Рішення

від 04.11.2020 по справі 906/472/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/472/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

секретар судового засідання: Юзьвак М.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Трюхан Г.П. - довіреність від 15.07.2020;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Трюхан Марини Вікторівни

до Фізичної особи-підприємця Мазанової Наталії Анатоліївни

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Онега-Кросс"

2) Приватного підприємства "Відлуння"

про стягнення 46882,50 грн

Процесуальні дії по справі.

Фізична особа-підприємець Трюхан Марина Вікторівна звернулась до суду з вимогою стягнути з Фізичної особи-підприємця Мазанової Наталії Анатоліївни 46882,50 грн в рахунок відшкодування завданих збитків.

Ухвалою суду від 15.05.2020 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Трюхан Марини Вікторівни прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 30.07.2020 суд постановив здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №906/472/20 за правилами загального позовного провадження та роз`яснити учасникам справи, що згідно ч.6 ст.250 ГПК України, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. Повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається. Вказаною ухвалою суд також залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онега-Кросс" та Приватне підприємство "Відлуння" та призначив підготовче засідання у справі на 30.07.2020 о 12:00.

Ухвалою господарського суду від 30.07.2020 підготовче провадження було відкладено та призначено наступне засідання суду на 21.08.2020 об.11:00.

Ухвалою суду від 21.08.202 строк підготовчого провадження було продовжено та відкладено розгляд справи на 30.09.2020 о 10:30.

Ухвалою суду від 30.09.2020 господарський суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 15.10.2020 о 16:30.

Ухвалою суду від 15.10.2020 судом було відкладено розгляд справи по суті на 04.11.2020 о 16:00.

26.10.2020 та 24.10.2020 до суду повернулись не врученими копії ухвал суду від 30.09.2020 та 15.10.2020, що направлялись на адресу відповідача, підстава невручення згідно поштової довідки: "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".

03.11.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.11.2020 від представника позивача надійшли додаткові пояснення правової позиції, в тексті яких, крім іншого, останній просить суд постановити окрему ухвалу про порушення закону відповідачем та надіслати її відповідним органам для вжиття заходів впливу.

Суд не прийняв до розгляду додаткові пояснення правової позиції позивача та на підставі ч.2 ст. 207 ГПК України залишив без розгляду клопотання про постановлення окремої ухвали суду, як таке, що без поважних причин не було заявлено в підготовчому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2020 не з`явився, про причини неявки повідомив суд у клопотанні (а.с. 82, т.2). Згідно з вказаним клопотанням представник відповідача просить відкласти розгляд справи у зв`язку із прийняттям участі в іншому судовому розгляді у Верховному суді. До клопотання додано копію повістки про виклик в судове засідання.

З матеріалів справи вбачається, що за час розгляду справи представником відповідача неодноразово направлялись до суду клопотання про відкладення розгляду справи, які були задоволені судом.

В ході розгляду даної справи господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Суд зазначає, що 15.10.2020 представник відповідача також не з`явився у судове засідання для розгляду справи по суті, про причини неявки суд не повідомив, докази наявності поважних причин нез`явлення не надав. До клопотання ж про відкладення судового засідання 04.11.2020 представником відповідача не додано доказів того, що він також є представником ЗАТ "Житомирські ласощі" у справі №819/3419/15, що розглядається Верховним Судом 04.11.2020 об 11:00, а також не надано обґрунтування неможливості прибуття в друге судове засідання для розгляду цієї справи по суті на 16:00.

З огляду викладене, а також те, що Господарський процесуальний кодекс України містить в собі чіткі строки для вирішення спору, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача та відкладення розгляду справи.

Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені вчасно та належним чином.

Треті особи не скористались своїм правом подання письмових пояснень щодо позову та відзиву, хоча матеріали справи містять докази надіслання сторонами третім особам копій заяв по суті справи. Крім того, на вказану третьою особою 2 електронну адресу суд 21.08.2020 надіслав копії таких заяв (а.с. 41).

04.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позов мотивовано невиконанням Фізичною особою-підприємцем Мазановою Наталією Анатоліївною умов договорів про надання послуг, що були укладені між сторонами 01.01.2018 та 01.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач за час дії договорів про надання послуг жодного зобов`язання та обов`язку не виконувала та не приступала до їх виконання, акти надання послуг не складала та не надавала, в свою чергу позивачем регулярно здійснювалась обумовлена договорами попередня оплата послуг впродовж 2018 та 2019 років. Вказує, що збільшення вартості послуг, визначеної сторонами у п.3.1. договорів, здійснювалось відповідачем безпідставно в односторонньому порядку. З огляду на ці обставини позивач вважає, що поніс збитки у розмірі 46882,50 грн, що складаються із сплачених ним в якості попередньої оплати сум за договором про надання послуг від 01.01.2018 у розмірі 19971,00 грн та за договором про надання послуг від 01.01.2019 у розмірі 29911,50 грн.

Згідно з відзивом на позовну заяву від 22.06.2020 (а.с. 96-101, т.1) відповідач щодо позову заперечує у повному обсязі. Вказує, що з метою здійснення діяльності по обслуговуванню торгівельних об`єктів на ринку, збирання відходів та сміття відповідачем було укладено з ПП "Відлуння" договори № 76 від 01.01.2017 та № 101 від 01.01.2019 оренди майна (будівлі туалету, площею 37.0 кв.м.). Саме на підставі зазначених договорів відповідач укладала з позивачем договори про надання послуг.

Відповідач також вказує, що після підписання з позивачем договору про надання послуг сторони приступили до його виконання: відповідачем щомісячно виписувались позивачу рахунки, які позивачем були повністю оплачені, акти про надання послуг складались та надавались позивачу в день проведення розрахунку, однак остання відмовлялась їх приймати, посилаючись на те, що вони їй не потрібні. Крім рахунків за послуги прибирання та дотримання санітарії на ринку, збирання відходів та сміття, відповідач щомісячно виписувала, а позивач сплачувала ще й рахунки за використання санітарного приміщення (туалету). Також відповідач на виконання договору № 200 на здійснення охорони об`єкту від 01.07.2017 вела облік та приймала платежі від позивача за послуги з охорони, які надавались ТОВ "Онега-Кросс" відповідно до виписаних товариством рахунків. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем здійснювалась оплата ТОВ "Онега - Кросс" та ФОП Мазановій Н.А. в один день, то відповідачем для зручності кульковою ручкою відображувалась отримана від позивача загальна сума на рахунках, які вона виписувала безпосередньо позивачу.

Крім того, відповідач стверджує, що з 01.01.2019 відповідно до подальшого укладеного з позивачем договору про надання послуг, відповідач стала надавати позивачу також послуги з охорони торгового місця, яка здійснювалась штатними працівниками - сторожами.

Відповідач вказує, що оскільки ні позивач, ні відповідач не наполягали на внесенні змін до самого тексту договору, то документом, яким відбувалась зміна розміру вартості послуг, був рахунок на оплату таких послуг за наступний місяць з підвищенням їх вартості, які позивачем було прийнято та вчасно оплачено без висловлення усних та/або письмових заперечень (претензій), тому в силу норм цивільного законодавства України ФОП Трюхан М.В. погодилась на зміну умов договору в частині вартості послуг. Збільшення вартості послуг у 2019 році відбулось в такий самий спосіб, як і у 2018.

Відповідач вважає, що оплата позивачем протягом двох років поспіль вартості послуг є підтвердженням надання та отримання таких послуг, хоч і на підставі підписаних в односторонньому порядку актів здачі-прийняття виконаних робіт та виникнення за такими актами прав та обов`язків. Відповідач зсилається на висновки, зокрема, Верховного Суду викладені у постанові від 26.04.2018 у справі № 913/1397/16, також постанову ВГСУ від 19.03.2014 у справі № 911/3120/13 та від 02.04.2014 у справі № 904/5647/13.

Позивач у відповіді на відзив від 27.07.2020 (а.с. 194-204, т.1) заперечив щодо обставин та тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов. Зокрема, позивач вказує, що відповідачем не подано жодного доказу того, що приміщення туалету використовувалось, крім його прямого призначення, для прибирання торгівельних об`єктів, збирання сміття. Вказує, що за користування туалетом позивач сплачувала відповідачу окрему плату за іншими рахунками. Також позивач заперечує щодо поданих відповідачем копій рахунків за № 801 та № 814, вважає, що такі рахунки не мають жодного відношення ні до позову, ні до договору сторін, оскільки в договорі про надання послуг не йдеться про надання позивачу індивідуальних послуг (за користування туалетом) та послуг охорони третьою особою. Також позивач звертає увагу суду, що справжніми оплаченими нею рахунками за користування туалетом та послуг охорони є рахунки за № 759 та № 774, які містять підпис відповідача та штамп про оплату.

Позивач також зазначила, що відповідачем та третіми особами не надано суду доказів реального виконання договору від 01.07.2017 на здійснення охорони, пояснила, що була змушена оплачувати рахунки №774 (за охорону), оскільки в іншому випадку могла б втратити місце на ринку. Позивач вважає такі рахунки фальшивими та виставленими не ТОВ "Онега-Кросс", а самою відповідачкою від імені третьої особи.

Також позивач заперечує щодо твердження відповідача про зміну вартості послуг шляхом виставлення та оплати рахунків із збільшеною сумою платежу, оскільки вказане не передбачено договором. Вважає, що оплата рахунків № 773 засвідчує лише факт попередньої оплати і виконання позивачем свого обов`язку згідно договору.

Позивач також у відповіді на відзив заперечила щодо твердження відповідача про надання актів для підписання та відмову позивача у їх отриманні. Наголошує, що відповідач жодної послуги, крім індивідуальних послуг громадської вбиральні (туалету), позивачу не надавала.

В заперечення існування актів про надання послуг та їх фальсифікування відповідачем позивач вказує, що в тексті актів зазначено про виконані роботи по охороні, а не послуги; що договір № 200 від 01.07.2017 року втратив чинність та третя особа ТОВ "Онега-Кросс" формально нічого не охороняла з 01.01.2019; що відповідач згідно з наданих суду актів здійснювала послуги охорони самостійно до 31.03.2020, хоча договір про надання послуг від 01.01.2019 припинив свою дію 31.12.2019, а в період карантинних заходів з 19.03.2020 ринок був зачинений; що в тексті актів не конкретизовано щодо якого саме об`єкту виконувались відповідачем роботи з комплексного обслуговування. Подані відповідачем акти здачі-приймання виконаних робіт не підписані позивачем, а тому останній вважає, що вказані документи не можуть бути доказом надання та приймання послуг. Також позивач вважає, що твердження відповідача щодо здійснення охорони її штатними працівниками не підтверджується належними доказами відповідно до приписів трудового законодавства та інших нормативних актів, які регламентують порядок дій особи - підприємця при прийнятті працівників на роботу.

Відповідач згідно з запереченнями на відповідь на відзив від 20.08.2020 (а.с.23-25, т.2) вважає обставини та твердження викладені позивачем у відповіді на відзив необ`єктивними, некоректними та такими, що не мають відношення до суті спору. Зазначила, що розбіжності в номерах рахунків за № 759 (801) та 774 (814) виникли з технічних причин в результаті присвоєння порядкового номеру документу в базі бухгалтерського обліку, в порядку коригування об`єму документів, що вносяться в базу даних. Рахунки є аналогічними тим, що подані позивачем, з ідентичними даними щодо здійснення господарської операції.

Позивач у відповіді на заперечення від 28.09.2020 (а.с. 52-55, т.2) не погодився із викладеними відповідачем поясненнями та твердженнями, дотримується попередньої позиції щодо фальсифікування відповідачем поданих до суду рахунків та актів надання послуг, а також наголошує, що не отримував від відповідача жодних послуг, та вказує, що здійснював оплату рахунків відповідача з метою виконання свого обов`язку за договором, а не за отримані послуги.

Треті особи не скористались своїм правом щодо надання письмових пояснень щодо позову та відзиву.

Слід зазначити, що третя особа 2 у клопотанні про відкладення розгляду справи від 20.08.2020 вказала, що з огляду на суть предмету спору, визначений ухвалою суду від 30.07.2020, ПП Відлуння є зрозумілими позовні вимоги, щодо яких третя особа заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та запереченні на заперечення на відповідь на відзив. Також на запитання суду представник позивача вказав, що листування між сторонами не здійснювалось, письмових вимог та претензій щодо надання послуг, повернення сплачених сум чи відшкодування збитків позивач відповідачу не направляв. Крім того, пояснив, що після закінчення дії договору 2019 року, договір про надання послуг на 2020 рік між сторонами не укладався, хоча відповідач продовжувала виписувати рахунки.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Фізична особа-підприємець Трюхан Марина Вікторівна (позивач/орендар) відповідно до договорів оренди майна № 154 від 01.11.2017 та на наступний період №114 від 01.01.2019, укладених з приватним підприємством Відлуння (третя особа 2/орендодавець) орендувала торгівельний об`єкт № 16, що розташований в майновому комплексі "Ринок Тетерів" по вул. Домбровського 25 в м. Житомирі, що є власністю орендодавця, з метою здійснення торгівельної діяльності (а.с. 57-58, 67-69, т. 1). Факт передачі торгівельного об`єкту підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2017 (а.с. 106, т. 1).

Відповідно до договору оренди майна № 154 від 01.11.2017 орендар зобов`язаний, зокрема, укласти угоду про охорону предмету договору, визначеного в п.1.1. цього договору, з охоронцем, атестованим орендодавцем, на протязі десяти діб з моменту укладання цього договору на весь строк дії цього договору, та укласти угоду про прибирання, забезпечення санітарії, збирання відходів і сміття, утримання торгівельного місця в належному стані з суб`єктами підприємницької діяльності, атестованими орендодавцем для здійснення цих видів діяльності на протязі десяти діб з моменту укладення цього договору на весь строк дії цього договору (п.п. 5.3.19. та 5.3.20. договору).

Згідно з п.п. 5.2.2. договорів оренди майна орендодавець має право, зокрема розірвати у будь-який час цей договір шляхом направлення повідомлення орендарю про розірвання цього договору у разі, якщо орендар не уклав угоди про охорону орендованого майна, прибирання, забезпечення санітарії, збирання відходів і сміття, утримання торгівельного місця в належному стані з суб`єктами підприємницької діяльності, атестованими орендодавцем для здійснення цих видів діяльності на протязі десяти діб з моменту укладення цього договору на весь строк дії цього договору.

В свою чергу між Фізичною особою-підприємцем Мазановою Наталією Анатоліївною (відповідач/орендар) та ПП Відлуння (третя особа 2/орендодавець) були укладені договори оренди майна № 76 від 01.01.2017 та № 101 від 01.12.2019, за умовами яких орендодавець зобов`язується надати орендарю у тимчасове володіння та користування за плату приміщення (будівлю туалету, площею 37,0 кв.м.), яке розташоване в майновому комплексі "Ринок Тетерів" по вул. Домбровського 25 в м. Житомирі , з метою здійснення діяльності по обслуговуванню торгівельних об`єктів на ринку (забезпечення прибирання та дотримання санітарії на ринку, збирання відходів і сміття, використання за призначенням (а.с. 102-103, 108-109, т. 1).

В матеріалах справи також міститься договір № 200 на здійснення охорони об`єкту від 01.07.2017 (а.с. 107, т. 1), укладений між ТОВ "Онега-Крос" (третя особа 1/виконавець 1), ФОП Мазановою Н.А. (відповідач/виконавець 2) та ПП "Відлуння" (третя особа 2/замовник). Згідно з предметом даного тристороннього договору виконавець 1 забезпечує охорону торгового об`єкту замовника 1, а саме: майнового комплексу "Ринок "Тетерів" по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі. Виконавець 2 укладає з особами, з якими ПП "Відлуння" укладені договори оренди торгівельних об`єктів, що розташовані в цьому майновому комплексі "Ринок "Тетерів", договори про надання послуг, до складу яких входить послуга з охорони. Послуга з охорони не включається у вартість послуг, що надаються безпосередньо ФОП Мазановою Н.А. особам, що орендують торговельні об`єкти на "Ринку "Тетерів". Виконавець 2 здійснює контроль за своєчасною оплатою особами, які орендують у ПП "Відлуння" торгівельні об`єкти, послуг виконавця 1 та приймає оплату за такі послуги для виконавця 1.

01.01.2018 між ФОП Трюхан М. В. (позивач/замовник) та ФОП Мазановою Н. А. (відповідач/виконавець) було укладено договір про надання послуг (далі- договір 2018 року) (а.с. 59, т.1), відповідно до п.1.1. якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги, викладені в розділі 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В п.2.1. Договору 2018 року, сторони погодили, що виконавець надає наступні послуги на торговому місці замовника № 16 на ринку "Тетерів" по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі: комплексне обслуговування об`єктів (п.2.1.1.); ремонт і обслуговування металевих виробів (п.2.1.2.); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (п.2.1.3.).

Слід зазначити, що комплексне обслуговування об`єктів є основним видом діяльності відповідача (код КВЕД 81.10) (а.с. 39-40).

Клас 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів включає надання комплексу допоміжних послуг у приміщеннях клієнта. Ці послуги включають загальне прибирання приміщень, догляд за ними, усунення сміття, забезпечення охорони та безпеки, доставку пошти, послуги портьє, прання та суміжні послуги допоміжного характеру. Зазначені види послуг здійснює обслуговуючий персонал, який не відповідає за результати діяльності компанії або роботи клієнта.

Згідно з п.3.1. Договору 2018 року вартість послуг визначається сторонами у розмірі 1533,00 гривень на місяць, з урахуванням індексу інфляції.

За умовами п. 3.2. Договору 2018 року, замовник зобов`язаний сплачувати виконавцю суму зазначену в п.3.1. цього Договору до 26 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця або готівкою в касу виконавця.

Розділом 4 Договору 2018 року сторони погодили обов`язки сторін.

Так, зокрема, у п.п. 4.1.1. та 4.1.3. Договору 2018 року, до обов`язків виконавця входить своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п.2.1. цього Договору та складати та передавати замовнику акти про надання послуг.

Відповідно до п.п.4.2.1 та 4.2.2. Договору 2018 року, до обов`язків замовника входить приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором та оплачувати послуги виконавця, на умовах та в порядку зазначеному в п.3 цього Договору.

За умовами п.6.1. Договору 2018 року, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року.

Згідно з п. 6.2 Договору 2018 року, умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

На підтвердження виконання договору про надання послуг 2018 року відповідачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, які підписані лише зі сторони виконавця (а.с. 110-121, т.1). Доказів вручення чи надіслання вказаних актів позивачу для підписання матеріали справи не містять.

Після закінчення строку дії договору 2018 року, сторони 01.01.2019 уклали договір про надання послуг (далі- Договір 2019 року) (а.с. 70, т.1), відповідно до п.1.1. якого, виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги, викладені в розділі 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В п.2.1. Договору 2019 року, сторони погодили, що виконавець надає наступні послуги на торговому місці замовника № 16 на ринку "Тетерів" по вул. Домбровського, 25 в м. Житомирі: комплексне обслуговування об`єктів (охорона, прибирання, забезпечення санітарії, збирання відходів і сміття, утримання торгівельних місць в належному стані) (п.2.1.1.).

В п.3.1. Договору 2019 року сторони обумовили вартість послуг та визначили її у розмірі 2058,00 гривень на місяць, з урахуванням індексу інфляції.

За умовами п. 3.2. Договору 2019 року, замовник зобов`язаний сплачувати виконавцю суму зазначену в п.3.1. цього Договору до 25 числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця або готівкою в касу виконавця.

Розділом 4 Договору 2019 року сторони погодили обов`язки сторін.

Так, зокрема, у п.4.1.1. та 4.1.3. Договору 2019 року, до обов`язків виконавця входить своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п.2.1. цього Договору та складати та передавати замовнику акти про надання послуг.

Відповідно до п.п.4.2.1, 4.2.2. п.4.2. Договору 2019 року, до обов`язків замовника входити приймати від виконавця послуги, що надаються згідно з цим Договором та оплачувати послуги виконавця, на умовах та в порядку зазначеному в п.3 цього Договору.

За умовами п.6.1. Договору 2019 року, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року.

Згідно п. 6.2 Договору 2019 року, умови Договору на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. Право щодо розміру оплати за послуги залишаються за виконавцем та може бути змінено на новий строк.

На підтвердження виконання договору про надання послуг 2018 року відповідачем надано акти здачі-прийняття виконаних робіт, які підписані лише зі сторони виконавця (а.с. 122-133, т.1). Доказів вручення чи надіслання вказаних актів позивачу для підписання матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що позивач справно здійснював попередню оплату впродовж 2018-2019 років згідно з рахунками відповідача № 773 за надані послуги за договорами про надання послуг 2018 та 2019 років (а.с. 61-66, 71-77, т. 1), згідно з рахунками відповідача № 759 за надані індивідуальні послуги (за користування туалетом (а.с. 205-228 т. 1) та у 2018 році згідно з рахунками №774 оплата послуг охорони об`єкта ТОВ "Онега-Крос" (230-241, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем згідно з рахунками відповідача №773 за надані послуги було сплачено відповідачу відповідно до вищезазначених договорів про надання послуг за 2018 рік 19971,00 грн та за 2019 рік 26911,50 грн.

Позивач вказує, що сплачуючи кошти за договорами про надання послуг 2018 та 2019 років та не отримуючи відповідних послуг, він поніс збитки на загальну суму 46 882,50 грн, що складаються із сплачених ним в якості попередньої оплати сум за договорами про надання послуг, тому звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача понесених збитків.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач та третя особа 2, укладаючи договори оренди майна №154 від 01.11.2017 та на наступний період №114 від 01.01.2019, спільно погодили його умови. Відтак, позивач взяв на себе зобов`язання укласти договори про охорону об`єкта оренди та про прибирання, забезпечення санітарії, збирання відходів і сміття, утримання торгівельного місця в належному стані на протязі десяти діб з моменту укладання договору. Відповідному зобов`язанню позивача кореспондує право третьої особи 2 на розірвання договору оренди майна у випадку не укладення таких договорів.

Судом встановлено, що виставлення відповідачем та оплата позивачем перших рахунків за надані послуги від 01.12.2017 та від 04.12.2018 передували укладенню погоджених сторонами договорів про надання послуг від 01.01.2018 та від 01.01.2019.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи сторони підтвердили, що рахунки №773 за надані послуги виписувались відповідачем та сплачувались позивачем на виконання договорів про надання послуг за 2018 та 2019 роки.

Зі змісту правовідносин, які склалися між сторонами, та характеру взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору про надання послуг.

За таких обставин, не має правового значення вказівка у рахунках - згідно договору на виконання робіт по створенню належних умов для торгівлі та стягнення плати згідно власних рахунків, а також складення відповідачем актів здачі-прийняття виконаних робіт, а не наданих послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт належного виконання позивачем обов`язку щодо оплати наданих послуг підтверджується відповідним підписом відповідача та відбитком штемпеля "сплачено" на рахунках. Так, позивач здійснив оплату за відповідно виставленими рахунками за договором про надання послуг від 01.01.2018 на суму 19971,00грн та за договором про надання послуг від 01.01.2019 на суму 26911,50 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

В підтвердження надання послуг за договорами про надання послуг від 2018 та 2019 року відповідачем надано до суду копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (110-136, т.1). Зазначені акти підписані відповідачем односторонньо та не визнаються позивачем.

Суд також зазначає, що предметом договору 2018 року було надання відповідачем власних послуг (вартість яких визначена сторонами у розмірі 1533 грн на місяць, з урахуванням індексу інфляції), що також підтверджується змістом виставлених відповідачем рахунків № 773, а тому включення до актів за 2018 рік послуг охорони було безпідставним.

Позивач стверджує, що незважаючи на оплату ним виставлених рахунків, відповідачем фактично не виконувались умови договору та не надавались послуги за договорами від 01.01.2018 та від 01.01.2019 про надання послуг.

В свою чергу в матеріалах справи відсутні будь-які докази виникнення обставин, які б перешкоджали відповідачу належно виконувати свої зобов`язання за договором. Відсутнє також листування між сторонами, яке могло бути розцінене, як намагання позивача з`ясувати обставини невиконання відповідачем умов договору впродовж двох років поспіль, або вимоги щодо виконання договору чи повернення сплачених коштів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховним Судом в постановах від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Суд вважає за необхідне у спірних правовідносинах у справі застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав з відповідачем договір про надання послуг та справно, без заперечень та вимог сплачував за надані послуги відповідно до виставлених відповідачем рахунків впродовж року, після закінчення строку дії договору уклав новий договір на наступний рік і знову справно сплачував протягом року до закінчення строку його дії, а згодом пред`являє позов про стягнення з відповідача сплачених ним коштів в якості понесених збитків, суперечать його попередній поведінці (вчасна оплата послуг та не пред`явлення будь-яких вимог про надання послуг або про повернення коштів, а також, яка базується на свободі договору (ст. 3 ЦК України)), тому їх не можна визнати добросовісними.

Суд також зазначає, що звертається до принципу більшої вірогідності, до якого вже звертався Верховний Суд, зокрема у постанові Верховного Суду у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, не дивлячись на відсутність доказів передання позивачу актів наданих послуг, оскільки попередня поведінка позивача свідчить про відсутність у нього претензій щодо надання відповідачем послуг за весь період дії договорів про надання послуг, тому цілком вірогідним є факт виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у наслідок порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У Господарському кодексі під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Одночасно, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному спорі між сторонами відсутні перелічені вище факти. Позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача (порушення зобов`язання), настання реальних збитків, зокрема, у вигляді витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновленні свого порушеного права (витрати, зроблені управненою стороною).

Слід зазначити, що витрати зі сплати 46882,50 грн були понесені позивачем не у зв`язку із наведеними у вказаних нормах знищенням або пошкодженням речі, вони не є витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), і не відноситься до доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), а є витратами позивача на виконання договірних зобов`язань, тобто оплатою наданих послуг, вказані кошти не є такими втратами позивача, які мають компенсуватися шляхом відшкодування збитків.

Суд прийшов до висновку, що грошові кошти у сумі 46882,50 грн були сплачені замовником за укладеним Договором та не є наслідком вчинення правопорушення. Повернення виконаного однією із сторін зобов`язання не є відшкодуванням збитків.

Щодо тверджень позивача про незаконну зміну вартості послуг за договором суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1. Договору про надання послуг від 01.01.2018, умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити для оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Безпідставними є твердження відповідача про те, що між сторонами у спрощений спосіб було внесено зміни до Договору в частині вартості наданих послуг, оскільки, як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази надіслання будь-якою із сторін пропозиції про внесення змін до Договору, а виставлення відповідачем рахунків на більшу суму та їх оплата позивачем у повному обсязі не є підставою вважати внесення сторонами змін до умов Договору у спрощений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 904/9334/17.

Відповідачем також не надано доказів того, що зміна вартості послуг мала місце внаслідок інфляційних процесів відповідно до п. 3.1. договору.

Оскільки судом встановлено, що збільшення вартості надання послуг було здійснено відповідачем в односторонньому порядку всупереч умов договору сторін та вимог чинного законодавства, то позивач має право вимагати повернення сплачених коштів в розмірі, що перевищує встановлену у договорі вартість послуг, однак таке повернення не може бути реалізовано шляхом стягнення збитків, крім того, є необхідним настання строку виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача ліцензії на здійснення охоронної діяльності у 2019 році, то відповідно до ст. 227 ЦК України це може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Суд також зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Крім того, питання дотримання порядку прийняття відповідачем на роботу працівників не має правового значення та не є визначальним для правильного вирішення спору.

Суд зазначає, що оскільки підстави та предмет позову стосуються укладених між сторонами договорів про надання послуг 2018 та 2019 років, то судом досліджувались обставини справи, що стосуються укладення, зміни та виконання саме вказаних договорів.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006) у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Трюхан Марини Вікторівни до Фізичної особи-підприємця Мазанової Наталії Анатоліївни відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.11.20

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек. та електр. поштою)

4 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Онега-Кросс" (04212, м.Київ, вул.Малиновського, буд. 6-Б) - рек.

5 - Приватне підприємство "Відлуння" (10003, м.Житомир, вул.Домбровського, буд.25) - рек. та електр. поштою