Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/9154/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020Справа № 910/9154/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАССЕЛ ГРУП"

про примусове виселення

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Рассел Груп про примусове виселення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що договір оренди №7848 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2017 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на що позивач просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна - вигородженої частини нежитлового приміщення переходу на цокольному поверсі будівлі навчального корпусу №14 загальною площею 29,0 кв.м., розміщене за адресою м. Київ, вул. Політехнічна, 14-Б.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.07.2020.

28.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 28.07.2020 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду, у підготовчому засіданні 28.07.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 01.09.2020.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 01.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 підготовче засідання призначено на 29.09.2020.

У підготовче засідання 29.09.2020 прибув представник позивача, представники відповідача в підготовче засідання не прибули.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

30.10.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю прибуття в судове засідання позивача у зв`язку з хворобою його представника.

У судове засідання 03.11.2020 представники сторін не прибули.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення судового засідання, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 03.11.2020, за відсутності представників сторін, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2020 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рассел Груп (орендар) укладено договір оренди № 7848 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вигорожену частину нежитлового приміщення переходу на цокольному поверсі будівлі навчального корпусу № 14, загальною площею 29,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 14-Б (реєстраційний номер майна 02070921.1.БДЧАХЯ038), що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2016 і становить 326000,00 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2017 року 1200,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди травень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень, травень 2017 року.

Пунктами 5.1, 5.10 Договору визначено, що орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. У разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31 травня 2017 року до 30 квітня 2020 року включно (п. 10.1 Договору).

Згідно з п. 10.4 Договору в разі відсутності заяви однією із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

У разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання-передавання майна (п. 10.9 Договору).

Відповідно до п. 10.10 Договору майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що він є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна (у редакції чинній станом на дату укладення договору) визначено, що орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що за актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 14-Б від 31.05.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - вигорожену частину нежитлового приміщення переходу на цокольному поверсі будівлі навчального корпусу № 14, загальною площею 29,0 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 14-Б (реєстраційний номер майна 02070921.1.БДЧАХЯ038), що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що договір оренди №7848 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.05.2017 припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, з огляду на що позивач просить суд виселити відповідача в примусовому порядку з державного нерухомого майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній станом на дату укладення договору) визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 31 травня 2017 року до 30 квітня 2020 року включно.

Згідно з п. 10.4 Договору в разі відсутності заяви однією із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Судом встановлено, що 15.05.2020 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву на адресу ТОВ Рассел Груп було направлено заяву № 30-06/3777 від 12.05.2020 про припинення чинності договору оренди 7848 від 31.05.2017 в зв`язку із закінченням строку його дії (докази надіслання містяться в матеріалах справи).

У вказаній заяві позивач зазначив, що регіональне відділення, як орендодавець по даному договору, відмовляє відповідачу в продовженні строку його дії та вважає цей договір припиненим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином повідомив відповідача про заперечення щодо продовження дії договору оренди № 7848 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2017 в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору оренди.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди № 7848 нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.05.2017 закінчився 30.04.2020 у зв`язку з наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку його дії.

Відтак, оскільки договір оренди № 7848 від 31.05.2017 припинився у зв`язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку його дії, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом оренди.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з п. 10.9 Договору в разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу за актом приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 10.10 Договору майно вважається повернутим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

У матеріалах справи наявний акт обстеження нерухомого майна від 27.07.2020, яким встановлено факт перебування речей орендаря у спірному приміщенні та зазначено, що діяльність орендарем станом на день обстеження не здійснюється у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів повернення майна, орендованого за спірним договором, строк дії якого закінчився, зокрема, у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передавання орендованого приміщення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлення судом факту закінчення строку дії договору оренди та обов`язок орендаря повернути майно орендодавцю після закінчення дії договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассел Груп" про виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що виселення у випадку невиконання орендарем обов`язку з повернення орендованого майна є ефективним способом захисту, оскільки, передбачає реальне відновлення порушеного права, так як виконання рішення суду про виселення з нерухомого майна не залежить від волевиявлення відповідача.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Рассел Груп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58, офіс 26, нежиле приміщення 1-Б літера А; ідентифікаційний код: 40817187) з державного нерухомого майна - вигородженої частини нежитлового приміщення переходу на цокольному поверсі будівлі навчального корпусу № 14, загальною площею 29,00 кв. м, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Політехнічна, 14-Б (реєстраційний номер майна 02070921.1.БДЧАХЯ038).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассел Груп" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58, офіс 26, нежиле приміщення 1-Б літера А; ідентифікаційний код: 40817187) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.11.2020

Суддя Ю.В. Картавцева