Постанова

від 16.11.2020 по справі 360/1345/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року справа №360/1345/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Компанієць І.Д.,

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новопсковської районної ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року в справі №360/1345/20 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом адвоката Слєсарєва Ігора Едуардовича в інтересах ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат в інтересах позивача вернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог (а.с.150-151 том 1) просив стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17.10.2019 по 12.05.2020 включно (день подачі до суду заяви про зменшення позовних вимог) у загальному розмірі 158294,50 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі №420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 03 червня 2016 року Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 та поновлено її на посаді заступника голови Новопсковської районної ради.

В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць постанова суду визначена до негайного виконання.

18.05.2017 позивач звернулася з виконавчим листом про примусове виконання судового рішення про поновлення на роботі, за яким відкрито виконавче провадження 24.05.2017 та надано боржнику - Новопсковській районній раді строк протягом 10 робочих днів для виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання.

Проте, до теперішнього часу судове рішення не виконано, позивача на посаді не поновлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі №360/4491/19 стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017р у справі №420/2288/16-а, а саме за період з 12.05.2017 по 16.10.2019 включно у загальному розмірі 971765,01 грн.

Однак, станом на 30.03.2020 позивача на посаді не поновлено, тому з урахуванням положень ст.236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 17.10.2019 до12.05.2020 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку з урахуванням належних відрахувань за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17 жовтня 2019 року по 12 травня 2020 року включно у загальному розмірі 158294,50 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України по справі до касаційного розгляду Верховним Судом справи №360/4491/19 за позовом ОСОБА_1 до Новопсковської районної ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення і поновлення на роботі. Між тим, зазначена справа стосується подібних правовідносин, провадження в ній відкрито з того самого предмету позову , між тими самими сторонами, з тих самих підстав.

Суд першої інстанції не врахував, що особа має право звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена на відповідній посаді.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач особисто чинить перешкоди в поновленні її на посаді.

Крім того, на час поновлення позивача на посаді на цю посаду вже було обрано більшістю голосів шляхом таємного голосування іншу особу, оскільки посада заступника голови районної ради є виборною. Згідно діючого законодавства рішення про обрання та звільнення з посади заступника голови районної ради приймається на пленарному засіданні ради депутатами шляхом таємного голосування, тобто, головою районної ради не може бути видане відповідне розпорядження, так як це виключна компетенція пленарного засідання ради.

Територіальні громади сіл, селищ Новопсковського району, тобто жителі цього району в особі їх представників - депутатів ради, не бажають бачити позивача на посаді заступника голови, тобто самостійно вирішують питання місцевого значення, зокрема, і щодо позивача.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги, не надаючи оцінку судовому рішенню в тій частині, яка відповідачем та позивачем не оскаржуються.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Відповідно до рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання від 12.12.2015 № 1/4 ОСОБА_1 обрано заступником голови Новопсковської районної ради, про що зроблено відповідний запис в її трудовій книжці (а.с.16 том 1).

Рішенням шостої (позачергової) сесії Новопсковської районної ради від 03.06.2016 № 6/1 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 позивача звільнено з займаної посади.

Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а визнано протиправним та скасовано рішення Новопсковської районної ради сьомого скликання №6/1 від 03.06.2016 Про дострокове припинення повноважень заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради сьомого скликання; стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 120992,76 грн та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (а.с.7-12 том 1).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі № 420/2288/16-а, постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 змінено: в абзаці четвертому постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу замінено з суми 120992,76 грн на суму 81427,13 грн ; в решті постанову залишено без змін.

Відповідачем - Новопсковською районною радою судове рішення не виконано, ОСОБА_1 не поновлено на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, тому позивач звернулась до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі № 360/4491/19 стягнуто з Новопсковської районної ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11 травня 2017 року у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 12 травня 2017 року по 16 жовтня 2019 року включно у загальному розмірі 971 765,01 грн (а.с.13-15 том 1).

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 у справі № 360/4491/19 набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 11.03.2020 року.

Станом на 30.03.2020 позивача на посаді не поновлена, тому позивач з урахуванням положень ст.236 КЗпП України, звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а, а саме за період з 17.10.2019 по 12.05.2020 включно в сумі 158294,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання, не виконання цього обов`язку тягне відповідальність, визначену ст.236 КЗпП, за якою передбачено стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

В силу статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як визначено пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно із частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За загальним правилом у питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Як свідчать роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).

Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно зі статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Положення статті 236 КЗпП України не містять як обов`язкову підставу для її застосування - факт поновлення особи на роботі, а передбачає лише факт затримки виконання судового рішення.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 2 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18; від 5 вересня 2019 року у справі № 816/943/17; від 28 листопада 2019 року у справі № 804/6862/16.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

З огляду на вищезазначене є безпідставними доводи апелянта, що особа має право звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тільки у випадку, якщо ця особа на момент подання позову вже поновлена на відповідній посаді

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено наявність факту затримки виконання судового рішення, яке набрало законної сили - поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови Новопсковської районної ради, яка до теперішнього часу відповідачем на роботі не поновлена.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Згідно розрахунку, наведеного судом першої інстанції в рішенні, сума середнього заробітку за весь час затримки виконання постанови Новопсковського районного суду Луганської області від 11.05.2017 у справі № 420/2288/16-а за період з 17.10.2019 по 12.05.2020 включно складає 158294,50 грн (1114,75х142)

Правильність зазначеного розрахунку відповідачем не заперечується.

Отже, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням належних відрахувань та обов`язкових платежів.

Є неприйнятними доводи відповідача, що позивач особисто чинить перешкоди в поновленні її на посаді, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу зазначеного.

Також суд не приймає доводи апелянта про неможливість поновлення позивача на посаді в зв`язку з тим, що посада є виборною, оскільки ці доводи в межах даної справи не є спірними. В даній справі не вирішується питання поновлення ОСОБА_1 на посаді, спірним є невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови районної ради та застосування відповідальності до відповідача, передбаченої статтею 236 КЗпП України.

Є безпідставними доводи відповідача про необхідність зупинення провадження по справі до касаційного розгляду Верховним Судом справи №360/4491/19, оскільки пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Як свідчать матеріали справи ухвалою від 01.06.2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Новопсковської районної ради на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №360/4491/19. Касаційною інстанцією виконання судового рішення від 11 березня 2020 року у справі №360/4491/19 не зупинялося.

Отже, справа №360/4491/19 переглядається в касаційному порядку не палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а складом колегії, що виключає процесуальні підстави для зупинення провадження у даній справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах.

При цьому суд звертає увагу, що зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.2 ст.236 КАС України є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не здійснюючи нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відповідач діяв протиправно.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новопсковської районної ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року в справі №360/1345/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року в справі №360/1345/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 16 листопада 2020 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 16 листопада 2020 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова