Постанова

від 11.11.2020 по справі 520/7432/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 р.Справа № 520/7432/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 28.09.20 року по справі № 520/7432/2020

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "НИВА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "НИВА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного у правління Державної податкової служби у Харківський області від 14.05.2020 № 00000720503;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківський області від 14.05.2020 № 00000710503.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківський області від 14.05.2020 № 00000720503.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківський області від 14.05.2020 № 00000710503.

Відповідач не погодившись з таким рішенням звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки з метою визначення інформації про ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів у порівняльних економічних ( комерційних) умовах використано інформацію про ціни з бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків» ДП «Держзовнішінформ» . На підставі вивченої інформації зроблений висновок про те, що позивач здійснював реалізацію соняшника власного виробництва за цінами нижчими за звичайні, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та відповідно не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання , одним з основних видів діяльності якого згідно витягу з ЄДРПОУ є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур КВЕД 01.11, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин КВЕД 46.21.

Фахівцями відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.20016 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 за результатами якої складено акт від 15.01.2020 № 107/20-40-05-03-08/00707550.

Під час проведення перевірки встановлено порушення п.185.1. ст.185 , п.189.1 ст.189, п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України у сумі 1 547 986,00 грн., в т.ч. за жовтень 2016 на суму 32 269,00 грн, грудень 2017 на суму 330943.00 грн., листопад 2018 на суму 533 794,00 грн, грудень 2018 на суму 650 980,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.189.1 ст.189, « г» п.1985. ст.198, п.200.4-в ст.200 ПК України , що призвело до завищення декларації показника р.21 з податку на додану вартість « суми від`ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного звітного періоду» за вересень 2019 у сумі 757 726,00 грн.; п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1 , абз.4 п.201.4 пп.201.10 ст.201 ПК України в частині нескладання та відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 2 305 868,00 грн.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020

№ 00000260503, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1 388 540,00 грн., в тому числі основний платіж 1 110 832,00 грн, штрафні санкції 277 708,00 грн.;

№ 00000270503, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі199903.00 грн. та застосовано штраф у розмірі 0.00 грн.;

№ 00000280503 (форма ПН), яким підприємству нарахований штраф 671580.00 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Не погодившись з вказаними рішеннями позивач скористався правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результатами кого

скасовано податкове повідомлення рішення від 20.02.2020 № 00000280503 в частині застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН по операціях зі списання пального в рамках договорів підряду та в частині застосованих штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН за жовтень 2016, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.02.2020 № 00000260503 в частині визначення перевіркою заниження податку на додану вартість по операціях зі списання пального в рамках договорів підряду та штрафні санкції у відповідній частині, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення рішення від 20.02.2020 № 00000270503 залишені без змін.

Внаслідок часткового скасування податкових повідомлень рішень контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення рішення від 14.05.2020

№ 00000710503, яким внаслідок порушення п.185.1 ст.185, п.189.1 ст189, п.198.1, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 850 292,50 грн., в тому числі основний платіж 680 234.00 грн, та штраф у розмірі 170 058,50 грн;

№ 00000720503, яким нарахований штраф за порушення строку реєстрації податкових накладних на суму 428 791,50 грн.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обґрунтованості донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за результатами застосування іншої, ніж договірна, ціни на соняшник по операціям з контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (постачальник) та ТОВ «Оптімусагро Трейд» (покупець) укладено договір поставки № 12308 від 14.02.2018 з додатковими угодами № 1-3 від 09.11.2018 щодо реалізації соняшника, відповідно до якого попередня вартість становить 7 083,33 грн за тонну (п. 3.2 Договору).

Положеннями п. 3.4 Договору визначено право постачальника одноразово у термін до 31.12.2018 одноразово ініціювати фіксацію остаточної ціни на весь фактично поставлений товар. Для фіксації остаточної ціни постачальник направляє покупцю лист, в якому зазначається середня арифметична ціна закупівлі товару не менше ніж на п`яти зернових складах на умовах EXW в регіоні місцезнаходження зернових складах. Остаточна ціна товару розраховується за формулою. У випадку коли до 31.12.2018 постачальник не ініціював фіксацію остаточної ціни на поставлений товар ціна вважається остаточно погодженою сторонами та відповідає ціні, вказаній у п. 3.2 Договору.

Листом від 09.11.2018 № 370 позивач направив ТОВ «Оптімусагро Трейд» щодо прийняття ініційованої ПСП «Нива» збільшення ціни за фактично поставлений товар, внаслідок чого сторони дійшли згоди зафіксувати остаточну вартість соняшника у розмірі 8 767,54 грн, про що уклали додаткову угоду № 1-3 від 09.11.2018 до договору поставки від 14.02.2018 № 12308 та підписали акт № ОТ000000032 погодження ціна на поставлену продукцію.

Відповідно до п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Право на використання податкової інформації щодо ринкових цін та результатів її опрацювання (порівняння із ціною постачання, застосованою платником податків), у тому числі у висновках за результатами перевірок, закріплено у п.71.1 ст.71, п.74.2 ст.74 та пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України.

Так, відповідно до п.71.1 ст. 71 ПК України та ст.16 Закону України «Про інформацію» інформація про ринкові ціни вважається податковою інформацією.

Підпунктом 72.1.6 п. 72.1 ст. 72 ПК України передбачено використання для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів іншої оприлюдненої відповідно до законодавства інформації та/або добровільно чи за запитом наданої контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно з п. 74.2. ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб і контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно пп. 14.1.80 п. 14.1 ст. 14 ПК України ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Згідно пп. 14.1.131 п. 14.1 ст. 14 ПК України однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Колегія суддів зазначає, що порівняні економічні (комерційні) умови ПК України безпосередньо не визначені, проте з точки зору економічних факторів порівняні умови повинні враховувати обсяги постачання товарів; строки виконання зобов`язань, умови проведення розрахунків (відстрочення оплати/відвантаження, передплата, і т.д.), розподіл ризиків між сторонами по зберіганню, транспортуванню товару; наявність/відсутність ризиків у продавця щодо зміни ринкових цін в майбутньому внаслідок змін ринкової кон`юктури та попиту.

Аналіз ринкової ціни повинен обов`язково враховувати:- ціни на ідентичні (однорідні) товари;- порівняні економічні (комерційні) умови.

Отже, визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик та умов постачання для співставлення.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що видання «Огляд цін українського та світового товарних ринків» , на дані якого посилається відповідач, є друкованим засобом масової інформації, що має індекс 22416 та виходить з періодичністю 12 разів на рік.

Бюлетень надає інформацію щодо цін, які склалися на світових та українському товарних ринках, цінових тенденцій, змін митного законодавства, законодавства із закупівель, а також коментарі експертів, представників органів державної влади тощо.

Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції роздруківок даних щодо цін на соняшник, які містилися на вказаних ресурсах, а їх даних акт перевірки не містить.

Таким чином, неможливо встановити, яка саме інформація врахована відповідачем для встановлення рівня звичайних цін на соняшник у спірних періодах, які були умови постачання, оплати, строки виконання контрактів, щодо якої якості соняшника була визначена ціна.

За таких обставин, не є доведеним податковим органом той факт, що ціна, визначена у договорах, укладених позивачем з ТОВ «Оптімусагро Трейд» , не є звичайною, отже, не доведено обґрунтованість донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за результатами застосування іншої, ніж договірна, ціни на соняшник по операціям з зазначеним контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність нормам податкового законодавства та фактичним обставинам справи висновків податкового органу про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.189.1 ст. 189, п.198.1, пп. «г» п.198.5 ст.198 ПК України та як наслідок винесення податкового повідомлення рішення № 00000710503, яким внаслідок порушення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 850 292,50 грн, в тому числі основний платіж 680 234,00 грн, та штраф у розмірі 170 058,50 грн.

Згідно абз.«г» п. 198.5 ст.198 ПК України - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до положень п. 120-1.1. ст. 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки судовим розглядом не встановлено порушень вимог законодавства в частині визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість за договором № 12308, укладеним з ТОВ «Оптімусагро Трейд» , застосування відповідачем штрафу в розмірі 50 % від суми заниження податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість, на які позивачем не виписано та не зареєстровано податкові накладні, а саме в сумі 857 583,00 грн, є необґрунтованим.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року по справі № 520/7432/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 16.11.2020 року