Рішення

від 05.11.2020 по справі 908/988/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/73/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020 Справа № 908/988/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроексперт" (18016 м. Черкаси, вул. Припортова, буд. 22-а, кв. 301, ідентифікаційний код юридичної особи 41126891)

до відповідача: Фермерського господарства "ЕТАЛОН" (72424 Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Молодіжна, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 30085570)

про стягнення 205 136 грн. 00 коп.

за участю

представника позивача: Коханий О.В., ордер СА № 1003189 від 08.04.2019

представник відповідача: Корогод Ю.О., дов. б/н від 14.09.2020

Лола Н.О., дов. б/н від 14.09.2020

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "ЕТАЛОН" 205 136 грн. 00 коп. грошових коштів.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/988/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С. С.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.05.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю " ХІМАГРОЕКСПЕРТ " надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 908/988/20, присвоєно номер провадження 27/73/20.

Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.06.2020.

28.05.2020 відповідач надіслав на адресу Господарського суду відзив на позовну заяву вих. № 1 від 25.05.2020 (вх. № 10257/08-08/20 від 28.05.2020), проти позову заперечив, зазначивши, що помилково поставлений позивачем товар був прийнятий відповідачем на зберігання до погодження взаєморозрахунків та виправлення помилок в бухгалтерських документах та зазначив, що після перерахування коштів позивачем відповідачу в сумі 382000 грн. буде повернуто власнику товар та повернуто залишок коштів.

Ухвалою суду від 01.06.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання у справі № 908/988/20 відкладено на 01.07.2020.

Позивач надав суду відповідь (вх. № 11898/08-08/20 від 23.06.2020) на відзив, відповідно до якого зазначив, що будь-які зауваження та претензії, щодо доставки товару з іншого місця навантаження та як наслідок, претензії щодо наявності якоїсь заборгованості Первісного Кредитора пов`язаної з перевезення, а також, щодо асортименту, є безпідставними та розцінюються як намір уникнути обов`язку з поплати за привласнений товар. Позивач є Новим кредитором по відношенню до відповідача у зв`язку з набуттям права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги № 1/20- ВПВ від 06 квітня 2020 року. В преамбулі Договору № 1/20-ВПВ від 06 квітня 2020 року вказано, що він укладений в порядку ст. ст. 512 - 519 Цивільного кодексу України. Положення ст. ст. 512-519 ЦК України, регулюють відносини які виникають з приводу заміни кредитора у зобов`язанні. Відповідачем помилково сприйнята суть та зміст вказаного Договору № 1/20-ВПВ від 06 квітня 2020 року про те, що позивач став правонаступником боргів ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ". Законодавчо не передбачено право отримувача товару, прийняття на на зберігання товару для погодження взаєморозрахунків та виправлення помилок в бухгалтерських документах в т.ч і в разі виявлення не відповідності асортиментну товару. Всупереч наведеним положенням, відповідач, доказів домовленостей про допоставку карбаміду, компенсації витрат на транспортування не надав. Відповідач також не надав доказів звернення до Первісного Кредитора про заміну товару чи претензій про наявність будь-якої заборгованості та про її оплату. В свою чергу як зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, Первісний Кредитор, неодноразово намагався врегулювати взаємовідносин між сторонами, доказом чого є надіслані письмові вимоги та претензії (копії наявні в матеріалах справи). Просить позов задовольнити у повному обсязі

Ухвалою суду від 01.07.2020, відповідно до ст. 250 ГПК України, з метою надання можливості всім учасникам справи прийняти участь в судовому засіданні і реалізувати свої процесуальні права, суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/988/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 18.08.2020.

Відповідач 12.08.2020 надіслав на адресу суду заяву (вх. № 15444/08-08/20 від 12.08.2020) про застосування строків позовної давності до вимог позивача. Крім того, просить провести підготовче засідання без участі представника відповідача, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті. В задоволені позовних вимог просить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 18.08.2020, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 09.09.2020, у зв`язку з неявкою відповідачів, проводити судове засідання по справі ухвалено з використанням власних технічних засобів представника позивача за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення "ЕasyСоn".

Ухвалою суду від 02.09.2020, у зв`язку з виробничою необхідністю, а саме перебуванням судді Дроздової С.С., згідно наказу Господарського суду Запорізької області № 111в від 25.08.2020 з 07.09.2020 по 11.09.2020 у відрядженні, підготовче засідання перенесено та призначено на 18.09.2020.

Представник позивача 31.08.2020 надіслав на адресу суду заперечення (вх. 16649/08-08/20 від 31.08.2020) на заяву відповідача про застосування строків позовної давності. Заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 15.09.2020 надав суду заперечення (вх. № 18061/08-08/ від 15.09.2020) на заяву позивача. Заяву про застосування строків позовної давності на вимоги позивача підтримав у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.09.2020, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/988/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 07.10.2020, проводити судове засідання по справі ухвалено з використанням власних технічних засобів представника позивача за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення "ЕasyСоn".

Ухвалою суду від 07.10.2020 на підставі ст. 216 ГПК України відкладено розгляд справи на 05.11.2020.

У судовому засіданні 05.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється на програмно-апаратному комплексі Акорд та в режимі відеоконференцзв`язку.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

05.11.2020 представник позивача підтримав заявлені вимоги, прость суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.11.2020 проти позову заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позову.

В засіданні суду 05.11.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, між Фермерським господарством "ЕТАЛОН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПОРТ" (Первісний кредитор) була досягнута згода про поставу мінеральних добрив, на виконання якої ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ" здійснено поставку мінеральних добрив, а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000258 від 09 серпня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000251 від 09.08.2016 на загальну суму 115 940 грн. з ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000261 від 10 серпня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000251 від 09.08.2016 на загальну суму 115 940 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 219 від 03.08.2016 року на суму 231 880 грн.

- за видатковою накладною № РН-0000315 від 29 вересня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000311 від 19.09.2016 на загальну суму 129 800 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 256 від 19.09.2016 на суму 93 800 грн. та № 257 від 20.09.2016 на суму 41 900 грн., на загальну суму 135 700 грн. ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ" платіжним дорученням № 266 від 1010.2016 року було здійснено повернення надмірно сплачених коштів в сумі 5 900 грн. Поставка товару за видатковою накладною № РН-0000315 від 29 вересня 2016 року відповідачем оплачена повністю.

- за видатковою накладною № РН- 0000037 від 03 лютого 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000487 від 20.12.2016 на загальну суму 219650 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 233 від 20.12.2016 року на суму 78 000 грн., №323 від 26.12.2016 року на суму 100 000 грн. та № 328 від 17.01.2017 року на суму 41650 грн.

- за видатковою накладною № РН- 0000093 від 23 лютого 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000405 від 17.11.2016 на загальну суму 195900 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем платіжними дорученнями: № 288 від 11.11.2016 року на суму 110 400 грн.; № 289 від 18.11.2016 на суму 72400 грн.; № 291 від 28.11.2016 на суму 13 060 грн.

- за видатковою накладною № РН- 0000156 від 11 березня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000156 від 11.03.2017 на загальну суму 130691 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем частково платіжним дорученням ВН № РН-0000156 від 11 березня 2017 року в сумі 124 405 грн. неоплаченою залишилась сума 6 286 грн.

- за видатковою накладною № РН-0000215 від 24 березня 2017 згідно рахунку-фактури № СФ-0000424 від 25.11.2016 на загальну суму 95450 грн. з ПДВ; за видатковою накладною № РН-0000355 від 05 квітня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000424 від 25.11.2016 на загальну суму 182 600 грн з ПДВ. Поставлений товар згідно ВН № РН-0000355 від 05 квітня 2017 року та ВН № РН-0000215 від 24 березня 2017 року був оплачений відповідачем платіжними дорученнями № 298 від 28.11.2016 року на суму 14 000 грн. та № 299 від 29.11.2016 року на суму 450 800 грн. Відповідно відповідач здійснив переплату в сумі 186 750 грн.

