Постанова

від 09.11.2020 по справі 906/327/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 906/327/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.07.2020 суддею Тимошенком О.М. у м. Житомирі, повний текст складено 08.07.2020 у справі № 906/327/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія"

про стягнення 5456,04 грн

ВСТАНОВИВ:

1 . Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції .

1.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.07.2020 у справі № 906/327/20 позивачу - Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено у задоволенні позову.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 05 грудня 2014 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" (покупець/відповідач) укладено договір №1113/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу.

2.2. За умовами договору, позивач зобов`язується передати у власність відповідача з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

2.3. На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 204848,28 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актами приймання-передачі природного газу за період з січня по грудень 2015.

2.4. З розрахунку, який був наданий позивачем вбачається, що за отриманий газ відповідач повністю розрахувався 14.01.2016.

2.5. Оскільки з 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Житомирської області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить поновити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2020 у справі № 906/327/20, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження;

рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2020 у справі № 906/327/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі;

судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн покласти на відповідача.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2020 у справі № 906/327/20 є незаконним та ухваленим із порушенням норм процесуального права, а саме статей: 7, 86, 236, 238 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме приписів Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

3.3. Так як суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилається на частину 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", позивач вважає, що застосування приписів даного Закону до спірних відносин є неправомірним.

3.3.1. Законом передбачено чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону:

- процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

- учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

3.3.2. Відповідно до статті 2 Закону: - дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

3.3.3. Відповідно до статті 3 Закону: - для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

3.3.4. Таким чином, відповідно до статті 3 Закону законодавцем встановлено наступне:

- списання заборгованості згідно частини 3 статті 7 Закону є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до статті 1 Закону;

- дія Закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до статті 2 Закону;

- учасниками процедури врегулювання заборгованості (у тому числі - процедури списання) є підприємства та організації, включені до реєстру - стаття 1 Закону; для участі у процедурі списання підприємства та організації мають бути включені до реєстру - стаття 3 Закону.

Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів включення відповідача до реєстру. Таким чином списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог - незаконною.

3.4. Крім того апелянт зазначає, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії.

Однак при ухваленні оскаржуваного рішення та застосуванні до спірних правовідносин частини 3 статті 7 Закону, місцевим господарським судом не досліджено того факту, що відповідач по справі є теплопостачальним підприємством. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснює ліцензовану дальність, а саме виробництво та постачання теплової енергії.

4. Відзиви на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. 22.09.2020 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх№2455/20), в якому повідомляє суд, що не підтримує апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

4.1.1. Водночас у відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" просить стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу, можливих інших заяв до суду.

4.1.2. В обґрунтування поданого клопотання додає в оригіналі Договір про надання професійної правничої допомоги №18/04 від 18.04.2019, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Вірьовкіна Олександра Ігоровича, копію ордера на надання правничої допомоги, копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 18.09.2020, в оригіналі Акт №001/1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №18/04 від 18.04.2019.

4.1.3. Копія відзиву із зазначеними у пункті 4.1.2. цієї постанови копіями документів надіслана на адресу позивача із описом вкладення.

4.1.4. Жодного клопотання від позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в порядку частин 5-6 статті 126 ГПК України до апеляційного господарського суду не надійшло.

4.1.5. Колегія суддів приходить до висновку про задоволення такого клопотання з мотивів, наведених у пункті 10.4. цієї постанови.

4.2. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.07.2020 у справі № 906/327/20 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.1.1. Норми матеріального права:

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також ГК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також ЦК України);

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії";

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2014 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" (покупець/відповідач) укладено договір №1113/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу. (а.с.12-17).

7.3. За умовами договору, позивач зобов`язується передати у власність відповідача з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

7.4. На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 204848,28 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками Актами приймання-передачі природного газу за період з січня по грудень 2015.

7.5. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

7.6. Несвоєчасна оплата та не виконання зобов`язання у визначений Договором купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 №1113/15-ТЕ-10 спонукали Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернутись з позовом до суду.

7.7. Останній звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" 5 456,04 грн, у тому числі: пеня у сумі 5 193,72 грн; 3% річних у сумі 262,32 грн.

7.7.1. У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - покликається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 20, 27, 42, 46, 162-164, 171, 172, 176 Господарського процесуального кодексу України.

7.8. Відзиву на позовну заяву від відповідача у даній справі не надходило.

7.9. За результатами розгляду позовної заяви, у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.

7.9.1. Підстави відмови у задоволенні позову апеляційним господарським судом наведені у пунктах 2.1.-2.5. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.

8.2. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.3. Згідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

8.4. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

8.5. За приписами частин 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

8.6. За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.7. Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.7.1. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

8.8. 3 листопада 2016 року прийнятий, а 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"

8.8.1. Відповідно до ст. 7 ч.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

8.9. Судом встановлено, що відповідачем до набрання чинності вказаним законом була повністю погашена заборгованість за отриманий від позивача природний газ, який використаний для виробництва теплової енергії, тому неустойка (штраф, пеня), проценти річних не нараховуються, тобто вимоги позивача є безпідставними.

8.10. У постанові від 20.12.2018 (справа №904/1619/18) Верховний Суд прийшов до висновку, що частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

8.11. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №916/2279/18, від 10.06.2019 у справі №904/4592/18, від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, у справі №911/521/19 від 03.02.2020.

8.12. З норм ч.3 ст.7 Закону від 03.10.2016 №1730-VIII та з висновків Верховного Суду, викладених у справі №922/4355/14, вбачається, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість, погашену до набрання чинності Закону від 03.10.2016 №1730-VIII, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону від 03.10.2016 № 1730-VIII. Проте вказане правило не розповсюджується на заборгованість, яка залишилася перед постачальником природного газу після набрання чинності Законом від 03.10.2016 № 1730-VIII - 30.11.2016.

8.13. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, на момент набрання чинності Законом №1730-VIII від 30.11.2016 заборгованість відповідача, яка виникла за переданий природний газ в період з січня по грудень 2015 року за договором від 05.12.2014 №1113/15-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу погашена останнім в повному обсязі 14.01.2016.

8.14. Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 укладеного між сторонами договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії. Позивачем не доведено, що відповідачем порушені умови пункту 1.2 договору. Тобто, отриманий відповідачем газ використаний для виробництва теплової енергії, що є підставою для застосування положень ч.3 ст.7 вказаного Закону.

Таким чином, з врахуванням вказаного, слід дійти висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та 3% річних.

8.15. Інших доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом не наведено.

8.21. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - Господарський суд Житомирської області - ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.22. За таких обставин апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 08.07.2020 у справі №906/327/20 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 08.07.2020 у справі №906/327/20 сплатило платіжним дорученням №0000008897 від 26.08.2020 судовий збір у сумі 3153,00 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

10.4. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

10.4.1. У межах апеляційного провадження у справі №906/327/20 відповідачем, на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, подано відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

10.4.2. У клопотанні в тексті відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача просить стягнути із Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн.

10.4.3. У пункті 4.1.2. цієї постанови апеляційний господарський суд навів перелік доданих документів в обґрунтування заявленого клопотання.

10.4.4. За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10.4.5. Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10.4.6. Детальний опис наданих послуг адвокатом Вірьовкіним О.І. відображений у акті від 18.09.2020 №001/1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №18/04 від 18.04.2019 - підготовка та подання Відзиву на апеляційну скаргу по справі №906/327/20, яка розглядається у Північно-західному апеляційному господарському суді.

10.4.7. Підстава для надання правничої допомоги: Договір про надання професійної правничої допомоги №18/04 від 18.04.2019; ордер на надання правничої допомоги від 18.09.2020.

10.4.8. Доказ понесення витрат (їх оплата) - квитанція до прибуткового касового ордера №18/09 від 18.09.2020.

10.4.9. В силу приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

10.4.10. Оскільки копія відзиву із доданими до нього письмовими доказами на відшкодування витрат про надання правової допомоги була надіслана на адресу позивача, останній не був позбавлений можливості подати клопотання про зменшення таких витрат чи їх заперечення взагалі.

10.4.11. Відповідно до приписів частин 5-6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

10.4.12. Однак, як зазначалося у пункті 4.1.4. цієї постанови жодного клопотання від позивача до суду апеляційної інстанції не надійшло.

10.4.13. За таких обставин клопотання про покладення на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" витрат на на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн підлягає до задоволення.

10.4.14. Присуджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн підлягають стягненню із позивача на користь відповідача.

10.4.15. Видачу наказу слід доручити Господарському суду Житомирської області.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 24.07.20р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 08 липня 2020 року у справі №906/327/20 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крігер Енергія" (вул.Покровська, 81, м.Житомир, 10031, код ЄДРПОУ 36427583) витрати на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00коп.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №906/327/20 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "13" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Тимошенко О.М.