Постанова

від 10.11.2020 по справі 922/2804/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2804/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 (суддя Буракова А.М.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (Істоміна О.А. - головуючий, судді Стойка О.В., Пелипенко Н.М.) у справі

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М.",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Золочівська селищна рада,

про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою,

(У судове засідання представники сторін не з`явилися).

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У жовтні 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М." (відповідач), у якій просить суд визнати відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М." (код ЄДРПОУ 21239917) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322686500:03:007:0448 площею 24,1067 га, що перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-13-00-015069, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №359 від 15.09.1998.

В обґрунтування позову позивач вказує, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування ОСОБА_1 , а не Селянському (фермерському) господарству "Чумак М.М." згідно з державним актом. Разом з тим, таке право постійного користування земельною ділянкою, що було оформлено на громадянина, припинено в силу закону у зв`язку зі смертю такого громадянина з 13.02.2008.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 18.09.1990 рішенням виконавчого комітету Золочівської районної ради народних депутатів №293-3 "Про відведення земель громадянину ОСОБА_1 для створення селянського господарства на землях радгоспу "Пролетар Харківщини" було вирішено погодитись з рішенням адміністрації радгоспу "Пролетар Харківщини" №19 від 16.08.1990 про вилучення земель для створення селянського господарства ОСОБА_1 загальною площею 26,0 га. Пунктом 5 вказаного акта вирішено внести зміни в Земельнооблікову документацію та видати ОСОБА_1 тимчасовий державний акт на право володіння землею.

Селянському господарству ОСОБА_1 видано Державний акт на право користування землею серії Б №0073213 1990 року, у відповідності до якого за останнім закріплюється в безстрокове і безоплатне користування 26,99 гектарів землі в межах і згідно з планом землекористування. Земля надана для виробництва сільськогосподарської продукції.

У 1993 році, через необхідність приведення господарської діяльності у відповідність до вимог нового законодавства, ОСОБА_1 - голова фермерського господарства звернувся із заявою про реєстрацію фермерського (селянського) господарства, у зв`язку з чим, 26.10.1993 розпорядженням Золочівської районної ради народних депутатів №122, фермерське (селянське) господарство ОСОБА_1 було зареєстровано у такому складі: ОСОБА_1 - голова фермерського господарства, Члени господарства - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Після введення нової форми Державного акта на право постійного користування землею голова господарства - ОСОБА_1 отримав новий Державний акт на право постійного користування землею серії ХР№13-00-015069 від 15.08.1998.

Як убачається з вказаного Державного акта, право постійного користування земельною ділянкою оформлене на ім`я голови господарства, в якості фактичного користувача земельної ділянки, разом з цим, як вказує відповідач, з 1990 року і по цей час землекористувачем виступало Селянське (фермерське) господарство "Чумака М.М.", як юридична особа.

Факт перебування спірної земельної ділянки саме у користуванні Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М." підтверджується: довідкою відділу Держземагенства у Золочівському районі Харківської області №416 від 06.02.2015; довідкою відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області №27-20.21-0.8-99/14-16 від 11.02.2016; довідкою відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області №27-20.21-0.8-188/2-17 від 27.01.2017; довідкою відділу у Золочівському районі ГУ Держгеокадастру Харківської області №89/112-18 від 02.02.2018.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 - голова Селянського (фермерського) господарства, на ім`я якої було видано Державний акт на право постійного користування землею - помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Протоколом №4а загальних зборів С(Ф)Г "Чумак М.М." від 14.02.2008, головою обрано ОСОБА_3. Наказом №8 від 15.02.2008 по С(Ф)Г "Чумак М.М." прийнято на посаду голови Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М." ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач вказує про відсутність прав С(Ф)Г "Чумак М.М." на спірну земельну ділянку та необхідність захисту прав та законних інтересів держави в особі Головного управління шляхом визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою у С(Ф)Г "Чумак М.М.".

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/2804/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції аргументував свої рішення тим, що позивачем не доведено суду обставин щодо відсутності у відповідача права постійного користування спірною земельною ділянкою. Водночас апеляційний господарський суд вказав, що вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою не може бути предметом позову, оскільки не призведе до відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок задоволення таких позовних вимог не відбувається нівелювання негативних наслідків і не віднолює користування конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Крім того, вимога Держгеокадастру щодо визнання відсутності права користування земельною ділянкою не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 922/2804/18, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що враховуючи фактичні обставини спору, зміст прав та законних інтересів, за захистом яких звернувся позивач, єдиним належним, ефективним способом захисту права є визнання відсутнім права постійного користування, а тому помилковим є висновок апеляційного господарського суду щодо неефективного способу захисту.

Суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, від 20.03.2019 у справі № 587/260/17, від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 185/1677/17, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18 стосовно того, що не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, що виникло на підставі державного акта на право постійного користування без укладення договору про користування ділянкою із власником землі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Згідно зі статтею 300 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання відсутнім у Селянського (фермерського) господарства "Чумак М.М." права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6322686500:03:007:0448 площею 24,1067 га.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.

З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

У даній справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав. Проте, заявлена ним одна позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, у даному випадку, є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені у якості підстав позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18.

Таким чином, помилковими є доводи скаржника щодо неправильного висновку суду апеляційної інстанції стосовно обрання позивачем неефективного способу захисту.

Оскільки позивачем вибрано неправильний спосіб захисту, який не відновлює порушеного права, це є достатньо підставою для прийняття рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, про що також вірно зазначено судом апеляційної інстанції. За таких обставин, інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо неврахування судом першої інстанції інших висновків Верховного Суду щодо врегулювання земельних правовідносин, не вказують на наявність порушень норм матеріального і процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 922/3312/17, від 20.03.2019 у справі № 587/260/17, від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 185/1677/17, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються іншого предмету позову ніж у справі яка розглядається (визнання права постійного користування, про скасування та визнання недійсними наказів та свідоцтв на право приватної власності на земельні ділянки), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц відступила від висновків, викладених у частині із зазначених вище постанов.

Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 922/2804/18 немає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 у справі № 922/2804/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