Рішення

від 03.11.2020 по справі 923/275/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року Справа № 923/275/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу у відкритому судовому засіданні

за позовом: Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", м. Чугуїв, Харківська область, код ЄДРПОУ 08305644,

до: Приватного підприємства "КАНХОЛ-ПЛЮС", м. Херсон, код ЄДРПОУ 40286066,

про визнання договору недійсним та стягнення 96500,00 грн.

За участю представників сторін :

від позивача - адвокат Макаренко О.А., довіреність від 29.11.2019;

від відповідача - не з`явився.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції за допомогою програми ESYCON з Господарським судом Харківської області та у відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

20 березня 2020 року Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "КАНХОЛ-ПЛЮС" з вимогами про:

- визнання недійсним Договору про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортного засобу №03-06/01 від 03.06.2019р., укладений між ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" та ПП "КАНХОЛ-ПЛЮС";

- стягнення з ПП "КАНХОЛ-ПЛЮС" на користь ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" 96500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 203, 206 215, 234, 1212 Цивільного кодексу України.

Порушення приписів наведених норм полягає в тому, що від імені директора Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" вказаний договір підписано невідомою особою, а акти виконаних робіт та платежі вчинені невстановленою особою без розпорядження керівника підприємства. За твердженням позивача роботи за договором про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортного засобу №03-06/01 від 03.06.2019р не виконувались.

З посиланням на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути безпідставно отримані відповідачем грошові кошти у розмірі 96500,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2020, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 24 березня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи 923/275/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів та позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвалою від 01 квітня 2020 року суд повідомив учасників справи №923/275/20, що підготовче засідання у справі, призначене на 21.04.2020 - не відбудеться, у зв`язку запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та повідомлено учасників справи що про час, дату та місце розгляду справи № 923/275/20 вони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.

Ухвалою від 15 травня 2020 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/275/20 на тридцять днів та повідомив учасників справи про дату, час та місце призначення підготовчого засідання у справі, підготовче засідання у справі № 923/275/20, призначене на 11 червня 2020 року о 12:00 год., визначено проводити в режимі відеоконференції з Господарським судом Харківської області.

При досліджені матеріалів справи у підготовчому засіданні 11.06.2020 судом встановлено, що в порушення приписів п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява не містить виклад обставин та правових підстав позову, якими позивач обґрунтовує вимогу про стягнення 96500,00 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної зави.

30 червня 2020 року до суду від ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем надано додаткове обґрунтування підстав звернення з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 01 липня 2020 року продовжено розгляд справи № 923/275/20 за правилами загального позовного провадження, продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 923/275/20 на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначено підготовче засідання у справі.

04 вересня 2020 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про залучення додаткових доказів з метою повного та всебічного розгляду справи, а саме: оригіналу висновку експерта від 05.02.2020 №10/7/28-СЕ-20, оригіналу Договору про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортного засобу №03-06/01 від 03.06.2019 та оригіналу акту виконаних робіт від 06.06.2019. Вказані документи прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 09 вересня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/275/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 30 вересня 2020 року.

29 вересня 2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 30.09.2020 судом продовжено строк розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відкладено розгляд справи по суті на іншу дату.

Вказана ухвала суду направлена на адресу позивача та відповідача рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені по справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, вул. Торгова, буд. 37, м. Херсон.

В матеріалах справи містяться копії ухвал, направлені на адресу ПП "КАНХОЛ-ПЛЮС" повернуті на адресу Господарського суду Херсонської області з відмітками пошти" про повернення за закінченням строку зберігання".

Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення, згідно ч.6 ст. 242 ГПК України, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електрону адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судом також враховано, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, відкладення та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У призначене судове засідання 03.11.2020. прибув повноважний представник позивача, відповідачем явки уповноваженого представника не забезпечено, про причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, відзиву по суті позовних вимог не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Суд зазначає, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.

Наслідки неявки у судове засідання учасника справи, передбачені ст. 202 ГПК України.

Враховуючи, що явка представника відповідача не була визнана судом обов`язковою, а завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат, з огляду на неподання відповідачем відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, жодних заяв про продовження/поновлення строків для їх подачі, відсутність заявлених учасником справи заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору та прийняття рішення у справі за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні 03.11.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві..

У судовому засіданні 03.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов Договору про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортного засобу № 03-06/01 від 03.06.2019 (надалі Договір), сторонами якого є Державне підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод (надалі - замовник або позивач) і Приватне підприємство "КАНХОЛ-ПЛЮС" (надалі - виконавець або відповідач), замовник замовляє, а виконавець надає послуги по виконанню технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів замовника, а саме ГАЗ 33021-212, номер кузова № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 . За умовами вказаного договору вартість наданих послуг становить 96500,00 грн., розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

За твердженням позивача, невстановленою особою від імені позивача згідно платіжного доручення №1128 від 05.06.2019р. та № 1152 від 07.06.2019 ДП Чугуївський авіаційний ремонтний завод на користь ПП "КАНХОЛ-ПЛЮС" було перераховано 96500,00 грн. з посилання на оплата за угодою № 03-06/01 від 03.06.2019р.

Проте, відповідач зазначає, що відповідно до тексту Договору про надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортного засобу № 03-06/01 від 03.06.2019р., а також акту виконаних робіт від 06.06.2019р., відповідачем нібито за замовленням позивача виконано ремонтні роботи нібито належного позивачу автомобіля ГАЗ №33021-212, номер кузова НОМЕР_3 держ. № НОМЕР_2 . За твердженням позивача, даний правочин вчинено від імені позивача невстановленою особою, відсутній підпис Т.в.о. директора підприємства Тарасова К.О., а міститься лише відбиток печатки підприємства; на акті виконаних робіт від 06.06.2019р. підпис Т.в.о. директора підприємства Тарасова К.О. не відповідає дійсності, а безпосередньо цей акт Тарасов К.О. не підписував; платежі, здійснені через систему клієнт-банк були вчинені невстановленою особою без розпорядження керівника підприємства. Позивач зазначає, що факт підроблення підпису на акті виконаних робіт від 06.06.2019р. підтверджено також Висновком експерта від 05.02.2020р. № 10/7/28СЕ-20.

Також за твердженням позивача на балансі ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод автомобіль ГАЗ №33021-212, номер кузова НОМЕР_3 держ. № НОМЕР_2 - не перебуває.

З урахуванням зазначеного позивач вказує, що роботи за зазначеним вище договором відповідачем не виконувались, а угода від імені позивача укладена невстановленою особою без наявного обсягу повноважень на її укладення та без мети її реального виконання.

Таким чином, позивач заперечує факт укладення сторонами Договору, оскільки він взагалі не підписаний, та стверджує, що Акт виконаних робіт від 06.06.2019 підписаний невідомою особою, а тому не може породжувати будь-які зобов`язання для ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод та мати будь-які юридичні наслідки.

Відсутність волевиявлення учасника правочину - позивача - на його укладення, є порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, а відтак оспорюваний правочин слід визнати недійсним в порядку ст. 215 ЦК України з моменту його вчинення.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №918 від 31.07.2019 з вимогою повернути отримані за платіжними дорученнями №1128 від 05.06.2019р. та № 1152 від 07.06.2019 у розмірі 96500,00 грн. Дану претензію відповідач залишив без відповіді і реагування.

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати Договір недійсним та стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 96500,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Також відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Крім того, відповідно до приписів ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, оскільки сторонами оскаржуваного Договору є юридичні особи, а тому в силу приписів ЦК України його в обов`язковому порядку належить вчиняти у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать, що оскаржуваний Договір не містить підпису замовника, міститься лише підпис виконавця, тобто у позивача (замовника) було відсутнє волевиявлення на укладення спірного Договору.

Правовим наслідком недодержанням письмової форми правочину є його нікчемність.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спірний Договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, оскільки в порушення ч.2 ст. 207 ЦК України він не підписаний замовником.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним Договору послуг, посилаюсь на те, що цей Договір він не підписував, умови його не погоджував, оплату за роботу у розмірі 96500,00 грн., яку відповідач не виконував, останній не повертає.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що у позові в частині вимог про визнання Договору недійсним слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у розмірі 96500,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, платіжними дорученнями №1128 від 05.06.2019р. та № 1152 від 07.06.2019 позивачем було перераховано відповідачу 96500,00 грн., з посилання на оплату за угодою № 03-06/01 від 03.06.2019р.

Проте, відповідач зазначає, що відповідно до тексту Договору, також акту виконаних робіт від 06.06.2019р., відповідачем нібито за замовленням позивача виконано ремонтні роботи нібито належного позивачу автомобіля ГАЗ №33021-212, номер кузова НОМЕР_3 держ. № НОМЕР_2 . За твердженням позивача на акті виконаних робіт від 06.06.2019р. міститься підпис Т.в.о. директора підприємства Тарасова К.О., що не відповідає дійсності. Безпосередньо цей акт Тарасов К.О. не підписував, платежі, здійснені через систему клієнт-банк були вчинені невстановленою особою без розпорядження керівника підприємства. Факт підроблення підпису на акті виконаних робіт від 06.06.2019р. підтверджено Висновком експерта від 05.02.2020р. № 10/7/28СЕ-20.

Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В цьому рішенні суд відмовив позивачу у визнанні Договору недійсним, оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуваний Договір не є укладеним, оскільки він не підписаний стороною Договору - замовником, як того вимагають положення ч.2 ст. 207 ЦК України.

Таким чином, виходячи з установленої судом обставини відсутності укладеного між сторонами Договору, суд, дійшов висновку про безпідставність отриманої ПП "КАНХОЛ-ПЛЮС" від Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" суми грошових коштів у розмірі 96500,00 грн., яку відповідач зобов`язаний повернути позивачу.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, лише в частині стягнення 96500,00 грн.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "КАНХОЛ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40286066) на користь Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (код ЄДРПОУ 08305644) суму грошових коштів в розмірі 96500,00 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.11.2020.

Суддя С.В. Нікітенко