Постанова

від 10.11.2020 по справі 140/12791/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/12791/20 пров. № А/857/12238/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про відмову в забезпеченні позову, головуючий суддя - Димарчук Т.М., ухвалена у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Луцької МР, ВК Луцької МР про визнання протиправними дій виконавчого комітету Луцької міської ради щодо надання відповіді у вигляді листа від 11.06.2020 року №6.4-7/1208/2020 та зобов`язання Луцької міської ради розглянути заяву позивача від 22.05.2020 року про надання дозволу на проведення грошової оцінки земельної ділянки з метою подальшого набуття її у власність шляхом викупу, кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

04.09.2020 року до відкриття провадження у справі ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Луцькій міській раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області вносити зміни до відомостей в Державний земельний кадастр про земельну ділянку через систему електронних сервісів Держгеокадастру України, кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити вчиняти дії щодо поділу спірної земельної ділянки до вирішення даної справи по суті.

Подана заява обґрунтована тим, що позивачем було виявлено факт втручання в базу даних Держгеокадастру України з боку невідомих йому осіб (за можливого сприяння працівників Головного управління Держгеокадастру у Волинській області), оскільки без належної правової підстави відбулися зміни у відомостях про спірну земельну ділянку, які відображаються через систему електронних сервісів Держгеокадастру під час отримання даних по цій же земельній ділянці 0710100000:11:014:0064 в розділі «Інформація про права» .

У зв`язку із цим вважав, що відповідачі матимуть можливість без належної правової підстави вносити зміни щодо відомостей по земельній ділянці, а також здійснювати поділ спірної земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на неї, в якій апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову постанову, якою забезпечити адміністративний позов.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що у випадку незабезпечення адміністративного позову відповідачі матимуть можливість без належної правової підстави вносити зміни щодо відомостей по земельній ділянці, а також здійснювати поділ спірної земельної ділянки, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

В судовому засіданні позивач підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведеного слідує, що п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України фактично передбачено дві окремі правові підстави для забезпечення позову розділені сполучником або , а зокрема:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; або

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач оскаржує дії відповідачів щодо неналежного розгляду його звернення та просить зобов`язати розглянути його заяву від 22.05.2020 року про надання дозволу на проведення грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 0710100000:11:014:0064 площею 0,0476 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити Луцькій міській раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області вчиняти дії (а саме заборонити вносити зміни до відомостей в Державний земельний кадастр про земельну ділянку),

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги зазначені у заяві про забезпечення адміністративного позову не є предметом оскарження у даній адміністративній справі і не випливають з рішення (дій чи бездіяльності), які оскаржуються позивачем.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 17 абз. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Проте, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належних, допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В матеріалах справи також відсутні докази які свідчать про очевидні порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.

Оцінка такої відповідності та співмірності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб є неможливим, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування ухвали колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про відмову в забезпеченні позову у справі №140/12791/20 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.