Постанова

від 10.11.2020 по справі 804/7948/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 804/7948/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.

за участю представників: позивача - Кривошеїна І.О., Шило А.С., відповідача - Солодова А.О., Полтавець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 ( суддя першої інстанції Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі №804/7948/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Євраз-Дніпровський металургійний комбінат звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС від 08.11.2016 року №0001044200 та №0001034200, якими підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків перевіряючих осіб щодо нереальності правочинів, укладених у перевіреному періоді, оскільки господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит та відповідно від`ємне значення є реальними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 08.11.2016 року № 0001044200 та № 0001034200.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача підтверджується первинними документами.

На зазначені рішення судів, податковий орган подав касаційну скаргу.

За результатами касаційного перегляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, оскільки вважав висновки судів передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Направляючи справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зазначив звернути увагу те, що для формування доходів та витрат мають значення, як податкові накладні, так інші первинні документи, які видаються на підтвердження реально вчиненої операції, зважаючи на що при оцінці правильності їх врахування позивачем у податковому обліку, слід враховувати дані про рух активу на шляху від виробника до кінцевого вигодонабувача, що вимагає з`ясування яким чином транспортувався товар, де зберігався, ким приймався, дослідити первинні документи, пов`язані з виконанням спірних договорів в сукупності з іншими доказами, що стосуються предмету доказування, встановити наявність зв`язку між фактом продажу товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку. З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, необхідно дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо руху цього товару від виробника або від первісного продавця; яким чином та за яких умов цей товар транспортувався, зокрема, від виробника або від первісного продавця; та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

27.08.2019 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.

З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на аналогічне обґрунтування, що й в акті перевірки.

Представник відповідача подав клопотання про заміну сторони відповідача Офіс великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС, відповідно до ст. 52 КАС України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" деякі територіальні органи Державної фіскальної служби реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади.

Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються у відповідних сферах діяльності.

Із додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 слідує, що Офіс великих платників податків ДФС реорганізовано та створено нову юридичну особу Офіс великих платників податків ДПС.

Згідно Наказу ДПС України від 12.07.19 № 15 затверджено положення про Офіс великих платників податків ДПС.

Таким чином, функції і повноваження Офіс великих платників податків ДФС було передано Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним клопотання відповідача задовольнити та замінити

Офіс великих платників податків ДФС на її правонаступника Офіс великих платників податків ДПС.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Євраз ДМЗ" (код ЄДРПОУ 05393056) з питань правомірності формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ТОВ "СТАЛЬ МЕТ ЛТД" (ЄДРПОУ 40233391), ТОВ "ВКФ "Найс" (ЄДРПОУ 19311369), ПВФК "АНК-93" (ЄДРПОУ 20253818), ТОВ "Коксохімремонт" (ЄДРПОУ 30465389), ТОВ "ІТС" (ЄДРПОУ 30004231), ТОВ "Віннерс-Транс" (ЄДРПОУ 40159732), ТОВ "Корпорація Арсіл" (ЄДРПОУ 33858282), ТОВ "Укртрансстандарт" (ЄДРПОУ 36841596), ТОВ "Енергомаш" (ЄДРПОУ 32197697), ТОВ "Вторцветметресурси" (ЄДРПОУ 33247719), ТОВ "Укрспецконструкція" (ЄДРПОУ 31992407), ТОВ "ІКО - СНАБ" (ЄДРПОУ 38360590), ТОВ "Агротехпоставка" (ЄДРПОУ 32561147), ТОВ "ЛТ - ІМПЄКС" (ЄДРПОУ 33184959), ТОВ "Лебтрансгрупп" (ЄДРПОУ 38403513), ТОВ "ІМПЕРА ГРУП" (ЄДРПОУ 38677154), ТОВ "СТРОЙПРОМГРУП" (ЄДРПОУ 39440619), ТОВ "Днеко" (ЄДРПОУ 39686112), ТОВ "ТД "ДНІПРОТЕХПРОМ" (ЄДРПОУ 38695629), за результатами якої складено акт №184/28-01-42-05393056 від 26.10.2016 про порушення позивачем:

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включено до складу податкового кредиту за січень - червень 2016 року сум ПДВ по податковим накладним виписаним: ТОВ "СТАЛЬ МЕТ ЛТД", ТОВ "ВКФ "Найс", ПВФК "АНК-93", ТОВ "Коксохімремонт", ТОВ "ІТС", ТОВ "Віннерс-Транс", ТОВ "Корпорація Арсіл", ТОВ "Укртрансстандарт", ТОВ "Енергомаш", ТОВ "Вторцветметресурси", ТОВ "Укрспецконструкція", ТОВ "ІКО - СНАБ", ТОВ "Агротехпоставка", ТОВ "ЛТ - ІМПЄКС", ТОВ "Лебтрансгрупп", ТОВ "ІМПЕРА ГРУП", ТОВ "СТРОЙПРОМГРУП", ТОВ "Днеко", ТОВ "ТД "ДНІПРОТЕХПРОМ" взаємовідносини з яким не підтверджено, у зв`язку з чим завищено податковий кредит на загальну суму 10 969 956,59 грн., що, в свою чергу, призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України та до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту на 10 969 956,59 грн. Як наслідок, ПрАТ "Євраз ДМЗ" порушено абз. "б" п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 3 343 400,14 грн., а також завищено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2016 року на суму 7 626 556,45 грн.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що відповідно до даних ДПІ інших регіонів, баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки встановлено, що у вищевказаних контрагентів відсутні достатні трудові ресурси та основні фонди, що свідчить про неможливість здійснення ними виробництва товару/надання послуг. В ході перевірки проаналізовано час, який було затрачено на виконання робіт окремо по кожному акту виконаних робіт, з урахуванням чисельності працюючих працівників контрагентів позивача, та встановлено неможливість виконання такого обсягу робіт.

З метою встановлення фактичного виробника товару, який був отриманий позивачем, працівниками відповідача був здійснений аналіз Єдиного реєстру податкових накладних, з якого слідує, що контрагенти позивача не придбавали товар, який у подальшому був реалізований ПрАТ "Євраз Дніпровський металургійний завод". Таким чином, контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а саме ПАТ "Євраз Дніпровський металургійний завод". Вказане також підтверджується відсутністю товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на поставлений товар, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення факту транспортування товару та його походження. Перелік таких документів визначений укладеними договорами між позивачем та його контрагентами, як такі, що повинні надаватися продавцями покупцю за поставлений товар.

На підставі акта перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2016року:

№ 0001044200, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7626556,45 грн.,

№ 0001034200, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3343400,14 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1671700,07 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача зі спірними контрагентами підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, одиниця виміру, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Зміст господарських операцій відповідає змісту укладених договорів та видам господарської діяльності постачальників.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, посилаючись на те, що первинні документи, не в повній мірі підтверджують факт придбання активу та використання у власній господарській діяльності, а саме: відсутність сертифікатів, специфікацій, видаткових та податкових накладних зареєстрованих контрагентами, ТТН, належних доручень, посвідчень, відсутність достатньої кількості працюючих, з отриманого товару/продукції не зазначено, хто є її виробником тощо.

Наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження, про що неодноразово наголошувалося Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15).

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідно до встановлених обставин та доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульованої, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15).

З матеріалів справи встановлено реальність господарських операцій позивача із 19-ю контрагентами з посиланням на належним чином оформлені копії документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договори поставки, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні тощо.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальників позивача правильно не було взято до уваги судом першої інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, в тому числі по ланцюгу постачання.

У постановах від 15 травня 2019 року (справа №804/12339/13-а), від 30 серпня 2019 року (справа № 804/17176/14) Верховний Суд вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат, оскільки зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення, а не договорами поставки.

Документи, що посвідчують якість товару також не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містять відомостей про господарську операцію, тому певні недоліки у посвідченнях на якість товару, на які вказує скаржник, не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.

Таким чином, відповідач не надав доказів про недостовірність або суперечливість первинних документів за вказаними операціями, відповідач не довів недобросовісність позивача як платника податку, що має право на податковий кредит, надані позивачем документи оформлено згідно з вимогами закону, вони містять усі необхідні відомості про зміст та обсяг правовідносин з контрагентами, у разі відсутності в контрагента необхідних ресурсів виконання підрядних робіт усе ж таки можливе шляхом залучення таких ресурсів за договорами цивільно-правового характеру ("оренда" персоналу, лізинг транспортних засобів), що не перевірялося представниками контролюючого органу.

При цьому, факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, відповідач не заперечує.

Аргументація скарги апелянтом зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом першої інстанції встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач в апеляційній скарзі просить про додаткову перевірку доказів стосовно встановлених фактичних обставин у справі.

Колегія суддів зазначає, що судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією, зокрема при виборі контрагентів, вирішені питання щодо залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань.

Отже, в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322,325,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 в адміністративній справі №804/7948/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 13.11.2020 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва