Постанова

від 28.04.2021 по справі 908/988/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2021 року м.Дніпро Справа № 908/988/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроексперт» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 (повний текст складений 16.11.2020, суддя Дроздова С.С.) у справі №908/988/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагроексперт» (18016 м. Черкаси, вул. Припортова, буд. 22-а, кв. 301, ідентифікаційний код юридичної особи 41126891)

до відповідача: Фермерського господарства «ЕТАЛОН» (72424 Запорізька область, Приазовський район, с. Володимирівка, вул. Молодіжна, буд. 43, ідентифікаційний код юридичної особи 30085570)

про стягнення 205 136 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "ЕТАЛОН" 205 136 грн. 00 коп. грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого добрива.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 у справі №908/988/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач своєчасно правом на стягнення боргу з відповідача, а саме упродовж трьох років після передачі товару, не скористався.

Строк загальної позовної давності на звернення до суду за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017 сплинув 10.03.2020р. та 11.03.2020р.

Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме у матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Позивач не звертався до Господарського суду Запорізької області з письмовим клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 у справі №908/988/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, скаржник не погоджується з визначеним судом моментом виникнення зобов`язання з оплати товару поставленого за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН-0000156 від 11.03.2017 та застосуванням позовної давності до заявлених вимог.

Позивач вважає, що обов`язок з оплати товару за вказаними поставками виник у відповідача після направлення продавцем на його адресу вимоги № 1-ЮР від 09.10.2018 (з врахуванням строку поштового перебігу) в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідачем надано відзив на апеляцйіну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, в апеляційній скарзі позивачем не спростовано висновків Господарського суду Запорізької області, покладених в основу оскаржуваного рішення, а також не доведено неправильного застосування норм матеріального права як необхідної передумови для скасування ухваленого у справі судового рішення. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не спростував доводів апеляційної скарги. Зміст відзиву полягає в тому, що за твердженням відповідача, останій прийняв товар в силу приписів ч. 1 ст. 672 ЦК України та та ч. 4 ст. 672 ЦК України.

На підставі вказаних вище норм, відповідач робить висновок, що відмова від товару має бути зроблена в категоричній та однозначній формі шляхом письмового повідомлення з зазначенням обґрунтованої причини такої відмови.

Відповідач вробить висновок, що неповідомлення Апелянта як постачальника про відмову від товару за видатковою накладною №РН-0000148 від 10.03.2017 року - зумовило його прийняття.

Далі відповідач зазначає, що оскілки він нібито прийняв товар, то в останнього не виникає обов`язку його зберігати.

Вказане суперечить як положенням закону так і фактичним обставинами справи.

Стверджуючи, що відповідач не відмовлявся від товару, відповідач тим, самим не пояснює та залишає поза увагою те, чому ВН №РН-0000148 від 10.03.2017 року не містить підпису та печатки Відповідача у графі Отримав, а має застережний напис Прийнято на зберігання голова ф/г "Еталон", що засвідчений підписом представника відповідача та печаткою відповідача.

З наведеного логічно слідує, що в разі якщо видаткова накладена не підписана сторони не дійшли до погодження щодо всіх умов, а тому момент строк виконання зобов`язання визначається моментом пред`явлення вимоги так як невиконання відповідачам, як покупцем, обов`язку оплати не настав.

Окрім того в матеріалах справи міститься вимога №б/н від 24.04.2020 ФГ "ЕТАЛОН" за підписом директора ф/г "Еталон", яка додатково засвідчена печаткою фермерського господарства, в які зазначено, що лише через три дні було виявлено невідповідність асортименту товару та нібито від відповідача, Первісному Кредитору, були направлені пропозиції здійснення взаєморозрахунків та заміни товару.

Відповідач, у своєму відзиві зазначає, що за видатковою накладною № РН-0000148 від 10 березня 2017 року, було помилково замість погоджених 40 тон мінерального добрива, карбаміду, в рахунок заборгованості, 22.5 тон карбаміду для ф/г Еталон та недопоставленого добрива, аміачної селітри, для ф/г Петунін . Тому вказане добриво, зі слів відповідача, було прийняте на зберігання до погодження взаєморозрахунків та виправлення помилок в бухгалтерських документах постачальника ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ".

Всі вказані обставини свідчать, що відповідач не мав наміру приймати зазначений товар, наведені та наявні докази, спростовують доводи відповідач у відзиві, що останній не відмовлявся від товару.

Також відповідач не спростовує доводів, що товарно-транспортна накладна не є товаророзпорядчим документом, що зумовлює перехід право власності на товар.

У випадку між позивачем та відповідачем, видаткова накладна не підписана, а відповідач помилково ототожнює Видаткову накладну та товарно-транспортну накладну, щодо їх правової природи та наслідків які вони породжують, а також замовчує та не пояснює, про, що вже було вказано вище відсутність у ВН №РН-0000148 від 10.03.2017 року підпису та печатки відповідача у графі Отримав .

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроексперт" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 у справі №908/988/20 - залишено без руху через не надання доказів сплати судового збору у розмірі 4615,56 грн.

У визначений строк недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагроексперт на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 у справі №908/988/20; з урахуванням положень ч.2 ст.271 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, в порядку письмового провадження; надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зав, клопотань.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Між Фермерським господарством "ЕТАЛОН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПОРТ" (Первісний кредитор) була досягнута згода про поставу мінеральних добрив, на виконання якої ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ" здійснено поставку мінеральних добрив, а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000258 від 09 серпня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000251 від 09.08.2016 на загальну суму 115 940 грн. з ПДВ, за видатковою накладною № РН-0000261 від 10 серпня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000251 від 09.08.2016 на загальну суму 115 940 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжного доручення № 219 від 03.08.2016 року на суму 231 880 грн.

- за видатковою накладною № РН-0000315 від 29 вересня 2016 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000311 від 19.09.2016 на загальну суму 129 800 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 256 від 19.09.2016 на суму 93 800 грн. та № 257 від 20.09.2016 на суму 41 900 грн., на загальну суму 135 700 грн. ТОВ "ХІМАГРОЕКСПОРТ" платіжним дорученням № 266 від 1010.2016 року було здійснено повернення надмірно сплачених коштів в сумі 5 900 грн. Поставка товару за видатковою накладною № РН-0000315 від 29 вересня 2016 року відповідачем оплачена повністю.

- за видатковою накладною № РН- 0000037 від 03 лютого 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000487 від 20.12.2016 на загальну суму 219650 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем згідно платіжних доручень № 233 від 20.12.2016 року на суму 78 000 грн., №323 від 26.12.2016 року на суму 100 000 грн. та № 328 від 17.01.2017 року на суму 41650 грн.

- за видатковою накладною № РН- 0000093 від 23 лютого 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000405 від 17.11.2016 на загальну суму 195900 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем платіжними дорученнями: № 288 від 11.11.2016 року на суму 110 400 грн.; № 289 від 18.11.2016 на суму 72400 грн.; № 291 від 28.11.2016 на суму 13 060 грн.

- за видатковою накладною № РН- 0000156 від 11 березня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000156 від 11.03.2017 на загальну суму 130691 грн. з ПДВ, що були оплачені відповідачем частково платіжним дорученням ВН № РН-0000156 від 11 березня 2017 року в сумі 124 405 грн. неоплаченою залишилась сума 6 286 грн.

- за видатковою накладною № РН-0000215 від 24 березня 2017 згідно рахунку-фактури № СФ-0000424 від 25.11.2016 на загальну суму 95450 грн. з ПДВ; за видатковою накладною № РН-0000355 від 05 квітня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000424 від 25.11.2016 на загальну суму 182 600 грн з ПДВ. Поставлений товар згідно ВН № РН-0000355 від 05 квітня 2017 року та ВН № РН-0000215 від 24 березня 2017 року був оплачений відповідачем платіжними дорученнями № 298 від 28.11.2016 року на суму 14 000 грн. та № 299 від 29.11.2016 року на суму 450 800 грн. Відповідно відповідач здійснив переплату в сумі 186 750 грн.

Позивач наполягае на тому, що що ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ , за видатковою накладною № РН-0000148 від 10 березня 2017 року згідно рахунку-фактури № СФ-0000161 від 10.03.2017 р. в рахунок здійснених оплат було поставлено відповідачу добриво азотно-фосфорне-калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн з ПДВ. Поставлений товар відповідачем було прийнято та в подальшому використано у своїй господарській діяльності. Підтвердженням прийняття відповідачем добрива азотно-фосфорне- калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн. з ПДВ підтверджується також товарно-транспортною накладною № 10032017 від 10.03.2017, що підписана Первісним кредитором, Постачальником, ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ як Вантажовідправником, ТОВ Комерціно виробничою компанією РОЛАН як перевізником та Відповідачем ФГ "ЕТАЛОН" як вантажоотримувачем.

Первісним кредитором, Постачальник, ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ , в порядку ст. 530 ЦК України, на адресу Боржника, ФГ Еталон , цінним листом з описом вкладення, була направлена вимога № 1-ЮР від 09 жовтня 2018 року, про погашення суми заборгованості, оплату товару та проведення взаємозаліку. Направлена вимога № 1-ЮР від 09 жовтня 2018 року, відповідачем, як Боржником, виконана не була, кошти сплачені у визначений законом строк не були. 26.07.2019 на адресу відповідача, направлена претензія про погашення заборгованості, яка залишена без відповіді.

06.04.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОЕКСПОРТ" (Первісний кредитор) та ТОВ "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" (Новий Кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора у зобов`язанні) № 1/20-ВПВ (Договір про відступлення).

Пунктом 1.1 Договору про відступлення встановлено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе, право вимоги, що належить Первісному кредиторові і стає кредитором у правовідносинах із Фермерським господарством "ЕТАЛОН" з приводу оплати боргу, що виник на підставі поставки товару згідно з видаткових накладних № РН-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН- 0000156 від 11.03.2017, № РН-0000215 від 24.03.2017 № РН-0000355 від 05.04.2017.

За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань, з оплати товару, що виникли на підставі здійснених поставок, мінеральних добрив, за видатковими накладними № РІІ-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН-0000156 від 11.03.2017, № РН-0000215 від 24.03.2017, № РН- 0000355 від 05.04.2017 (п. 1.2 Договору про відступлення).

Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення, сума вимоги, заборгованості Боржника, що відступається за цим договором становить 391 886 грн. разом із ПДВ, без урахування переплати Боржника у сумі 186750 грн.

Згідно з п. 1.4 Договору про відступлення, Новому кредитору передана інформація про здійснення переплати у сумі 186 750 грн. за оплаченим рахунком-фактурою № СФ-0000424 від 25.11.2016. Новий кредитор поінформований та усвідомлює наслідки наявності переплати Боржника Первісному Кредитору суми 186 750 грн.

Пунктом 1.5 Договору про відступлення встановлено, що право вимоги Первісного кредитора до Боржника підтверджується: видатковими накладними № РН-0000037 від 03.02.2017, № РН-0000093 від 23.02.2017, № РН-0000148 від 10.03.2017, № РН-0000156 від 11.03.2017, № РН- 0000215 від 24.03.2017, № РН-0000355 від 05.04.2017; рахунками-фактурами № СФ-0000161, СФ-0000251, СФ-0000311, СФ-0000405, СФ-0000424, СФ-000043ГСФ-0000487.

Згідно Договору відступлення, ТОВ ХІМАГРОЕКСПЕРТ , як Новий кредитор, набув права вимоги щодо оплати Боржником прийнятого та неоплаченого товару.

Позивач вказав на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленого добрива, в зв`язку з чим просить суд стягнути на користь ТОВ "ХІМАГРОЕКСПЕРТ" заборгованість в сумі 205 136 грн., з яких 385 600 грн. вартість поставленого добрива ВН № РН-0000148 від 10.03.2017, 186 750 грн. сума переплати відповідача та 6 286 грн. сума боргу за товар поставлений згідно ВН № РН-0000156 від 11.03.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що поставка відповідачу товару відбулась в тому числі за видатковою накладною № РН-0000148 від 10 березня 2017 добрива азотно-фосфорне-калійне, в кількості 40 тон на загальну суму 385 600 грн. з ПДВ.

Внаслідок поставки за видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017 іншого товару, замість усно узгодженого сторонами, головою ФГ Еталон на видатковій накладній здійснено відмітку: Прийнято на зберігання .

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 672 ЦК України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач, в свою чергу, не скористався своїм правом передбаченим ч.І ст.672 ЦК України, повідомлення про відмову від товару чи про його заміну на адресу покупця не направив.

Зазначені обставини встановлені судом під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.

У апеляційній скарзі позивач не зазначає про отримання відмови покупця від прийняття товару, а лише вказує яким чином така відмова має бути вчинена.

Відповідно до ч.4 ст. 672 ЦК України, товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Неповідомлення відповідачем продавця про відмову від товару за видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017 зумовило його прийняття останнім. Таким чином, товар за видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017 є прийнятим ФГ Еталон 10.03.2017.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення залишку боргу за товар, який поставлений за видатковою накладною № РН-0000156 від 11.03.2017 в розмірі 6286,00 грн. Вказана накладна підписана сторонами без зауважень.

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України чітко встановлений строк виконання покупцем обов`язку з оплати товару, у тому разі, якщо такий строк самостійно не визначений сторонами.

Враховуючи, що договори поставки укладались сторонами у спрощений спосіб, з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною, починався з моменту прийняття відповідачам товару або товаророзпорядчих документів на товар.

Обов`язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття також визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 906/232/19.

Таким чином, враховуючи, що видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов`язок оплатити товар в день його прийняття, тобто 10.03.2017 та 11.03.2017 відповідно, а у позивача виникло право вимагати такої оплати.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, строк загальної позовної давності на звернення до суду за вимогою позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017, сплинув 10.03.2020 та 11.03.2020 відповідно.

Матеріалами справи встановлено, що позов у даній справі пред`явлено до суду поза межами позовної давності - 09.04.2020 (згідно поштового штемпеля на конверті та описі вкладення до цінного листа).

Більш того, вже на момент укладення між позивачем та ТОВ ХІМАГРОЕКСПОРТ договору про відступлення права вимоги №1/20-ВПВ від 06.04.2020, первісний кредитор втратив право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу як постачальник за видатковими накладними № РН-0000148 від 10.03.2017 та № РН-0000156 від 11.03.2017, оскільки строк для пред`явлення таких вимог сплинув.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції здійснено належну оцінку наданих сторонами доказів та правильно застосовано норми матеріального права до правовідносин сторін.

Твердження позивача про обов`язок відповідача забезпечити схоронність товару за видатковою накладною № РН-0000148 від 10.03.2017 є передчасними.

Зберігання товару не прийнятого покупцем врегульовано положеннями ст. 690 ЦК України. Так, відповідно до частини 1 цієї статті, якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Таким чином, дії по забезпеченню схоронності товару є наслідком відмови від прийняття такого товару і не можуть застосовуватись самостійно.

Як зазначалося вище, дій щодо відмови від прийняття товару відповідачем здійснено не було, а отже і підстави для прийняття товару на зберігання були відсутні.

Посилання позивача (скаржника) на те, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який фіксує факт здійснення поставки не заслуговують на увагу.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є документи, які фіксують господарську операцію та містять всі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , зокрема, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що Товарно-транспортна накладна № 10032017 від 10.03.2017 містить всі необхідні реквізити та повністю дублює видаткову накладну № РН-0000148 від 10.03.2017.

До того ж колегія суддів зазначає, що правовідносини з купівлі-продажу та поставки товару врегулювані нормами глави 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України, які є спеціальними для цих правовідносин. А отже, застосування позивачем до спірних правовідносин загальних положень про зобов`язання, а саме: ч.2 ст. 530 ЦК України, є помилковим.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроексперт"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.11.2020 у справі 908/988/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 28.04.2021р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв