Рішення

від 04.11.2020 по справі 926/1646/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 листопада 2020 року Справа № 926/1646/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Грін Рей»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арвіона» (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Грін Рей» (відповідач 2)

про визнання договору недійсним

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дроздек А.Я.

Представники:

від позивача - Родіонов О.П.

від відповідача 1 -Зімніцька О.О.

від відповідача 2 - Пустовіт Ю.О

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Грін Рей» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арвіона» , Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Грін Рей» про визнання договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що договір є недійсним, оскільки при його підписанні сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, щодо порядку та строку сплати відповідачем 2 позивачу за договором зобов`язань, визначених п. 2.1. договору. Також у п. 2.5. договору сторони визначили, що істотною умовою договору є графік виконання позивачем зобов`язань відповідача 2 перед відповідачем 1, і такий графік мав бути оформлений додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору, однак не був підписаний сторонами, а без узгодження та підписання додатку № 1 договір є недійсним.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20 липня 2020 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 31 липня 2020 року.

30 липня 2020 року відповідач 2 надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову про визнання договору недійсним, з тих підстав, що оспорюваний договір є неукладеним, оскільки при його підписанні сторони не досягли згоди з усіх істотних умов.

31 липня 2020 року, до початку підготовчого засідання, відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, так як вважає, що відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, а звернення з даним позовом є спробою позивача уникнути виконання господарських зобов`язань.

До відзиву на позовну заяву відповідачем 1 також надано клопотання про письмове опитування у відповідності до ст. 90 ГПК України.

Ухвалою від 31 липня 2020 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 21 вересня 2020 року. Задоволено клопотання відповідача 1, в порядку ст. 90 ГПК України, щодо письмового опитування учасників справи. Задоволено частково клопотання відповідача 1 про огляд доказів, а саме про огляд оригіналу договору про переведення боргу від 12.08.2019 року, в іншій частині клопотання відмовлено. Зобов`язано сторін надати суду для огляду в судовому засідання оригінал договору про переведення боргу від 12.08.2019 року.

13 серпня 2020 року відповідачем 2 подано суду відповідь на відзив та на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2020 року заяву-пояснення, докази відправлення даного листа іншим учасникам справи.

13 серпня 2020 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 31 липня 2020 року подано суду заяву-пояснення та докази відправлення даного листа іншим учасникам справи.

21 вересня 2020 року, до початку підготовчого засідання, відповідач 1 подав суду клопотання про допит в якості свідка директора Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Грін Рей» ОСОБА_1 .

Ухвалою від 21 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про допит свідка. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19 жовтня 2020 року.

19 жовтня 2020 року відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме підтвердження понесених та очікуваних судових витрат відповідачем 1, пов`язаних з розглядом справи.

19 жовтня 2020 року позивачем на виконання вимоги суду подано якісну копію договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року.

В судовому засіданні 19 жовтня 2020 року по справі оголошено перерву до 04 листопада 2020 року.

04 листопада 2020 року відповідачем 1 подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме підтвердження понесених та очікуваних судових витрат відповідачем 1, пов`язаних з розглядом справи.

Одночасно, у судовому засіданні 04 листопада 2020 року, до закінчення судових дебатів, представником відповідача 1 заявлено суду усну заяву про наміри звернутись до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Так, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 28.02.2018 року у справі №926/4227/17 за позовом ТзОВ Арвіона до Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова промислова компанія Грін Рей про стягнення 417243,60 грн позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова промислова компанія Грін Рей на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арвіона - 383126,36 грн основного боргу та 5746,90 грн судового збору. У частині стягнення 27976,24 грн збитків, заподіяних інфляцією та 6141,00 грн 3% річних провадження у справі закрито.

На виконання названого рішення господарським судом Чернівецької області видано наказ, на підставі якого Новоселицьким районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецької області відкрито виконавче провадження щодо стягнення даних коштів.

Із наданих відповідачем 1 банківських виписок АТ Кредобанк суд встановив, що за час виконавчого провадження відповідач 2 сплатив позивачу 16.11.2018 року - 5000,00 грн, 03.01.2019 року - 10000,00 грн, 23.01.2019 року - 5000,00 грн. Залишився несплаченим борг в сумі 363126,36 грн.

Жоден з учасників справи цих обставин не заперечив і не спростував.

Як встановлено судом, саме на цю суму заборгованості 12 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арвіона» як «кредитор» (далі відповідач 1), Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК «Грін Рей» як «первісний боржник» (далі відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Грін Рей» як «новий боржник» (далі позивач) укладено договір про переведення боргу (далі договір).

У відповідності до умов договору та за згодою кредитора первісний боржник передає новому боржнику всі свої боргові зобов`язання за основним договором, за яким первісний боржник є покупцем, а кредитор є постачальником. Переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов основного договору, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов`язані із заміною первісного боржника новим боржником (п. 1.1. договору).

На дату укладення цього договору розмір основного боргу за основним договором становить 363126,36 грн. Загальний розмір заборгованості первісного боржника за основним договором 363126,36 грн, в тому числі ПДВ 60521,06 грн (п. 1.2. договору).

Боргові зобов`язання первісного боржника передаються новому боржнику в повному обсязі та, зокрема, але не виключно, включають: зобов`язання повернути заборгованість за основним договором в сумі договором 363126,36 грн, в тому числі ПДВ 60 521,06 грн. Вказана заборгованість підтверджена актом звірки взаєморозрахунків на дату укладення цього договору (п. 1.3. договору).

Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідну заміну первісного боржника новим боржником в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 1.4. договору).

Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та банком (п. 1.5. договору).

Зобов`язання, що передаються за цим договором, оцінюються сторонами в 363126,36 грн (п. 2.1. договору).

Порядок та строки сплати первісним боржником новому боржнику зобов`язань в сумі, визначеній в п. 2.1. даного договору, узгоджується сторонами додатково (п. 2.2. договору).

Зобов`язання, що передаються за цим договором, переходять від первісного боржника до нового боржника з дати набуття чинності цим договором (п. 2.4 договору).

Новий боржник зобов`язується виконати обов`язки первісного боржника перед кредитором згідно графіку в додатку № 1, що є невід`ємною частиною даного договору (пункт 2.5. договору).

По всіх питаннях, не врегульованих цим договором, сторони керуються відповідними нормами матеріального права України. Усі спори, розбіжності або вимоги, які пов`язані з договором або стосуються його виконання, порушення, припинення дії або недійсності, сторони намагатимуться вирішити шляхом переговорів. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в України законодавства (пункт 3.1. договору).

У разі, якщо з будь-яких причин будь-яке з положень цього договору стане недійсним, недіючим, незаконним, це не тягне за собою визнання недійсності будь-якого або всіх інших положень цього договору. У таких випадках сторони зобов`язуються негайно замінити такі положення іншими положеннями, які будуть законними та зможуть бути виконаними і як найбільше відповідатимуть цілі та змісту того положення (положень), яке (які) були визнано недійсним, недіючим, незаконним (п. 3.2. договору).

Сторони цим встановили, що всі заголовки у цьому договорі наведені лише для зручності та не впливають на тлумачення будь-якого положення цього договору (п. 3.3. договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення відбитками печаток сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 3.4. договору).

Усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також а застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (п. 3.6 договору).

Цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

Також сторонами, укладено графік погашення заборгованості до договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року.

Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року, а також досліджених в судовому засіданні оригіналах договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року вбачається, що даний договір підписано усіма його сторонами та скріплено печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що після укладення договору про переведення боргу від 12 серпня 2020 року позивач 11.11.2019 року сплатив відповідачу 1 в добровільному порядку заборгованість в розмірі 10000,00 гривень, що підтверджується випискою по особовим рахункам AT Кредобанк від 27.02.2020 року.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2020 року у справі №926/4227/17 замінено боржника у виконавчому провадженні №56275782 з первісного боржника - відповідача-2 на позивача.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 року ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2020 року у справі №926/4227/17 залишено без змін.

На виконання вказаних рішень суду державним виконавцем винесено 27.05.2020 року ряд постанов: постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного провадження; про заміну (доповнення) реєстраційних даних; про арешт коштів боржника (позивача).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Стаття 180 Господарського кодексу України регламентує істотні умови договору.

Частинами 1, 2 названої статті Господарського кодексу України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що за договором про переведення боргу від 12.08.2019 року позивач прийняв на себе зобов`язання відповідача 2. Умовами даного договору сторони погодили предмет, ціну, порядок виконання договору, строк дії договору та інші умови. Отже, даний договір містить усі істотні умови, визначені частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України. Даний договір підписаний та скріплений печатками юридичних осіб. Тому немає правових підстав стверджувати, що цей договір є недійсним або неукладеним.

При цьому, відсутність графіку виконання зобов`язань в укладеному між сторонами графіку погашення заборгованості до договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року не свідчить про недійсність або неукладеність договору про переведення боргу від 12.08.2019 року, оскільки має місце виконання судового рішення, а відтак наявність графіку є необов`язковою.

Крім того, сплативши 11.11.2019 року, а саме після укладення договору про переведення боргу від 12.08.2019 року, заборгованість у сумі 10000,00 грн на виконання умов договору про переведення боргу, позивач підтвердив наявність та дійсність зобов`язань за даним договором перед відповідачем 1.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частитни 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім «Грін Рей» (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, пров. Бесарабський, 12, код 41521597) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арвіона» (58013, м. Чернівці, вул. Комарова, 19/21, кв. 110, код 39115655) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК «Грін Рей» (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Центральна, 93, код 31887196) про визнання недійсним договору про переведення боргу від 12 серпня 2019 року повністю.

У судовому засіданні 04 листопада 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 16 листопада 2020 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок