Рішення

від 06.11.2020 по справі 906/801/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/801/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Янів М.В. - адвокат, ордер серії ВС № 1028911 від 03.07.2020 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати

до Приватного підприємства "Карго Транс Сервіс"

про стягнення 948155,38 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 716325,00 грн. основного боргу, 197529,09 грн. пені, 22137,00 грн. 3% річних, 12164,29 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав умов договору щодо оплати проданого йому товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Ухвали господарського суду від 14.09.2020, 06.102020 повернулися до суду в відміткою працівника пошти "адресат відсутній".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Приватного підприємства "Карго Транс Сервіс" є Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 6, індекс 11700.

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "Карго Транс Сервіс" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №ДМЗК-206/р, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю в порядку та на умовах даного договору, а покупець зобов`язується своєчасно оплатити та прийняти контейнер для перевезення сипучих вантажів моделі К-4556-01 (продукція), виробництва ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати", в найменуванні, комплектації, кількості та ціні відповідно до специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору.

У розділі 2 договору сторони погодили умови щодо строків та порядку поставки товару.

Відповідно до п.п. 2.1. продукція передається покупцю партіями за умови проведення розрахунків в порядку, передбаченому цим договором, в найменуванні, в кількості, в комплектації, в строки, узгоджені в Специфікації (Специфікаціях0, які є невід`ємною частиною цього договору. Партією вважається найменування, кількість та асортимент продукції, зазначені в одній специфікації.

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що передача партії продукції оформляється актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін

Датою передачі партії продукції вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі (п.п. 2.4. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору ціна одиниці продукції визначається у договорі та відповідних специфікаціях до даного договору. Ціна одиниці продукції становить еквівалент в гривнях 12750 доларів США з ПДВ, який розраховується по курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на сайті https://minfin.com.ua на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури, якщо інше не передбачено цим договором.

Відповідно до п.п. 4.1. договору покупець здійснює розрахунки за кожну партію продукції в національній валюті України (гривня) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця наступним чином:

4.1.1. 50% вартості партії продукції покупець оплачує як попередню оплату (авансовий платіж) по курсу продаж) Долара США (на момент закриття торгів) на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на сайті http: vvww.minlin.com.ua на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури, протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури згідно з підписаною специфікацією;

4.1.2. 50% вартості партії продукції покупець оплачує як остаточну оплату по курсу продажу Долара США (на момент закриття тортів) на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на сайті http://www.minfm.com.ua на дату, що передує даті виставлення рахунку- фактури, але не меншим величини курсу продажу Долара США (на момент закриття торгів) на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) на сайті http: www.minfm.com.ua на дату виставлення рахунку-фактури на авансовий платіж, протягом 5 банківських днів з моменту отримання повідомлення від продавця на електронну адресу покупця (ess-o@ukr.net) про готовність продукції до передачі/відвантаження.

Згідно специфікації № 1 від 27.03.2019 сторони узгодили, що позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу контейнери в кількості 12 шт.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію в кількості 10 шт., на підтвердження чого в матеріалах справи міститься видаткова накладна від 13.06.2019 та акт прийому-передачі.

В порушення зазначених вище умов договору, відповідач сплатив кошти лише частково на загальну суму 2730000,00 грн., що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 23.06.2020 року склала 716325.00 гри.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 716325,00 грн.

Крім цього позивач просить суд стягнути з відповідача 197529,09 грн. пені, 22137,00 грн. 3% річних, 12164,29 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Також слід відзначити, що ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п.п. 7.2. договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованим до стягнення є пеня в сумі 118968,83 грн., нарахована за період з 13.06.2019 по 13.12.2019 на суму боргу 716325,00 грн. В задоволенні вимог щодо стягнення 78560,26 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% складає 22137,00 грн. (а.с. 2 зворот).

Щодо вимоги про стягнення інфляційних в сумі 12164,29 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті гривні, то норми ст. 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні.

За таких обставин, суд вважає, що вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов`язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 716325,00 грн. основного боргу, 22137,00 грн. 3% річних, 118968,83 грн. пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Карго Транс Сервіс" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 6, ід. код 41008378)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Ходорівська, 4, ід. код 37958251) 716325,00 грн. основного боргу, 22137,00 грн. 3% річних, 118968,83 грн. пені, а також 12861,46 грн. сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.11.20

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.)