Постанова
від 08.10.2020 по справі 377/764/19
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 377/764/19 Головуючий у суді першої інстанції: Малишенко Т.О.

Номер провадження: 22-ц/824/7491/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів: Білич І.М., Музичко С.Г.

при секретарі - Гулієву М.Д.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС на рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2020 року у справ за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Славутицький міський суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (далі - відповідач, ДСП Чорнобильська АЕС ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 26 листопада 1990 року він був прийнятий до ДСП Чорнобильська АЕС на посаду водія 1-го класу у гаражі м. Славутича для роботи на всіх марках автомобілів, відповідно до відкритих категорій, що підтверджується копією наказу № 312 л/с від 21 листопада 1990 року.

Відповідно до наказу Міністерства надзвичайних ситуацій № 643 від 23 червня 2011 року ДСП Чорнобильська АЕС було реорганізоване шляхом виділення із його складу Управління забезпечення функціонування об`єктів та створення на його базі Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС (далі ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ).

Позивач вказував, що дана реорганізація відбувалася в чіткій відповідності до вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України, а саме з продовженням дії трудового договору, тобто без проведення звільнень чи переведення працівників на новостворене підприємство.

Відповідно до п. 17 трудової книжки позивача, до неї було внесено запис про вищевказану реорганізацію, а згідно з наказом № 56-ос від 16 грудня 2013 року його було переведено на посаду контролера технічного стану автотранспортних засобів у транспортному цеху. До переведення на дану посаду він протягом 13 років пропрацював у підрозділах Чорнобильської АЕС на посаді водія. Загальний стаж його роботи на посаді водія обчислюється з 1986 року.

Згідно з наказом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року, позивача, з 05 вересня 2019 року, звільнено з займаної посади контролера технічного стану колісних транспортних засобів транспортного цеху/група з безпеки руху та охорони праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС у зв`язку із скороченням відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважав, що його звільнення з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України.

Відповідно до наказів Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14 березня 2019 року та №50-19 від 20 березня 2019 року, яке є органом управління, приймалося рішення під час проведення процедури реорганізації про приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , як юридичної особи в цілому, а не окремих підрозділів чи частини працівників підприємства. Будь-якого рішення про скорочення штату або чисельності працівників в процесі зазначеної реорганізації уповноваженим органом управління не приймалося, внаслідок чого, прийняття такого рішення Комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС є грубим порушенням вимог ч. 4 ст. 36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору з усіма працівниками приєднаного підприємства.

Посилався на те, що в порушення положень ч. 3 ст. 49-2, ч. 2 ст. 40 КЗпП України йому не було запропоновано, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 71 від 01 липня 2019 року, так і протягом двох місяців до дня звільнення з роботи, наявні вакантні посади на ДСП Чорнобильська АЕС та інших підприємствах, що знаходяться в управлінні ДАЗВ, з метою його подальшого працевлаштування.

Звільнення позивача проведено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 43 КЗпП України, оскільки профком ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС не надав згоди на його звільнення, про що зазначив у рішенні за № 597-УЗФО від 27 серпня 2019 року, яке є аргументованим та таким, що базується на нормах чинного законодавства. Даний виборний орган ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС взагалі не був завчасно проінформований, як про причини наступних звільнень, так і про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися.

Рішення, які були прийняті на нараді за результатами проведених консультацій щодо реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , що була проведена за участю представників профспілок 30 травня 2019 року, не були виконані головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС . Дані обставини вказують на те, що ніякого мотивованого та обґрунтованого рішення стосовно причин та необхідності скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС взагалі не приймалося.

Крім того, позивач вказував, що при звільненні не було враховано і наявність у нього певних переважних прав на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (висока кваліфікація і продуктивність праці за займаними у період роботи на підприємстві посадами, тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, статус громадянина постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1). Зазначив, що грубі порушення роботодавцем під час звільнення його з роботи вимог ст.ст. 36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, Колективного договору між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на 2015-2016 роки свідчать про безпідставність та незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 вересня 2019 року і по день поновлення на роботі.

Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 418-ос від 03 вересня 2019 року ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про звільнення його з посади контролера технічного стану колісних транспортних засобів транспортного цеху/група з безпеки руху та охорони праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 05 вересня 2019 року;

- поновити його з 05 вересня 2019 року на посаді контролера технічного стану колісних транспортних засобів транспортного цеху/група з безпеки руху та охорони праці у ДСП Чорнобильська АЕС , яке є правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ;

- стягнути з ДСП Чорнобильська АЕС на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня його звільнення з роботи, 05 вересня 2019 року, і по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі; понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 21 січня 2020 року визначено ДСП Чорнобильська АЕС правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та єдиним відповідачем у справі, у зв`язку з тим, що ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2020 року вимоги позивача задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади контролера технічного стану колісних транспортних засобів транспортного цеху/група з безпеки руху та охорони праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 05 вересня 2019 року.

Поновлено ОСОБА_1 , з 05 вересня 2019 року на посаді контролера технічного стану колісних транспортних засобів транспортного цеху/група з безпеки руху та охорони праці на ДСП Чорнобильська АЕС .

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2019 року по 04 березня 2020 року в сумі 54 953,01 грн без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 гривень.

Стягнуто з ДСП Чорнобильська АЕС на користь держави судовий збір в сумі 2 305,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДСП Чорнобильська АЕС оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2020 року скасувати,а ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у голови комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС об`єктивної можливості запропонувати позивачу вакантні посади у ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язку реорганізованого підприємства пропонувати роботу на іншому підприємстві. Також, на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, що посади на підприємстві, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику, оскільки судом не враховано, що штатним розписом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , введеним у дію наказом від 26 червня 2019 року № 114, посади, на якій працював позивач передбачено не було, тому посада позивача була скорочена.

Вказує, що є хибним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано будь-яких переконливих доказів на обґрунтування того, що у зв`язку із скороченням посади позивача, ОСОБА_1 неможливо було перевести за його згодою на іншу роботу, оскільки судом не враховано, що ДСП Чорнобильська АЕС стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС лише після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме, 13 січня 2020 року, а позивач звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС 05 вересня 2019 року, тобто після виведення його посади з штату.

Апелянт зазначає, що висновок суду щодо наявності обов`язку ДСП Чорнобильська АЕС працевлаштовувати своїх скорочених працівників на підприємстві-правонаступнику ДСП Чорнобильська АЕС , яке на момент звільнення позивача ще не набуло статусу правонаступника, зроблений внаслідок неналежного дослідження матеріалів справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Також вказує, що суд дійшов хибного висновку про те, що комісія з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС знала про обрання головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_2 , оскільки інформація про його обрання головою первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на адресу цієї комісії до судового розгляду даної справи не надходила. Зазначає, що висновок суду про те, що у ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була можливість переведення позивача до ДСП Чорнобильська АЕС , так як інші працівники були переведені до ДСП Чорнобильська АЕС , не відповідає вимогам норм матеріального права, оскільки обов`язок власника із працевлаштування вивільнюваного працівника не є абсолютним.

Позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про порушення встановленого законом порядку його звільнення з роботи, а саме, не виконано обов`язок по працевлаштуванню, не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП Чорнобильська АЕС , до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в тому числі обов`язки у трудових правовідносинах. Вказує, що судом не встановлено факту неможливості переведення позивача за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві, в тому числі на аналогічну посаду, і факту його відмови від переведення на іншу роботу. Також вказує, що його звільнення відбулося без попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої він є. Посилаючись на вказані обставини, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводів в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн апеляційна скарга не містить, тому відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.

Учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДСП Чорнобильська АЕС не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 26 листопада 1990 року був прийнятий на роботу на посаду водія 1-го класу у гаражі м. Славутича для роботи на всіх марках автомобілів в Автотранспортне підприємство ВО Чорнобильська АЕС , відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до справи.

Згідно з наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 23 червня 2011 року № 643 із складу ДСП Чорнобильська АЕС з 11 січня 2012 виділено Управління забезпечення функціонування об`єктів та створено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

ОСОБА_1 , згідно наказу № 56-ос від 16 грудня 2013 року, було переведено контролером технічного стану автотранспортних засобів у транспортному цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а. с. 22-25).

Посадові права та обов`язки контролера технічного стану колісних транспортних засобів групи з безпеки руху і охорони праці транспортного цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС закріплені в робочій інструкції 23РІ-ТрЦ, що затверджена 08 серпня 2018 року начальником ТрЦ ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 26-38).

05 липня 2019 року позивачу було вручено повідомленням про скорочення штату працівників № 71 від 01 липня 2019 року, в якому йому повідомлено, що відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі - ДАЗВ) від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП Чорнобильської АЕС . Тому, в ДП УЗФО Чорнобильської АЕС здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку він займає, відсутня в штатному розписі ДСП Чорнобильська АЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована йому у відповідності до чинного законодавства (т.1 а.с.53).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року Про припинення трудового договору ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року звільнено з посади у зв`язку зі скороченням, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до наказу ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва і праці , наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС .

Відповідно до листа ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 № 597-УЗФО, первинна профспілкова організація згоди на звільнення з роботи ОСОБА_1 не надала. (т. 1 а.с. 49-52).

Отже, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 , згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України стали наказ ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 105 від 13 червня 2019 року Про зміни в організації виробництва і праці , наказ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 116 від 27 червня 2019 року Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а.с. 41-42, 103-104, т. 2 а.с. 4-5).

Встановлено, що відповідно до Статуту ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01 червня 2017 року № 75, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою забезпечення ефективності виконання робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта Укриття на екологічну систему (т. 1 а.с. 221-231).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року № 61-19, від 16 квітня 2019 року № 76-19, від 06 травня 2019 року № 88-19 припинено Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Проте, в порушення п. 3.1, 3.4 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2018-2020 роки рішення про реорганізацію ДП УЗФО Чорнобильської АЕС попередньо не узгоджено з профспілкою.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів (п. 2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП Чорнобильська АЕС (п. 9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП Чорнобильська АЕС (п. 10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС та надати їх на погодження ДАЗВ (п. 11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП Чорнобильська АЕС з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України із зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення (п. 13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п. 14).

Судом встановлено, що 29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на виконання вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України і ч. 3 ст. 22 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , на адресу голови ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_4 та на адресу голови ППО Чорнобильської АЕС ОСОБА_5 направлено лист № 01-19/345 Про заплановане наступне вивільнення (т. 1 а.с. 98-100 ).

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та голову ППО Чорнобильської АЕС про те, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП Чорнобильська АЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей, у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до ДСП Чорнобильська АЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 01 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників. Зокрема, в цьому листі зазначено, що в структурному підрозділі бухгалтерія планується звільнення всіх працівників цього підрозділу: керівники - 2, професіонали - 7, фахівці - 4.

Також, запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС , хоча така інформація до первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС направлена не була.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17 квітня 2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т. 1 а. с. 101-102 ).

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП Чорнобильська АЕС від 30 травня 2019 року № 705 Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів з 30 травня 2019 року введено в дію на ДСП Чорнобильська АЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, до яких перейшли всі завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т.3 а.с. 135-136).

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС від 06 червня 2019 року № 2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки ОСОБА_6 та голові ППО ДСП Чорнобильська АЕС ОСОБА_5 щодо змін організаційної структури управління ДСП Чорнобильська АЕС , в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС , ДСП Чорнобильська АЕС були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП Чорнобильська АЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , вже виконується підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне (т. 1 а.с. 123-124).

Також, 13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 105 Про зміни в організації виробництва і праці , яким доручено директору ДП УЗФО Чорнобильської АЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників. При цьому, відповідно до наказу № 558 від 06 травня 2019 року введено структурну схему управління ДСП Чорнобильська АЕС , в якій введені нові структурні підрозділи ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а.с. 103-104, т. 2 а.с. 34).

Підставою для винесення цього наказу, як зазначено в його преамбулі, став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС , наказ № 705 від 30 травня 2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП Чорнобильська АЕС (т. 3 а.с. 135-136), та протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 4 від 11 червня 2019 року (т. 1 а.с. 105).

Як вбачається з протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 11 червня 2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу Про зміни в організації виробництва і праці , за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП Чорнобильська АЕС , доопрацювати проект Про зміни в організації виробництва і праці з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про зміни в організації виробництва і праці , за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії (т.1 а.с. 105).

Досліджений протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС свідчить про те, що Комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , до якої відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п. 3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС видано наказ № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС (т.2 а.с. 4-5). Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП Чорнобильська АЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та включення до особового складу ДСП Чорнобильська АЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС до спливу 2-місячного терміну.

На виконання вказаного наказу було підготовлено список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП Чорнобильська АЕС , а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич.

Тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, щодія трудових договорів частини працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич, які були зазначені в списку № 1, була продовжена ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС № 846 від 01 липня 2019 року, № 847 від 01 липня 2019 року, № 848 від 01 липня 2019 року, № 849 від 01 липня 2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗДФО Чорнобильської АЕС , працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, зараховано до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а. с. 187-210).

Згідно наказу № 364-ос від 04 липня 2019 року Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , зі змінами, внесеними наказом № 368-ос від 10 липня 2019 року, виключено працівників, визначених у затвердженому Списку №1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП Чорнобильська АЕС , із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з 01 липня 2019 року (додаток № 1 до цього наказу) (т. 5 а.с. 117).

Інша частина працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 червня 2019 року № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, контролера технічного стану колісних транспортних засобів ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 6 ).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України ).

За правилами ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

В ст. 55 Конституції України зазначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із ст. 36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (ч. 3 вказаної статті).

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) (ч. 4 цієї статті).

За правилами п. 1 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзац 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС згідно з наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року Про припинення трудового договору на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням (т. 1 а.с. 40).

З аналізу змісту даного наказу вбачається, що наказ не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України - скорочення чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшення їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Підставою для скорочення позивача з роботи стала реорганізація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а.с. 44-48).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За змістом ч. 4 цієї ж статті до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Як вбачається із ст.ст. 104-106 ЦК України реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства, яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст.107 ЦК України ).

Згідно з положеннями ч. 4 ст.36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Отже, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються, припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Таким чином, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому, до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС , яким було припинено ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС , визначено, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т.1 а. с. 83-84 ).

Отже, з 14 березня 2019 року почався процес припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС . ДСП Чорнобильська АЕС , яке визначено правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС у наказі ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19, на виконання Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в квітні 2019 року розробило зміни до організаційної структури та затвердило нову організаційну структуру ДСП Чорнобильська АЕС , розробило зміни до штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС та погодило штатний розпис з ДАЗВ, який був введений в дію наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП Чорнобильська АЕС від 30 травня 2019 року № 705. До складу штатного розпису ДСП Чорнобильська АЕС ввійшли такі підрозділи, які були в складі штатного розпису ДП УЗФО Чорнобильської АЕС адміністративно-господарський цех, транспортний цех, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутич (т. 3 а.с. 135-136).

Наказами в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС № 846 від 01 липня 2019 року, № 847 від 01 липня 2019 року, № 848 від 01 липня 2019 року, № 849 від 01 липня 2019 року працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС , тобто, дія трудових договорів цих працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була продовжена на ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а. с. 187-210).

Відповідно до Передавального акту, затвердженого Головою ДАЗВ Петруком В.В. 27 вересня 2019 року, 01 липня 2019 року відбулася фактична передача на баланс ДСП Чорнобильська АЕС основних оборотних та необоротних активів, а саме майна ДП УЗФО Чорнобильської АЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання (т. 5 а.с. 156).

У зв`язку з фактичною передачею на баланс ДСП Чорнобильської АЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України, було внесені про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та ДСП Чорнобильська АЕС в липні 2019 року, що підтверджено відповідними довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів (т.5 а.с.161162).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 14310862 (т. 5 а. с. 87-88 ).

Пунктом 3.12 Витягу із Статуту Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18 грудня 2019 року № 259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (т. 5 а. с. 80 ).

Наведені обставини вказують на те, що основні функції підприємства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС були передані ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступнику, ще до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС . На підтвердження цих обставин свідчить і той факт, що створені на ДСП Чорнобильська АЕС структурні підрозділи: транспортний цех, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, адміністративно-господарський цех, відділ організації харчування, до яких 01 липня 2019 року були зараховані працівники ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , здійснювали свою діяльність на підставі положень про вказані підрозділи, затверджені директором ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

В подальшому, в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС були затверджено положення про ці підрозділи: 31 липня 2019 року - положення про транспортний цех (1П-ТрЦ); 20 серпня 2019 року - положення про відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича (1П-ВЗФЗ); 16 вересня 2019 року - положення про адміністративно-господарський цех (1П-АГЦ); 14 грудня 2019 року - положення про відділ організації харчування (1П-ВОХ), відповідно до змісту яких до створених на ДСП Чорнобильська АЕС підрозділів перейшли завдання та функції, що покладалися на структурні підрозділи ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 5 а.с.1-18, 51-64; т.4 а.с. 232-249, т. 4 а.с. 129-152).

З переходом основних функцій підприємства ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , його оборотних і необоротних активів до ДСП Чорнобильська АЕС в порядку правонаступництва, до ДСП Чорнобильська АЕС перейшли права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Тому, твердження відповідача про те, що підприємством, на якому голова Комісії з реорганізації зобов`язаний був запропонувати позивачу вакансії, є лише ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , яке перебувало в стадії припинення, і у нього не виникло обов`язку запропонувати вакансії позивачу на ДСП Чорнобильська АЕС , оскільки на той час воно не було правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами.

Так, в наказі голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 Про припинення державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС в редакції наказів від 20 березня 2019 року № 50-19, від 26 березня 2019 року № 61-19, від 16 квітня 2019 року № 76-19, від 06 травня 2019 року № 88-19, від 10 червня 2019 року № 116-19, від 01 липня 2019 року № 134-19, було визначено, що ДСП Чорнобильська АЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а.с. 83-84; 90; 96; 97).

Про необхідність повідомлення під розписку працівників, які підлягають скороченню, про наявність вакантних посад на ДСП Чорнобильська АЕС також зазначено і у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 116 Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС від 27 червня 2019 року (т. 2 а.с. 4-5).

У повідомленні про скорочення штату працівників № 71 від 01 липня 2019 року, яке вручено позивачу, також було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані йому для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а.с. 53).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлена можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ч. 2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04 лютого 1994 року та набрала чинності для України 16 травня 1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Судом встановлено, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС 695 працівників із 790 працюючих на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС були зараховані до штату ДСП Чорнобильська АЕС , тобто, з ними була продовжена дія трудового договору на підставі ч. 4 ст. 36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Наведені обставини підтверджуються наказом ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 04 липня 2019 року № 364-ос Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та від 10 липня 2019 року № 368-ос Про внесення змін до наказу Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 5 а.с. 117), наказами в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС № 846 від 01 липня 2019 року, № 847 від 01 липня 2019 року, № 848 від 01 липня 2019 року, № 849 від 01 липня 2019 року про зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС (т.1 а.с. 187-210).

За період з 01 липня 2019 року до 10 жовтня 2019 року до ДПС Чорнобильська АЕС з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП Чорнобильська АЕС в порядку переведення з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та оглянутим в судовому засіданні журналі реєстрації наказів про прийом на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС (т. 1 а.с. 213, т. 5 а.с. 121-128).

Як вбачається із зазначеного списку, до ДСП Чорнобильська АЕС були прийняті згідно з п. 5 ч.1 ст. 36 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) працівники ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , що входили до списку № 2 персоналу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , який підлягав звільненню внаслідок скорочення, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 213).

З матеріалів справи вбачається, що з 21 серпня 2019 року на посаду водія автотранспортних засобів до ДСП Чорнобильська АЕС ТРЦ (автотранспортна колона) відповідно до наказу № 60-ос від 21 серпня 2019 року був прийнятий ОСОБА_7 , який звільнений з попереднього місця роботи 16 серпня 2019 року.

