Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/11948/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/11948/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії

Південно-Західна залізниця

до 1.Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області,

2. Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської

районної державної адміністрації Житомирської області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-західна залізниця (далі - позивач, АТ Українська залізниця ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - відповідач 1, Андрушівська РДА Житомирської області) та до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської РДА Житомирської області (далі - відповідач 2, Управління праці та соцзахисту населення) з вимогами про визнання протиправної бездіяльності:

- Відповідача 1 в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету Андрушівського району на 2018 рік;

- Відповідача 2 в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації в період з 01 січня по 31 грудня 2018 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Андрушівського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісячно до 18 числа фінансовому органу Андрушівської РДА Житомирської області.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 11 849,42 грн. шкоди, заподіяної протиправними діями та бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня по 31 грудня 2018 року, а також судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що АТ Українська залізниця упродовж 2018 року надавалися послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів Андрушівського району. Відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04березня 2002 року №256 (далі - Порядок №256) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Хоча Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік не було передбачено коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, проте відповідно до пункту Ґ статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Позивач стверджує, що відповідач 1 мав упродовж року подати відповідні зміни до місцевого бюджету шляхом включення до нього компенсаційних виплат залізниці за пільговий проїзд окремих категорій громадян за 2018 рік, проте не зробив цього, не дивлячись на пропозиції позивача щодо передбачення у місцевому бюджеті компенсації за пільгові перевезення на 2018 рік орієнтовно 24,8 тис.грн., а також щодо укладення договору про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають пільги.

Також позивач підкреслює, що не має можливості односторонньо відмовитися від виконання державної програми соціального захисту населення, та упродовж 12 місяців 2018 року здійснив усі дії на її виконання на суму 11 849,42 грн., натомість відповідачами не додержано законодавства в цій частині та не передбачено у місцевому бюджеті кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, проявивши протиправну бездіяльність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.

Відповідачем 2 - Управлінням праці та соцзахисту населення Андрушівської РДА 01 серпня 2019 року подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20 грудня 2016 року №1789-VІІІ до статті 91 Бюджетного кодексу України внесено зміни та визначено, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

З метою відшкодування коштів за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян у 2017 році за рахунок коштів місцевих бюджетів Управлінням праці та соцзахисту населення розроблені зміни до Районної комплексної програми соцзахисту інвалідів, ветеранів війни та праці, пенсіонерів та незахищених верств населення Андрушівського району на 2016-2018 роки , які затверджені розпорядженням голови Андрушівської РДА №64 від 15 лютого 2017 року та схвалені рішенням 14 сесії сього скликання райради №17 від 10 березня 2017 року. Тобто, для використання коштів місцевих бюджетів на відшкодування за перевезення залізницею пільгових категорій громадян затверджена місцева програма і умови, за яких буде здійснюватися це відшкодування.

Відповідачем 2 у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надано, при цьому копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача 2 Семенякою 16 липня 2019 року відповідно до зворотного поштового повідомлення.

Суд зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наявних у справі матеріалів.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі виробничого підрозділу регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця Коростенська дирекція залізничних перевезень згідно з вимогами діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій протягом 2018 року надавались послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів Андрушівського району Житомирської області. Зокрема, пільги по безоплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян передбачені: Законами України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , а також постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 року №354 Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування .

Позивач листом від 19 грудня 2017 року №ДН-4/01-4/1560 звернувся до відповідача 2 стосовно необхідності передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2018 рік орієнтовно 24,8 тис.грн.

Також, листами №ДН-4/01-4/343 від 28 лютого 2018 року, №ДН-4/01-4/653 від 25 квітня 2018 року позивач звертався до начальника Управління праці та соцзахисту населення Андрушівської РДА з пропозицією укласти договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок місцевого бюджету, проте відповідач 2 відмовився від пропозиції укласти договір, що підтверджується листом №04-07/937 від 07 травня 2018 року.

Упродовж 2018 року позивач кілька разів звертався до відповідачів з проханням вирішити питання компенсації пільгового перевезення окремих категорій громадян приміським залізничним транспортом та передбачити у місцевому бюджеті відповідні кошти, що підтверджується листами №ДН-4/01-4/908 від 11 червня 2018 року, №НЮ-16-78/18п від 15 серпня 2018 року, №ДН-4/01-4/1655 від 10 жовтня 2018 року, №ДН-4/01-4/2187 від 19 грудня 2018 року.

Проте, зазначене питання залишилося не вирішеним.

Зважаючи на неможливість в односторонньому порядку відмовитися від виконання державної програми соціального захисту населення, залізниця упродовж 12 місяців 2018 року здійснила дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів, зокрема, з 01 січня по 31 грудня 2018 року включно залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів Андрушівського району на суму 11 849,42 грн.

Однак, органами місцевої державної адміністрації не проводилася робота щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян.

Позивач стверджує, що бездіяльність відповідачів щодо не вжиття заходів щодо вирішення питання компенсації залізниці за пільгове перевезення окремих категорій громадян є протиправною, внаслідок чого залізниця зазнає матеріальних збитків. З таких міркувань позивач звернувся до суду з ним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Чинними законами України, а саме: Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24 березня 1998 року N203/98-ВР, Законом України Про охорону дитинства 26 квітня 2001 року №2402-III, Законом України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні від 16 грудня 1993 року №3721-ХІІ, Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України Про безплатний проїзд пенсіонерів та транспорті загального користування від 17 травня 1993 року №354 для відповідних категорій громадян передбачено пільги по безоплатному користуванні приміським транспортом.

Як вже зазначав суд вище,Кабінетом Міністрів України 04 березня 2002 року прийнято постанову № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних та районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг.

Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік не було передбачено коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян, проте відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Відповідно до статті 35 Закону України Про місцеві державні адміністрації для здійснення спільних програм місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування можуть укладати договори, створювати спільні органи та організації.

Згідно статті 5 Закону України Про місцеві державні адміністрації їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій. Типове положення про структурні підрозділи місцевої державної адміністрації та рекомендований перелік її структурних підрозділів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Рекомендаційного переліку структурних підрозділів районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 606, до складу районної державної адміністрації входить структурний підрозділ соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 5 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887 основним завданням структурного підрозділу є забезпечення реалізації державної політики у визначеній одній чи кількох галузях на відповідній території. Пунктом 15 вказаного Типового положення передбачено, що структурні підрозділи, утворені як юридичні основи публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Підпунктом 1 пункту а статті 28 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Відповідно до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16 грудня 2009 року (далі - Порядок №1359), залізниця на підставі місячної станційної звітності складає облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовується з державного або місцевих бюджетів.

На виконання зазначених положень залізницею щомісячно протягом 2018 року надсилалися до органу місцевого самоврядування акти звіряння розрахунків та облікові форми.

Однак, органом місцевого самоврядування, всупереч вимог чинного законодавства не проводилася робота щодо відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян. Відповідачами не забезпечено виконання державної програми соціального захисту населення, не передбачено у річному кошторисі на 2018 рік відповідних видатків та не перераховано із місцевого бюджету на рахунок Коростенської дирекції залізничних перевезень регіональної філії Південно-західна залізниця позивача понесених нею витрат.

Відповідно до пункту 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному проведенні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, судом встановлено, що заборгованість перед позивачем за перевезення пільгових категорій громадян зі станцій та зупиночних пунктів Андрушівського району за 12 місяців 2018 року становить 11 849,42 грн., про що обізнані відповідачі та не заперечують цього.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 18 травня 2016 року № 7073/0/14-16/5 та Міністерства фінансівУкраїни від 10 червня 2016 року № 31-09010-16-10/16690 відповідно до Бюджетного кодексу України компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних та міських бюджетів. Бюджетів об`єднаних територіальних громад, згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад. За рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на державні програми соціального захисту (статті 89, 102) та видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (стаття 91). В умовах поглиблення децентралізації влади та розширення повноважень органів місцевого самоврядування, одним із ключових заходів наближення фінансування послуг до рівня де вони надаються. Місцеві органи виконавчої влади, які володіють ситуацією на місцях та можуть оперативно впливати на її зміну, мають можливість самостійно визначати обсяги пільгових компенсацій та відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України передбачати видатки, забезпечуючи при цьому контроль за ефективним та цільовим використанням коштів на зазначену мету. Такий підхід підвищує ефективність надання цього виду соціальної підтримки саме соціально вразливим категоріям населення.

Як зазначає позивач, підтвердженням зазначеного є аналогічні договори, укладені адміністрацією залізниці на 2018 рік з органами місцевих державних адміністрацій, згідно яких залізниця налає послуги з пільгових перевезень по інших напрямках.

Отже, як встановлено судом, головні розпорядники коштів зобов`язані розраховувати та передбачати у місцевих бюджетах кошти на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій, а у разі виникнення додаткових зобов`язань мають надсилати щомісяця фінансовим органам виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

Таких дій відповідачами не вчинялося, суду не надано доказів того, що упродовж 2018 року місцевою радою вирішувалося питання компенсації залізниці за пільгове перевезення окремих категорій громадян.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що 15 лютого 2017 року за № 64 головою Андрушівської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження Про внесення змін до районної комплексної програми соціального захисту інвалідів, ветеранів війни, праці, пенсіонерів та незахищених верств населення Андрушівського району на 2017-2018 роки .

Рішенням чотирнадцятої сесії районної ради сьомого скликання від 10 березня 2017 року № 17 затверджено вищевказані зміни, проте кошторисні призначення на зазначені цілі залежить від рішення депутатів районної ради. Тільки при умові виділення коштів з районного бюджету, управління матиме можливість укласти договір на відшкодування за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних підтверджень того, що відповідач 2 звертався до голови районної державної адміністрації та голови районної ради щодо виділення коштів на відшкодування за пільгове перевезення окремих категорій громадян у 2018 році з місцевого бюджету .

Також суд звертає увагу, що у постанові Верховного суду України від 13 жовтня 2009 року у справі № 21-348во09 зазначено, що мета укладання договорів про розрахунки за надані послуги електрозв`язку, позбавлені ознак що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто не має на меті набуття майнового блага, а сторони не можуть бути вільні у визначенні умов договору. При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2010 року № 781/11/13-10 зазначено, що суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідачів.

Таким чином, ненадходження субвенції з державного бюджету не може порушувати право позивача на отримання компенсаційних виплат за надані послуги щодо перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в повному розмірі та вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах Кечко проти України , Ромашов проти України , Шевченко проти України зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тобто, посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Виходячи із наведеного висновку, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами не виконано вимоги чинного законодавства щодо вирішення питання компенсації залізниці коштів за пільгове перевезення окремих категорій громадян, чим допущено протиправну бездіяльність.

Встановлені судом обставини є підставами для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення (дії, бездіяльність):

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем, який не є суб`єктом владних повноважень, сплачено судовий збір у розмірі 5 763,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1904363 від 11 червня 2019 року. Зазначена сума підлягає відшкодуванню позивачу в силу вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність:

- Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету Андрушівського району на 2018 рік;

- Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області в частині невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані у межах Андрушівського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов`язання щомісячно до 18 числа фінансовому органу Андрушівської районної державної адміністрації.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця 11 849,42 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

4. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-західна залізниця за рахунок бюджетних асигнувань Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн.) 00 коп. в рівних частинах з кожного, тобто по 2 881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одній грн.) 50 коп.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-західна залізниця АТ Українська залізниця , адреса: 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221.

Відповідач 1: Андрушівська районна державна адміністрація Житомирської області, адреса:13401, Житомирська область, м. Андрушівка, площа Т. Шевченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 04053588.

Відповідач 2: Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, адреса: 13400, Житомирська область, м. Андрушівка, вул. Зозулінського, 5, код ЄДРПОУ 03192784.

Суддя В.І. Келеберда