Постанова

від 12.11.2020 по справі 520/3327/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2020 р. Справа № 520/3327/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю прокурора - не з`явився,

та представників сторін:

позивача - Ворожбянов А.М., посвідчення №3983 дійсне до 31 грудня 2020; розпорядження №1159/2к від 09.09.2020; рішення №7/15 від 20.11.2015 р.,

першого відповідача - не з`явився,

другого відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх.2435) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 (суддя Шатерніков М.І., повний текст складено 17.08.2020) у справі №520/3327/19

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3

в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; ідент. код 04059243)

до 1. Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. (63503, м. Чугуїв, вул. Старонікольська, 35-А, ідент. код 21227883);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЕНЕРГОСОФТ" (61032, м. Харків, пр. Московський, 308. кв. 143, ідент. код 34862730)

про скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження

ВСТАНОВИЛА:

У 2019 році заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю., в якому просив суд скасувати рішення №34330520 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І.Ю. від 20.03.2017 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергософт " на нежитлову будівлю літ. "В-3", площею 570,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Тархова, 134.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 позовну заяву заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 року по справі № 520/3327/19 скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової І.Ю. про скасування рішення.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 задоволено заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №3 про відмову від апеляційної скарги.

Прийнято відмову керівника Харківської місцевої прокуратури №3 від апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року по справі №520/3327/19 за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанової Ірини Юріївни про скасування рішення.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2019 року по справі №520/3327/19 - закрито.

14 лютого 2020 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява керівника Харківської місцевої прокуратури №3 про передачу справи № 520/3327/19 до господарського суду Харківської області.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року задоволено заяву керівника Харківської місцевої прокуратури №3 про передачу справи № 520/3327/19 до господарського суду Харківської області. Передано справу № 520/3327/19 для розгляду по суті до Господарського суду Харківської області.

Прокурор подав Господарському суду Харківської області уточнену позовну заяву (а.с.80 т.2), в якій вказав два відповідача: Державний реєстратор відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області Рєзанова І.Ю. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Буденергософт " - особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В уточненій позовній заяві виправлено описку щодо адреси нерухомого майна, яке було зареєстровано.

Таким чином, прокурор звернувся до господарського суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення № 34330520 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І.Ю. від 20.03.2017 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Буденергософт" (код ЄДРПОУ 34862730) на нежитлову будівлю літ. «В-3» , площею 570,3 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Тархова, 13.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що спірна нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано державним реєстратором за відсутності належних документів, передбачених п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127) та ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Прокурор зазначає про те, що орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Харківська міська рада не вжила заходів щодо звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно, у зв`язку з чим, у прокурора виникли правові підстави, передбачені положеннями ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру для представництва інтересів держави в суді.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №520/3327/19 позов задоволено повністю.

В наведеному рішенні суд першої інстанції зазначив про те, що положеннями ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачено такого правовстановлюючого документу для здійснення державної реєстрації як інформаційна довідка, а тому, державна реєстрація на спірне майно відбулась з порушенням вимог законодавства. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірна нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва в розумінні ст.376 ЦК України, а отже, реєстрація права власності на неї відбулась з порушенням вимог законодавства.

Другий відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі другий відповідач зазначає про те, що прокурором не було надано суду належних доказів на підтвердження неправомірності прийнятого державним реєстратором рішення. Апелянт, посилаючись на положення п.42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вказує на те, що прокурором не було надано, а судом першої інстанції не досліджено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна та документи, що підтверджують присвоєння адреси спірному об`єкту нерухомого майна.

Другий відповідач наполягає на тому, що ним було подано державному реєстратору всі необхідні документи, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування рішення державного реєстратора.

Крім того, другий відповідач зазначає про те, що прокурором не доведено наявності підстав для представництва ним інтересів держави в суді, що не було враховано судом першої інстанції.

Позивач надав суду письмові пояснення, в яких проти доводів другого відповідача заперечує, зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №520/3327/19 - залишити без змін.

Прокурор та перший відповідач відзиви на апеляційну скаргу не надали.

В судове засідання 12.11.2020 прокурор не з`явився.

Прокурор надіслав суду клопотання від 11.11.2020 про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням в Україні карантину. При вирішенні питання про відкладення розгляду справи прокурор просить врахувати межі карантину, визначені в постанові Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України , суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Судова колегія враховує, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

У клопотанні прокурором жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини підлягають встановленню та з`ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності в судовому засіданні.

Сторонами не подано суду нових доказів чи нових доводів, які б потребували розгляду їх за безпосередньою участю в судовому засіданні.

Судова колегія враховує, що саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, а учасники справи не позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 04.11.2020 у справі №911/1006/19).

Крім того, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України №956 від 13.10.2020 карантин продовжено до 31.12.2020.

Водночас, строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ч.1 ст.273 ГПК України, спливає 07.12.2020, тобто, до завершення карантину, що унеможливлює відкладення розгляду справи поза межами строку карантину, як про це просить прокурор.

У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, прокурор належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, обмежені строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.11.2020 перший відповідач не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Другий відповідач в судове засідання 12.11.2020 свого представника не направив.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2020, якою розгляд справи призначено в цьому судовому засіданні, направлялася на належну адресу ТОВ Буденергософт , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та повідомленою останнім в апеляційній скарзі.

Проте, поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній» .

Крім того, ухвала суду від 06.10.2020 направлялася на адресу представника ТОВ Буденергософт - адвоката Кравцова С.О., який підписав апеляційну скаргу та повідомив в ній свою адресу.

Однак, поштове відправлення також повернулося підприємством зв`язку з відміткою пошти «адресат відсутній» .

Будь-які заяви чи клопотання щодо зміни адрес місцезнаходження заявника чи його представника, відповідно до частин сьомої, восьмої статті 120 ГПК України, скаржником або його представниками до суду не подавались.

Відповідно до частин 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є : день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку , якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наведене, судом дотримано вимоги ч.3 ст.120, ч.6 ст.242 ГПК України про повідомлення другого відповідача про дату, час та місце розгляду справи за вказаною ним в апеляційній скарзі адресою місцезнаходження.

Також слід зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 ГПК учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Другий відповідач безумовно обізнаний про існування судового провадження, оскільки саме ним подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020.

Таким чином, другий відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої ним апеляційної скарги скориставшись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень або шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії", заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany, рішення від 04.10.2001) ЄСПЛ зазначив, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Отже, подаючи апеляційну скаргу другий відповідач повинен був вживати розумних та адекватних заходів контролю за рухом справи в суді апеляційної інстанції, станом надходження поштових відправлень, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено прокурора та відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора та представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.03.2017 державним реєстратором Рєзановою І.Ю. прийнято рішення №34330520 про державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Буденергософт на нежитлову будівлю літ. В-3 , розташовану за адресою: м.Харків, вул. Тархова, буд.13, що підтверджується інформаційною довідкою №158810960 від 07.03.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.51 т.2).

Підставою для виникнення права власності державним реєстратором зазначено: інформаційна довідка, серії та номер 093/12/2016, видана 22.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Актуаль .

До матеріалів справи додано документи, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності:

- інформаційну довідку №093/12/2016 від 22.12.2016, видану ТОВ Актуаль (а.с.53 т.2), відповідно до якої, нежитлова будівля 1990 року побудови літ. В-3 по вул.Тархова, 13 в м.Харків має загальну площу 570,3 кв.м.

-технічний паспорт, виготовлений ТОВ Актуаль , на громадський будинок - нежитлові приміщення літ. В-3 по вул.Тарховій, №13 в м.Харкові (а.с.54-60 т.2).

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 1127).

Згідно п. 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

Статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

За положеннями ч.2 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів .

Відповідно до п.13 вказаного Порядку, зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на об`єкт.

Пунктом 41 Порядку № 1127 визначено перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна:

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

З огляду на вищенаведені норми законодавства, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат готовності можна вважати іншими документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття прав на нерухоме майно в розумінні пункту 14 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З матеріалів справи вбачається, що право власності ТОВ Буденергософт на нежитлову будівлю літ. В-3 за адресою: м.Харків, вул. Тархова, буд.13, зареєстровано на підставі інформаційної довідки, серії та номер 093/12/2016, виданої 22.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Актуаль .

Проте, положеннями ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.41 Порядку №1127 не передбачено проведення державної реєстрації права власності на підставі такого документу, як інформаційна довідка.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ Буденергософт документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежитлової будівлі літ. В-3 за адресою: м.Харків, вул. Тархова, буд.13.

Департамент територіального контролю виконавчого комітету Харківської міської ради в листі №1755/0/226-19 від 07.02.2019 повідомив про те, що в період з 01.01.2013 по 15.01.2019 від ТОВ Буденергософт не надходило звернень про початок виконання будівельних робіт чи надання дозволу на збереження самочинно побудованих нежитлових будівель по вул.Тарховій, 13 в м.Харкові (а.с.43-44 т.2).

Позивач зазначає про відсутність в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , відомостей щодо направлення ТОВ Буденергософт до органів Державного архітектурно- будівельного контролю відповідного повідомлення (декларації).

Матеріали справи не містять доказів побудови спірної нежитлової будівлі з дотриманням встановленої законодавством процедури.

Враховуючи наведене, державна реєстрація за другим відповідачем права власності на нежитлову будівлю: літ. «В-3» , загальною площею 570,3 кв.м за адресою: м. Харків, вул.Тархова, 13 за ТОВ "Буденергософт здійснена з порушенням вимог законодавства.

За наведеного, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про скасування рішення № 34330520 державного реєстратора відділу державної реєстрації Чугуївської міської ради Рєзанової І.Ю. від 20.03.2017 про державну реєстрацію права власності ТОВ "Буденергософт на нежитлову будівлю літ. «В-3» , площею 570,3 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Тархова, 13.

В апеляційній скарзі другий відповідач, посилаючись на положення п.42 Порядку №1127, вказує на те, що прокурором не було надано суду технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна та документів, що підтверджують присвоєння адреси спірному об`єкту нерухомого майна. Другий відповідач наполягає на тому, що ним було подано державному реєстратору всі необхідні документи, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у зв`язку з чим, відсутні підстави для скасування оспорюваного рішення державного реєстратора.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Отже, вимоги п.42 Порядку №1127 застосовуються при державній реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них.

Спірна нежитлова будівля не відноситься до вказаного переліку об`єктів, у зв`язку з чим, посилання апелянта на положення п.42 Порядку №1127 є безпідставними, оскільки вказаною нормою не регулюються спірні правовідносини сторін.

Відповідно до ст.73 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Прокурором до позову додано документи, на підставі яких державним реєстратором вчинено оспорювану реєстраційну дію, а саме: інформаційну довідку ТОВ Актуаль №093/12/2016 від 22.12.2016 та технічний паспорт на нежитлову будівлю.

Вказані документи були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції.

Апелянтом не спростовано факт здійснення державної реєстрації на підставі інформаційної довідки ТОВ Актуаль №093/12/2016 від 22.12.2016, яка зазначена державним реєстратором як підстава виникнення права власності та копія якої додана прокурором до позову, що не передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядком №1127.

Другим відповідачем не доведено подання ним державному реєстратору документів, передбачених ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.41 Порядку №1127 для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги другого відповідача про неповне дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи є безпідставними.

В апеляційній скарзі другий відповідач також зазначає про те, що прокурором не доведено наявності підстав для представництва ним інтересів держави в суді, що не було враховано судом першої інстанції.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Аналіз положень частин статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 справі №912/2385/18:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності .

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор в позові зазначив про те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора фактично легалізоване самочинне будівництво, здійснене без дотримання вимог містобудівного законодавства, що порушує права Харківської міської ради щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності та належного благоустрою міста.

Як зазначив прокурор в позові, підставою для реалізації ним представницьких функцій у даному випадку є пасивна поведінка суб`єкту владних повноважень - Харківської міської ради, яка маючи відповідні повноваження для захисту інтересів територіальної громади, всупереч цим інтересам за захистом до суду не зверталась, активних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідної позовною заявою не вживала.

Таким чином, в позові прокурором обґрунтовано існування обставин загрози порушення інтересів держави.

Прокурор повідомив позивача про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про скасування рішення державного реєстратора Рєзанової І.Ю. про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. В-1 , розташовану за адресою: м.Харків, вул.Тархова, 13, що підтверджується листом №04-24-690вих19 від 14.03.2019 (а.с.45 т.2).

У відповідь, Харківська міська рада листом №3270/0/226-20 від 24.02.2020 (а.с.98 т.2) повідомила прокурора про те, що у неї відсутні документи, на підставі яких зареєстровано право власності, у зв`язку з чим, заходи зі звернення до суду з позовом не вживалися. Як зазначено у листі, Харківська міська рада не заперечує проти вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.

Отже, прокурором дотримано вимоги ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру .

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про те, що прокурором обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді, що спростовує доводи апелянта про зворотне.

Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги другого відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 у справі №520/3327/19 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2020 року у справі №520/3327/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 17.11.2020р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота