Рішення

від 03.11.2020 по справі 916/1129/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1129/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» (вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-15 Дунайводбуд» (вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ізмаїльської міської ради Одеської області (пр. Суворова, будинок 62, місто Ізмаїл, 68600)

про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Горбенко М.С.;

від відповідача : Клименко О.В.;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліаб» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-15 Дунайводбуд» , в якій просить суд:

1. зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном позивачу шляхом зняття з воріт загального користування засобу механічного блокування відкриття воріт;

2. заборонити відповідачу на майбутнє вчиняти будь-які заходи, направлені на створення перешкод позивачу у користуванні 1/17 частини продбази, що знаходиться по вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська обл.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив вчинення відповідачем перешкод у користуванні позивачем належної йому на праві власності 1/17 частини промбази за адресою: вул. Болградське шосе, буд. 14, м. Ізмаїл, Одеська обл., шляхом встановлення замку на воротах загального користування.

30.06.2020 відповідачем у судовому засіданні було подано клопотання про призначення у цій справі будівельно-технічної експертизи (а.с.71-72, т.1), разом з цим вказане клопотання було відкликане 14.07.2020.

Також, 30.06.2020 у судовому засіданні представником відповідача було подано суду відзив на позов (а.с.73-85, т.1), згідно з яким відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що: подані позивачем акти про вчинення перешкод користування власністю та перешкод в здійсненні підприємницької діяльності були складені 17.10.2019 та 05.11.2019, а позов поданий до суду 22.04.2020, а отже не підтверджують обставини наявності триваючого порушення прав позивача; зміст поданих позивачем актів навпаки свідчить про наявність у нього доступу до приміщень, а самі акти не є належними та допустимими доказами у розумінні ГПК України; відповідач заперечує щодо складеного на замовлення позивача висновку експерта, наголошуючи, що висновок є неповним та нечітким.

07.07.2020 від позивача до суду за вх. № 17656/20 надійшла відповідь на відзив (а.с.91-94, т.1), в якій позивач наполягає на тому, що поданий ним разом з позовом висновок експерта однозначно свідчить про те, що з огляду на фактичну забудову та конфігурацію території промбази, а також розташування належних позивачеві будівель і споруд, єдиним існуючим та технічно можливим шляхом проїзду автотранспортних засобів з боку вулиці Болградське шосе по території промбази до належних позивачу будівель і споруд є розташовані в лінії огорожі ворота №2, а інші ворота загального користування були забудовані капітальною будівлею ще до виникнення доступу позивача до них. Як пояснив позивач, з огляду на те, що він не мав доступу до воріт, які забудовані капітальною будівлею, ТОВ Ліаб досить тривалий час користувалось загальними воротами, до моменту вчинення перешкод відповідачем, при цьому, оскільки позивач та відповідач є співвласниками промбази, позначені на технічній документації ворота також належать до їх спільної власності.

14.07.2020 від відповідача до канцелярії суду за вх. № 18458/20 надійшли письмові заперечення (а.с.95-98, т.1), в яких відповідач, зокрема, наголошує на наявності інших можливих під`їздів до власності позивача, що проходять із доріг загального користування, оминаючи території та споруди інших співвласників промбази, а для облаштування проїзду на території ТОВ Ліаб достатньо демонтувати лише одну плиту забору, що перегороджує дорогу, яка проходить крізь неї та виходить на іншу дорогу загального користування. Також відповідач наголосив, що ворота, як відповідна споруда, повинні бути відображені на плані-схемі та входити до обсягу об`єктів, на які переходить право власності із наступною державною реєстрацією у формі власності або співвласності, натомість позивач таким правом не володіє.

18.09.2020 від позивача до суду за вх. № 24722/20 надійшли письмові пояснення (а.с.190-196, т.1), в яких позивач заперечив щодо поданого відповідачем висновку земельно-технічної експертизи, зазначивши, що цей висновок розглядає можливість побудови іншого в`їзду на територію промбази, разом з цим не вирішує питання, яке є спірним та має бути розглянуто судом в межах цієї справи, а саме щодо усунення перешкод позивачу в праві користування належного йому майна шляхом надання можливості використовувати існуючий загальний в`їзд на територію промбази.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Враховуючи усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 12.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання у справі було призначено на "11" червня 2019 о 14год. 00хв.

11.06.2020 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на "30" червня 2020 о 09год.45хв. 30.06.2020 судом було протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання на "14" липня 2020 о 15год. 00хв. 14.07.2020 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на "24" липня 2020 о 09год. 00хв.

Ухвалою суду від 24.07.2020 судом було залучено Ізмаїльську міську раду до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім цього, 24.07.2020 судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на « 04» вересня 2020 о 14год.30хв. 04.09.2020року судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на 25 вересня 2020 о 14год.00хв.

25.09.2020 судом було протокольно ухвалено закрити підготовче провадження у цій справі та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 09 жовтня 2020 о 15год.00хв. 09.10.2020 судом було протокольно оголошено ухвалу про перерву у судовому засіданні до 03 листопада 2020 о 12год.00хв.

У судовому засіданні 03.11.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

Згідно з договором купівлі-продажу частини продбази від 09.12.2011 №6312 (а.с.20-22, т.1), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона-15 Дунайводбуд (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліаб (покупець), позивач придбав у власність 1/17 частину промбази, що знаходиться в м. Ізмаїлі, Одеської області, по Болградскому шосе, буд. 14, яка розташована на земельній ділянці площею 47899 кв.м. В п.1.4. договору зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована частина придбаної позивачем у власність промбази, не є власністю продавця, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Відповідно до наявних у справі витягу про державну реєстрацію прав від 14.03.2012 №33471725 (а.с.25, т.1) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2018 (а.с.26-27, т.1), 1/17 частина промбази, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 на праві спільної часткової приватної власності належить позивачу.

Згідно з договором купівлі-продажу частини промбази від 27.04.2011 №1995 (а.с.77-78, т.1), укладеного між Відкритим акціонерним товариством Пересувна механізована колона-15 Дунайводбуд (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПМК-15 Дунайводбуд (покупець), відповідач придбав у власність 53/170 частини промбази, що знаходиться в м. Ізмаїлі, Одеської області, по Болградскому шосе, буд. 14, яка розташована на земельній ділянці площею 47899 кв.м. В п.1.4. договору зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована частина придбаної відповідачем у власність промбази, не є власністю продавця, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно №213687595, сформованої станом на 24.06.2020 (а.с.64-67, т.1), співвласниками промбази, розташованої за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю Ліаб (код ЄДРПОУ 33218542) з часткою 1/17;

- компанія Грейт Стар 2015 ЛП (не є резидентом України, зареєстрована у Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії ) з часткою 107/170;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «ПМК-15 Дунайводбуд» (код ЄДРПОУ 37596326) з часткою 53/170.

При цьому згідно з вказаною інформаційною довідкою в описі об`єкта (промбази) складовою цього об`єкту не вказано ворота. Відсутні ворота в описі об`єкту і в технічному паспорті промбази, замовленому позивачем (а.с. 23-24, т. 1).

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач наполягає на тому, що відповідачем вчиняються перешкоди позивачу у користуванні належної йому на праві спільної часткової власності частини вищевказаної промбази, а саме встановлено замок на ворота загального користування та здійснюється блокування можливості під`їзду транспортних засобів позивача та його ділових партнерів до виробничих приміщень ТОВ Ліаб .

На підтвердження обставини вчинення відповідачем перешкод у користуванні належного позивачу майна, останнім надано суду:

- акт щодо перешкод користування власністю та перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, складений 17.10.2019 в Одеській області, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 в присутності директора ТОВ Ліаб ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Мухортова І.Г. (а.с.29, т.1), в якому зазначено, що ТОВ «ПМК-15 Дунайводбуд» чинить перешкоди для ТОВ Ліаб щодо користування власністю - виробничими приміщеннями, розташованими за адресою реєстрації ТОВ Ліаб , та перешкоди в здійсненні підприємницької діяльності шляхом закриття на замок воріт загального користування. Як зазначено в акті, в результаті цих дій відповідача позивач та його працівники позбавлені фізичної можливості потрапити до своїх робочих місць, крім цього, дії відповідача перешкоджають транспортним засобам позивача та його діловим партнерам потрапити на виробничу територію ТОВ Ліаб ;

- акт щодо перешкод користування власністю та перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, складений 05.11.2019 в Одеській області, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 в присутності директора ТОВ Ліаб ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця Овчинікова Б.В. (а.с.30, т.1), який за змістом є аналогічним з вищевказаним актом від 17.10.2019, крім цього в акті зазначено, що 05 листопада 2019 транспорт ФОП Овчинікова Б.В. прибув до виробничих приміщень ТОВ Ліаб за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 з метою отримання вантажу, оплаченого позивачу раніше, водночас, з огляду на те, що ворота загального користування були закриті на замок відповідачем, позивач не мав можливості відвантажити товар, що має наслідком понесення збитків позивачем;

- акт щодо перешкод користування власністю та перешкод у здійсненні підприємницької діяльності, складений 21.04.2020 в Одеській області, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14 в присутності директора ТОВ Ліаб ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця Овчинікова Б.В. (а.с.69, т.1), який за змістом є аналогічним з вищевказаним актом від 05.11.2019.

Суд відзначає, що в поданих позивачем актах від 17.10.2019 та 05.11.2019 міститься посилання на матеріали фотофіксації, водночас, цих додатків до актів позивачем до матеріалів справи не долучено.

03.03.2020 за зверненням позивача судовим експертом Цурканом Володимиром Іллічом було складено висновок експерта №07/09-2019 (а.с.8-14, т.1) за результатами експертного будівельно-технічного, земельно-технічного дослідження, на вирішення якого було поставлено наступне питання: чи є технічна можливість для ТОВ Ліаб іншого, ніж наявний фактично проїзд та прохід через в`їзні ворота загального користування, шляху для безперешкодного проходу та проїзду автотранспортних засобів, у тому числі вантажних, з вулиці Болградське шосе до належних йому виробничих будівель (приміщень) з метою їх належного обслуговування та експлуатації, по території промбази за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, Болградське шосе, 14, в межах якої вони розташовані ?

Як вбачається зі змісту висновку експерта, здійснивши обстеження території промбази за вищевказаною адресою експерт зробив наступний висновок на поставлене йому питання: з огляду на фактичну забудову та конфігурацію території промбази по вул. Болградське шосе, 14, м. Ізмаїл, Одеська область, а також розташування належних ТОВ Ліаб будівель і споруд можливо зробити висновок, що єдиним існуючим та технічно можливим шляхом проїзду автотранспортних засобів, у тому числі вантажних, з боку вулиці Болградське шосе по території вказаної промбази до належних ТОВ Ліаб будівель і споруд на час дослідження є розташовані в лінії огорожі ворота №2 - графічно зображено на малюнках 1 та 2.

Відповідач, в свою чергу, під час розгляду справи у судових засіданнях заперечив обставину встановлення ним на воротах замку та здійснення позивачу перешкод у доступі до належного йому майна. Разом з цим відповідач також наголошував на тому, що позивач має можливість доступу до своїх приміщень не тільки через спірні ворота, а і через інший в`їзд з території, який, за поясненнями відповідача, було закрито самим же позивачем. На підтвердження цих доводів відповідача, останнім було долучено до матеріалів справи фотоматеріали (а.с.80-85, т.1).

06.08.2020 на запит адвоката відповідача судовим експертом Скибінською Тетяною Михайлівною було складено висновок земельно-технічної експертизи №053/2020 для подання до суду у цій справі (а.с.122-157; 160-180, т.1), на вирішення якої було поставлено наступне питання: чи існує технічна можливість облаштувати інший проїзд для транспортних засобів, в тому числі вантажних, до будівель, що входять до складу 1/17 частини промбази, розташованої по вул. Болградське шосе, 14, в м. Ізмаїлі, яка належить ТОВ Ліаб , ніж той, що зазначений у висновку експерта від 03.03.2020 №07/09-2019, виготовленого судовим експертом Цуркан В.І. ? Якщо існує, то вказати, чи необхідно для його облаштування проводити будь-які будівельні роботи (демонтаж огорожі, тощо) ?

За результатами проведеного дослідження експерт зробив висновок, що існує технічна можливість організувати інший проїзд для транспортних засобів, в тому числі вантажних, до будівель, які входять до складу 1/17 частини промбази, розташованої по вул. Болградське шосе, 14 в м. Ізмаїлі, яка належить ТОВ Ліаб , ніж той, що зазначений у висновку експерта від 03.03.2020 №07/09-2019, виготовленого судовим експертом Цуркан В.І., через земельну ділянку, в`їзд на яку здійснюється з боку провулку, після виконання наступних робіт:

- розчистка ґрунтової дороги на земельній ділянці, в`їзд на яку здійснюється з боку провулку, від будівельного сміття та гілок;

- демонтаж за допомогою спецтехніки (автокрану і т.п.) однієї залізобетонної плити, яка встановлена в пази на металевих стовпах;

- влаштування дорожнього покриття біля залізничної колії та всередині неї для можливості проїзду через неї транспортних засобів, в тому числі вантажних, відповідно до діючих в будівництві норм та правил, а саме ДБН В.2.3-4:2015 Автомобільні дороги Частина І - Проектування; Частина ІІ - Будівництво, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.09.2015 №234.

Крім цього, у вищевказаному висновку експерт зазначив, що будь-які документи, які підтверджують право власності, право користування або право оренди на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, що входять до складу 1/17 частини по вул. Болградське шосе, 14 в м. Ізмаїлі та які належить ТОВ Ліаб , а також на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі, що входять до 53/170 частин, які належать ТОВ ПМК-15 Дунайводбуд , експерту надані не були та зі слів замовника вони відсутні.

Між цим суд відзначає, що в матеріалах справи також відсутні докази наявності у сторін речових прав на земельну ділянку, на якій розташована промбаза, при цьому обставину відсутності зареєстрованого речового права на земельну за позивачем чи відповідачем визнали обидві сторони під час розгляду справи у судових засіданнях. Залучена до участі у цій справі третя особа - Ізмаїльська міська рада Одеської області у судові засідання під час розгляду справи жодного разу не з`явилась, пояснень щодо спірних у цій справі правовідносин суду не надала.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Позивач, як співвласник промбази, розташованої за адресою: Болградське шосе, 14, м. Ізмаїл, Одеська область, звернувся до господарського суду з позовом до іншого співвласника цієї промбази - відповідача з вимогою про усунення перешкод позивачу у користуванні належним йому майном шляхом зняття з воріт загального користування засобу механічного блокування відкриття воріт та заборонити відповідачу на майбутнє вчиняти будь-які заходи, направлені на створення перешкод позивачу у користуванні належної йому частини промбази.

Так, одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення відповідачем перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника). Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.10.2020 у справі №910/13356/17.

Між цим, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном позивач, зокрема, має довести суду фактичні обставини, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Тобто, для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні власником належного йому майна необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей, оскільки право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Як було встановлено судом, на підтвердження здійснення відповідачем перешкод у користуванні належного позивачу майна, останнім надано суду акти (а.с.29-30, 69, т.1), в яких зафіксовано обставину закриття відповідачем воріт загального користування на замок, що призводить до неможливості для позивача здійснювати підприємницьку діяльність та мати безперешкодний доступ до виробничої території ТОВ Ліаб .

Разом з цим, з наданих позивачем односторонньо складених актів (за відсутності доказів виклику представника відповідача для складання актів, у присутності директора ТОВ Ліаб та Фізичних осіб-підприємців Овчинікова Б.В. та Черебаренко І.Л.), а також інших поданих позивачем доказів достовірно не можливо встановити, що: 1. ворота перебувають у володінні, користуванні, розпорядженні саме відповідача; 2. механічний засіб блокування воріт встановлений саме відповідачем; 3. саме відповідачем вчиняються дії щодо здійснення перешкод позивачу у користуванні належного йому майна. При цьому відповідачем ці обставини заперечуються, а позивачем не подані навіть фотоматеріали, які зазначені додатком до вказаних актів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Як вже зазначалось судом, позивач звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача заявив вимогу про усунення перешкод позивачу у користуванні належним йому майном шляхом зняття з воріт загального користування засобу механічного блокування відкриття воріт та заборонити відповідачу на майбутнє вчиняти будь-які заходи. Разом з цим, оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту, що має відповідати змісту порушеного права на користування майном, суд вважає, що такий спосіб захисту не є ефективним, оскільки у разі задоволення судом вимог позивача виконання рішення суду фактично зводиться до зняття засобу механічного блокування з воріт та буде мати наслідком надання вільного доступу до території промбази усім особам, а не конкретно позивачеві. При цьому вимога заборонити відповідачу вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена з тих підстав, що судовому захисту підлягає саме порушене право, а не те, порушення якого може виникнути у майбутньому.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у сторін речових прав на земельну ділянку, на якій розташовані належні позивачу та відповідачу об`єкти нерухомості, а отже суд вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту не є ефективним, оскільки право користування чужим майном може бути встановлено у спосіб, визначений главою 32 ЦК України.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліаб» слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, 25.08.2020 відповідачем було подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 28.05.2020 №АБ0002/20/ЮЛ-а, укладений між відповідачем та Адвокатським бюро Клименко О.В. (а.с.100, т.1); договір про надання фінансової допомоги від 28.05.2020, укладений між ТОВ ПМК-15 Дунайводбуд та Приватним акціонерним товариством ПМК-15 ДВБ (а.с.101, т.1), платіжне доручення від 29.05.2020 №234, згідно з яким ПрАТ ПМК-15 ДВБ сплатило на користь Адвокатського бюро Клименко О.В. кошти в розмірі 10000,00 грн за правову допомогу по договору від 28.05.2020 №0002/20/ЮЛ-а (а.с.102, т.1).

Разом з цим, враховуючи, що: відповідачем разом з першою заявою по суті спору (відзивом) не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і очікував понести у зв`язку із розглядом справи; умови договору між відповідачем та адвокатським бюро визначають загальний перелік доручень клієнта без посилання на номер цієї справи або на доручення здійснювати адвокатом представництво інтересів позивача саме у спірних правовідносинах; в матеріалах справи відсутній складений між відповідачем та адвокатським бюро акт виконаних робіт із зазначеннях їх обсягу; в матеріалах справи відсутній детальний опис виконаних адвокатом робіт; а отже суд не вбачає наявності підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, які сплачені за платіжним дорученням від 29.05.2020 №234.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 13 листопада 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля