Постанова

від 04.02.2021 по справі 911/802/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2021 р. Справа№ 911/802/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Підяша О.С.

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2020 (повний текст складено 16.11.2020)

у справі №911/802/19 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

та до 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

У березні 2019 року заступник прокурора Чернігівської області (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та доТовариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (далі - відповідач 2), у якому просив суд:

- визнати недійсним наказ відповідача 1 від 29.05.2018 №10-4798/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 (далі - третя особа) земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області (далі - спірна земельна ділянка);

- витребувати з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі позивача спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка була передана у власність третій особі з порушенням норм чинного законодавства, оскільки він вже раніше використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. В подальшому спірна земельна ділянка була відчужена третьою особою на користь ТОВ "НИВА ФАРМ" за договором купівлі-продажу від 04.07.2018 р. Незаконне вибуття спірної земельної ділянки із власності держави поза її волею в особі відповідного органу, який виконує функції держави у відповідних правовідносинах (позивача), є підставою для її витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" в порядку, визначеному статтею 388 Цивільного кодексу України

Відповідач 1, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що його наказ від 29.05.2018 №10-4798/15-18-сг, яким спірну земельну ділянку передано третій особі, є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання,скасування та/або визнання недійсним наказу не породжує наслідків для власників земельних ділянок, тому позовна вимога в частині визнання недійсним наказу задоволенню не підлягає. Також вказував, що прокурором не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави у даному випадку.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки, сама земельна ділянка вибула за згоди власника, а відповідач 2 набув майно за відплатним договором, тому останнє не може бути витребуване у нього; прокурором не обґрунтовано підстав представництва інтересів держави в даній справі; Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є неналежним позивачем; витребування земельної ділянки порушує право відповідача 2 на мирне володіння своїм майном. Також ним подавалось клопотання про залишення без розгляду позову в частині вимог про визнання недійсним наказу відповідача, оскільки даній спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

У процесі розгляду справи позивачем подавалось клопотання про залишення позову без розгляду, з посиланням на те, що позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Прокурор, заперечуючи проти доводів відповідачів і позивача, посилався на те, що прокурор у даному випадку правомірно звернувся у даному випадку з позовом в інтересах держави в особі позивача, яким не здійснюються самостійні дії із захисту інтересів держави щодо спірної земельної ділянки; відповідач 1 зобов`язаний був перевіряти надану третьою особою інформацію при вирішенні питання щодо надання їй земельної ділянки у власність; третя особа незаконно отримала у власність земельну ділянку, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.10.2020 було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу відповідача 1 від 29.05.2018 №10-4798/15-18-сг.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки необхідно встановити, яким саме шляхом спірне майно вибуло з володіння власника у користування іншої особи і що це вибуття сталося саме не з волі власника; наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача; видача відповідачем 1 наказу, щодо передачі земельної ділянки третій особі, відбулась з додержанням норм чинного законодавства; витребуванням земельної ділянки у відповідача 2, як добросовісного набувача, порушено пункт 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, щодо права мирно володіти своїм майном; судом не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування ст.1 Протоколу першого до Конвенції (викладені в постановах від 02.07.2019 у справі №48/340 та від 26.09.2019 у справі №2-4352/11); судом також не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 388 ЦК України (постанови від 11.03.2020 у справі №910/8965/18 та від 15.05.2019 у справі №469/1346/18); а правові висновки Верховного Суду, якими керувався суд першої інстанції, не підлягали застосуванню у даній справі.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка була надана третій особі з порушенням норм чинного законодавства, оскільки перед цим він вже скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки; власник може витребовувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і таке витребування відповідає критерію законності втручання в право особи на мирне володіння майном, згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції; відповідач 2, як добросовісний набувач, має право на відшкодування збитків; ОСОБА_1 не міг законно набути у власність спірну земельну ділянку; аналогічний спір був предметом розгляду Верховного Суду, який ухвалою від 15.12.2020 у справі №911/827/19 підтвердив законність вимог про витребування земельної ділянки від ТОВ "Нива-Фарм", набуту за договором купівлі-продажу від особи, яка незаконно повторно скористалась правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Позивач, відповідачі та третя особа про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Прокурор у судовому за засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 р. №25-14885/14-16-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

26 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу земельної ділянки у власність.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 р. №25-2226/14-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4017) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна/щодо суб`єкта №№ 152900195, 152901081 від 17.01.2019, вбачається, що 12.05.2017 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4017 площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 р. №25-2226/14-17-сг.

19 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_1 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою" громадянину ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040, площею 1,9256 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" (спірний наказ) було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013 р., зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 р. за № 2474020; надано громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (спірна земельна ділянка).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна/щодо суб`єкта №№ 152900195, 152901081 від 17.01.2019, вбачається, що 01.06.2018 р. за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 площею 1,9256 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 р. №10-4798/15-18-сг.

У подальшому, 04.07.2018 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено спірну земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" - відповідачу 2, що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов`язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, у зв`язку з чим просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 29.05.2018 р. № 10-4798/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0040 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області та витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.

