Рішення

від 29.10.2020 по справі 911/802/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/802/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3)

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14)

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н., с. Переяславське, вул. Привокзальна, буд. 2),

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

прокурор: Буцмак А.Ю. (посвідчення № 056922);

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кобліков І.Ю. (ордер серії КС 433467 від 31.10.2019 р.);

від третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

Заступник прокурора Чернігівської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (далі - ТОВ "НИВА ФАРМ", відповідач 2) про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 за рахунок земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка в подальшому була відчужена на користь ТОВ "НИВА ФАРМ" за договором купівлі-продажу від 04.07.2018 р. з порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, а також витребувати з незаконного володіння ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру вказану земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 травня 2019 р., а також залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 .

12.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшов відзив б/н від 11.04.2019 р. (вх. № 7360/19 від 12.04.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р. В обґрунтування своєї позиції відповідач 1, посилаючись на ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначає, що з 01.01.2013 р. повноваження щодо ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передано до: 1) Міністерства юстиції України та його територіальних органів; 2) суб`єктів державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб`єкти); 3) державних реєстраторів прав на нерухоме майно, з чого слідує, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не володіє повноваженнями стосовно реєстрації права власності на нерухоме майно, в тому числі - на земельні ділянки. Поряд з цим, відповідач 1 наголошує, що вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо затвердження проекту землеустрою стосовно відведення земельних ділянок та передачі їх у власність, тобто ненормативних актів, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, на переконання відповідача 1, не може бути задоволена, оскільки такий наказ вичерпує свою дію шляхом виконання, а його скасування не породжуватиме жодних наслідків для власників таких земельних ділянок.

17.04.2019 р. до господарського суду Київської області від третьої особи надійшла заява б/н від 15.04.2019 р. (вх. № 7736/19 від 17.04.2019 р.), за змістом якої ОСОБА_1 просить суд розглядати справу № 911/802/19 без участі останнього.

23.04.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшла відповідь № 05/3-1269-19 від 19.04.2019 р. (вх. № 8207/19 від 23.04.2019 р.) на відзив відповідача 1, за змістом якої прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на таке. Оскільки згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 74255589700:02:000:4017, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, право власності на яку було зареєстровано 12.05.2017 р. на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-2226/14-17-сг від 08.02.2017 р., про що державним реєстратором було зроблено відповідний запис, то при погодженні ГУ Держгеокадастру в Київській області розробленого проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040, відповідач 1, на переконання прокурора, повинен був перевірити такий проект на відповідність вимогам законодавства України, у тому числі - чи не порушено приписи ч. 4 ст. 116, п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, і лише в разі встановлення відповідності вказаним нормам такий проект погоджувати.

Враховуючи викладене вище, прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, а позицію ГУ Держгеокадастру в Київській області, викладену у відзиві на позов, вважає необґрунтованою.

23.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 8214/19 від 23.04.2019 р.) про повернення позовної заяви. За змістом вказаного клопотання Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, посилаючись на п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, просить суд повернути позовну заяву прокурора у даній справі № 911/802/19, оскільки, на думку останньої, заступник прокурора Чернігівської області не обґрунтував належним чином підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду у даній справі.

02.05.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив б/н від 23.04.2019 р. (вх. № 8471/19 від 02.05.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач 2 зазначає, що оскільки ТОВ "НИВА ФАРМ" набуло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 за відплатним договором за згодою власника, то відповідач 2 є добросовісним набувачем, а отже таке майно не може бути витребуване в останнього. Також відповідач 2 вказує, що центральні органи виконавчої влади та їх структурні підрозділи здатні самостійно захищати порушені права та інтереси держави шляхом звернення до судових органів, а тому участь прокуратури у даній справі, на думку ТОВ "НИВА ФАРМ", призведе до недотримання принципу рівності сторін. Окрім того, як вважає відповідач 2, оскільки спірна земельна ділянка виділена на території Київської області, то належним позивачем у даній справі має бути саме Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а не Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

02.05.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшло заперечення № 05/3-1269-19 від 25.04.2019 р. (вх. № 8579/19 від 02.05.2019 р.) на клопотання позивача про повернення позовної заяви. Обґрунтовуючи подане заперечення, прокурор зазначає, що оскільки Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру до цього часу не вжила належних заходів реагування з метою усунення порушень, допущених підпорядкованим позивачу органом, а саме - ГУ Держгеокадастру у Київській області, що свідчить про ухилення відповідного суб`єкта владних повноважень від свого обов`язку щодо захисту інтересів держави, то прокурор у даній справі виконує субсидіарну роль та замінює позивача, який, на переконання прокурора, сам сприяє порушенню таких інтересів.

06.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 8703/19 від 06.05.2019 р.) про повернення позовної заяви, за змістом якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, просить суд залишити позовну заяву у даній справі № 911/802/19 без розгляду, у зв`язку із поданням позову, на думку позивача, особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.05.2019 р. підготовче засідання було відкладено на 30.05.2019 р.

10.05.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 9064/19 від 10.05.2019 р.) про залишення позову без розгляду, за змістом якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, просить суд залишити позовну заяву у даній справі № 911/802/19 без розгляду, оскільки, на думку позивача, прокурором не обґрунтовано належним чином підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду у даній справі, а відтак позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

20.05.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшла відповідь № 05/3-1269-19 від 16.05.2019 р. (вх. № 9923/19 від 20.05.2019 р.) на відзив відповідача 2, за змістом якої прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції прокурор зазначає, що оскільки первинним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 ОСОБА_1 право на неї, на переконання прокурора, було набуто з порушенням вимог законодавства, і така земельна ділянка вибула із власності держави незаконно, то перебування спірної земельної ділянки у власності іншого суб`єкта, який набув її відповідно до цивільно-правових договорів, не може визнаватися правомірним, і з урахуванням ст.ст. 388, 393 Цивільного кодексу України вона підлягає витребуванню, у тому числі - у добросовісного набувача, в судовому порядку.

Щодо твердження ТОВ "НИВА ФАРМ" про те, що належним позивачем у даній справі має бути Головне управління Держгеокадастру у Київській області, прокурор зазначає, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, як орган державної влади, уповноважена на представництво держави з питань, що виникають у сфері земельних правовідносин та розпорядження земельними ділянками державної форми власності, є належним позивачем у даній справі, а вимога про витребування спірної земельної ділянки із власності ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Держгеокадастру України є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства.

20.05.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшло заперечення № 05/3-1269-19 від 15.05.2019 р. (вх. № 9917/19 від 20.05.2019 р.) на клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду. Обґрунтовуючи подане заперечення, прокурор наполягає на тому, що оскільки Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не вжила належних заходів реагування з метою усунення порушень, допущених підпорядкованим позивачу органом, а саме - ГУ Держгеокадастру у Київській області, що свідчить про ухилення відповідного суб`єкта владних повноважень від свого обов`язку щодо захисту інтересів держави, то прокурор у даній справі виконує субсидіарну роль та замінює позивача, який сам сприяє порушенню таких інтересів. Окрім того, як вважає прокурор, направлення позивачем до суду клопотання про залишення позову без розгляду є зловживанням процесуальним правом, неприпустимість якого передбачена п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2019 р. було зупинено провадження у справі № 911/802/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

02.08.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла заява б/н від 29.07.2019 р. (вх. № 15471/19 від 02.08.2019 р.) про залишення позову без розгляду. В обґрунтування своєї позиції ТОВ "НИВА ФАРМ" зазначало, що оскільки вимагаючи визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, прокурор, крім законності дій відповідача 1, також оспорює правомірність набуття права власності на земельну ділянку третьою особою - громадянином ОСОБА_1 , то останній, на переконання відповідача 2, має бути співвідповідачем у даній справі, а відтак, даний спір має цивільно-правовий характер та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо другої позовної вимоги, заявленої прокурором, а саме - витребування з незаконного володіння ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки, відповідач 2 вказує, що, на його переконання, вона є похідною від першої та не може бути розглянута окремо.

З огляду на викладене, ТОВ "НИВА ФАРМ" просить суд залишити позов у даній справі без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

07.10.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області надійшло клопотання № 05/3-1269-19 від 02.10.2019 р. (вх. № 19057/19 від 07.10.2019 р.) про поновлення провадження у даній справі, мотивоване тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області було задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/802/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2019 р. провадження у справі № 911/802/19 було поновлено, підготовче судове засідання призначено на 31.10.2019 р.

У судовому засіданні 31.10.2019 р. суд, дослідивши клопотання позивача б/н, б/д (вх. № 8703/19 від 06.05.2019 р.) про повернення позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача стосовно нього та врахувавши думку прокурора, дійшов висновку щодо залишення вказаного клопотання без розгляду, про що, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено протокольну ухвалу, викладену в ухвалі суду від 31.10.2019 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2019 р. підготовче судове засідання було відкладено на 28.11.2019 р.

01.11.2019 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку надійшла заява відповідача 2 б/н від 31.10.2019 р. (вх. № 20750/19 від 01.11.2019 р.) про залишення позову без розгляду, відповідно до якої відповідач 2 просить суд позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без розгляду та залишити без розгляду попередньо подану ТОВ "НИВА ФАРМ" заяву про залишення позову без розгляду від 29.07.2019 р.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач 2 вказував, що ТОВ "НИВА ФАРМ" вважає за необхідне подати до суду дану заяву про залишення позову без розгляду від 31.10.2019 р., одночасно із цим звернувшись до суду із проханням залишити попередньо подану заяву від 29.07.2019 р. без розгляду, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо об`єднання позовних вимог, викладений у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17. Так, у даній справі № 911/802/19 прокурором заявлено дві позовні вимоги: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р. щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9256 га (кадастровий номер 3225583600:03:009:0040) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, та витребувати цю ж земельну ділянку на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру із незаконного володіння ТОВ "НИВА ФАРМ". При цьому, вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦК України. Зазначене ґрунтується на правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17. Розглядаючи питання дотримання прокурором правил об`єднання позовних вимог у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги у цій справі є такими, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки вони об`єднані в одне провадження з порушенням положень частини 1 статті 173 ГПК України. Відповідно до статті 21 ГПК України, частини 4 статті 173 ГПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом (пункт 6.27 вказаної постанови). На думку відповідача 2, з урахуванням практики Верховного Суду наведене вище свідчить про відкриття провадження у цій справі за позовною заявою прокурора, поданою без додержання вимог, викладених в частині 4 статті 173 ГПК України, що також суперечить статті 21 ГПК України, і відповідні недоліки неможливо усунути.

21.11.2019 р. до господарського суду Київської області від Держгеокадастру надійшли пояснення б/н, б/д (вх. № 22306/19 від 21.11.2019 р.), відповідно до яких позивач посилався на таке. Виходячи з відомостей Державного реєстру прав, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що станом на 01.06.2018 р., на момент державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040, в реєстрі уже містилися відомості від 12.05.2017 р. про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4017 з цим же видом цільового призначення (для ведення особистого сільського господарства) у розмірі 2,0 га. На переконання позивача, саме з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 за ОСОБА_1 , а не з моменту видання наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., відбулося порушення частини 4 статті 116 ЗК України. Водночас, Держгеокадастр не обліковує осіб за ознакою безоплатного надання їм земельних ділянок по кожному виду використання, оскільки це не передбачено нормативно-правовими актами. При цьому, наказ Головного управління № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання. Виходячи з цього, позов, предметом якого є ненормативні акти, що застосовуються одноразово і з прийняттям яких виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом виконання, їх скасування не породжує наслідків для власника земельних ділянок, так як у такий спосіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

25.11.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "НИВА ФАРМ" надійшли заперечення на відповідь на відзив № 06-0063/03 від 14.11.2019 р. (вх. № 22532/19 від 25.11.2019 р.), відповідно до яких відповідач 2 вважає, що відповідь прокурора на відзив ТОВ "НИВА ФАРМ" є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не спростовує обставин, наведених у відзиві на його позовну заяву. Відповідач 2 вважає за необхідне зазначити про недоведеність прокурором наявності підстав для представництва останнім інтересів держави. При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18). Прокурор вважає, що надані ним документи свідчать про бездіяльність Держгеокадастру, однак, на думку товариства, це спростовується наданими самим прокурором у матеріали справи документами, з яких вбачається звернення Держгеокадастру з листами та дорученнями, зокрема, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, задля усунення виявлених порушень земельного законодавства та скасування державної реєстрації права власності шляхом вжиття відповідних заходів реагування. Таким чином, твердження прокурора про бездіяльність Держгеокадастру, тобто фактичне нездійснення захисту інтересів держави, на думку відповідача 2, є необґрунтованим. Крім того, відповідач 2 зазначав, що прокурор, вважаючи, що земельна ділянка вибула із державної власності протиправно, звернувся із вимогою до добросовісного набувача цієї земельної ділянки про її витребування на користь органу державної влади, уповноваженого на розпорядження землями державної власності. З огляду на це, наявність втручання у право ТОВ "НИВА ФАРМ" на мирне володіння майном (земельною ділянкою) зі сторони держави не викликає, на думку відповідача 2, жодних сумнівів.

28.11.2019 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано пояснення № 05/09/2-287вих-19 від 28.11.2019 р. (вх. № 22816/19 від 28.11.2019 р.) щодо заяви відповідача 2 про залишення позову без розгляду, відповідно до якої прокурор зазначив, що підставою даного позову є незаконна передача у приватну власність громадянину спірної земельної ділянки всупереч вимогам Земельного кодексу України. При цьому, на переконання прокурора, у суду наявні всі підстави відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України розглядати вимоги щодо визнання недійсним спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області та витребування із незаконного володіння вищевказаної земельної ділянки спільно в одному провадженні, оскільки позовні вимоги у цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна - спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику - Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, у разі задоволення позову, і відповідно до статей 20, 24, 30 і 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку господарського судочинства. Так, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку При цьому, у даному позові позовні вимоги до ОСОБА_1 не заявляються. Та обставина, що одна із позовних вимог хоча і стосується визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області, на підставі якого у фізичної особи виникли цивільні права на зазначену в цьому наказі земельну ділянку, але у подальшому вони були припинені через відчуження ним такої землі, не відносить, на думку прокурора, позов в цій частині до юрисдикції загальних судів, оскільки метою її пред`явлення у сукупності з іншими вимогами є витребування земельної ділянки у юридичної особи - ТОВ "НИВА ФАРМ", яке є її власником і володільцем на час пред`явлення позову. Враховуючи викладене, прокурор просить суд залишити без задоволення клопотання представника ТОВ "НИВА ФАРМ" про залишення позову без розгляду.

26.11.2019 р. до господарського суду Київської області ТОВ "НИВА ФАРМ" було подано заяву № 06-0064/03 від 20.11.2019 р. (вх. № 22629/19 від 26.11.2019 р.) про зупинення провадження у справі, відповідно до якої відповідач 2 просить суд зупинити провадження у справі № 911/802/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, посилаючись при цьому на таке. Обгрунтовуючи наявність підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Держгеокадастру, прокурор у даній справі зазначав, що, на його думку, Держгеокадастром до моменту подання позовної заяви не було вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень законодавства, допущених ГУ Держгеокадастру у Київській області. Вказане, в контексті визначення виключних підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, може свідчити про здійснення захисту інтересів держави Держгеокадастром неналежним чином. Однак, на переконання відповідача 2, прокурор у своїй позовній заяві не вказує та не надає доказів нездійснення та/або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави Держгеокадастром, що свідчить про порушення вимог статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині обов`язковості для суб`єктів владних повноважень висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду (від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17 тощо).

Поряд з цим, заявник зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/2385/18 постановив зазначену справу передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, виходячи з наступного. У вказаній справі колегією суддів Верховного Суду, на відміну від згадуваної вище справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором в суді саме у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Ухвалою від 07 листопада 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила прийняти до розгляду справу № 912/2385/18, погодившись з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми та необхідність забезпечення формування єдиної практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, а також зазначила, що відсутність єдиної практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави становить порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Враховуючи те, що прокурором у позовній заяві у даній справі, на переконання ТОВ "НИВА ФАРМ", не визначено підстави для представництва інтересів держави в суді, а також не зазначено причин, які перешкоджають Держгеокадастру у самостійному захисті інтересів держави за наявності відповідних законних повноважень, та зважаючи на те, що Великою Палатою Верховного Суду встановлена наявність виключної правової проблеми у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови в інтересах держави (стаття 23 Закону України "Про прокуратуру"), відповідач 2 вважає, що існують належні правові підстави для зупинення провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2019 р. було зупинено провадження у справі № 911/802/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

28.07.2020 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшло клопотання № 05/09/2-947вих-20 від 27.07.2020 р. (вх. № 15701/20 від 28.07.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі № 911/802/19, мотивоване тим, що 26.05.2020 р. Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову у справі № 912/2385/18, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. у справі № 912/2385/18 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Також прокурор зазначив, що повний текст вказаної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020 р., а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/802/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2020 р. було поновлено провадження у справі № 911/802/19, підготовче засідання призначено на 03.09.2020 р.

31.08.2020 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора Чернігівської області позивача надійшло додаткове пояснення № 05/3-1269-19 від 27.08.2020 р. (вх. № 18298/20 від 31.08.2020 р.), за змістом якого прокурор зазначає, що оскільки про наявність порушень при оформленні ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та імовірність повторної безоплатної передачі у його власність земельної ділянки позивачу було відомо ще в грудні 2018 р. з листа СВ УСБУ в Чернігівській області від 20.12.2018 р. № 74/12/3796, а позов у даній справі подано прокурором 19.03.2019 р., то у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, на думку прокурора, було достатньо часу для самостійного реагування на порушення законодавства.

Однак, як стверджує прокурор, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не вжила належних заходів реагування з метою усунення порушень, допущених підпорядкованим позивачу органом, а саме - ГУ Держгеокадастру у Київській області, що свідчить про ухилення відповідного суб`єкта владних повноважень від свого обов`язку щодо захисту інтересів держави, а отже, прокурором при пред`явленні позову у даній справі в повному обсязі дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Окрім того, прокурор вважає, що направлення позивачем до суду клопотання про повернення позовної заяви та про залишення позову без розгляду свідчить про намір останнього перешкоджати поновленню інтересів держави.

02.09.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло пояснення б/н від 14.08.2020 р. (вх. № 18460/20 від 02.09.2020 р.), відповідно до якого ТОВ "НИВА ФАРМ" зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що прокуратура Чернігівської області звернулась до Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру листом № 05/1-303вих19 від 19.03.2019 р., яким, посилаючись на ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила, що прокуратурою області було підготовлено позовну заяву про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки. Як стверджує відповідач 2, того ж дня, 19.03.2019 р., заступник прокурора Чернігівської області звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою №05/1-1269-19 від 19.03.2019 р. З огляду на викладене, ТОВ "НИВА ФАРМ" вважає, що прокуратура Чернігівської області не дотрималась порядку повідомлення, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не надала Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру можливості відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме - подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Окрім того, на переконання відповідача 2, ТОВ "НИВА ФАРМ" набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який не був визнаний недійсним, а отже, підстави вважати, що відповідач набув спірну земельну ділянку без відповідної правової підстави, є відсутніми, та, відповідно, положення статті 387 Цивільного кодексу України, на які посилається прокурор, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Водночас, ТОВ "НИВА ФАРМ" вважає, що для задоволення вимоги прокурора про витребування у відповідача 2 спірної земельної ділянки, суд має надати оцінку та визнати недійсним первісний наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області, яким таку земельну ділянку було передано у власність громадянину ОСОБА_1 , однак, вимога про визнання недійсним зазначеного наказу, на переконання відповідача 2, повинна розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2020 р. було відкладено підготовче засідання на 21.09.2020 р.

У судовому засіданні 21.09.2020 р. прокурор позовні вимоги підтримував; представник відповідача 2 проти позову заперечував, а також підтримував раніше подане клопотання про залишення позову без розгляду, проти задоволення якого прокурор заперечував; представники позивача, відповідача 1 та третьої особи не з`явились. Про дату, час і місце судового засідання учасники справи були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 21.09.2020 р. судом було розглянуто клопотання ТОВ "НИВА ФАРМ" № 06-0057/03 від 08.11.2019 р. (вх. № 21440/19 від 11.11.2019 р.) про залишення позову у даній справі без розгляду, відповідно до якої відповідач 2 просив суд позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишити без розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2020 р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" № 06-0057/03 від 08.11.2019 р. (вх. № 21440/19 від 11.11.2019 р.) про залишення позову у даній справі без розгляду було відмовлено та закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 жовтня 2020 р.

15.10.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшло клопотання № 04-15/1847 від 15.10.2020 р. (вх. № 22368/20 від 15.10.2020 р.), відповідно до якого відповідач 1 просить суд здійснювати розгляд справи на підставі наданих раніше пояснень за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У судовому засіданні 29.10.2020 р. прокурор позовні вимоги підтримував; представник відповідача 2 проти позову заперечував та зазначав, що прокурором не було виконано належним чином приписи ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , оскільки не було дотримано розумного строку для самостійного звернення позивача до суду, у зв`язку з чим, на переконання відповідача 2, є підстави для залишення даного позову без розгляду. Поряд з цим, відповідач 2 зазначав, що провадження у справі в частині вимоги прокурора про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, підлягає закриттю, оскільки органи державної влади не можуть звертатися з позовом один до одного. При цьому відповідач 2 зазначав, що за вимогою прокурора витребувати з незаконного володіння ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040 судом має бути відмовлено, оскільки дана вимога є передчасною і має розглядатися у випадку визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р. Також відповідач 2 зауважував, що вимога про витребувати з незаконного володіння ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку є втручанням у приватну власність товариства.

Представники позивача, відповідача 1 та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені належно в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 29.10.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали господарського суду Київської області про закриття провадження у даній справі за вимогою про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

У судовому засіданні 29.10.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.08.2016 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 р. № 25-14885/14-16-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

26.01.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 р. № 25-2226/14-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4017) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

19.03.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22.05.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040, площею 1,9256 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" (спірний наказ) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013 р., зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 р. за № 2474020; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (спірна земельна ділянка).

Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються, копії вищевказаних заяв/клопотань та наказів наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив, що спірний наказ видано відповідачем 1 незаконно та з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки, за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. З огляду на вказане прокурор зауважував, що при зверненні до відповідача 1 громадянин ОСОБА_1 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, тоді як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірило відповідних обставин, що свідчить про порушення ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі спірного наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.

У підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна/щодо суб`єкта №№ 152900195, 152901081 від 17.01.2019, зі змісту яких слідує, що 12.05.2017 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4017 площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 р. № 25-2226/14-17-сг; 01.06.2018 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг.

04.07.2018 р. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" - відповідачу 2, що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у зв`язку з чим просить суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0040 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області та витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом суд вважає за необхідне відзначити таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР і з огляду на положення частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 р. у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 р. у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р., "Щокін проти України" від 14.10.2010 р., "Сєрков проти України" від 07.07.2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 р., "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як визначено ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки із власності відповідача є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів, як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель лісогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Таким чином, із наведених вище положень законодавства, а саме - вимог Закону України Про прокуратуру , Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 р., Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 25 ч. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр організовує та здійснює державний нагляд (контроль), у тому числі - за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, а також визначено інші повноваження.

Відповідно до ч. 7 Положення, Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Держгеокадастр, з метою організації своєї діяльності, надає територіальним органам методичну і практичну допомогу, проводить перевірки їх діяльності, аналізує результати діяльності територіальних органів, що забезпечують здійснення повноважень з розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, розробляє заходи щодо підвищення ефективності функціонування територіальних органів.

Поряд з цим, відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 308 від 17.11.2016 р., Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Київській області є структурним територіальним підрозділом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який уповноважений державою здійснювати контролюючі повноваження відносно діяльності підпорядкованого органу.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 20.12.2018 р. № 74/12/3796 слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області було повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що окремі громадяни, в тому числі - ОСОБА_1 , з порушенням вимог земельного законодавства отримали у власність земельні ділянки на території Чернігівської та Київської областей. Також, у ході проведення досудового розслідування, яке розпочато ще 05.06.2018 р. проводилися окремі слідчі дії, у тому числі - щодо вилучення у розпорядника земель - Головного управління Держгеокадастру у Київській області документів про незаконну приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки, що свідчить про обізнаність вказаних органів про допущені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок громадянам.

Однак, Держгеокадастром не було вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Крім того, прокуратурою області 15.02.2019 р. було направлено лист до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з вимогою до 28.02.2019 р. повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень земельного законодавства, водночас, як свідчить відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.02.2019 р., яка отримана прокуратурою області 05.03.2019 р., заходів до усунення порушень не вжито, Головне управління Держгеокадастру у Київській області черговий раз поінформовано про необхідність вжиття заходів реагування, що свідчить про бездіяльність органу контролю у поновленні інтересів держави.

Отже, вказані відповіді свідчать про невжиття Держгеокадастром будь-яких заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що Держгеокадастром України не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивача щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави, з огляду на що суд вважає, що вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурора були дотримані.

Як зазначалося вище, прокурор звернувся до господарського суду з позовом, зокрема, про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-4798/15-18-сг від 29.05.2018 р., яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2020 р. у даній справі провадження у справі № 911/802/19 в частині вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області, було закрито.

Поряд з цим, прокурор просив витребувати на користь держави спірну земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, у зв`язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність.

Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ "НИВА ФАРМ" вказувало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.

Розглянувши позовну вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача 2, суд відзначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 18, 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі - острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються у тому числі - на землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

З матеріалів справи вбачається, що як станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 19.03.2018 р. про надання дозволу на розробку документації, так і станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено двічі, а тому наказ від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг, яким вдруге для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку державної власності, суперечить приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема, рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як встановлено судом, спірну земельну ділянку Товариством з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, на користь ТОВ "НИВА ФАРМ" відбулось з порушенням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 є ТОВ "НИВА ФАРМ".

Вказане дає підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, позаяк видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

Необхідно також зауважити, що власник майна, з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі № 922/614/19.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "НИВА ФАРМ" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині витребування земельної ділянки з незаконного володіння не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору за вказаною вимогою відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги прокурора в частині вимоги про витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, код 35652231) на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код 39411771) земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (14000, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код 39817550) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (08420, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, код 35652231) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, код 02910114) 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 16.11.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна