 а.с. 18-27).

Таким чином, зі вказаного слідує, що борг за збільшення площі будинку в сумі 5 871,00 дол. США ОСОБА_3 , взяв із порівняння зазначеної в Основному договорі площі будинку і фактичної, зазначеної в техпаспорті, і розрахунку оплати за будівництво будинку.

Колегія суддів вважає встановленим, що ОСОБА_1 написала таку розписку від 05 серпня 2009 року, по якій коштів не отримувала, а розписка була надана як гарантія оплати за виконання внутрішніх робіт у будинку АДРЕСА_3 , та як умова, при якій Генпідрядник виконає оплачені позивачами і не закінчені останнім роботи за Основним Договором, які зазначені в Акті від 10 липня 2008 року, а також як гарантія сплати позивачами суми за збільшення фактичної площі будинку.

Колегія суддів, у визначеному чинним цивільним процесуальним законодавством порядку, оцінила договір позики, укладений 05 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та дійшла висновку, що він не містить відомостей щодо отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 грошових коштів у позику, тобто, не підтверджує факт передачі коштів 05 серпня 2009 року або у будь-який інший день.

За таких обставин, зазначений договір не є підтвердженням укладення між сторонами договору позики, як реальної односторонньої оплатної угоди, на зазначених відповідачем умовах.

Встановивши недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики, колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсною розписки, визнання недійсним договір позики, укладений 05 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 36 865 доларів США.

Щодо посилання у рішенні суду першої інстанції на те, що для задоволення вимог про визнання недійсною розписки позовна давність сплинула, що стало підставою для відмови у позові в цій частині, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, перебіг позовної давності пов`язаний з порушенням прав і його перебіг починається від дня порушення прав. У відсутності порушення права не може починатися перебіг позовної давності.

Однак, згідно п.п. 2, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг строку позовної давності переривається пред`явленням позову хоча б до одного із кількох боржників у встановленому порядку. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що строк позовної давності був перерваний пред`явленням ОСОБА_3 05 серпня 2013 року позову, в межах загальної позовної давності у три роки, про стягнення грошових коштів по наданій ОСОБА_1 05 серпня 2009 року розписці. Після переривання, перебіг позовної давності почався 05 серпня 2013 року заново, а тому строк позовної давності ОСОБА_1 та ОСОБА_8 не був пропущений.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволенні позовних вимог.

Також, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів доходить до висновку про необхідність стягнення, в рівних частках, з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко , Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 114, 70 гривень, які складаються з наступного: 114, 70 гривень - судовий збір за подання позовної заяви, 7 000 гривень - оплата за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 липня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко , Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , ОСОБА_3 , Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення витрат, визнання недійсною розписки, визнання недійсним акту державної комісії про прийняття в експлуатацію жилого будинку - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко ( 67571, Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Горіхова, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 31790977) та Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія (код ЄДРПОУ: 67562, Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Морська, буд. 45-А, ідентифікаційний код юридичної особи 32497323) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму витрат у розмірі 202 625, 28 гривень.

Визнати недійсним договір позики, укладений 05 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за умовами якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 36 865 доларів США.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути, у рівних частках, з Товариства з обмеженою відповідальністю СВТ-Ко , Товариства з обмеженою відповідальністю Південна будівельна компанія , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 7 114, 70 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішеня складений 09 листопада 2020 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе