Рішення

від 05.11.2020 по справі 904/3594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3594/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 1 911 973,35 грн. та визнання правочину недійсним

Представники:

від позивача Лисенко П.П.

від відповідача Биструшкін О.С.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 662 803,40 грн., що складають суму заборгованості за видатковими накладними №№ РН-0000066 від 23.05.2018; РН-0000067 від 23.05.2018; 87 878,02 грн. - річних; 161 291,93 грн. - інфляції грошових коштів та визнання недійсним договір № 11/10 від 05.10.2017 з наявним третейським застереженням.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар відповідно до видаткових накладних №№ РН-0000066 від 23.05.2018; РН-0000067 від 23.05.2018.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке.

Поставка товару за спірними видатковими накладними здійснювалася на підставі Договору № 11/10 від 05.10.2017, укладеного між сторонами.

Зазначений договір містить третейське застереження, у зв`язку з чим даний спір має розглядатися третейським судом, склад якого погоджений сторонами.

Твердження позивача, що даний договір не укладався не відповідають фактичним обставинам, оскільки в видаткових накладних, за якими здійснювалася поставки товару, містяться посилання саме на спірний договір.

Відповідач зазначає, що наявність печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" на кожному аркуші договору № 11/10 від 05.10.2017 за відсутності доказів викрадення цієї печатки та протиправного її використання, додатково свідчить про укладання між сторонами договору.

Крім того, відповідач не погоджується з тим, що в Акті від 06.03.2020 про результати інвентаризації бухгалтерських та первинних документів по взаємовідносинах ТОВ КП Оріон-плюс та ТОВ Цертум з 01.01.2018 по 01.06.2018, вказано, що у накладних, товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах зазначений договір № 11/10 від 05.10.2017, який є договором відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ Тахома , ТОВ КП Оріон-плюс та ТОВ Цертум відносно передачі прав вимоги по договору № 1512 від 14.12.2016, оскільки предмет договору та суб`єктивний склад сторін не має відношення до поставки за спірними видатковими накладними.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з огляду на таке.

Позивач заперечує укладання ним договору 11/10 від 05.10.2017 у редакції наданій відповідачем, відтак і третейське застереження у наданому відповідачем договорі останнім не підписувалося.

Сторінки наданого відповідачем договору № 11/10 від 05.10.2017 не містять підпису та печатки сторін на кожному з його аркушів, відтак не можливо встановити факт укладання договору з третейським застереженням, оскільки не виключена можливість підміни сторінок договору з необхідним текстом.

Крім того, позивач вважає, що в третейському застережні відсутні будь-які відомості стосовно відповідності ОСОБА_1 вимогам передбаченим статтею 18 Закону України Про третейські суди .

У зв`язку з фактичною неможливістю виконати третейську угоду, вирішення справи у третейському судочинстві є неможливим, а єдиним способом захисту порушеного права є розгляд спору у господарському суді.

Також позивачем заявлено про подання відповідачем підробленого доказу - договору № 11/10 від 05.10.2017 укладеного між ТОВ КП Оріон-плюс та ТОВ Цертум .

У запереченнях, відповідач повторно зазначає, що договір № 11/10 від 05.12.2017 та третейське застереження у цьому договорі, укладені між сторонами відповідно до норм чинного законодавства, а тому не може бути визнаний недійсним.

Також відповідач вказує на те, що посилання позивача на те, що нібито третейське застереження неможливо виконати, є видуманим і таким, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки сторони врегулювали порядок визначення місця розгляду справи третейським судом, погодили склад третейського суду і позивач протягом більш ніж двох років, протягом якого існує третейське застереження, не звертався з пропозицію змінити склад третейського суду та не спробував оспорити третейську угоду укладену сторонами.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що третейський розгляд спору між сторонами є можливим, оскільки згода на таке вирішення спору була досягнута сторонами значно раніше і є такою, що діє.

Ухвалою від 08.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 23.07.2020, представником позивача заявлено усно, а представником відповідача подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи, які задоволені господарським судом, у зв`язку з чим розгляд підготовчого засідання відкладався до 07.09.2020, про що постановлено ухвалу суду.

04.09.2020 відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду.

11.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 07.09.2020, представником відповідача подані докази у справі, а представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке господарський суд вважає можливим задовольнити.

Ухвалою суду від 07.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 07.10.2020 та відкладено підготовче засідання до 21.09.2020.

15.09.2020 позивачем подано клопотання про призначення судової експертизи.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 21.09.2020, представниками сторін викладені позиції щодо клопотання про призначення судової експертизи.

Розгляд клопотання про призначення судової експертизи відтерміновано до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 21.09.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 05.10.2020.

05.10.2020 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позов та заперечення проти клопотання про призначення судової експертизи.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 05.10.2020, представником позивача подано заяву про залучення документів до матеріалів справи та заяву про визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що відповідачем було подано в якості доказу договір № 11/10 від 05.10.2017 з наявним третейським застереженням, який нібито укладений між ТОВ КП Оріон-плюс та ТОВ Цертум , оригінал договору судом залучено до матеріалів справи.

Враховуючи той факт, що відповідачем договір № 11/10 від 05.10.2017 з наявним третейським застереженням був відсутній у позивача і відповідно не можливо було включити позовну вимогу про визнання його недійсним до позовної заяви. Збільшити або доповнити заявлені позовні вимоги вимогами про визнання договору недійсним наразі не можливо, оскільки такі вимоги не ставились первісно, то застосування частини 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України є доцільним.

У даній заяві позивач зазначає, що наданий відповідачем спірний договір:

- не укладався ТОВ КП Оріон-плюс ;

- не підписаний повноважним представником ТОВ КП Оріон-плюс ;

- особа підписанта - ОСОБА_2 є невідомою ТОВ КП Оріон-плюс ;

- довіреності на ім`я ОСОБА_2 для укладання договору не видавалося;

- статус та посада підписанта - ОСОБА_2 не зазначено;

- відсутні докази схвалення такого договору з боку ТОВ КП Оріон-плюс ;

- договір має ознаки підробленого доказу.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що договір суперечить закону в частині 2 статті 207 Цивільного кодексу України і підлягає визнанню недійсним повністю.

Також, в даному засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено господарським судом, у зв`язку з чим у підготовчому засіданні оголошено перерву до 06.10.2020.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 06.10.2020, представниками сторін подані клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а також розглянуті клопотання про призначення судової експертизи та про залишення позовної заяви без розгляду, які господарським судом в задоволенні відмовлено.

Крім того, в даному засіданні розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" про визнання правочину недійсним.

Враховуючи те, що у вказаній заяві позивачем заявлено вимогу немайнового характеру та не надано доказів по сплаті судового збору, господарським судом залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.10.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.10.2020.

08.10.2020 позивачем подано до суду заяву, до якої останнім залучено оригінал платіжного доручення № 203 від 07.10.2020 про сплату судового збору в сумі 2 102,00 грн., відсутність якого на момент подання заяви стала підставою для залишення її без руху.

Враховуючи викладене, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" про визнання правочину недійсним прийнято судом до розгляду.

13.10.2020 відповідачем подані до суду письмові пояснення у справі.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2020, про що постановлено ухвалу суду.

05.11.2020 відповідачем подано відзив на заяву про визнання правочину недійсним, в якому останній проти заявленої вимоги заперечує та зазначає наступне.

На момент звернення з позовом по даній справі позивач був обізнаний про наявність договору № 11/10 від 05.10.2017, отже він мав можливість включити дану вимогу до позовної заяви по даній справі, у зв`язку з чим частина 3 статті 237 ГПК України не підлягає застосуванню.

Крім того, відповідач зазначає, що ГПК України не передбачено об`єднання в одне провадження позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар та вимог про визнання договору недійсним, оскільки в даному випадку позовні вимоги не пов`язані між собою підставою виникнення, поданими доказами та не є основними або похідними позовними вимогами.

Відповідач наполягає на тому, що договір № 11/10 від 05.10.2017 укладений між сторонами відповідно до норм чинного законодавства, що також підтверджується діями позивача, та відповідними доказами наявними в матеріалах справи.

05.11.2020 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар; підстави для визнання договору недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в період з лютого по травень 2018 здійснив на адресу відповідача постачання товару на загальну суму 3 748 629,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 та в рахунках-фактури № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018.

На вказану вище суму позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури (а.с. 17, 25, 30, 36, 42).

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 2 085 826,12 грн., що підтверджується банківською випискою, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 43-45).

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав встановлених статтею 11 цього кодексу.

Дії позивача по передачі товару за видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 та надання для оплати рахунків-фактур № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018 відповідачу на загальну суму 3 748 629,52 грн., та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в видаткових накладних, а також часткова оплата отриманого товару, свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з постачання товару.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем на адресу відповідача надсилалися вимоги № 2510/67 від 25.10.2018 та № 0310/67 від 03.10.2018 про сплату боргу у сумі 1 662 803,40 грн. (а.с. 46-51).

Відповідач відповіді на вказані вимоги не надав, заборгованість у сумі 1 662 803,40 грн. за отриманий товар відповідно до видаткових накладних №№ РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018 не сплатив.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати за отриманий товар в сумі 1 662 803,40 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивачем до стягнення заявлено річні у сумі 87 878,02 грн. за загальний період з 24.05.2018 по 25.02.2020 та інфляцію грошових коштів за загальний період з червня 2018 року по січень 2020 року на суму 161 291,93 грн.

Після перерахунку, судом встановлено, розрахунок річних та інфляції грошових коштів позивачем здійснено відповідно до діючого законодавства, а отже, заявлені суми підлягають до примусового стягнення.

Крім того, суд зауважує про те, що відповідачем розрахунок річних та інфляції грошових коштів оскаржено не було.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цертум", як відповідача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої заперечення, поданими доказами.

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Відповідач, як вже було зазначено вище, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, посилався на те, що поставка товару за спірними накладними відбувалась на виконання договору № 11/10 від 05.10 2017, який серед інших його умов, містив третейське застереження.

В підтвердження вказаних заперечень, відповідачем 07.09.2020 до матеріалів справи залучено оригінал вказаного договору; 06.10.2020 представником відповідача залучено ще один примірник оригіналу договору №11/10 від 05.10.2020, редакції яких різняться між собою.

Оглянувши вказаний договір та зазначаючи про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" вказаний договір не укладався, та був підписаний з боку позивача особою, яка не мала повноважень на його підписання, позивач, з посиланням на частину 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до суду із заявою, про визнання правочину недійсним.

Досліджуючи заявлені позивачем вимоги щодо недійсності правочину, судом встановлено наступне.

05.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цертум" (Покупець) укладено Договір № 11/10 (а.с. 99-101).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язаний передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити такий Товар на умовах Договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони дійшли згоди, що всі спори, які виникають із даного Договору або в зв`язку з ним, в тому числі, але не обмежуються - спори про визнання Договору дійсним чи недійсним, укладеним чи неукладеним, про стягнення заборгованості за Договором, штрафних санкцій, інших видів зобов`язання, про стягнення 3 % річних, інфляції, збитків, моральної (немайнової) шкоди, про тлумачення Договору або його окремих положень і т.д., підлягає передачі на розгляд та остаточному рішенню третейським судом, який створений для розгляду даного спору за Договором.

Згідно з пунктом 7.3 Договору сторони обрали третейським суддею Нікітченко Ольгу Василівну, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місто реєстрації

АДРЕСА_1 розгляду спору визначається третейським судом та буде вказано в ухвалі третейського суду про призначення дати та місця розгляду спору (пункт 7.4 Договору).

Визнання недійсним або неукладеним Договору не тягне за собою недійсність даного третейського застереження між сторонами (пункт 7.8 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору даний Договір вступає в силу (стає обов`язковим для сторін) з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019. У випадку, якщо ні одна із сторін не заявила про розірвання договору, договір вважається пролонгований на тих же умовах на наступний календарний рік.

Як вбачається з Договору № 11/10 від 05.10.2017, оригінал якого було надано відповідачем до матеріалів справи (а.с. 99-101), він був підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - ОСОБА_2, а з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" - директором ОСОБА_7., інший примірник договору (а.с. 204-209) від імені позивача також містить підпис ОСОБА_2.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання Договору № 11/10 від 05.10.2017 з наявним третейським застереженням недійсним, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що вчинений сторонами по справі правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Так, згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

У даній справі позивач вказує, що на момент підписання спірного договору ОСОБА_2 не була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", а тому не мала права підписувати договір, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 171-183).

