Ухвала

від 18.02.2010 по справі 1703

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-1703/2010 р.                 Головуючий у 1 інстанції Гладишенко І.В.

Категорія 51                         доповідач Жданова В.С.

                    Р І Ш Е Н Н Я  

                І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 лютого 2010 р.                             м.Донецьк

                    Апеляційний суд Донецької області у складі :

                    головуючого – судді Голубинського А.М.

                    суддів :  Жданової В.С., Стратіло В.І.,

                    при секретарі Опря Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від  16 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СанАрм» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди,-

                    В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 16.12.2009 р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ТОВ «СанАрм» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягненні середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки  та  моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

    При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №5-к від 5.06.2008 р.  був прийнятий на роботу у ТОВ «СанАрм» на посаду головного енергетика з  із строком випробування на два місяці, з оплатою згідно штатного розпису 600 грн. Під час випробування позивач  некваліфіковано виконував свої обов»язки, а саме,  при проведенні ремонтних робіт на обрізній ділянці другої лінії встановив двигун, потужність якого у три рази перевищує дозволену, що могло призвести до вкрай негативних наслідків  та травмування людей, у зв»язку з чим роботи були припинені для усунення порушень. З 1.07.2008 р. по 7.07.2008 р. позивач  не виходив на роботу, документів про поважність причин відсутності на роботі не надав. Згідно наказу №9 від 7.07.2008 р. був звільнений з роботи на підставі ст. 28 КзПП України у зв»язку з незадовільними результатами випробування. 7.07.2008 р. позивач, дізнавшись про формулювання причин звільнення, наполягав на зміні запису про звільнення з підстав, передбачених ст. 39 КЗпП України, отримавши відмову в задоволенні своїх вимог,  відмовився отримувати трудову книжку та нараховану заробітну плату 458,24 грн. Після вказаної дати на підприємство не з»являвся, тому вказана сума  23.07.2008 р. була  перерахована на депозитний рахунок в банку.

    В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги.

    Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін,  дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  частковому задоволенню   з наступних підстав .

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення  суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача в частині стягнення заробітної плати за червень 2008 року в розмірі 3000грн та матеріальної шкоди , спричиненої затримкою виплати зазначеної суми.

Обгрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення заробітної плати 3000 грн, позивач посилався на те, що такий розмір заробітної плати був зазначений в оголошенні, розміщеному  у рекламній газеті «Алло» /а.с. 11/.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.  З матеріалів справи вбачається, що позивач був прийнятий на роботу з 5.06.2008 року на посаду головного енергетика з оплатою згідно штатного розпису \ /а.с.20/ Штатним розписом оклад головного енергетика встановлений  в розмірі  660 грн / а.с. 25 /. Згідно бухгалтерських документів за червень 2008 року / 16 робочих днів/ позивачу нараховано  458,24 грн.

І цій частині позовних вимог висновки суду першої відповідають фактичним обставинам справи та нормам  матеріального закону.

    Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку про  відмову в зміні  формулювання причин звільнення, зазначивши причиною звільнення ст. 39 КЗпП України, яка передбачає звільнення працівника з підприємства за ініціативою працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю.  Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні таких вимог, оскільки він не надав достовірних та переконливих доказів, що  через невиплату  позивачу заробітної плати 3000 грн  за червень 2008 року відповідачем   було порушено законодавство про працю .

    Інші вимоги щодо звільнення за ст.28КЗпП України позивачем заявлені не були і відповідно до ст. 11 ЦПК України розглянуті судом першої інстанції відповідно до позовної заяви.

    Відмовляючи в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки  видачі трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 7.07.2008 року, дізнавшись про формулювання звільнення,  відмовився від отримання трудової книжки, а  тому відповідач  не може нести відповідальність за затримку видачі  трудової книжки , яка знаходилась на підприємстві до 30 листопада 2009 року.

    Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові  належно оформлену трудову книжку. Інструкцією Міністерства праці України від 29.07.1993 р. №58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» детально врегульований порядок видачі трудової книжки.

    Заперечення відповідача про те, що 7.07.2008 р позивач відмовився від отримання трудової книжки належними доказами не підтверджено. З пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається,  що позивач з 1.07 по 7.07.2008 року на роботу не виходив і в день звільнення також на підприємстві був відсутнім. В пункті 4.2.  Інструкції  зазначено : якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник  або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

В порушення  встановлених вимог  таке повідомлення  позивачу не направлялось.  Повідомлення від 3.12.2008 року, на яке посилається відповідач, не можна вважати належним, оскільки позивачем воно отримане не було,   повернуто поштовим відділенням через сплив терміну зберігання . / а.с. 34/.

Вбачається, що трудова книжка була повернута позивачу 30 жовтня 2009 року після заявленого позивачем клопотання в судовому засіданні. Доводи позивача про те, що з 7.07.2008 року до 30.10.2009 року відповідач безпідставно  утримував у себе трудову книжку підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування ухваленого рішення в частині відмови щодо стягнення середнього заробітку за час  затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди, спричиненої затримкою видачі трудової книжки.

З наданої суду довідки-розрахунку вбачається, що Хорошкову за фактично відпрацьовані дні на підприємстві / 16 днів/ з посадового окладу 660 грн нарахована заробітна плата 458,24 грн./ а.с. 135/

Середня заробітна  плата позивача, розрахована відповідно до п. 8 « Порядку обчислення середньої заробітної плати» , затвердженому  Постановою Кабінету Міністрів України 8.02.1995 р. №100, складає 28,64 грн  / 458,24:16 /. Затримка розрахунку з  7.07.2008 р. по 30.10.2009 року 318 днів.        Виплаті підлягає : 28,64   х  318  =  9107,52 грн.  

Зазначену суму суд апеляційної інстанції вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у зв»язку із затримкою видачі трудової книжки.

Також обґрунтованими суд вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки через невидачу трудової книжки він був  позбавлений можливості працевлаштуватися  та забезпечувати сім»ю матеріально, що призвело до негативних наслідків.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової/  шкоди»  суд враховує характер та обсяг моральних страждань через неможливість працевлаштування , їх тривалість / протягом 15 місяців/, тяжкість вимушених змін у повсякденному житті. Виходячи із засад розумності , виваженості, справедливості, вважає необхідним позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково та  стягнути  моральне відшкодування в розмірі 1000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права,  підстав для його зміни чи скасування в іншій частині за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-

            В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від  16 грудня 2009 року  скасувати в частині відмови  у стягненні  середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки  та стягненні моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до  товариства з обмеженою відповідальністю «СанАрм» задовольнити частково.

 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СанАрм»  ОКПО 31783226, р/с26004153337171 Університетське відділення ДОФ АКБ «Укрсоцбанк» м.Донецьк МФО 334011 на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 7.07.2008 року по 30.10.2009 року в розмірі 9107,52 грн / дев»ять тисяч сто сім гривень 52 коп/. та моральну шкоду 1000 грн / тисяча грн.

В іншій  частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення  апеляційного суду  набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий                     Судді :