В обґрунтування підстав звернення прокурора до суду з даним позовом прокурор посилався на те, що листом від 20.12.2018 р. № 74/12/3796 слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Чернігівській області було повідомлено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру про те, що окремі громадяни, в тому числі - ОСОБА_1 , з порушенням вимог земельного законодавства отримали у власність земельні ділянки на території Чернігівської та Київської областей. Також, у ході проведення досудового розслідування, яке розпочато ще 05.06.2018 р. проводилися окремі слідчі дії, у тому числі - щодо вилучення у розпорядника земель - Головного управління Держгеокадастру у Київській області документів про незаконну приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки, що свідчить про обізнаність вказаних органів про допущені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок громадянам.

Однак, Держгеокадастром не було вжито належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Крім того, прокуратурою області 15.02.2019 р. було направлено лист до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з вимогою до 28.02.2019 р. повідомити про вжиті заходи щодо усунення порушень земельного законодавства, водночас, як свідчить відповідь Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.02.2019 р., яка отримана прокуратурою області 05.03.2019 р., заходів до усунення порушень не вжито, Головне управління Держгеокадастру у Київській області черговий раз поінформовано про необхідність вжиття заходів реагування, що свідчить про бездіяльність органу контролю у поновленні інтересів держави.

Отже, вказані відповіді, за доводами прокурора, свідчать про невжиття Держгеокадастром будь-яких заходів з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом, а саме - Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, та ігнорування свого обов`язку щодо поновлення порушеного права держави.

Заперечуючи позову, ТОВ "НИВА ФАРМ" вказувало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним наказу відповідача 1 від 29.05.2018 №10-4798/15-18-сг, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2020 провадження у справі в цій частині було закрито. Вказана ухвала сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Щодо позовних вимог про витребування на користь держави спірної земельної ділянки, у зв`язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність, то суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку щодо їх доведеності, обґрунтованості, а тому задовольнив ці вимоги у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про витребування з незаконного володіння набувача земельної ділянки на користь держави. Підставами позову зазначено порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області норм чинного законодавства при прийнятті спірного наказу та вибуття земельної ділянки поза волею власника.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 18, 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Однією із категорій земель, на які за основним цільовим призначенням поділяються землі України, є землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 №10-4798/15-18-сг щодо спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вже було (на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 р. №25-2226/14-17-сг) використане своє право на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, вказані обставини про подвійне проведення передачі земельних ділянок безоплатно у власність ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, свідчать про порушення ГУ Держгеокадастру у Київській області (видача наказу №10-4778/15-18-сг від 29.05.2018) положень ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України та принципів земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

При цьому, приписами ст. 2, 6, 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" унормовано, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пп. 4, 5, 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Норми чинного законодавства, в частині ведення Державного земельного кадастру, свідчать про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області під час розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення не позбавлений можливості здійснювати перевірку наданих заявником документів та відомостей стосовно одержання ним у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення з метою додержання вимог частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.

Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто, заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі - не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо.

Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов`язаний з будь-якими конкретними зобов`язаннями між власником і порушником.

Відповідно до ст.ст. 318, 324 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірну земельну ділянку відповідачем 2 було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0040, на користь ТОВ "НИВА ФАРМ" відбулось з порушенням вимог законодавства.

Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 є ТОВ "НИВА ФАРМ".

Встановлені обставини справи дають дає підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, оскільки видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 27.03.2018 р. № 10-2619/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.

Власник майна, з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі №910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі №922/614/19.

Таким чином, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0040 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд першої інстанції юридично вірного висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "НИВА ФАРМ" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "НИВА ФАРМ" на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховані правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 26.09.2019 у справі №2-4352/11, від 11.03.2020 у справі №910/8965/18 та від 15.05.2019 у справі №469/1346/18, то вони відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у вказаних справах, не є подібними зі справою, яка розглядається, оскільки ці справи предметом позову, встановленими обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням, що свідчить про неподібність правовідносин.

Доводи апелянта про те, що правові висновки Верховного Суду, якими керувався суд першої інстанції, не підлягали застосуванню у даній справі, також є безпідставними, оскільки висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16, від 22.01.2020 р. у справі №910/1809/18, від 11.02.2020 р. у справі №922/614/19, є релевантними для цієї справи.

Апеляційним господарським судом при цьому враховані висновки Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 15.12.2020 у справі №911/827/19, предметом розгляду у якій був аналогічний спір, між цими ж сторонами, але щодо іншої земельної ділянки.

Щодо посилань апелянта на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, щодо права мирно володіти своїм майном, то відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 р. у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 р. у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р., "Щокін проти України" від 14.10.2010 р., "Сєрков проти України" від 07.07.2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 р., "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 р.) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) та у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус, як землі, відповідно, державної чи комунальної власності.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає, тому право власності Українського народу на землі лісогосподарського призначення, підлягає захисту шляхом повернення в державну власність земель лісогосподарського призначення, що незаконно вибули з такої власності.

Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача - Держгеокадастр України, яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 ГПК України.

Висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.02.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук