Ухвала

від 11.11.2020 по справі 910/1525/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

11.11.2020Справа № 910/1525/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС"

на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни

у справі № 910/1525/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ-ХАУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС"

про стягнення 260 700,00 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТ-ХАУС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" (далі - відповідач) про стягнення 260 700,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Чинчин О.В.) від 07.04.2020 у справі № 910/1525/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 260 700,00 грн та судовий збір у розмірі 3 910,50 грн.

23.07.2020 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

29.09.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни щодо примусового виконання наказу суду від 23.07.2020 у справі № 910/1525/20, відповідно до якої боржник просить суд визнати незаконними та скасувати постанову про арешт майна боржника від 27.07.2020 та постанову про розшук майна боржника від 30.07.2020 у виконавчому провадженні ВП № 62667753, а також зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметову Ліну Едуардівну вчинити виконавчі дії щодо зняття арешту та припинення розшуку транспортних засобів в кількості 57 одиниць, перелік яких наведений у постанові про арешт майна боржника від 27.07.2020 ВП № 62667753 та постанові про розшук майна боржника від 30.07.2020 ВП № 62667753, виключити записи про арешт вказаних транспортних засобів в кількості 57 одиниць з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Разом зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця боржником було подано заяву про поновлення строку для подання скарги на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни у виконавчому провадженні ВП № 62667753 щодо примусового виконання наказу суду від 23.07.2020 у справі № 910/1525/20.

Скарга боржника мотивована тим, що приватним виконавцем було неправомірно накладено арешт та оголошено в розшук транспортні засоби в кількості 57 одиниць, оскільки 14 транспортних засобів перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України", один з автомобілів повністю втратив споживчі властивості та підлягає списанню, 8 транспортних засобів, включених до переліку, були зняті з обліку боржника для реалізації із зазначенням дати зняття з обліку, 4 транспортні засоби були продані боржником, але нові власники автомобілів не здійснили їх реєстрацію, при цьому деякі автомобілі було помилково внесено приватним виконавцем до переліку транспортних засобів, на які накладено арешт, двічі, а деякі - тричі. За доводами боржника, фактична сукупна вартість транспортних засобів, на які накладено арешт та оголошених в розшук приватним виконавцем значно перевищує суму стягнення за наказом суду від 23.07.2020, що суперечить статтям 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження", а також порушує право власності боржника та інших власників арештованих та оголошених в розшук транспортних засобів. Як зазначає боржник, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для накладення арешту на транспортні засоби, які з 2018 року перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України", відтак приватним виконавцем порушено вимоги статті 51 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, на думку боржника, арешт та оголошення в розшук транспортних засобів, які не є власністю боржника, може призвести до порушення його прав та законних інтересів у випадку якщо вказані особи пред`являть позови до боржника щодо порушення права власності на належні їм транспортні засоби.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, справу № 910/1525/20 передано судді Нечаю О.В. для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 справу № 910/1525/20 було прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В. для розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС", поновлено боржнику строк для подання скарги, розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни щодо примусового виконання наказу суду від 23.07.2020 у справі № 910/1525/20 призначено на 16.10.2020.

15.10.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від приватного виконавця надійшли пояснення щодо скарги ТОВ "ТРАНС-РЕСУРС", в яких приватний виконавець зазначає, що боржник всупереч п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" не подав виконавцю декларацію про доходи та майно, як і не звертався до виконавця із заявами, в яких пропонував би види майна чи предмети, які необхідно реалізувати, заборгованість за виконавчим документом не погашено, грошові кошти на рахунках боржника відсутні, у зв`язку з чим виконавцем 27.07.2020 було направлено електронний запит до МВС України № 83879239 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на який виконавцю було повідомлено про те, що за боржником зареєстровано 57 транспортних засобів, на які і було накладено арешт, після чого виконавцем було виявлено технічну помилку щодо дублювання (повторення) транспортних засобів у наданому МВС України переліку транспортних засобів, яка постановою виконавця від 13.10.2020 була усунута шляхом виключення транспортних засобів, що дублюються. Щодо доводів боржника про те, що більшість транспортних засобів, на які виконавцем було накладено арешт, йому не належать, а належать іншим особам, виконавець зазначає, що права боржника у даному випадку не порушуються та відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" із вимогами щодо зняття арешту з таких транспортних засобів мають звертатись їх власники. Щодо арешту транспортних засобів, які перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України" виконавець зазначає, що в силу положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" відсутність згоди заставодержателя на звернення стягнення на майно боржника, яке перебуває в заставі, не є підставою для зняття арешту з такого майна. Щодо автомобіля Фіат, реєстраційним номер НОМЕР_1 , який, на думку боржника, втратив свої споживчі властивості, виконавець зазначає, що оцінка вказаного автомобіля не проводилась, а відтак відсутні підстави вважати, що він не може бути реалізований в рахунок погашення боргу. Щодо 8 транспортних засобів, які містять позначку "зняття з обліку для реалізації", а також 4 транспортних засобів, які зареєстровані за боржником, проте, як зазначає боржник, нові власники транспортних засобів не вчинили дії щодо їх реєстрації виконавець зазначає, що відповідно до законодавства України право власності на транспортний засіб виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі автомобіля за договором купівлі-продажу, відтак накладення арешту на вказані транспортні засоби та оголошення їх в розшук є правомірним.

Судове засідання, призначене на 16.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/1525/20 призначено на 11.11.2020.

11.11.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від боржника надійшли заперечення на пояснення приватного виконавця, в яких боржник повторно наголошує, що у зв`язку із накладення арешту на транспортні засоби, які не належать боржнику, можуть бути порушені його права та законні інтереси, а також повторно вказує на неправомірність накладення арешту на транспортні засоби, які перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України".

Стягувач своїм правом на подання пояснення щодо скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" не скористався.

У судове засідання 11.11.2020 з`явилась приватний виконавець - Ахметова Л.Е., представники стягувача та боржника не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засіданні 11.11.2020 приватний виконавець - Ахметова Л.Е. оголосила заперечення проти скарги боржника, просила суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши у судовому засіданні 11.11.2020 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни, заслухавши пояснення приватного виконавця та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62667753 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/1525/20.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 було надіслано виконавцем на адресу боржника, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією фіскального чеку від 28.07.2020, яка була отримана боржником 06.08.2020, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ "Укрпошта" за пошуковим ідентифікатором поштового відправлення № 0312717884959.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Боржником не надано суду доказів на підтвердження виконання передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку щодо надання виконавцю декларації про доходи та майно боржника, а також інформації про відкриті рахунки у банках чи інших фінансових установах, майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ліпісвіцька проти України" зазначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" засвідчує, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З урахуванням викладеного, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/1525/20, яке набрало законної сили з 08.07.2020, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У поданій до суду скарзі боржник зазначає, що в ході примусового виконання рішення суду в цій справі з рахунку боржника в АТ "Державний ощадний банк України" було списано 30 000,00 грн, тобто вказане судове рішення боржником повністю не виконане.

За доводами приватного виконавця, які не спростовані боржником у встановленому процесуальним законом порядку, заборгованість за виконавчим документом залишається непогашеною, залишок боргу, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, складає 252 176,44 грн та на рахунках боржника відсутні грошові кошти, необхідні для погашення вказаної заборгованості.

Частинами 1, 5, 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

З наданих суду матеріалів виконавчого провадження ВП № 62667753 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у цій справі не вбачається, що боржник звертався до приватного виконавця із заявами, клопотаннями, в яких пропонував виконавцю види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 62667753, відповідно до якої накладено арешт на транспортні засоби, які належать боржнику в кількості 57 одиниць, у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, у розмірі 291 371,55 грн.

Відповідно до частин 2, 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

30.07.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника ВП № 62667753, якою оголошено в розшук вказані вище транспортні засоби.

Боржник вважає, що вказані постанови приватного виконавця є неправомірними та такими, що винесені всупереч положенням Закону України "Про виконавче провадження".

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору застави транспортних засобів № 256 від 15.02.2018, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 135 (далі - Договір застави), 14 транспортних засобів (згідно з Додатком № 1 до Договору застави) було передано в заставу АТ "Державний ощадний банк України" і вказані транспортні засоби перебувають під забороною відчуження.

Згідно з частинами 1, 3 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, приватний виконавець звернувся до АТ "Державний ощадний банк України" із запитом № 617 від 14.09.2020 щодо повідомлення про надання (чи ненадання) згоди на звернення стягнення на заставлене майно - транспортні засоби, які перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України" на підставі Договору застави.

Листом № 100.19-07/63791/2020 від 23.09.2020 АТ "Державний ощадний банк України", у відповідь на запит приватного виконавця, повідомив, що банк, як заставодержатель, не надає згоду на звернення стягнення на заставлене за Договором застави майно.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що приватним виконавцем дотримано визначену ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" процедуру щодо звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, та отримано відмову заставодержателя щодо звернення стягнення на транспортні засоби, що перебувають у заставі АТ "Державний ощадний банк України".

Підстави для зняття арешту з майна боржника передбачені статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, відсутність згоди заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно боржника не є підставою для зняття арешту з такого майна, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Доказів вчинення приватним виконавцем будь-яких виконавчих дій щодо заставленого майна матеріали справи не містять, що повністю узгоджується з приписами статей 51, 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням.

Боржником не надано суду доказів на підтвердження проведення ним оцінки автомобіля Фіат, реєстраційним номер НОМЕР_1 , отже посилання боржника на те, що вказаний транспортний засіб втратив свої споживчі властивості не може свідчити про неможливість його реалізації в рахунок погашення боргу, а відтак і не може бути підставою для зняття арешту з вказаного автомобіля.

Стосовно доводів боржника про те, що деякі автомобілі було помилково внесено приватним виконавцем до переліку транспортних засобів, на які накладено арешт, двічі, а деякі - тричі суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України від 30 січня 2018 № 64/261/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2018 за № 140/31592, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" забезпечує передачу від АСВП до ЄДР запитів про зареєстровані за боржником транспортні засоби, сформованих державними, приватними виконавцями. Головний сервісний центр МВС (далі - ГСЦ МВС) забезпечує передачу відповідей на запити про зареєстровані за боржником транспортні засоби від ЄДР до АСВП. Постанова про арешт майна боржника, винесена під час примусового виконання рішення, надсилається до ЄДР в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП.

З матеріалів справи вбачається, що виконавцем 27.07.2020 було сформовано електронний запит до МВС України № 83879239 щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, у відповідь на який виконавцю було повідомлено про те, що за боржником зареєстровано 57 транспортних засобів.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях приватного виконавця порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанов щодо накладення арешту на транспортні засоби у кількості 57 одиниць та оголошення вказаних транспортних засобів, що належать боржнику, в розшук.

Суд вважає, що в будь-якому разі дублювання (повторення) в постановах державного виконавця транспортних засобів не може свідчити про порушення прав та законних інтересів боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним виконавцем було повторно направлено до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві запит № 622 від 16.09.2020 щодо надання інформації про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві № 31/26-291 від 30.09.2020, станом на 30.09.2020, за боржником зареєстровані транспортні засоби, згідно з Додатком до вказаного листа, де в графі 3 зазначено інформацію про власника відповідного транспортного засобу.

Суд встановив, що у зв`язку з уточненням виконавцем інформації про належні боржнику транспортні засоби, приватним виконавцем 13.10.2020 було винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі ВП № 62667753, якою було виключено з переліку транспортних засобів, на які накладено арешт, транспортні засоби, що дублюються (повторюються).

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Суд вважає безпідставними посилання боржника як на підставу для зняття арешту з транспортних засобів, які за його додовами належать іншим особам, оскільки вказані особи в будь-якому разі не позбавлені права в порядку ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" звернутися до суду з відповідними вимогами про зняття арешту з транспортних засобів, на які виконавцем було накладено арешт.

Боржником не доведено в установленому законом порядку, що накладення арешту на транспортні засоби, які йому не належать, може призвести до порушення його прав та законних інтересів.

Доводи боржника стосовно того, що фактична сукупна вартість транспортних засобів, на які накладено арешт та оголошених в розшук приватним виконавцем, значно перевищує суму стягнення за наказом суду від 23.07.2020, що суперечить статтям 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження", суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як встановлено судом, приватним виконавцем було накладено арешт у межах суми звернення стягнення, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, у розмірі 291 371,55 грн, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що боржником не доведено наявності правових підстав для визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про арешт майна боржника від 27.07.2020 та про розшук майна боржника від 30.07.2020 у виконавчому провадженні ВП № 62667753.

Вимога боржника щодо зобов`язання приватного виконавця вчинити виконавчі дії щодо зняття арешту та припинення розшуку транспортних засобів в кількості 57 одиниць, перелік яких наведений у постановах про арешт майна боржника від 27.07.2020 та про розшук майна боржника від 30.07.2020 ВП № 62667753, а також виключити записи про арешт вказаних транспортних засобів в кількості 57 одиниць з Державного реєстру обтяжень рухомого майна носить похідний характер від вимог щодо визнання незаконними та скасування постанов приватного виконавця про арешт майна боржника від 27.07.2020 та про розшук майна боржника від 30.07.2020 у виконавчому провадженні ВП №62667753, наявність правових підстав для задоволення якої судом не встановлено.

Підсумовуючи викладене, суд не вбачає в діях приватного виконавця порушення положень Закону України "Про виконавче провадження" при вчиненні виконавчих дій щодо примусового виконання судового рішення у цій справі та порушення прав боржника у виконавчому провадженні.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено правомірність дій приватного виконавця при здійсненні ним виконавчих дій з примусового виконання судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на дії та рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни у справі № 910/1525/20 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2020

Суддя О.В. Нечай