18 липня 2019 року на посаду охоронника 3-го розряду команди охорони об`єктів зони відчуження/ВЗФЗ відповідно до наказу № 50 ос був прийнятий ОСОБА_8 , який обіймав посаду охоронника 3-го розряду команди з охорони об`єктів зони відчуження ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , з якої він був звільнений 16 липня 2019 року; 15 серпня 2019 року на посаду корректора (коригування текстів) група технічної обробки документації/ВДЗ відповідно до наказу № 59 ос була прийнята ОСОБА_9 , яка обіймала посаду: фахівець з режиму секретності 1 категорії АУП/Група кадрового забезпечення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , з якої була звільнена 13 серпня 2019 року; 29 липня 2019 року на посаду діловода групи підготовки виробництва ЦПРВ відповідно до наказу № 52-ос була прийнята ОСОБА_10 , яка обіймала посаду: технік 2 категорії ВВТЗ/Керівництво ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , з якої була звільнена 22 липня 2019 року; 11 вересня 2019 року на посаду дезактиваторника 4-го розряду група санітарного обслуговування санпропускників була прийнята ОСОБА_11 , яка займала посаду економіст з матеріально-технічного забезпечення 1 категорії АУП/Планово-економічний відділ ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , з якої була звільнення 09 вересня 2019 року (т. 1 а.с. 107-110, т. 5 а.с. 121-125).

Отже, вказані працівники ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , які підлягали скороченню за ч. 1 ст. 40 КЗпП України, як і позивач, оскільки перебували у списку № 2 персоналу ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , які підлягали звільненню внаслідок скорочення, були в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (чинній на час виникнення спірних відносин) переведені до ДСП Чорнобильська АЕС на посади, які були вакантними станом на день вручення повідомлення про скорочення штату працівників позивачу, і на які міг бути переведений позивач.

Доводи відповідача про те, що вказані особи звернулися із заявами про працевлаштування до ДСП Чорнобильська АЕС , на підставі яких були направлені гарантійні листи до ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про їх звільнення з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС по переводу на ДСП Чорнобильська АЕС в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, спростовуються матеріалами справи.

Так, гарантійний лист в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС на ім`я Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС щодо звільнення за переведенням для подальшої роботи на ДСП Чорнобильська АЕС ОСОБА_7 , був направлений 06 серпня 2019 року; на звільнення за переведенням ОСОБА_8 - 11 липня 2019 року, на звільнення за переведенням ОСОБА_10 - 12 липня 2019 року; на звільнення за переведенням ОСОБА_9 - 01 серпня 2019 року (т. 4 а.с. 119-123), а заява ОСОБА_7 адресована в.о. генерального директора ДСП Чорнобильська АЕС про прийняття на роботу була погоджена начальником НТрЦ ОСОБА_3 - 01 серпня 2019 року, заява ОСОБА_8 про прийняття на роботу була написана 03 липня 2019 року, заява ОСОБА_10 - 05 липня 2019 року, заява ОСОБА_9 - погоджено в наказ 31 липня 2019 року (т. 4 а.с. 124, 125, 127, 128).

Відповідно до вказаних звітів, вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: водій автотранспортних засобів (вантажний автомобіль вантажопідйомністю від 3 до 7 тон.)ТРЦ (автотранспортна колонна), на яку тільки 21 серпня 2019 року був прийнятий ОСОБА_7 ; посада охоронника 3-го розряду команди охорони об`єктів зони відчуження/ВЗФЗ, на яку тільки 18 липня 2019 року був прийнятий ОСОБА_8 ; посада корректора (коригування текстів) група технічної обробки документації/ВДЗ, на яку з 15 серпня 2019 року була прийнята ОСОБА_9 ; посада діловода групи підготовки виробництва ЦПРВ, на яку з 29 липня 2019 року була прийнята ОСОБА_10 ; посада дезактиваторника 4-го розряду група санітарного обслуговування санпропускників, на яку тільки 11 вересня 2019 року була прийнята ОСОБА_11 .

Згідно з наказом № 848 від 01 липня 2019 року без застосування вимог ст. 42 КЗпП України були зараховані до штатного складу ДСП Чорнобильська АЕС працівники транспортного цеху ДП УЗФО Чорнобильської АЕС - ОСОБА_12 , (п. 44), ОСОБА_13 , (п.63) на посаду контролера технічного стану колісних транспортних засобів, тобто на аналогічну посаду з тою, що вони обіймали працюючи до ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та за якою працював і позивач ОСОБА_1 , на даному підприємстві (т.1 а.с.200-204).

Також встановлено, що вказані звіти про вакансії на ДСП Чорнобильська АЕС згідно штатного розпису за період з 02 липня 2019 року по 02 вересня 2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП Чорнобильська АЕС ОСОБА_14 направлялись 02 липня 2019 року, 08 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 22 липня 2019 року, 29 липня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 12 серпня 2019 року, 19 серпня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 02 вересня 2019 року, 09 вересня 2019 року, 16 вересня 2019 року, голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 3 а. с. 230-241).

Зазначені обставини свідчать про те, що у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС була об`єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , яке перебувало на стадії припинення, про що стверджували представники відповідача, запропонувати позивачу вакансії в ДСП Чорнобильська АЕС , на які він міг бути переведений за його згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено. Звіти ДСП Чорнобильська АЕС про наявні вакантні посади, що направлялися в Комісію з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , свідчать, що на момент вручення ОСОБА_1 ,повідомлення про скорочення, так і в подальшому до моменту звільнення з роботи, були вакантними посади, на які позивач мав право претендувати для працевлаштування, але, як йому не були запропоновані (діловода, дезактиваторника, різних розрядів, машиніста мийних машин, мийника посуду, тракториста 5-го розряду, монтера колії у м. Славутичі). При цьому посилання відповідачів, що позивач не може працювати у зоні іонізуючого випромінювання за станом здоров,я, ніякими доказами не підтверджено, а наданими позивачем документами про його стан здоров,я, перешкод не установлено.

Доводи відповідача про те, що позивач повинен був скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Відповідачем також не надано суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача його неможливо було перевести за його згодою на іншу роботу в ДСП Чорнобильська АЕС , яке стало правонаступником ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , що є порушенням передбаченого ч. 2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку звільнення працівника та гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Також, суду не надано доказів того, що позивач під розпис був ознайомлений з переліком вакантних посад в ДСП Чорнобильська АЕС та відмовився від переведення на ці посади.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо порушення встановленого законом порядку звільнення позивача, а саме відповідачем не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади в ДСП Чорнобильська АЕС , як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, тому з цієї підстави позивач підлягає поновленню на роботі.

З урахуванням наведеного, наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 , з 05 вересня 2019 року із займаної посади контролера технічного стану колісних транспортних засобів ТрЦ/Група з безпеки руху та охорони праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС є незаконним.

За правилом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ч. 3 ст. 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються разом із загальними нормами.

Частиною 7 ст. 43 КЗпП України визначено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Приписами ч. 6 ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права, розглядаючи трудовий спір, необхідно з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. Лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд оцінює рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу оцінюється судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України , ст. 3 ЦК України ). Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей. Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Вказана норма права дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

До Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , 08 серпня 2019 року надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 01-19/831 про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , який був членом ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС (т. 1 а. с. 106).

Вказане подання було розглянуто 27 серпня 2019 року на засіданні ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Як вбачається з протоколу засідання ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 20 від 27 серпня 2019 року, згоду на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , який є членом ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , не надано.

Ненадання згоди на звільнення у вказаному протоколі обґрунтовано порушенням вимог п. 3.4 Галузевої угоди, укладеної між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості на 2018-2020 роки, та п. 4.1 Колективного договору, укладеного між роботодавцем та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС на 2015-2016 роки, щодо непогодження наказів ДАЗВ № 27-19 від 15 лютого 2019 року Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ та № 42-19 від 14 березня 2019 року Про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС з Профспілкою.

Комісією з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС реалізація рішення про реорганізацію здійснено з порушенням ч. 4 ст. 36 КЗпП України щодо не продовження дій трудового договору усім працівникам приєднаного підприємства - юридичної особи.

В порушення вимог ст. 40 КЗпП України обґрунтування необхідності скорочення чисельності та (або) штату працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС відсутнє, оскільки функції ДП УЗФО Чорнобильської АЕС залишилися незмінними, обсяги виконуваних робіт не змінилися в бік зменшення. Мотивоване та обґрунтоване рішення про причини та необхідність скорочення штату чи чисельності працівників ДП УЗФО ЧАЕС з визначенням штатних одиниць, які скорочуються, взагалі не приймалося. Про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення Головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС так і не повідомлено, чим порушено ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України. За правилом ч. 2 ст. 40 КЗпП України позивачу не пропонувалась ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в особі Комісії з реорганізації інша робота, як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників, так і у подальшому до моменту його звільнення за п. 1 ст.40 КЗпП України, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Викладені обставини свідчать про порушення роботодавцем в особі Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС прав працівника на працю та позбавляє його рівних можливостей у здійсненні його трудової діяльності та порушення гарантованого ст. 43 Конституції України права на захист від незаконного звільнення (т.3 а. с. 224-229 ).

Рішення ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_1 викладене у листі Первинної профспілкової організації Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 № 597-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в якому наведено обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на протокол № 20 від 27 серпня 2019 року (т. 1 а. с.49-52).

За таких обставин, рішення виборного органу Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору аргументоване та містить посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення ОСОБА_1 .

Доводи відповідача про те, що рішення ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про ненадання згоди на звільнення , викладене у листі від 27 серпня 2019 року № 597-УЗФО, не може бути визнане як дійсна відмова у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з посиланням на ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , оскільки було підписано ОСОБА_2 , відомості про якого відсутні в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а не від імені дійсного голови ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_4 , на законних підставах судом першої інстанції вірно не прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Первинна профспілкова організація Державного підприємства Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС не перебуває в стані припинення. Керівником ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС зазначено ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 111-112).

Не зважаючи на те, що керівником ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено ОСОБА_4 , але він був звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС 31 травня 2019 року, що підтверджено копією наказу № 283-ос від 31 травня 2019 року Про припинення трудового договору (т. 5 а.с.116).

Згідно з п. 1.4.3 Статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, затвердженого 24 січня 1992 року І З`їздом Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України (з наступними змінами та доповненнями), первинна профспілкова організація - добровільне об`єднання, засноване членами профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, організації, незалежно від форми власності і виду господарювання, або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або навчаються в одному навчальному закладі (т. 5 а.с. 89-92).

Голова первинної профспілкової організації - виборний одноособовий орган первинної профспілкової організації, який здійснює визначені цим Статутом повноваження (п. 1.4.7 Статуту).

Пунктами 6.1 та 6.2 Статуту визначено, що первинна профспілкова організація утворюється за наявності не менше трьох осіб, які виявили бажання утворити профспілкову організацію. Рішення про створення первинної профспілкової організації та вступу її до складу профспілки приймається на установчих зборах. Засновниками первинної профспілкової організації є члени профспілки.

Відповідно до п. 6.10 Статуту голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції) і за посадою є головою профспілкового комітету та його президії.

До компетенції зборів (конференції), належить: визначення основних напрямів роботи первинної профспілкової організації; обрання голови первинної профспілкової організації, його заступників, профспілкового комітету; вирішення питань про реорганізацію, саморозпуск первинної профспілкової організації, вихід профорганізації із профспілки та порядок розпорядження її власністю (п. 6.14 Статуту).

Аналіз наведених положень Статуту свідчить про те, що голова первинної профспілкової організації обирається безпосередньо на зборах (конференції). До компетенції зборів також належить і вирішення питання про реорганізацію, саморозпуск профспілкової організації, тому постанова Президії центрального комітету Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України № П-13-7 від 02 липня 2019 року про припинення як юридичної особи первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , на яку посилався відповідач, прийнята в порушення Статуту і не може бути документом, на підставі якого припиняє свою діяльність первинна профспілкова організація (т. 5 а.с.92).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання можуть припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Рішення про реорганізацію чи ліквідацію (саморозпуск) приймається з`їздом (конференцією), загальними зборами відповідно до статуту (положення) профспілки, об`єднання профспілок. Одночасно з прийняттям такого рішення з`їзд (конференція), загальні збори приймають рішення про використання майна та коштів профспілок, їх об`єднань, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків, на статутні чи благодійні цілі (ч. 2 вказаної статті).

Не допускається примусовий розпуск, припинення, а також заборона діяльності профспілок, їх об`єднань за рішенням будь-яких інших органів (ч. 4 цієї статті).

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про перебування ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в стані припинення відсутній.

Враховуючи, що голова ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_4 був звільнений з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , то 18 липня 2019 року було проведено збори членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , на яких обрано профспілковий комітет у кількості 4 особи, персонально: голова ПК - ОСОБА_2 , заступник голови ПК: ОСОБА_15 ; члени - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про що зазначено у протоколі № 1, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 3 а. с. 222-223).

Таким чином, ОСОБА_2 був обраний головою ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС зборами членів Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в межах повноважень, передбачених п. 6.14 Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За змістом ч. 3 цієї статті, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

В ч. 3 цієї статті зазначено, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Аналіз подання голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 01-19/831 від 08 серпня 2019 року про надання згоди на звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 , яке було направлене до Первинної профспілкової організації, свідчить про те, що Комісія з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС знала про обрання головою ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС ОСОБА_2 ..

Дані обставини підтверджуються змістом вказаного подання, з якого вбачається, що воно виконано друкованим способом та у нижньому лівому кутку друкованим способом виконана відмітка про отримання подання 12 серпня 2019 року головою ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Рабчевським С.В. (т. 1 а.с. 106).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в силу ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , враховуючи, що Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС було відомо про обрання ОСОБА_2 головою ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , не дивлячись на те, що відомості про нього як про керівника ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , не було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідчить про дійсність рішення ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 року про ненадання згоди на звільнення позивача, яке викладене у листі Первинної профспілкової організації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС від 27 серпня 2019 № 597-УЗФО. Крім того, вказане рішення приймалося колегіально на засіданні ПК ППО ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Тому, колегія суддів вважає, що доводи відповідача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади в ДСП Чорнобильська АЕС , як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО Чорнобильської АЕС , в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, тому з цієї підстави позивач підлягає поновленню на роботі.

З урахуванням наведеного, наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС № 418-ос від 03 вересня 2019 року Про припинення трудового договору , яким звільнено ОСОБА_1 з 05 вересня 2019 року із займаної посади контролера технічного стану колісних транспортних засобів ТрЦ/Група з безпеки руху та охорони праці ДП УЗФО Чорнобильської АЕС є незаконним і підлягає скасуванню.

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст. 240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п. 1 ст. 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені ст. 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України Про зайнятість населення .

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч. 1 ст. 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається з довідки ДСП Чорнобильська АЕС № 130 від 04 лютого 2020 року середньоденна заробітна плата контролера технічного стану колісних транспортних засобів ДП УЗФО Чорнобильська АЕС ОСОБА_1 на день звільнення, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, становить 4 61,79 грн, що сторонами не заперечувалося (т. 5 а.с. 120).

Згідно з довідкою ДСП Чорнобильська АЕС № 47/49 від 13 лютого 2020 року та виробничого графіку підсумкового обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО Чорнобильська АЕС , що працює за нормальними умовами праці на 2019 рік: вересень - 21 робочий день, жовтень - 22 робочих дні, листопад - 21, грудень - 19 робочих дні.

Відповідно до довідки ДСП Чорнобильська АЕС № 47-173 від 18 лютого 2020 року виробничим графіком № 1 підсумкового обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП Чорнобильська АЕС , що працює за нормальними умовами праці на 2020 рік січень - 17 робочих днів, у лютому - 20 робочих днів, у березні - 21 (т.5 а.с.160).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 06 вересня 2019 року, в зв`язку з цим позов підлягає частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 05 вересня 2019 року як останній робочий день, було оплачено позивачу, та вимушений прогул розпочався з 06 вересня 2019 року і по день ухвалення рішення суду, тобто по 04 березня 2020 року.

Кількість робочих днів за вказаний період становить 119 робочих днів, тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується таким чином: 4 61,79 грн (середньоденна заробітна плата) х 119 (кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 06 вересня 2019 року по 04 березня 2020 року) = 54 953 грн 01 коп.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно визначив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54 953 гривень 01 копійка, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП УЗФО Чорнобильської АЕС припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником якого визначено ДСП Чорнобильська АЕС , код ЄДРПОУ 143108 62 .

Пунктом 3.12 Статуту ДСП Чорнобильська АЕС в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18 грудня 2019 року № 259-19, витяг з якого долучено до матеріалів справи, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО Чорнобильської АЕС в результаті реорганізації Державного підприємства УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом його приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС .

Виходячи з наведеного, ДСП Чорнобильська АЕС , як правонаступник, від 01 липня 2019 року прийняло на себе основні функції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО Чорнобильської АЕС .

Підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 стала саме реорганізація ДП УЗФО Чорнобильської АЕС шляхом приєднання до ДСП Чорнобильська АЕС . Крім того, наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО Чорнобильської АЕС Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО Чорнобильської АЕС та приєднанням до ДСП Чорнобильська АЕС № 116 від 27 червня 2019 року визначено: персонал, який підлягає звільненню з ДП УЗФО Чорнобильської АЕС внаслідок скорочення, забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП Чорнобильська АЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП Чорнобильська АЕС до спливу 2-місячного терміну.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як підприємство правонаступник, зобов`язаний був запропонувати ОСОБА_1 наявні вакантні посади в ДСП Чорнобильська АЕС .

Не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано те, що визначати чисельність працівників та штатний розпис є правом роботодавця і не потребує доведення в суді та обґрунтування доцільності такого скорочення, що у штаті відповідача відсутні ідентичні посади, яку обіймав позивач, оскільки, як роз`яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 4 ст. 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберігалося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена. Можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана зі збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

У випадку реорганізації підприємства, можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і в такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч. 1 ст. 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Доводи апелянта, що позивач повинен був скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

Також, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно витребував документи в порушення ст. 83 ЦПК України, та не надав оцінки усім аргументам відповідача, оскільки це не вплинуло на правильність висновків суду і не призвело до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки Славутицького міського суду Київської області чи доводили б порушення ним норм матеріального або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2020 року ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ДСП Чорнобильська АЕС необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно п. 2 ч. 2 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав договори про надання правової допомоги з АО Славутицька міська юридична консультація Захист (т. 5 а.с. 241 - 243; т. 6 а.с. 20 - 22).

Згідно квитанції № 0.0.1672621360.1 від 10 квітня 2020 року (т.5, а.с. 244) та квитанції № 0.0.1750131176.1 від 26 червня 2020 року (т.6, а.с. 18) ОСОБА_1 сплатив на користь АО Славутицька міська юридична консультація Захист 2 500 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що з ДСП Чорнобильська АЕС на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн., оскільки, саме ця сума фактично сплачена позивачем на підставі договорів про надання професійної правничої допомоги від 30 березня 2020 року та від 19 червня 2020 року під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильська АЕС (код ЄДРПОУ 14310862, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .) 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

С.Г. Музичко

Дата ухвалення рішення08.10.2020
Оприлюднено17.11.2020
Номер документу92883462
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —377/764/19

Постанова від 08.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

Ухвала від 09.06.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

Ухвала від 14.04.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

Рішення від 04.03.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Малишенко Т. О.

Рішення від 04.03.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Малишенко Т. О.

Ухвала від 21.01.2020

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Малишенко Т. О.

Ухвала від 07.10.2019

Цивільне

Славутицький міський суд Київської області

Малишенко Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні