Постанова

від 05.11.2020 по справі 152/671/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 152/671/19

Провадження № 22-ц/801/1741/2020

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції Славінська Н. Л.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 рокуСправа № 152/671/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого : Копаничук С.Г.

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

при секретарі: Богацькій О.М.

учасники справи :

позивач - керівник Жмеринської місцевої прокуратури,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.06.2020 року, ухвалене судом під головуванням судді Славінської Н.Л. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В с т а н о в и в :

В травні 2019 року керівник Жмеринської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку. Вказав, що під час вивчення інформації про діючі договори оренди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вінницької області (2015 рік), розміщеної у відкритому доступі на веб-порталі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (http://vinnytska.land.gov.ua/zemleustrij-ta- охоrоnа-zеmеl/), інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Жмеринською місцевою прокуратурою виявлено порушення вимог земельного законодавства під час надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 28,9560 га на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. За вказаним фактом Жмеринською місцевою прокуратурою 21.01.2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за .№42019021130000004 за ч.1 ст.367 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СВ Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Зазначив, що розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 30.11.2012 року №608 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 08.11.2012 року з додатками надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 49,00 га ріллі із земель запасу Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року за №702 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.12.2012 року затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради Шаргородського району загальною площею 46,7685 га ріллі з кадастровим номером 0525381400:02:003:0143.

На підставі вищевказаних розпоряджень між Шаргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років від 30.12.2012 року.

Крім того, наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 10.12.2014 року за №2-4205/15-14-СГ ОСОБА_1 , на підставі його клопотання від 13.10.2014 року з додатками, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 28,00 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Наказом Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 28.01.2015 року за №2-271/15-15-СГ по заяві ОСОБА_1 від 20.01.2015 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 (рілля), для ведення фермерського господарства. На підставі вищевказаних наказів між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років за №113 від 06.02.2015 року ,про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2016 року зроблено запис за №13238830 .

Вважає, що на час звернення до ТУ Держземагентства (Держгеокадастру) у Вінницькій області в жовтні 2014 році із клопотанням про отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже мав в оренді земельну ділянку, отриману шляхом отримання ділянки на позаконкурсній основі, тому надання йому знову земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району на позаконкурентній основі для ведення фермерського господарства, суперечить вимогам законодавства.

Посилаючись на те, що наказ ГУ Держземагентства (Держгеокадастру) у Вінницькій області від 28.01.2015 року №2-271/15-15-СГ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, просив визнати його незаконним та скасувати, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за №113, укладений 06.02.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вказану земельну ділянку Також, просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Вінницької області витрати на сплату судового збору.

Рішенням Шаргородського районного суду від 26.06.2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області просить рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким позов керівника Жмеринської місцевої прокуратури задовольнити. Вказав, що суд дійшов неправильного висновку про законність оспорюваного наказу Головного управління Дерземагенства у Вінницькій області є законним, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство (у тому числі у користування) можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. ОСОБА_1 на час звернення до ГУ Дерземагенства (Держгеокадастру) у Віннницькій області в 2014 році із клопотанням про отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, вже мав в оренді земельну ділянку, отриману шляхом реалізації права отримання земель на позаконкурсній основі. Вважає, що надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не надало оцінку всім обставинам справи та вимогам закону задовольнило клопотання, яке не відповідає вимогам ЗУ Про фермерське господарство . Суд не врахував, що ОСОБА_1 на час звернення до суду з позовом не був засновником та керівником будь якого фермерського господарства , не мав сільськогосподарської техніки , а набуття ним статусу фізичної особи-підприємця після звернення до суду з даним позовом не спростовує факт незаконного повторного безконкурентного отримання в оренду земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними . Вказало, що згідно положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Вказана норма була скасовано 18.02.2016 року при прийнятті ЗУ Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів, який набрав чинності 03.04.2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення суду законним і обгрунтованим,а доводи апеляційної скарги безпідставними .

Згідно ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи і законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області у 2014 році із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, орієнтовною площею 28,00 га на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

10 грудня 2014 року Головним управлінням видано наказ №2-4205/15-14-СГ, яким, відповідно до ч.ч.1-4 ст.79-1, ч.4 ст.122, ч.1 ст.123, ч.3 ст.124, ч.2 ст.134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), ст.7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,00 га на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області з метою подальшої передачі в оренду із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Згодом заявником було розроблено проект вказаного землеустрою та подано до Головного управління Держземагенства у Вінницькій області на затвердження.

28 січня 2015 року Головним управлінням прийнято наказ №2-271/15-15-СГ, яким затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , орієнтовною площею 28,00 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та надано йому в оренду терміном на 15 років земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (рілля), розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017( рілля) - для ведення фермерського господарства.

06.02.2015 року між Головним управлінням Держагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №113,пунктом 14 якого передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

У липні 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків давності ,посилаючись на те,що (а.с.188 т.1) спірний наказ ГУ Держземагенства у Вінницькій області виданий 28.01.2015 року, а договір оренди земельної ділянки укладений 06.02. 2015 року,а тому за сукупністю суб`єктивних моментів право на дійсний позов виникло щонайпізніше 06.02.2015 року і закінчилось щонайпізніше 06.02.2018 року. Крім цього вважає, що позивач не довів ,що він раніше не міг дізнатися про порушення права, оскільки мав змогу раніше вчинити комплекс дій по з`ясуванню питання порушення прав та пред`явити такий позов в межах строків, визначених статтями 256, 257 та 261 ЦК України.

Заперечуючи проти застосування строків позовної давності, позивач зазначив, що про порушення інтересів держави відповідачами дізнався 21.01.2019 року, з дати реєстрації у ЄРДР кримінального провадження №42019021130000004 21.01.2019 року (а.с.208-211, 18 т.1).

Також, у позивача не було перешкод для звернення до Державного реєстру речових прав щодо наявності договорів оренди, укладених з ОСОБА_1 , до 21.01.2019 року, однак позивач звернувся з вказаними запитами лише 21.01.2019 року (а.с.62-65 т.1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не встановив підстав для визнання оскаржуваного наказу про затвердження проекту землеустрою незаконним та його скасування і ,відповідно , підстав для визнання договору оренди недійсним та повернення ділянки. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову суд виходив також і з того, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду ,встановлені ЦК України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони здійснені при неповно з`ясованих обставинах справи та неправильно застосованих до них і витлумачених нормах права .

Відповідно до роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16).

Суд вказані роз`яснення та висновки до уваги не взяв і ,встановивши не доведення позивачем позовних вимог, тим не менше відмовив у позові не лише із цієї підстави,а також з підстави пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Зі змісту статей 22, 31, 93, 124 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин),землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою , третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Стаття 134 ЗК передбачає обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах),крім випадків , встановлених частиною другою цієї статті. Згідно останньої , не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (ч.2 ст.134 ЗК)

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Закон України Про фермерське господарство №973-ІV ( тут і далі в редакції чинній на час затвердження проекту землеустрою) визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно до ч.1,2 ст.1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи ,які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України ,які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства ,що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст.8 Закону №973-ІV)

Згідно з ч.1 ст.7 Закону №973-ІV для отримання для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV ,як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до вимог ст.ст.7,12 ЗУ Про фермерське господарство та ст.ст.116,118,121,123,134 ЗК України ,право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь в торгах.

До таких висновків щодо застосування відповідних норм права до спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах Великої Палати від 24.04.2019 року у справі №525/1225/15-ц та 27.03.2019 року у справі №376/331/16-ц .

Проте,як вбачається з матеріалів справи, територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у Вінницькій області відповідну перевірку належним чином не здійснив, не пересвідчився у волевиявленні заявника на отримання землі для створення фермерського господарства та спроможності його вести , допустив формальний підхід до вирішення заяви громадянина ОСОБА_1 і безпідставно 28.01.2015 року затвердив проект відведення йому земельної ділянки площею 28,9560 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства та надав її йому в оренду ,виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається, і не оспорюється сторонами ,що на час звернення ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства у Вінницькій області у жовтні 2014 року із клопотанням про отримання спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ,він, як громадянин уже реалізував дане право ,так як звертався у листопаді 2012 року з аналогічним клопотанням до суб`єкта владних повноважень за отриманням в оренду земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства і отримав її. Розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 28.12.2012 року №702 було затверджено проект землеустрою та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Джуринської сільської ради ,площею 46,7685 га із кадастровим номером №0525381400:02:003:0143,на підставі чого 30.12.2012 року між Шаргородською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 було укладено договір оренди зазначеної ділянки строком на 15 років.

Незважаючи на те, що отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду з метою ведення фермерського господарства відбулось у 2012 році ,що згідно закону являлось підставою для створення ,реєстрації і діяльності фермерського господарства, із матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується , що ні на час звернення за повторним отриманням земельної ділянки для цих цілей в 2014 році, ні на час звернення прокурора із даним позовом 29.05.2019 року ,фермерське господарство Побережцем С.С. створено та зареєстровано не було, сільськогосподарська техніка у нього також була відсутня.

Як слідує зі статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та висновків Верховного Суду , право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , який отримав земельну ділянку для ведення фермерського господарства у 2012 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства з клопотанням про відведення знову іншої земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі, суперечить зазначеним правовим нормам.

ГУ Держземагентства у Вінницькій області (нині - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) на вказане уваги не звернуло, не надало оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірили доводи заявника, наведені на обґрунтування мети отримання земельної ділянки - для створення фермерського господарства з урахуванням перспектив його діяльності , в тому числі відсутність трудових і матеріальних ресурсів ,не пересвідчилися в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 і наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду ,чим допустили формальний підхід до вирішення питання і створили передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства, як підстави для спрощеного, пільгового порядку одержання приватними особами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Разом із тим, відповідно до довідки ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18.03.2019 року протягом 2012 -2019 років за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не реєструвалася ,що викликає обґрунтовані сумніви в його спроможності обробляти земельну ділянку в такому обсязі й використовувати її за цільовим призначенням.( т.1 а.с.58) Відсутні також дані станом на травень 2019 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_1 фермерського господарства (а.с.т.1 а.с.66)

Водночас одним із принципів земельного законодавства є забезпечення раціонального використання і охорони земель (п. г ст. 5 ЗК України), а Закон України №973-IV Про фермерське господарство спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Враховуючи, що фізична особа ОСОБА_1 ,який уже отримав в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства ще у 2012 році, на час звернення його в 2014 році з аналогічним клопотанням до ГУ Держземагенства у Вінницькій області про надання йому для вказаних цілей на позаконкурсній основі іншої земельної ділянки державної власності, доказів як створення фермерського господарства , так наявності трудових і матеріальних ресурсів у вигляді сільськогосподарської техніки не надав, законних підстав для затвердження проекту відведення йому іншої земельної ділянки та передачі її ще раз на позаконкурсній основі в оренду для ведення фермерського господарства , не вбачалось. Тобто ГУ Держземагенства у Вінницькій області було порушено порядок передачі земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі, передбачений ЗК України і ЗУ Про фермерське господарство .

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відмовляючи у задоволенні позову позов суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і не врахував що оскаржуваний наказ ГУ Держземагенства у Вінницькій області №2-271/15-15-СГ від 28.01.2015 року про затвердження проекту щодо відведення відповідачу земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі був прийнятий всупереч вимогам ст. 19 Конституції України,ст.ст.1,7,8 ЗУ Про фермерське господарство ,ст.5,123, 134 ЗК України ,в зв`язку з чим порушені права і інтереси держави щодо встановленого порядку розпорядження своїми земельними ресурсами , які підлягають захисту відповідно ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню судом.

Відповідно підлягає визнанню недійсним і укладений на підставі вказаного наказу оскаржуваний договір оренди вказаної земельної ділянки.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене і те, що оскаржуваний наказ підлягає визнанню незаконним і скасуванню через допущені при його прийнятті порушення вищенаведених законів щодо процедури отримання земельної ділянки , підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України і укладений на підставі вказаного наказу договір оренди вказаної земельної ділянки №113 від 06.02.2015 року між Головним управлінням Держагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 , як такий , зміст якого суперечить іншим актам цивільного законодавства,а також інтересам держави і суспільства,а отримана з порушенням процедури в оренду земельна ділянка підлягає поверненню державі . Тому підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов`язання повернення земельної ділянки відповідачем.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Щодо застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності у даних правовідносинах.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Хоча держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушене право власності чи інше речове право і положення п.4 ч.1 ст.268 ЦК про не застосування строків давності , не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного такими незаконними правовими актами, проте колегія суддів вважає, що строк давності за даними вимогами прокурором не пропущено.

На такі позови поширюються положення ст.257 ЦК щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки , а на підставі ч.1 ст.261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що керівник Жмеринської місцевої прокуратури звернувся з даним позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру України у Вінницькій області, в якості одного із відповідачів , вказуючи на допущені ГУ Держземагентством у Вінницькій області, як діючим на той час суб`єктом владних повноважень в даних правовідносинах, порушення вимог законодавства , при наданні земель в оренду для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №910-р від 30 листопада 2016 року погоджено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Тому саме з часу прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного розпорядження Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Оскільки порушення прав і законних інтересів держави на той час допустив сам державний орган ,як суб`єкт владних повноважень в даних правовідносинах і у судовому засіданні не встановлено ,про що прокурор довідався або об`єктивно міг довідатися про вказане до здійснення прокурорської перевірки та порушення кримінального провадження у 2019 році ,а контрольні функції органам Держгеокадастру передано з 30.11.2016 року, висновок суду про пропуск прокурором строку звернення до суду з даним позовом у травні 2019 року , є безпідставним.

Враховуючи те, що суд допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду їм ,порушив норми матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України - скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту в частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

При поданні до суду апеляційної скарги на рішення суду прокуратурою Вінницької області сплачено судовий збір в розмірі 14 407,5 грн., а тому він підлягає стягненню .

На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області - задовольнити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26.06.2020 року скасувати.

Позов керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області від 28.01.2015 за №2-271/15-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, для ведення фермерського господарства.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за №113, укладений 06.02.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 наданої для ведення фермерського господарства, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, отриману для ведення фермерського господарства.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Вінницької області сплачений судовий збір в розмірі 14 407,5 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: С. Г. Копаничук Судді:Ю. Б. Войтко

І. М. Стадник