Ухвала від 17.11.2020 по справі 911/3288/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/3288/20

Суддя Сокуренко Л.В., розглянувши заяву Приватного підприємства Сполі-Буд Компані

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківмаз

Без виклику учасників судового процесу;

ВСТАНОВИВ:

13.11.2020 до канцелярії суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Сполі-Буд Компані до Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківмаз про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 12/02/2020-СБК у сумі 22 216 929,03 грн.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовна заява Приватного підприємства Сполі-Буд Компані була передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківмаз у відповідності до переліку, наведеного у заяві, в межах ціни позову 22 216 929,03 грн., з метою забезпечення можливості виконання рішення суду щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Білоцерківмаз на користь Приватного підприємства Сполі-Буд Компані заборгованості по оплаті поставленого товару на загальну суму 22 216 929,303 грн.

Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що остання підлягає поверненню заявнику на підставі ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд виходив з наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 139 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову. Зокрема, частиною 1 вказаної статті унормовано, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити : 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення ; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною третьою статті 141 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Таким чином, застосування зустрічного забезпечення та визначення його конкретного розміру є прерогативою суду, який повинен, з урахуванням обставин справи, оцінити ймовірність завдання збитків відповідачу та третім особам.

У той же час законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати спосіб зустрічного забезпечення.

Як вже зазначено вище, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Таке положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Отже, на заявника покладено обов`язок надати пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Проте, Приватним підприємством Сполі-Буд Компані , всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не наведено.

Крім того, суд вважає, що твердження Приватного підприємства Сполі-Буд Компані про те, що застосування обраного ним заходу забезпечення позову, а саме арешту нерухомого та рухомого майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю Білоцерківмаз , не може завдати збитків чи негативних наслідків відповідачу є необґрунтованим та передчасним.

Таким чином, за наведених вище обставин та з метою уникнення можливих потенційних збитків та інших ризиків, у зв`язку з накладенням арешту на нерухоме та рухоме майно, про яке зазначено вище, вимога п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, стосовно надання пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, є у даному випадку обов`язковою.

Одночасно, з урахуванням відсутності наведеної Приватним підприємством Сполі-Буд Компані пропозицій щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову, наведене вказує на порушення Приватним підприємством Сполі-Буд Компані вищенаведених вимог чинного законодавства України.

Крім цього, суд вказує на таке.

Господарський процесуальний кодекс України у частині 5 статті 139 встановлює, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Зокрема, відповідно до положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 051,00 грн.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (відповідно до частини 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").

Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

З додатку 9 до Інструкції вбачається, що одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Пунктом 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Як роз`яснено Вищим господарським судом України у п.п. 2.20 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами, згідно з вимогами Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 2.21 вказаної Постанови визначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

На підтвердження належного виконання заявником вимог щодо здійснення ним оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, останнім долучено до матеріалів заяви платіжне доручення № 77 від 10.11.2020 на суму 1 051,00 грн. При дослідженні зазначеного платіжного доручення, судом встановлено, що останнє містить наступне призначення платежу: *;101;41091471; Судовий збір, за позовом ПП СПОЛІ-БУД КОМПАНІ , Господарський суд Київської області.

Оскільки, Приватним підприємством Сполі-Буд Компані в платіжному дорученні № 77 від 10.11.2020 в призначенні платежу зазначеного Судовий збір, за позовом… , тому зазначені грошові кошти фактично сплачено не за подання заяви про забезпечення позову, а безпосередньо за позовну заяву.

При цьому, судом враховано наявність у додатках до позовної заяви платіжного доручення № 76 від 10.11.2020 на суму 333 253,95 грн., в якому призначення платежу таке саме, як і платіжному дорученні № 77 від 10.11.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, господарським судом встановлено, що Приватним підприємством Сполі-Буд Компан і до заяви про забезпечення позову не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, виходячи з того, що заява Приватного підприємства Сполі-Буд Компані подана без додержання вимог п. 6 ч. 1 та ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо її повернення заявнику.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.

Таким чином, керуючись приписами ст.ст.139, 140 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути Приватному підприємству Сполі-Буд Компані заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Л.В. Сокуренко