Позивач послався на те, що ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ , за видатковою накладною № РН-0000148 від 10 березня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000161 від 10.03.2017 р. в рахунок здійснених оплат було поставлено відповідачу добриво азотно-фосфорне-калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн з ПДВ. Поставлений товар відповідачем було прийнято та в подальшому використано у своїй господарській діяльності. Підтвердженням прийняття відповідачем добрива азотно-фосфорне- калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн. з ПДВ підтверджується також товарно-транспортною накладною № 10032017 від 10.03.2017, що підписана Первісним кредитором, Постачальником, ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ як Вантажовідправником, ТОВ Комерціно виробничою компанією РОЛАН як перевізником та Відповідачем ФГ "ЕТАЛОН" як вантажоотримувачем.

Первісним кредитором, Постачальник, ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ , в порядку ст. 530 ЦК України, на адресу Боржника, ФГ Еталон , цінним листом з описом вкладення, була направлена вимога № 1-ЮР від 09 жовтня 2018 року, про погашення суми заборгованості, оплату товару та проведення взаємозаліку. Направлена вимога № 1-ЮР від 09 жовтня 2018 року, відповідачем, як Боржником, виконана не була, кошти сплачені у визначений законом строк не були. 26.07.2019 на адресу відповідача, направлена претензія про погашення заборгованості, яка залишена без відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПОРТ" (Первісний кредитор) та ТОВ "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" (Новий Кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) № 1/20-ВПВ (Договір про відступлення).

Пунктом 1.1 Договору про відступлення встановлено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе, право вимоги, що належить Первісному кредиторові і стає кредитором у правовідносинах із Фермерським господарством "ЕТАЛОН" з приводу оплати боргу, що виник на підставі поставки товару згідно з видаткових накладних № РН-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН- 0000156 від 11.03.2017, № РН-0000215 від 24.03.2017 № РН-0000355 від 05.04.2017.

За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань, з оплати товару, що виникли на підставі здійснених поставок, мінеральних добрив, за видатковими накладними № РІІ-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН-0000156 від 11.03.2017, № РН-0000215 від 24.03.2017, № РН- 0000355 від 05.04.2017 (п. 1.2 Договору про відступлення).

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення, сума вимоги, заборгованості Боржника, що відступається за цим договором становить 391 886 грн. разом із ПДВ, без урахування переплати Боржника у сумі 186750 грн.

Згідно з п. 1.4 Договору про відступлення, Новому кредитору передана інформація про здійснення переплати у сумі 186 750 грн. за оплаченим рахунком-фактурою № СФ-0000424 від 25.11.2016. Новий кредитор поінформований та усвідомлює наслідки наявності переплати Боржника Первісному Кредитору суми 186 750 грн.

Пунктом 1.5 Договору про відступлення встановлено, що право вимоги Первісного кредитора до Боржника підтверджується: видатковими накладними № РН-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН-0000156 від 11.03.2017, № РН- 0000215 від 24.03.2017, № РН-0000355 від 05.04.2017; рахунками-фактурами № СФ-0000161, СФ-0000251, СФ-0000311, СФ-0000405, СФ-0000424, СФ-000043ГСФ-0000487.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Отже, згідно положень статті 512 Цивільного кодексу України, оскільки договором про відступлення права вимоги було передбачено передання новому кредитору - позивачу у справі певного обсягу прав вимог, що належали первісному кредитору, то новий кредитор за вказаним договором має право вимагати виконання відповідачем зобов`язань із прийняття поставленого йому товару та взаємовідносини, що виникли у зв`язку з цим.

Згідно Договору відступлення, ТОВ ХІМАГРОЕКСПЕРТ , як Новий кредитор, набув права вимоги щодо оплати Боржником прийнятого та неоплаченого товару.

Позивач вказав на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого добрива, в зв`язку з чим просить суд стягнути на користь ТОВ "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" заборгованість в сумі 205 136 грн., з яких 385 600 грн. вартість поставленого добрива ВН № РН-0000148 від 10.03.2017, 186 750 грн. сума переплати відповідача та 6 286 грн. сума боргу за товар поставлений згідно ВН № РН-0000156 від 11.03.2017.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повного і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що поставка відповідачу товару відбулась в тому числі за видатковою накладною № РН-0000148 від 10 березня 2017 добрива азотно-фосфорне-калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн. з ПДВ.

Відповідач мав заборгованість в сумі 6286 грн. за поставлений товар: карбамідо-аміачної суміші марки КАС-32, відповідно до видаткової накладної № РН-0000156 від 11 березня 2017 року.

Відповідачем була здійснена переплата на користь первісного кредитора в сумі 186750 грн., згідно платіжних доручень № 298 від 28.11.2016 на суму 14 000 грн. та № 299 від 29.11.2016 року на суму 450800 грн., за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № РН-0000355 від 05.04.2017 та № РН-0000215 від 24.04.2017.

Як вбачається з видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017, товар був прийнятий ФГ Еталон на зберігання, про що свідчить його підпис представника на вказаній видатковій накладній.

Однак, отримання відповідачем товару за видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017 підтверджується товарно-транспортною накладною № 10032017 від 10.03.2017, як основним документом на перевезення вантажів. Вказана товарно-транспортна накладна та видаткова накладна від 10.03.2017 у сукупності свідчать про укладення між ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ та ФГ Еталон договору поставки у спрощений спосіб та нормативно врегульовані нормами положень про купівлю-продаж.

Слід зазначити, що відповідач посилався на те, що прийняття товару на зберігання було обумовлено тим, що було виявлено не відповідність асортименту товару.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару визначені ст. 672 ЦК України.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 672 ЦК України).

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього (ч. 4 ст. 672 ЦК України).

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару (ч. 5 ст. 672 ЦК України).

Матеріали справи не містять належних доказів домовленостей про допоставку карбаміду, компенсації витрат на транспортування не надав. Також в матеріалах справи відсутні належні докази звернення до Первісного кредитора про заміну товару чи претензій про наявність будь-якої заборгованості та про її оплату.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Це правило діє, якщо у спеціальних правилах або договорі купівлі-продажу не визначено іншого строку оплати. Обов`язок відповідача оплатити товар у цьому випадку (з огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України) виник з моменту прийняття товару за кожною окремою видатковою накладною, а у позивача, відповідно, виникло право вимагати такої оплати.

Як свідчать матеріали справи, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності.

Господарський суд враховує заяву відповідача про застосування строків позовної давності та те, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, днем закінчення строку для оплати товару покупцем є перший робочий день за вихідним.

Тому, при визначенні строків оплати за отриманий товар, суд керується нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що договори поставки укладались сторонами у спрощений спосіб, з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною, починався з моменту прийняття відповідачам товару або товаророзпорядчих документів на товар.

За таких обставин, строк виконання відповідного грошового зобов`язання має визначатися за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи, що видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017, строк оплати отриманого товару не передбачений, перебіг строку виконання грошового зобов`язання по ним розпочався в день поставки товару, тобто 10.03.2017 та 11.03.2017 відповідно.

Позивач своєчасно правом на стягнення боргу з відповідача, а саме упродовж трьох років після передачі товару, не скористався та звернувся до суду лише 09.04.2020, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, тобто із пропуском позовної давності.

Отже, строк загальної позовної давності на звернення до суду за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017 сплинув 10.03.2020р. та 11.03.2020р. відповідно.

Крім того, суд зазначає, що на момент укладення між позивачем та ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ Договору про відступлення права вимоги №1/20-ВПВ від 06.04.2020, Первісний кредитор вже втратив право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу як Постачальник за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017, оскільки строк для пред`явлення таких вимог сплинув.

Слід зазначати, що право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме у матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Господарським судом, було з`ясовано не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Позивач не звертався до Господарського суду Запорізької області з письмовим клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності з поважних причин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, Господарський суд Запорізької області не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, в зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні позову.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроексперт" до Фермерського господарства "ЕТАЛОН" відмовити .

Рішення оформлено та підписано 16.11.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.