Рішення

від 05.11.2020 по справі 910/10105/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2020Справа № 910/10105/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіком"

до Житомирської обласної державної адміністрації

про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі

за участі представників:

від позивача: Евін А.К., адвокат,

від відповідача: Осадчук К.О., за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавіком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.02.2014. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до вказаного договору в частині розміру орендної плати за користування землею, з огляду на встановлення п. 284.4 статті 284 Податкового кодексу України пільг щодо сплати за землю, яка використовується для видобування корисних копалин (розробки родовищ корисних копалин).

Ухвалою суду від 16.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

23.07.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.09.2020 року.

Ухвалою суду від 03.09.2020 визнано необґрунтованим відвід судді Полякової К.В. від розгляду справи № 910/10105/20 за заявою відповідача, оскільки наведені відповідачем доводи не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу згідно з частиною 4 статті 35 ГПК України.

Також, протокольною ухвалою суду від 03.09.2020 відмовлено в клопотанні відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Сушківської сільської ради та Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області, оскільки вказані особи не є сторонами договору, додаткову угоду до якого позивач просить визнати укладеною в межах даного спору.

29.10.2020 під час проведення судового засідання представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якій відповідач зауважує, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 164 ГПК України щодо зазначення відомостей про наявність оригіналів, та позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 29.10.2020 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду залишено без розгляду на підставі частини 2 статті 207 ГПК України, оскільки жодних поважних причин пропуску процесуального строку на подання відповідного клопотання відповідач не зазначив.

У відзиві на позов відповідач вказав, що внесення змін до договору можливо лише за умови прийняття головою Житомирської обласної державної адміністрації відповідного розпорядження. Крім того, позивач у додатковій угоді розрахував розмір орендної плати виходячи із загальної площі орендованої земельної ділянки 5 га, у той час як площа гірничого об`єкта становить лише 1,50 га. Поряд із цим, відповідач наголосив на відсутності підстав для перегляду та зменшення розміру орендної плати на підставі статтей 274, 277 Податкового кодексу України. Одночасно, відповідач посилався на відсутність підстав для внесення змін до договору в частині зазначення орендаря, закінчення строку дії нормативної грошової оцінки, невірно обрахований позивачем розмір орендної плати, самовільне декларування зменшеної орендної плати та утворення у зв`язку з цим заборгованості позивача.

У поясненнях позивач зазначив, що заявлені позовні вимоги стосуються лише зміни розміру орендної плати, а викладене в листі до відповідача прохання в частині зміни орендаря є помилковим. При цьому, створення позивачем філії Васильківський карє`єр ТОВ Лавіком здійснено для взяття товариства на облік в якості платника податку (орендної плати) відповідним органом ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки. У той же час, орендна плата до місцевого бюджету вноситься саме відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 21.09.2001 № 2537, дійсного до 21.09.2031, позивач провадить діяльність із видобутку гранітів, придатних для виробництва блоків, плит і виробів з них, граніту інтенсивно тріщинуватого для виробництва щебню.

28.02.2014 між відповідачем, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, Житомирською ОДА в особі Коростенської районної державної адміністрації з ТОВ Лавіком укладено договір оренди землі, за умовами пункту 2 якого в оренду передаються земельна ділянка, яка має кадастровий номер 1822385800:06:000:0406, загальною площею 5,0000 га, забудовані землі.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 808000 грн. згідно технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки на території Сушківської сільської ради Коростенського району поза межами населених пунктів.

За умовами пункту 8 договору останній укладено до 21.09.2031 та починає діяти з моменту реєстрації права оренди.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що складає 96960 грн. без ПДВ у рік (пункт 9 договору).

Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, в інших випадках, передбачених законом.

Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до пункту 16 договору, є для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом прийому-передачі від 28.02.2014 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.03.2014 право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1822385800:06:000:0406 зареєстровано за позивачем строком до 21.09.2031 року.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 15.05.2020 № 15-1 щодо внесення змін до договору оренди землі від 28.02.2014 у частині зміни орендаря та орендної плати відповідно до умов пункту 13 договору та додав для підписання додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі, якою визначено розмір орендної плати за частини орендованих земельних ділянок, які використовуються для видобування корисних копалин (розробки родовищ корисних копалин), в розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 Податкового кодексу України.

У відповіді на вказаний лист відповідач надав лист від 09.06.2020 щодо роз`яснення застосування норм статтей 274 та 277 Податкового кодексу України, а також вказав, що позивачем у листі не наведено підстав для зміни орендаря.

Оскільки відповідач направлений проект додаткової угоди до договору оренди не підписав, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Частиною другою статті 21 наведеного Закону передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Статтею 30 вказаного Закону встановлено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частин 1, 2 статті 651, частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з проектом додаткової угоди до договору, в якій просив внести зміни до договору в частині зміни орендаря та розміру орендної плати. Водночас, даний проект додаткової угоди відповідачем підписаний не був, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду, в якому позивач просить лише внести зміни щодо розміру орендної плати.

Суд одночасно вважає за необхідне наголосити, в разі коли сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, це не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зазначення в попередньому зверненні до нього позивача із проханням змінити орендаря та розмір орендної плати, у той час як наразі позивачем заявлено лише вимоги щодо зміни розміру орендної плати.

Поняття плати за землю наведено у підпункті 147 пункті 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, відповідно до якого плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого - є однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

01.01.2018 набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , пунктом 50 якого статтю 284 Податкового Кодексу України доповнено пунктом 284.4 такого змісту: "Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу".

При цьому, у пункті 284.4 статті 284 Податкового Кодексу України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.

При цьому імперативні положення Податкового Кодексу України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 13.09.2019 у справі № 904/3709/18, від 15.08.2019 у справі № 904/3710/18, від 15.08.2019 у справі № 904/3717/18, від 15.08.2019 у справі № 904/3721/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 27.11.2019 у справі № 904/5627/18, від 19.12.2019 у справі № 904/1762/19, від 10.12.2019 № 904/1761/19.

Таким чином, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.

Матеріалами справи підтверджується, що основним видом господарської діяльності позивача є діяльність із видобутку гранітів, придатних для виробництва блоків, плит і виробів з них, граніту інтенсивно тріщинуватого для виробництва щебню, та останній має спеціальний дозвіл на користування надрами від 21.09.2001 № 2537, дійсний до 21.09.2031 року.

Згідно зі статті 14 вказаного Кодексу України про надра надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Отже, гірничодобувне підприємство має включати в себе комплекс засобів і ресурсів, які б забезпечували виконання зазначених вимог законодавства. Саме комплекс таких засобів дозволяє здійснювати видобуток корисних копалин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 904/5631/18, від 10.12.2019 у справі № 904/1761/19.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження відповідача щодо невірного визначення позивачем площі орендованої земельної ділянки, на яку може розповсюджуватися спеціальна ставка плати за землю.

При цьому, в умовах договору оренди земельної ділянки зазначено, що остання надається для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Наведене в сукупності свідчить, що орендована земельна ділянка використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки позивачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, судом не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Однією з підстав заперечень проти задоволення позовних вимог відповідачем наводилися доводи щодо необхідності оновлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, як слідує з умов договору оренди, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1822385800:06:000:0406 розташована поза межами населених пунктів та входить до складу земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Таким чином, виходячи з положень статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів, є чинною протягом 7-10 років.

Відтак, попередня нормативна грошова оцінка земельної ділянки наразі є чинною та відповідачем доказів протилежного не надано.

Заперечення відповідача в частині наявності заборгованості в позивача зі сплати орендної плати внаслідок самовільного зменшення позивачем її розміру судом відхиляються, оскільки вказані обставини не стосуються предмету розгляду даної справи та не пов`язані з наявністю в позивача права на внесення змін до договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає позовну вимогу про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції такою, що підлягає задоволенню.

Інші доводи доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору, покладаються відповідно до статті 129 ГПК України на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіком" задовольнити повністю.

Визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 28.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Лавіком та Житомирською обласною державною адміністрацією, у наступній редакції:

Додаткова угода

Про внесення змін до договору оренди землі

м. Коростень

---

2020 року

Житомирська обласна державна адміністрація (надалі - Орендодавець ), в особі уповноваженого представника голови Коростенської районної державної адміністрації

---

, який діє згідно

---

, і

Товариства з обмеженою відповідальністю Лавіком (надалі - Орендар ), в особі директора Куракалова Є.О., який діє на підставі Статуту в подальшому іменовані Сторони уклали дану додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.02.2014 року (далі - Договору) про наступне:

1. Пункт 9 Розділу Орендна плата викласти в наступній редакції:

9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 0.75% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: 6060,00 грн. (шість тисяч шістдесят грн. 00 коп.) в рік виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати здійснюється на підставі пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до пункту 274.1. статті 274, пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України.

2. Ця додаткова угода про внесення змін до Договору є невід`ємною частиною Договору і набирає чинності після проведення державної реєстрації змін до нього.

3. Всі інші умови Договору залишаються незмінними.

4. Ця Угода складена українською мовою на одному аркуші у трьох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу.

5.

Підписи сторін:

Орендодавець Орендар

Житомирська обласна державна Товариство з обмеженою відповідальністю

адміністрація в особі уповноваженого Лавіком

представника голови

Коростенської районної державної адміністрації

---

---

Стягнути з Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 1; ідентифікаційний код 00022489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лавіком (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 95; ідентифікаційний код 31265056) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 16.11.2020 року.

Суддя К.В. Полякова