Ухвала

від 16.11.2020 по справі 487/6800/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6800/20

Провадження № 1-кс/487/6722/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 06.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000980 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 06.10.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000980, звернувся 13.11.2020року доЗаводського районногосуду містаМиколаєва зклопотанням пронакладення арешту на тимчасово вилучене 13.11.2020 року в ході обшуку у складському приміщенні на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нові Біляри, вулиця Лиманна, будинок №47, майно при проведенні освідування ОСОБА_5 , а саме: змиви з правої кісті руки вказівного та великого пальця (поміщено у сейф-пакет № 2039159); контрольні зразки серветки (які поміщено у сейф пакет S2039184).

Слідчий у судове засідання не прибув, до початку розгляду клопотання подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020150000000980 від 06.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області № 76 о/с від 22.01.2019 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника сектору превенції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - заступника начальника сектору превенції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області).

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 цього Закону, одним з основних завдань та обов`язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання їх вчиненню, виявлення причини та умов, що їм сприяють, вжиття у межах компетенції заходів для їх усунення, а також вжиття заходів з метою виявлення і припинення кримінальних та адміністративних правопорушень.

В силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_5 знав та розумів, що вимогами ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», співробітникам органів Національної поліції України заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Нехтуючи взятими на себе обов`язками працівника правоохоронного органу, достовірно розуміючи суть адміністративних правопорушень в галузі торгівлі і підприємницької діяльності, визначених у главі 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачену за їх скоєння адміністративну відповідальність, замість попередження правопорушень та профілактики злочинності серед населення, ОСОБА_5 сам скоїв умисне кримінально-каране діяння за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , працюючи на посаді заступника начальника сектору превенції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, будучи службовою особою та відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - працівником правоохоронного органу, в вересні 2020 року виявив факт зберігання та продажу ОСОБА_6 спиртовмісних рідин у складському приміщенні на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нові Біляри, вул. Лиманна, 47.

Використовуючи своє службове становище та діючи з корисних мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 30.09.2020 зателефонував на номер мобільного телефону ОСОБА_6 та викликав на зустріч наступного дня для обговорення питань здійснення останнім діяльності зі зберігання та продажу спирту на території орендованого ним складського приміщення за вищевказаною адресою.

Надалі, 01.10.2020 приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_5 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 біля ТРЦ «Рив`єра» в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області, повідомив останньому про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з незаконним зберіганням та продажом спирту, що підтверджено повідомленнями громадян на спецлінію «102» та висунув протиправну вимогу надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 000 гривень за невтручання в його підприємницьку діяльність, закриття матеріалів перевірок, проведених за вищевказаними повідомленнями громадян, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_6 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності у разі надходження аналогічних заяв або повідомлень.

При цьому, ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_6 , що у разі не передачі йому обумовленої неправомірної вигоди, ним будуть створюватись штучні перешкоди щодо здійснення ним підприємницької діяльності, а також буде ініціюватись питання щодо його притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_6 вимушено погодився на протиправні вимоги ОСОБА_5 , оскільки не бажав настання негативних для себе наслідків у вигляді перешкоджання підприємницької діяльності та притягнення до адміністративної відповідальності.

Під час подальшої зустрічі 03.10.2020 у складському приміщенні на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нові Біляри, вул. Лиманна, 47, ОСОБА_5 повторно висунув протиправну вимогу ОСОБА_6 щодо надання неправомірної вигоди у раніше обумовленому розмірі, повідомивши останнього про одержання вказаної суми грошових коштів для себе та начальника Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 .

Після чого, 21.10.2020 приблизно о 14 год. 40 хв. ОСОБА_5 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 на території зазначеного складського приміщення за вищевказаною адресою, вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн. за невтручання в його підприємницьку діяльність, закриття матеріалів перевірок, проведених за вищевказаними повідомленнями громадян, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_6 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності у разі надходження аналогічних заяв або повідомлень про скоєні адміністративні правопорушення.

При цьому, під час відбутої зустрічі ОСОБА_5 висунув нову протиправну вимогу ОСОБА_6 надавати систематично йому неправомірну вигоду за невтручання в його підприємницьку діяльність та сприяння у непритягненні ОСОБА_6 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності за зберігання та продаж спирту з розрахунку 2000 грн. за 1 тону.

Після чого, 12.11.2020 приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_5 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 у приміщенні будівлі на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: АДРЕСА_1 , вимагав та одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 40 000 грн. за невтручання в його підприємницьку діяльність, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_6 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності за зберігання на складі та продаж 20 тон спирту.

За таких обставин, ОСОБА_5 вимагав та одержав неправомірну вигоду у загальній сумі 50 000 грн.

12.11.2020 слідчим ОСОБА_3 на підставі постанови прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 проведено освідування ОСОБА_5 та зроблено змиви з правої кісті руки вказівного та великого пальця (поміщено у сейф-пакет № 2039159). Крім цього відібрано контрольні зразки серветки (які поміщено у сейф пакет S2039184).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2ст.167КПК України,тимчасовому вилученнюпідлягає майноу виглядіречей,документів,грошей,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вонипідшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди;є предметомкримінального правопорушення,пов`язаного з їх незаконним обігом.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Частиною 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на викладене, у зв`язку з доведеністю існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначені в клопотанні матеріальні об`єкти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також у зв`язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на матеріали та об`єкти, вилучені 12.11.2020 року, при проведенні освідування ОСОБА_5 , а саме: змиви з правої кісті руки вказівного та великого пальця (поміщено у сейф-пакет № 2039159); контрольні зразки серветки (які поміщено у сейф пакет S2039184).

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1