Так, з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 05.10.2017 (дату укладання спірного договору) на посаді керівника юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс") перебував ОСОБА_3 з 16.06.2016.

Згідно частинами 1, 2, 3, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Таким чином, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості підтверджують, що ОСОБА_2 не перебувала на посаді керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", отже Договір від 05.10.2017 був підписаний неповноважною особою на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", яка не мала повноважень підписанта позивача.

Також, на підтвердження вказаному, позивачем надані заяви свідків, а саме: ОСОБА_3 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 16.06.2016 по 26.02.2018); ОСОБА_4 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 03.09.2012 по 31.07.2013 та з 27.02.2018 по даний час); ОСОБА_5 (директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" з 01.08.2013 по 15.06.2016); ОСОБА_6 (засновник та єдиний учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (а.с. 118-180).

Із вказаних заяв вбачається, що дані особи підтверджують той факт, що ОСОБА_2 не була працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс", не мала повноважень на укладання договорів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" та є невідомою особою.

Будь-яких довіреностей на ім`я ОСОБА_2 директорами та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не видавалося.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 Цивільного кодексу України).

Якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою (стаття 241 Цивільного кодексу України). Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз`яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).

Крім того, позивач зазначає, що між сторонами в період з лютого по травень 2018 здійснювалось постачання на адресу відповідача товару без укладання договору за видатковими накладними № РН-0000015 від 01.02.2018, № РН-0000016 від 01.02.2018, № РН-0000044 від 02.04.2018, № РН-0000066 від 23.05.2018, № РН-0000067 від 23.05.2018, в яких, як і в в рахунках-фактурах № СФ-000015 від 29.01.2018, № СФ-000016 від 29.01.2018, № СФ-000044 від 30.03.2018, № СФ-000066 від 23.05.2018, № СФ-000067 від 23.05.2018, помилково зазначено номер договору відступлення права вимоги ( № 11/10 від 05.10.2017) на підтвердження чого останній надає заяву свідка, а саме директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" - ОСОБА_4 , яким були підписані та оформлені дані документи.

Про вищевказане зазначено також у акті Про результати інвентаризації бухгалтерських та первинних документів по взаємовідносинах ТОВ КП Оріон-плюс та ТОВ Цертум з 01.01.2018 по 01.06.2018 року , який складено на виконання наказу директора ТОВ КП Оріон-плюс № 4-р від 03.03.2020 року.

Згідно з п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наступне схвалення позивачем спірного правочину, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено належними доказами того факту, що спірний договір був підписаний уповноваженою особою, а поставка за спірними накладними була здійснена на підставі Договору поставки № 11/10 від 05.10.2017.

Щодо третейського застереження, викладеного у Договорі поставки № 11/10 від 05.10.2017, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов`язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Викладений пункт 7.8 в договорі, свідчить про обмеження права позивача на судовий захист, оскільки добровільного погодження такої умови між сторонами не відбулося.

Таким чином, враховуючи, що судом Договір № 11/10 від 05.10.2017 визнано недійсним, у зв`язку з тим, що він був підписаний не уповноваженою особою та без волевиявлення позивача, слід прийти до висновку, що і третейське застереження, викладене у даному договорі з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" не укладалося.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування відповідача, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір № 11/10 від 05.10.2017 з наявним третейським застереженням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 68, оф. 211; код ЄДРПОУ 39973381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 74, кв. 2; код ЄДРПОУ 38359454) 1 662 803,40 грн. (один мільйон шістсот шістдесят дві тисячі вісімсот три гривні 40 коп.) - основного боргу; 161 291, 93 грн. (сто шістдесят одну тисячу двісті дев`яносто одну гривню 93 коп.) - інфляції грошових коштів; 87 878,02 грн. (вісімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 02 коп.) - річних; 30 781,62 грн. (тридцять тисяч сімсот вісімдесят одна гривня 62 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 16.11.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко