Рішення

від 29.09.2020 по справі 757/9003/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9003/18-ц

Категорія 53

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Хабеця О.О.,

справа № 757/9003/18-ц

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державне науково-виробниче підприємство інженерної геодезії Укрінжгеодезія (ДНВПІГ Укрінжгеодезія )

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ДНВПІГ Укрінжгеодезія про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час простою, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просила поновити строк на звернення до суду із даним позовом, визнання звільнення за ч. 4 ст. 40 КЗпП незаконним та поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час простою, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 01.11.2004 року працювала у відповідача на посаді редактора першої категорії, згідно із наказом №134-о.

15.11.2017 року її було звільнено з посади редактора карт першої категорії в порядку ч. 4 ст. 40 КЗпП (в зв`язку з відсутністю на роботі з 07 по 15 листопада 2017 року).

Вважає своє звільнення незаконним, з огляду на те, що влітку 2015 року в усній формі всіх працівників було повідомлено про відсутність об`єму робіт на підприємстві та припинення фінансування. При цьому підприємство не ліквідовувалось і не визнавалось банкрутом.

Вона не бажала звільнятись, оскільки є особою передпенсійного віку і мала намір виходити на пенсію саме з цього підприємства, тому разом із іншими працівниками продовжувала виходити на роботу. При цьому вона регулярно отримувала на підприємстві довідки про відсутність роботи, тобто відповідач перебував у стані простою.

Коли вона в черговий раз прийшла на роботу, отримала наказ про звільнення. Не погодившись з яким оскаржила його до ГУ держпраці в Київській області.

Очікуючи відповідь від держпраці потрапила до лікарні в зв`язку з чим не мала можливості вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, реалізувати яке змогла лише 15.01.2018 року.

Просила позов задовольнити.

15.05.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.02.2019 року справу передано в провадження судді Матійчук Г.О.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2019 року справу призначено до розгляду.

Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався.

До суду повернуті конверти, направлені судом на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві: м. Київ, пров. Новопечерський, 3 корп. 2 з відміткою поштового відділення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судові повістки надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

Згідно даних ЄДР місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: м. Київ, пров. Новопечерський, 3 корп. 2.

Таким чином, відповідач вважається належно повідомленим про розгляд даної справи.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2020 року залишено без розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши позивача та іі представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач працювала в ДНВПІГ Укрінжгеодезія на посаді редактора карт першої категорії.

Наказом №1/11 від 15.11.2017 року її було звільнено з роботи за ч. 4 ст. 40 КЗпП, у зв`язку з прогулом (відсутністю на роботі з 07 по 15 листопада 2017 року) без поважних причин (а.с. 6).

За п. 4 ч.1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

П.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.1992 року № Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідачем не надано належних та обґрунтованих доказів-підстав звільнення позивача з посади за прогул.

До того ж стаття 40 КЗпП не містить частину 4, отже посилання роботодавця на неї у спірному наказі безпідставне.

Суд, вивчивши надану позивачем копію довідки №18 від 09.11.2016 року, дійшов висновку, що відповідач тривалий час знаходиться у стані простою (а.с. 7).

За ст. 34 КЗпП під простоєм розуміється зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Законодавчо не врегульовано питання про те, де у цей період повинні знаходитись працівники: дома чи на робочих місцях.

Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил (ч. 1 ст. 142 КЗпП України).

Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права і обов`язки працівників та адміністрації, визначається час початку і закінчення роботи, зобов`язання адміністрації організувати облік явки на роботі і залишення роботи тощо.

Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Відповідач не надав відомостей, де повинні були знаходитись його працівники в період простою.

Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Разом з тим, позивачем не зазначено період простою на підприємстві та не надано відповідних доказів. Відповідно відсутня можливість розрахувати суму належну до виплати працівнику в зв`язку з простоєм.

Отже у задоволені цієї вимоги суд відмовляє в зв`язку з необґрунтованістю. При цьому позивач не позбавлена права звернутись до суду за поновленням своїх прав після належного та достатнього обґрунтування своїх вимог.

Згідно відомостей із ЄДР відповідач станом на день ухвалення рішення не перебуває в стані припинення та не ліквідований.

08.04.2018 року позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема остання зазначила, що посадовий оклад редактора першої категорії станом на лютий 2015 року складав 4 019 грн, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу від 12.02.2018 року, останні два місяця, коли була здійснена сплата єдиного внеску є січень-лютий 2015 року.

В січні та лютому 2015 року було по 20 робочих дні. Отже середній заробіток за вказаний період складає 4 019 х 2 ? 40 = 200,95 грн.

З дати звільнення (15.11.2017 року) по день ухвалення рішення (29.09.2020 року) кількість робочих днів дорівнює 717 днів.

717 днів х 200,95 грн = 144 081,15 грн.

За ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (п. 21 Постанови).

Відповідно до абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Абз. 3 цього ж пункту Постанови визначено, що відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 81 УПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, виходячи з вище викладеного, наявні обґрунтовані підстави стверджувати про наявність права позивача на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач не заперечив позовні вимоги в цій частині. Отже суд бере до уваги розрахунок позивача та вважає його вірним.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь держави належить стягнути 2 850,41 грн судового збору (1 762 х 2 х 0,4 + 1 440,81).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 94,116,117, 235 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного науково-виробничого підприємства інженерної геодезії Укрінжгеодезія про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час простою, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.

Визнати наказ №1/11 від 15 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади редактора карт першої категорії в Державному науково-виробничому підприємстві інженерної геодезії Укрінжгеодезія незаконним та поновити ОСОБА_1 на вказаній посаді.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства інженерної геодезії Укрінжгеодезія на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2017 року по 29 вересня 2020 року ( за 717 робочих днів прогулу) 144 081,15 грн.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства інженерної геодезії Укрінжгеодезія на користь держави судовий збір 2 850,41 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Державне науково-виробниче підприємство інженерної геодезії Укрінжгеодезія , м. Київ, пров. Новопечерський,3 корп. 2, ЄДРПОУ 22807329.

Суддя Г.О. Матійчук