Ухвала

від 07.11.2020 по справі 589/3698/20

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 589/3698/20

Провадження № 1-кс/589/1824/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2020 року

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

дізнавача ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянувши клопотання дізнавача Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Шосткинської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12020205110000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2020 року дізнавачем в межах кримінального провадження № 12020205110000207 внесено до суду клопотання, в якому суб`єкт звернення просить накласти арешт на журнал з рукописним текстом та відомість обліку видачі дизпалива, які було вилучено та поміщено до спец пакету №SUD4034253, автозаправну колонку з приєднаними до неї трубами та шлангом з заправним пістолетом на кінці, приміщення, в якому знаходиться автозаправна колонка, металеву бочку сірого кольору з написом «Огнеопасно А-76», яка з`єднана металевими трубами із заправною колонкою, розташованою на дворі ТОВ «Агрофірма «Лан» з тильної сторони приміщення.

Обґрунтовуючи доводи клопотання, дізнавач зазначив, що вказані речі і документи є, зокрема, знаряддям кримінального правопорушення, можуть містити на собі його сліди, інформацію та відомості про вчинене кримінальне правопорушення та мають значення для кримінального провадження як речові докази, а тому з метою їх збереження та повного, всебічного, неупередженого досудового розслідування (у формі дізнання) просить їх арештувати.

В судовому засіданні дізнавач та прокурор клопотання підтримали з наведених у ньому підстав.

В свою чергу, представник власника майна ТОВ «Агрофірма «Лан» в судовому засіданні проти накладення арешту заперечував, вважаючи, що для того немає достатніх підстав. Так, він вказав на відсутність події і складу кримінального правопорушення, адже на підприємстві не виконуються жодні роботи з підвищеною небезпекою, використання дизельного пального для власних потреб підприємства не потребує отримання відповідних дозволів, а на зберігання такого пального у підприємства є ліцензія. Крім того, зазначив, що не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, не зазначено, які обставини можуть підтвердити вказані предмети та не наведено їх детальний опис і ознаки, за якими їх можна ідентифікувати. Крім того, наголошував на тому, що арешт майна призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Агрофірма «Лан», адже наразі проводяться сільськогосподарські роботи з використанням сільськогосподарської техніки.

Заслухавши учасників розгляду, допитавши свідка, перевіривши доводи клопотання та вивчивши матеріали, якими воно обґрунтовано, слідчий суддя дійшов до наступного.

У провадженні Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області знаходиться кримінальне провадження № 12020205110000207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Так, в ході досудового розслідування було встановлено, що за адресою: Сумська область, м. Шостка, пров. Зоряний (між зруйнованою будівлею котельні та буд. 10 по пров. Зоряний м. Шостка Сумської області) на земельній ділянці з кадастровим номером 5925381000:01:003:0227, яка на праві власності належить ТОВ «Агрофірма «Лан» розташована заправна колонка, без відповідних документів та дозволів, яка не відповідає технічним вимогам та створює загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

04.11.2020р. о 09:22 години під час проведення зовнішнього огляду приміщення, яке розташоване по пров. Зоряний в м. Шостка Сумської області, між зруйнованої будівлею котельні та буд. 10 по пров. Зоряний в м. Шостка Сумської області, розташованих з іншого боку проїзної дороги, без проникнення, двері якого були відчинені, та прилеглої до цього приміщення території ТОВ «Агрофірма «Лан», було зафіксовано, що біля будівлі перебував трактор, який намагались заправити паливом за допомогою збудованої всередині приміщення автозаправної колонки та виведеним заправним шлангом з пістолетом, який на момент огляду знаходився в паливному баку зазначеного трактору.

04.11.2020р. був проведений обшук вищевказаного приміщення та прилеглої до приміщення території. Під час проведення обшуку будівлі виявлено журнал з рукописним текстом та відомість обліку видачі дизпалива, які вилучено та поміщено до спец пакету №SUD4034253, автозаправна колонка з приєднаними до неї трубами та шлангом з заправним пістолетом на кінці. Приміщення, в якому знаходиться автозаправна колонка, зачинено та опечатано. На дворі підприємства з тильної сторони приміщення виявлено металеву бочку сірого кольору з написом «Огнеопасно А-76», яка з`єднана металевими трубами із заправною колонкою, клапани якої опечатані.

Ухвалою від 06.11.2020р. слідчим суддею надано дозвіл на обшук вказаного об`єкта в порядку ст. 233 КПК України.

Оскільки власника майна ТОВ «Агрофірма «Лан» фактично позбавлено можливості володіти, користуватися та розпоряджатися журналом з рукописним текстом та відомістю обліку видачі дизпалива, дане майно має статус тимчасово вилученого майна.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для арешту вказаного у клопотанні майна, слідчий суддя бере до уваги наступне.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права особи на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в цьому контексті доводи представника власника майна щодо відсутності події та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, через те, що на його думку, заправка дизельним пальним та його зберігання не потребує отримання дозволу на виконання таких робіт, слідчий суддя вважає необхідним зазначити наступне.

Частиною 1 статті 272 КК України передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого.

При цьому, як поняття "загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків" (частина перша статті 272, частина перша статті 273, частина перша статті 274, частина перша статті 275 КК) необхідно розуміти такі зміни у стані виробничих об`єктів, підприємств, унаслідок яких виникає реальна небезпека життю людей або реальна небезпека заподіяння (настання) шкоди вказаним у цих статтях благам. Тяжкість ймовірних наслідків визначається залежно від цінності благ, які поставлено під загрозу, кількості осіб, які можуть постраждати від небезпечних дій, розміру можливої матеріальної шкоди тощо (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва»).

Диспозиція цієї норми, як і інших норм розділу Х Кримінального кодексу України (яким унормовано відповідальність за кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва) є бланкетною.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» при розгляді справ про порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (стаття 272 КК) суди повинні керуватися Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року N 15 (далі - Перелік), і законодавчим або нормативно-правовим актом (галузевим або міжгалузевим), у якому встановлено правила безпеки під час проведення відповідних робіт, що входять до Переліку, враховуючи, що в цьому випадку має значення не галузь виробництва, а сам характер таких робіт.

За вказаним Переліком до робіт з підвищеною небезпекою належать роботи з надзвичайно займистими, легкозаймистими, займистими та вибухонебезпечними речовинами (п. 10 Переліку); роботи, пов`язані з підготовкою залізничних цистерн, контейнерів, балонів та інших ємностей до зливу-наливу вибухонебезпечних, токсичних та займистих рідин (п.28) та ін.

Відповідно до стандартів, які поширюються на паливо автомобільне, зокрема, ДСТУ 7688:2015 «Паливо дизельне Євро. Технічні умови», у розділі «Вимоги щодо безпеки» зазначено, що дизельне паливо це горюча легкозаймиста рідина, яка має температуру спалаху у відкритому тиглі не нижче ніж 40оС.

В ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні Євро. Технічні умови» зазначено, що бензини це горючі, легкозаймисті особливо небезпечні рідини з температурою спалаху у відкритому тиглі від мінус 27оС до мінус 39оС.

Наведене дозволяє дійти висновку, що сам характер робіт, пов`язаних зі зберіганням та використанням дизельного пального чи бензину, вже відносить їх до робіт з підвищеною небезпекою. Ті обставини, що законом не вимагається отримання дозволу на експлуатацію ємностей для зберігання дизельного пального, цих висновків не спростовує. Так само цього не виключає факт наявності у ТОВ «Агрофірма «Лан» ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання, тобто документу державного зразка, який лише засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження цього виду діяльності протягом визначеного строку (ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).

Більш того, якщо роботодавець на паливозаправному пункті експлуатує обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації (застосування) в потенційно вибухонебезпечному середовищі (паливороздавальну колонку, електрообладнання вибухозахищеного виконання пункт 7 додатка 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. № 1107 (далі Порядок), при цьому виконує роботи підвищеної небезпеки, наприклад монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція зазначеного обладнання (пункт 2 додатка 2 до Порядку) та/або газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах (пункт 6 додатка 2 до Порядку), то йому необхідно одержати відповідні дозволи (див. лист Державної служби з питань праці від 28.08.2019р. № 6904/3/12-ДП-19).

Таким чином, слідчий суддя оцінює критично доводи представника власника майна про те, що відсутність потреби в отриманні дозволу на виконання робіт з заправки за допомогою паливороздавальної колонки власних машин і механізмів підприємства виключає приналежність таких робіт до небезпечних.

Матеріали клопотання, зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_7 , яка вказала, що на землі біля колонки наявні великі плями від палива, протоколи обшуку та огляду від 04.11.2020р., в ході яких зафіксовано факти заправки техніки та вилучено журнал з рукописним текстом та відомість обліку видачі дизпалива, у сукупності із показами свідка ОСОБА_8 та поясненнями представника власника майна в судовому засідання щодо часу будівництва цього складу нафтопродуктів ще у 1986 році та тривалості часу використання паливороздавальної колонки, дозволяють вважати обґрунтованою підозру щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Оцінюючи можливість використання майна як доказів у кримінальному провадженні, слід зазначити, що за обставинами, що встановлені в ході досудового розслідування, журнал з рукописним текстом та відомість обліку видачі дизпалива, автозаправна колонка з приєднаними до неї трубами та шлангом з заправним пістолетом на кінці, приміщення, в якому знаходиться автозаправна колонка, металева бочка сірого кольору з написом «Огнеопасно А-76», яка з`єднана металевими трубами із заправною колонкою, що належать ТОВ «Агрофірма «Лан», мають доказове значення при розслідуванні обставин даного кримінального провадження, встановленні обставин відпуску палива, технічного стану колонки, дотримання вимог протипожежної безпеки та правил охорони праці. Крім того, за поясненнями прокурора, вказані речові докази необхідні для забезпечення проведення експертизи щодо перевірки технічного стану колонки та з`ясування вмісту вказаної вище ємкості, в тому числі з метою підтвердження чи спростування пояснень представника власника майна щодо використання цього майна для заправки лише дизельним пальним.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону в сукупності з обставинами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання дізнавача підлягає задоволенню шляхом накладення арешту на перелічене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів, в тому числі забезпечення проведення експретних досліджень.

Що стосується доводів представника власника майна з приводу того, що арешт майна у вигляді заборони користуватися вищезазначеним майном призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності сільськогосподарського підприємства, слід зазначити наступне.

Як вже зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є, зокрема, доказом кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що слідчий суддя вправі заборонити користуватися та розпоряджатися майном лише у випадку якщо таке питання винесено на розгляд слідчого судді слідчим/дізнавачем у клопотанні і вказані доводи щодо необхідності вжиття таких примусових заходів належним чином слідчим/дізнавачем обґрунтовано.

Самостійно приймати такі рішення без відповідних вимог в клопотанні слідчий суддя не вправі.

Як вбачається зі змісту клопотання, дізнавач не ставив при накладенні арешту питання про встановлення обмежень щодо розпорядження та/або користування майном та не обґрунтував такої необхідності. З огляду на викладене такі рішення за результатами розгляду клопотання слідчим суддею не приймаються.

Виходячи з вищенаведеного, дізнавач поставив на вирішення клопотання про накладення арешту на вищевказане майно лише шляхом заборони його відчуження.

Окремо слід наголосити на тому, що питання про арешт вмісту мелатевої бочки дізнавачем взагалі не ставилося.

Відповідно до ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна має бути врахована розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. У разі задоволення клопотання слідчий суддя має застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи зазначені норми закону, вжитий захід кримінального провадження у вигляді арешту майна не є надто обтяжливим, не призведе зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Агрофірма «Лан», а обмеження права власності на це майно є співрозмірним з метою забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання дізнавача Шосткинського ВП ГУ НП в Сумській області ОСОБА_4 про арешт майна - задовольнити.

У межах кримінального провадження №12020205110000207 накласти арешт на майно, належне товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Лан»:

- журнал з рукописним текстом та відомість обліку видачі дизпалива, які було вилучено та поміщено до спец пакету №SUD4034253,

- автозаправну колонку з приєднаними до неї трубами та шлангом з заправним пістолетом на кінці, приміщення, в якому знаходиться автозаправна колонка, металеву бочку сірого кольору з написом «Огнеопасно А-76» (без вмісту), яка з`єднана металевими трубами із заправною колонкою, що розташовані на території ТОВ «Агрофірма «Лан» по пров. Зоряний в м. Шостка Сумської області, між зруйнованої будівлею котельні та буд. 10 по пров. Зоряний в м. Шостка Сумської області, на земельній ділянці за кадастровим номером 5925381000:01:003:0227, що на праві власності належить ТОВ «Агрофірма «Лан».

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1