Постанова

від 11.11.2020 по справі 323/1942/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 323/1942/16-ц

провадження № 61-19920св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області,

відповідачі: ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

третя особа - Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року у складі судді Мінаєва М. М. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про передачу земельних ділянок у приватну власність та визнання земельних ділянок такими, що входять до меж селища Комишуваха Оріхівського району Запорізької області за генеральним планом.

Позовна заява мотивована тим, що накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-64/15-16-СГ та № 8-65/15-16-СГ

від 16 лютого 2016 року про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були винесені Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області у порушення вимог статті 123 ЗК України, а саме за відсутності погодження відповідних проектів землеустрою позивачем, без врахування Генерального плану смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, оскільки передані у приватну власність відповідачам земельні ділянки за цим Генеральним планом входять до меж смт. Комишуваха, належать до лугопаркової зони та використовуються населенням смт. Комишуваха для випасу домашньої худоби.

Посилаючись на ці обставини, Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області просила визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-64/15-16-СГ та № 8-65/15-16-СГ від 16 лютого 2016 року про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також про визнання цих земельних ділянок такими, що входять до меж селища Комишуваха Оріхівського району Запорізької області за чинним генеральним планом.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 23 червня

2016 року до участі у справі як третю особу залучено Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада

2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, а невідповідність місць розташування спірних земельних ділянок генеральному плану смт. Комишуваха не є підставою для відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення. Оскільки такі місця розташування відповідають проекту встановлення меж населених пунктів Комишуваської селищної ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області та даним державного земельного кадастру.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області відхилено.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада

2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 січня 2017 року Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Оріхівського районного суду Запорізької області

від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області

від 22 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів частково не відповідають обставинам справи, суди не правильно витлумачили окремі положення закону.

Доводи інших учасників справи

18 березня 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу Комишувсько селищної ради Оріхівського району Запорізької області відхилити, а рішення Оріхівського районного суду Запорізької області

від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області

від 22 грудня 2016 року залишити без змін .

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Оріхівського районного суду Запорізької області.

18 березня 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційне провадження у справі за позовом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - управління Держгеокадастру в Пологівському районі Запорізької області, про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про передачу земельних ділянок у приватну власність та визнання земельних ділянок такими, що входять до меж селища Комишуваха Оріхівського району Запорізької області за генеральним планом зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Згідно розпорядження Верховного Суду від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-19920св19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Управління Держгеокадастру в Пологівському районі Запорізької області, про визнання незаконними та скасування наказів про передачу земельних ділянок у приватну власність та визнання земельних ділянок такими, що входять до меж селища Комишуваха за генеральним планом, за касаційною скаргою Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року.

Залучено правонаступника відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 до участі у справі за позовом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Управління Держгеокадастру в Пологівському районі Запорізької області, про визнання незаконними та скасування наказів про передачу земельних ділянок у приватну власність та визнання земельних ділянок такими, що входять до меж селища Комишуваха за генеральним планом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у заперечені на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись 02 жовтня 2015 року до ГУ ДГК з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення кожному з них окремо земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га, за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 2323955400:08:002 (площа 6,000 га), що розташована на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту (т. 1, а. с. 81, 123).

30 листопада 2015 року ГУ ДГК видало накази за № 8-657/27-15-СГ та

№ 8-658/27-15-СГ про надання відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовних розміром по 2,000 га кожна, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 82, 124).

Вказані накази в судовому порядку не оспорювались та є чинними.

04 грудня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали з приватним малим підприємством Проектно-виробнича фірма Еліта договори на розроблення проектів землеустрою, а також підписали завдання на це, кожний щодо своєї земельної ділянки.

Протягом грудня 2015 року такі проекти були розроблені та складені в трьох примірниках (т. 1, а .с. 75-116, 117-161).

06 лютого 2016 року ГУ ДГК видало наказ № 8-64/15-16-СГ, яким затвердило розроблений приватним малим підприємством Проектно-виробнича фірма Еліта проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, та передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею загальною 2,000 га (кадастровий номер 2323955400:08:002:0186) (т. 2, а. с. 182).

06 лютого 2016 року ГУ ДГК видало наказ № 8-65/15-16-СГ, яким затвердило розроблений Приватним малим підприємством Проектно-виробнича фірма Еліта проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області за межами населеного пункту, та передало у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею загальною 2,000 га (кадастровий номер 2323955400:08:002:0185) (т. 2, а. с. 181).

Вирішуючи спір та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, а невідповідність місць розташування спірних земельних ділянок генеральному плану смт. Комишуваха не є підставою для відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення. Оскільки такі місця розташування відповідають проекту встановлення меж населених пунктів Комишуваської селищної ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області та даним державного земельного кадастру.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується Верховний Суд.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суд з цим позовом, позивач, як на підставу заявлених вимог посилався на те, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області видаючи спірні накази, перевищило свої повноваження, розпорядившись земельними ділянками, які знаходяться в межах населеного пункту

смт. Комишуваха Оріхівського району запорізької області.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За правилами частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Станом на час виникнення спірних правовідносин, згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року

№ 15, таким центральним органом виконавчої влади був визначений Держгеокадастр (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру) та його територіальні органи, одним з яких є Головне управління Держгеокадастру України в Запорізькій області.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів; є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Відповідно до правил статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, а невідповідність місць розташування спірних земельних ділянок генеральному плану смт. Комишуваха не є підставою для відмови відповідачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо їх відведення, так як такі місця розташування відповідають Проекту встановлення меж населених пунктів Комишувахської селищної ради народних депутатів Оріхівського району Запорізької області та даним державного земельного кадастру.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької областізалишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 листопада

2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня

2016 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун