ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" листопада 2020 р. справа № 300/2454/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не включено в розрахунок середньої заробітної плати для пенсії за період липень - грудень 2017 року заробітної плати, з якої сплачено єдиний соціальний внесок в сумі 43605 грн., за період січень - грудень 2018 року не включено 79445 грн. та за період січень - червень 2019 року - 50410 грн. В загальному за вказаний період з 01.07.2017 року по 30.06.2019 року не включено в розрахунок середньої заробітної плати для пенсії 173505 грн. На думку позивача, не донарахування ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з застосуванням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески) для сукупного доходу (до суми всіх заробітних плат за місяць, які виплачуються на різних підприємствах) порушує законні права та інтереси позивача. Внаслідок чого, просить суд визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачується страхові внески) для сукупного доходу до суми всіх заробітних плат за місяць, які виплачуються на різних підприємствах; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежень щодо максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до кожної окремої заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 починаючи з липня 2017 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області після проведення розрахунку щомісячної суми призначеної позивачу пенсії за віком, виплати нарахований розмір пенсії в повному обсязі починаючи з 26.04.2015 без обмеження максимальним граничним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум та обов`язкових утримань.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с.67-69).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.75-76).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.11.2020 року (а.с.84-95), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що з 01.07.2017 року на підставі поданої заяви від 12.07.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії з донарахуванням страхового стажу та заробітної плати. Після проведеного перерахунку страховий стаж склав 36 років 7 місяців, в тому числі за Списком № 1 - 7 років 8 місяців, який враховано по 30.06.2017. Заробітну плату враховано за період з 01.07.2000 по 30.06.2017 та індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 2,59125. На виконання вимог частини 4 статті 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при проведенні позивачу перерахунку пенсії з 01.07.2017 застосовано показник середньої заробітної плати за 2014 рік (2960,62), тобто який був врахований при призначенні пенсії з 26.04.2015 року. З 01.10.2017 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» позивачу було проведено перерахунок пенсії у зв`язку з осучасненням заробітної плати (3764,40 грн. - середній показник за 2014-2016 роки) та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З 01.03.2019 на виконання положень постанови КМУ від 20.02.2019 № 124, позивачу проведено індексацію пенсії з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалась при перерахунку з 01.10.2017 (93764,40 грн.) збільшеної на 17%, тобто 4404,35 грн. (3764,40 грн.х1,17). З 01.07.2019 на підставі заяви від 12.07.2019 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з донарахуванням страхового стажу та заробітної плати. Після проведеного перерахунку страховий стаж склав 38 років 7 місяців, в тому числі стаж за Списком № 1 - 7 років 8 місяців, який враховано по 30.06.2019. Заробітну плату враховано за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2019 та індивідуальний коефіцієнт заробітку, після уточнення показників середньої заробітної плати за червень 2019 склав 3,03442 (до перерахунку індивідуальний коефіцієнт заробітку складав 2,59125). При проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.07.2019 застосовано показник середньої заробітної плати 4405,35 грн., тобто який був врахований при перерахунку пенсії з 01.03.2019. З 01.09.2019 розмір пенсії позивача складає 6199,41 грн., а саме: 6092,01 грн. - основний розмір пенсії (13364,65 грн. - осучаснений заробіток х 0,45583 - коефіцієнт страхового стажу); 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 10 років). Представник відповідача вказала на те, що показник середньої заробітної плати, як при призначенні пенсії, так і при переведенні перерахунків, застосований з дотриманням норм чинного законодавства. Щодо вимоги позивача про виплату пенсії в повному обсязі без обмеження граничним розміром, представник відповідача зазначив, що така вимога є передчасною, оскільки дане право ще не порушено. Також, відповідач посилається на порушення позивачем шестимісячного строку, встановленого для звернення до суду.
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 09.11.2020 (а.с.98-103), згідно змісту якого ОСОБА_1 не погодився зі змістом відзиву на позовну заяву.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Починаючи з 26.04.2015 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивача взято на облік та призначено йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 26.11.2019 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив надати розрахунок перерахунку його пенсії зробленої у липні поточного року із застосуванням показника середньої зарплати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії (а.с.35).
За наслідками розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, листом від 04.12.2019 за № 030-353, повідомило, що з 01.07.2017 року на підставі поданої заяви від 12.07.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії з донарахуванням страхового стажу та заробітної плати. Після проведеного перерахунку страховий стаж склав 36 років 7 місяців, в тому числі за Списком № 1 - 7 років 8 місяців, який враховано по 30.06.2017. Заробітну плату враховано за період з 01.07.2000 по 30.06.2017 та індивідуальний коефіцієнт заробітку склав 2,59125. На виконання частини 4 статті 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при проведенні позивачу перерахунку пенсії з 01.07.2017 застосовано показник середньої заробітної плати за 2014 рік (2960,62), тобто який був врахований при призначенні пенсії з 26.04.2015 року. З 01.10.2017 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» позивачу було проведено перерахунок пенсії у зв`язку з осучасненням заробітної плати (3764,40 грн. - середній показник за 2014-2016 роки) та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. З 01.03.2019 на виконання постанови КМУ від 20.02.2019 № 124, позивачу проведено індексацію пенсії з урахуванням базової зарплати, яка застосовувалась при перерахунку з 01.10.2017 (93764,40 грн.) збільшеної на 17%, тобто 4404,35 грн. (3764,40 грн.х1,17). З 01.07.2019 на підставі заяви від 12.07.2019 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з донарахуванням страхового стажу та заробітної плати. Після проведеного перерахунку страховий стаж склав 38 років 7 місяців, в тому числі стаж за Списком № 1 - 7 років 8 місяців, який враховано по 30.06.2019. Заробітну плату враховано за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2019 та індивідуальний коефіцієнт заробітку, після уточнення показників середньої заробітної плати за червень 2019 склав 3,03442 (до перерахунку індивідуальний коефіцієнт заробітку складав 2,59125). При проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.07.2019 застосовано показник середньої заробітної плати 4405,35 грн., тобто який був врахований при перерахунку пенсії з 01.03.2019. З 01.09.2019 розмір пенсії позивача складає 6199,41 грн., а саме: 6092,01 грн. - основний розмір пенсії (13364,65 грн. - осучаснений заробіток х 0,45583 - коефіцієнт страхового стажу); 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 10 років). Представник відповідача вказала на те, що показник середньої заробітної плати, як при призначенні пенсії, так і при переведенні перерахунків, застосований з дотриманням норм чинного законодавства (а.с.36-37).
В подальшому, адвокат Шевчук П.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із адвокатським запитом в порядку статтей 20, 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з проханням надати відповіді на питання (а.с.55-56).
Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 08.07.2020 № 0900-0505-8/12032 повідомлено адвоката ОСОБА_2 про те, що з 26.04.2015 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж складає 34 роки 7 місяців, в тому числі за Списком № 1 - 7 років 8 місяців. Для обчислення пенсії враховано заробітну плату з 01.07.2000 по 30.06.2019, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру. Коефіцієнт заробітку становить 3,03442. Розмір пенсії з 01.07.2000 становить 6869,53 грн., в тому числі: 6762,13 грн. - основний розмір пенсії (результат множення коефіцієнта страхового стажу 0,45583 на заробіток 14834,76 грн., отриманий множеннями індивідуального коефіцієнта заробітної плати - 3,03442 на показник середньої заробітної плати по Україні за 2017 рік, помноженого на 1,1 - коефіцієнт індексації з 01.05.2020-4404,35х1,11= 4888,83 грн.); 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж 10 років (10% від мінімального розміру пенсії, встановленого для працюючих осіб - 1074,00 грн.). Пенсія призначена та перерахована відповідно до норм чинного законодавства (а.с.57-58).
Вважаючи, що відповідачем протиправно обчислено розмір пенсії, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законо
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначені в положеннях Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: 1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із цим Законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум; 3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною 3 статті 24 цього Закону.
Згідно положень частини 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Згідно положень пункту 4 статті 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , єдиний внесок нараховується, зокрема на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Виходячи з буквального тлумачення наведених правових норм, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід), що була отримана застрахованою особою та з якої були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески.
Тобто, при обчисленні пенсії враховується кожен вид доходу самостійно. Чинне законодавство не містить посилань на те, що заробітна плата, отримана за основним та додатковим місцем роботи, підлягає складанню для отримання максимальної величини заробітної плати (доходу).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01.07.2015 по 30.06.2019 працював одночасно у ТзОВ «Макрохім» (код ЄДРПОУ 30984718) та у ПАТ «Івано-Франківськшкірсировина» (код ЄДРПОУ 05501988), що підтверджується розрахунками заробітної плати за вказаний період, довідкою за формою ОК-5 від 17.07.2020 (а.с.46-54).
Отже, роботодавцями застосовувалася максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за кожним місцем роботи позивача окремо, тобто єдиний соціальний внесок сплачувався за кожним місцем роботи.
Як встановлено судом, відповідачем під час призначення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосовано обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску сукупного доходу заробітної плати у ТзОВ «Макрохім» та у ПАТ «Івано-Франківськшкірсировина» (а.с.60-65), а не до кожної із заробітних плат окремо, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що УПФУ в Івано-Франківській області порушено право позивача на пенсію в результаті неправильного врахування заробітної плати (доходу) при її обчисленні, оскільки законодавством не встановлено, що сумарний дохід не може перевищувати межу максимальної величини, з якої справляються страхові внески. Натомість, чинні пенсійні норми визначають, що включаються всі види оплат, але кожен в межах максимальної величини, з якої справляються страхові внески.
При цьому, слід зазначити, що право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа - це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення це те, на що особа може розраховувати .
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом і повинне переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинен бути забезпечений справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі ІЦокін проти України , питання, чи було дотримано справедливого балансу між: загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата п. 33 цього рішення).
Крім того Європейська соціальна хартія, (переглянута), 03 травня 1996 року, яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає наступне: Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так і міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи:[...] 23. Кожна особа похилого віку має право па соціальний захист .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що УПФУ в Івано-Франківській області неправомірно обчислено пенсію позивача із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески) для сукупного доходу (до суми всіх заробітних плат за місяць, які виплачуються на різних підприємствах.
Внаслідок чого, обгрунтованими є вимоги позивача у цій частині.
Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області після проведення розрахунку щомісячної суми призначеної позивачу пенсії за віком, виплати нарахований розмір пенсії в повному обсязі починаючи з 26.04.2015 без обмеження максимальним граничним розміром, з урахуванням фактично виплачених сум та обов`язкових утримань, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Суд звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром не зазначено підстав в обґрунтування цієї частини позовних вимог, а також не вказано, в чому саме полягає порушення його прав у цій частині.
Водночас, враховуючи обставини справи, суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром є передчасною вимогою та задоволенню не підлягає, оскільки в межах даного провадження судом не встановлено порушення прав позивача органами пенсійного фонду, зокрема шляхом обмеження розміру пенсії позивача.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд виходить із такого.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2019 по справі № 809/248/18.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів у повному об`мі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений, згідно квитанції за № 0.0.1793315766.1 від 07.08.2020, судовий збір в розмірі 420,40 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (максимальної заробітної плати, з якої сплачується страхові внески) для сукупного доходу до суми всіх заробітних плат за місяць, які виплачуються на різних підприємствах.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмежень щодо максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до кожної окремої заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 , починаючи з липня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Панікар І.В.
Суд | Івано-Франківський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.11.2020 |
Оприлюднено | 17.11.2020 |
Номер документу | 92888839 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Хобор Романа Богданівна
Адміністративне
Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Панікар І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні