Постанова

від 18.11.2020 по справі 924/796/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18 листопада 2020 року Справа № 924/796/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс"

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020р.

(ухвалене о 16:18год. у м. Хмельницькому, повний текст складено 20.08.2020р.)

у справі № 924/796/20 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс"

про стягнення 130562,73 грн. штрафу та 2000,00 грн. збитків

Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" 130562 грн 73 коп. штрафу та 2000 грн збитків.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем не виконано умови договору по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15 від 05.10.2015 щодо подання автотранспортних засобів, що призвело до збитків та є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених договором.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 17.08.2020 у справі №924/796/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" про стягнення 130562 грн 73 коп. штрафу та 2000 грн збитків задоволив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" 21760 грн 46 коп. штрафу, 2000 грн збитків, 376 грн 76 коп. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовив.

При ухвалені рішення суд першої інстанції виходив з того, що 05.10.2015 між ТОВ "Екопласт" та ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" укладено договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15, за умовами якого ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" зобов`язується за плату і за рахунок ТОВ "Екопласт" виконати або організувати із залученням третіх осіб-перевізників виконання транспортних послуг по перевезенню та доставці вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні.

До договору сторонами складено додаток №24, а саме заявку від 23.03.2020 №23.03.2020. У заявці, зокрема зазначено: експедитор (перевізник) - ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс"; замовник (відправник) - ТОВ "Екопласт"; дата, час та місто завантаження - 26.03.2020, 08:45, Хмельницький; маршрут перевезення - Хмельницький - Вязники (Вязниковский район, Владимирская обл.); вантажоодержувач - ООО "Нестле-Россия"; найменування, вага, кількість розмір вантажу, інвойсна вартість вантажу - пакети для запікання складені, 18 євро-палет (довжина 1,22 м, ширина 0,83 м, h палети 1,83 м), приблизно 9090 кг, 76426,18 євро; дата доставки вантажу - 30-31.03.2020-01.04.2020 на складі у Вязніках; вартість фрахту та умови оплати за перевезення - вартість складає 28000 грн, протягом 14 календарних днів після надання експедитором оригіналів належним чином оформлених документів згідно з п. 3.2 договору.

Судом установлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання, зокрема відповідачем не було надано автомобіль під завантаження, а тому позивачем було нараховано 130562 грн 73 коп. штрафу на підставі п. 4.5 договору за період з 27.03.2020 по 01.04.2020 (дата формування претензії).

Місцевий господарський суд не взяв до уваги твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин, оскільки Указом Президента РФ №206 від 25.03.2020 не запроваджено на території РФ карантин, а також ним не передбачено припинення функціонування органів державної влади.

Суд першої інстанції також спростував посилання відповідача, як на доказ наявності форс-мажорних обставин, установлення з 12.03.2020 р. на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, оскільки відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено, що форс-мажорні обставини, на які він посилається, зробили неможливим виконання ним свого зобов`язання за договором. Суд взяв до уваги і те, що запровадження карантину на території України (17.03.2020) мало місце ще до підтвердження відповідачем заявки на перевезення вантажів (23.03.2020), тим не менш, відповідач таку заявку підтвердив, як наслідок, зобов`язався виконати перевезення вантажу на визначених договором (в тому числі, заявкою) умовах.

Також суд вказав, що розраховуючи строк нарахування штрафу за несвоєчасне подання автомобіля по 01.04.2020 (дата складення претензії), позивачем не враховано, що у зв`язку з отриманням ним заяви відповідача від 27.03.2020 про неможливість виконання заявки на перевезення вантажу правовідносини сторін, пов`язані з простроченням подання відповідачем автомобіля, були змінені на правовідносини щодо невиконання заявки, а тому нарахування штрафу за несвоєчасне подання автомобіля під завантаження після отримання заяви відповідача про неможливість виконання ним заявки на перевезення є безпідставним.

З огляду на вказане, суд прийшов висновку про те, що нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.5 договору можливе лише за 27.03.2020 в розмірі 734,26 євро, що за курсом, визначеним за правилами п. 3.1 договору, становить 21760 грн 46 коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково.

Щодо стягнення 2000 грн збитків, суд указав, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору та відсутність обставин, які би звільняли його від відповідальності та наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 15, 16, 22, 509, 530, 549, 551, 611, 617, 623, 909, 920, 921, 925 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 224, 225, 230, 231, 307 Господарського кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" звернулось із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" задоволити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції, позивач зазначає таке.

Подана в односторонньому порядку необґрунтована заява про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не зупиняє нарахування штрафу, згідно п. 4.5. Договору, яким передбачено, зокрема що виконавець за несвоєчасну подачу ним автомобіля під завантаження та/або за прострочення в доставці вантажу до пункту призначення сплачує Замовнику штрафи у розмірі 1 % від суми інвойсу за кожну розпочату добу прострочення при перевезені вантажу в міжнародному сполучені.

Зазначає, що заміна правовідносин на невиконання заявки не є підставою для зупинення нарахування штрафу.

Підставою для зупинення нарахування штрафу є надання ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" автотранспортного засобу під завантаження або виставлення претензії.

За невиконання грошового зобов`язання, штрафи не припиняють нараховуватись, через встановлення правовідносин на невиконання оплати, штрафи зупиняють нараховуватись при виконанні грошового зобов`язання або при подані претензії, чи дати звернення до суду.

ТОВ "Екопласт" при подачі позовної заяви розраховувало штраф до дати подачі претензії щодо невиконання умов Договору по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15 від 05.10.2015, а саме: з 27.03.2020 по 01.04.2020 (дата формування претензії), тобто 6 календарних днів.

Згідно підписаної сторонами Заявки № 23.03.2020 від 23.03.2020 року сума інвойсу складає 73426,18 Євро, 1% від суми інвойсу - 734,26 євро. Відповідно, розрахунок штрафний санкцій 734,26 євро х 6 = 4405,56 євро.

За умовами п.3.1. Договору розрахунки здійснюються за офіційним курсом НБУ на день погодження заявки сторонами. Курс євро станом на 23.03.2020 становить за 1 євро - 29,6359 грн, а тому сума штрафних санкцій в національній валюті дорівнює 130562 грн. (4405,56 євро х 29,6359 грн).

За наведеного позивач вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 у справі № 924/796/20 не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи в частині відмови в задоволені позовних вимог.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує таке.

Пункт 4.5. договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/10/15 регулює відповідальність відповідача, зокрема, у випадку несвоєчасного подання автомобілю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з хибного висновку, що відповідач не подав своєчасно автомобіль під завантаження і повідомив позивача, про той факт, що автомобіль не буде надано під завантаження 27.03.2020, а тому помилковим є висновок про стягнення з відповідача штрафу за один день, протягом якого тривало порушення договору.

Відповідач 25 березня 2020 року повідомив позивача, що автомобіль під завантаження на умовах погоджених у заявці від 23 березня 2020 року надано не буде.

Зазначений факт підтверджує позивач, серед іншого в листі від 26 березня за № 01-03/29 2020 р. та визнає, що станом на 25 березня 2020р. позивач був повідомлений про те, що відповідач не подасть автомобіль під завантаження у претензії від 01.04.2020 №01-03/32.

Таким чином, висновок суду першої інстанції стосовно того, що нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.5 договору можливе лише за 27.03.2020 в розмірі 734,26 євро, що за курсом, визначеним за правилами п. 3.1 договору, становить 21760 грн 46 коп., а після 27.03.2020 правовідносини змінились, є хибним .

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що саме 27.03.2020 року позивач отримав від відповідача заяву про форс-мажорні обставини, яким був повідомлений про неподання автомобілю. Однак, фактично, позивач був повідомлений про неподання автомобілю 25.03.2020, тобто за день до дати виконання заявки.

Зважаючи на той факт, що укладений між сторонами договір перевезення не визначає в який саме спосіб відбуваються повідомлення за договором, відповідач вважає допустимим повідомлення за допомогою засобів електронного зв`язку, таких, як вайбер, або телефоном.

Таким чином, відповідач не порушував п. 4.5. договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/10/15, який регулює відповідальність відповідача у випадку несвоєчасного подання автомобілю, а відповідальність відповідача за невиконання погодженої раніше заявки (фактичне неподання автомобілю) регулюється іншим пунктом договору.

За таких умов Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "БАРС" вважає, що оскаржуване судове рішення має бути скасовано в повному обсязі, а доводи викладені в апеляційній скарзі ТОВ "Екопласт" не спростовують фактичні обставини справи.

У відповіді на відзив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт " зазначає, що:

- ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" 25.03.2020 не повідомляло ТОВ "Екопласт" про відмову від заявки та не вимагало від ТОВ "Екопласт" надання додаткових гарантій від приймаючої сторони відносно розмитнення та розвантаження вантажу;

- відповідач не надав суду ніяких доказів повідомлення ТОВ "Екопласт" 25.03.2020 про відмову від заявки та вимоги надання додаткових гарантій від приймаючої сторони;

- відповідач вважає допустимими повідомлення за допомогою засобів електронного зв`язку таких як вайбер, або телефон. ТОВ "Екопласт" повідомляє, що відповідач не повідомляв по даним каналам зв`язку про відмову від здійснення перевезення;

- заявка № 23.03.2020 від 23.03.2020 була складена у письмовій формі та підписана двома сторонами, відповідно і відмова від здійснення перевезення повинна здійснюватися в такій же самій формі;

- всі викладені обставини ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" є непідтвердженими та недостовірними та вводять суд в оману.

Відповідно подання відповідачем в односторонньому порядку заяви про виникнення форс-мажорних обставин № 18 від 27.03.2020 не є заявою про відмову від заявки, така заява не змінює правовідносини та не зупиняє нарахування штрафу.

На підставі викладено, позивач просить задоволити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти в справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Згідно п. 2.2.9. Договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/10/15 виконавець зобов`язаний повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення.

На виконання умов Договору відповідачем 25.03.2020 було повідомлено позивача про те, що в зв`язку з прийняттям Указу Президента Російської Федерації № 206 "Про оголошення в Російській Федерації неробочих днів" від 25.03.2020, за відсутності гарантій від приймаючої сторони відносно розмитнення та розвантаження вантажу, від виконання заявки відповідач змушений відмовитись.

В подальшому, в зв`язку з відсутністю будь-яких письмових гарантій позивача щодо відсутності перешкод виконання заявки, відповідачем було повідомлено, що погоджена 23.03.2020 заявка, в силу форс-мажорних факторів, виконана не буде.

Крім того, відповідачем було повідомлено позивачу, про можливість сплати штрафних санкцій, які передбаченні в п. 4.6. Договору у добровільному порядку.

Таким чином, наявними у справі письмовими доказами, вочевидь підтверджується факт повідомлення відповідачем позивача саме про не виконання заявки від 23.03.2020, а не про несвоєчасне подання автомобіля.

Щодо висновків суду першої інстанції, що відповідачем було повідомлено позивача про невиконання умов договору лише 27.03.2020 в зв`язку з надсиланням письмової заяви ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" про виникнення форс-мажорних обставин за № 18 то такі висновки суду є хибними.

Лист відповідача від 27.03.2020 № 18 не правильно оцінено судом, як підтвердження факту повідомлення про не виконання заявки, оскільки такий лист є наслідком письмового листування між сторонами та не може розцінюватись як лише беззаперечне підтвердження факту повідомлення про відмову від виконання заявки.

Позивач фактично був повідомлений, що відповідач не подасть автомобіль під завантаження в обумовлені строки 25.03.2020.

За наведеного відповідач уважає, що висновки суду першої інстанції щодо можливості нарахування позивачем штрафу на підставі п. 4.5 договору можливе за 27.03.2020 в розмірі 734,26 євро, а також про зміну правовідносин після 27.03.2020 року хибним, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" у відзиві на апеляційну скаргу просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з тих підстав.

ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" 25.03.2020 не повідомляло ТОВ "Екопласт" про відмову від Заявки та не вимагало від ТОВ "Екопласт" надання додаткових гарантій від приймаючої сторони відносно розмитнення та розвантаження вантажу.

Відповідач ні письмовим, ні усним способом не повідомляв позивача про можливість сплати штрафних санкцій, згідно п.4.6. Договору.

В листі позивача від 27.03.2020 № 01-03/30 не було повідомлено про неможливість відповідачем виконання заявки 25.03.2020.

ТОВ "Екопласт" повідомило ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" про те, що проблем від приймаючої сторони не буде. ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" не вимагало від ТОВ "Екопласт" окремого документа гарантії та не повідомляло про відмову від заявки, а уточнювало інформацію для завантаження та здійснення перевезення.

В претензії від 01.04.2020 року за № 01-03/32 вказується про те, що 26.03.2020, коли автотранспортний засіб не прибув для завантаження, менеджер ТОВ "Екопласт" зв`язався з менеджером ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" з вимогою надати письмові пояснення. Менеджер ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" відповів, що ніяких письмових пояснень не надасть, єдине тільки по Viber.

ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" не спростовував даний факт, а навпаки підтверджував його в апеляційній скарзі.

Відповідно ТОВ "Екопласт" отримало повідомлення через Viber, з вимогою про те, що ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" здійснить перевезення тільки у випадку доплати 10000 грн та доплати простою в розмірі 1000 грн за кожну розпочату добу і надання інформації що вантаж буде належним чином прийнято та оформлено протягом 48 годин. У разі погодження умов є можливість поставити авто на 27.03.2020.

Надалі ТОВ "Екопласт" вимушено було надати письмову відповідь на таку вимогу, надіславши лист від 26.03.2020 № 01-03/29.

Зазначає, що лист № 18 від 27.03.2020 на який звертає увагу відповідач, є заявою про виникнення форс-мажорних обставин, дане повідомлення не є листом про відмову від виконання заявки.

Вказує, що подання відповідачем в односторонньому порядку заяви про виникнення форс-мажорних обставин № 18 від 27.03.2020 не є заявою про відмову від заявки, дана заява не змінює правовідносини та не зупиняє нарахування штрафу.

З врахуванням вищевказаного позивач просить задовольнити позовні вимоги ТОВ "Екопласт" в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів уважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 05.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопласт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" (виконавець) було укладено Договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15 (далі - Договір) (а. с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати із залученням третіх осіб-перевізників виконання транспортних послуг по перевезенню та доставці вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні.

У п. 1.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 29.01.2018 №2), зокрема зазначено, що виконання транспортних послуг по перевезенню та доставці вантажів здійснюється на підставі погоджених виконавцем письмових заявок замовника, які є невід`ємною частиною цього договору. Заявка є дійсною, якщо вона засвідчена печатками сторін та підписана їхніми посадовими особами. Заявка є невід`ємною частиною цього договору. Зі сторони замовника заявка є дійсною якщо вона засвідчена штампом "Для митних документів".

Відповідно до п. 1.3 Договору в заявках на перевезення вантажу сторони погоджують вид та найменування вантажу, пункти відправлення (завантаження) та призначення (доставки, розвантаження) вантажу, пункт замитнення/розмитнення, дату завантаження, дату доставки (розвантаження), вартість перевезення тощо.

В п. 2.2 Договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний прийняти заявку на перевезення вантажів до виконання, направляти замовнику підтверджену штампом виконавця заявку з вказівкою ПІП, контактних даних водія та державного номера автомобіля, марки автомобіля; подати або організувати подачу автотранспортних засобів в пункт відправлення (завантаження) за адресою і в терміни, вказані в узгодженій заявці; виконати або організувати виконання послуг по перевезенню вантажів в повному об`ємі, забезпечити вчасну доставку вантажу та його схоронність; повідомляти замовника про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж тощо).

За умовами п. 3.1. Договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах виконавця. У випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на день погодження заявки сторонами.

Згідно з п. п. 4.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання стороною своїх обов`язків за цим договором, винна сторона відшкодовує другій стороні спричинені таким невиконанням чи неналежним виконанням збитки, а також несе іншу відповідальність, передбачену чинним законодавством України та міжнародними договорами (угод, конвенцій тощо), згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 4.5. Договору виконавець за несвоєчасну подачу ним автомобіля під завантаження та/або за прострочення в доставці вантажу до пункту призначення сплачує замовнику штрафи у наступних розмірах, зокрема: 500 грн за кожну розпочату добу прострочення в подачі автомобіля під завантаження при перевезенні в межах України. При перевезенні вантажу в міжнародному сполученні 1% від суми інвойсу за кожну розпочату добу прострочення.

Згідно із п. 4.6 Договору у разі відмови виконавця від раніше підтвердженої ним заявки менше, ніж за 72 години (не рахуючи вихідних та святкових днів) до завантаження, виконавець сплачує замовнику штраф у розмір 50% від вартості відповідного перевезення.

У п. 4.8 Договору сторони погодились, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто: за настання обставин, котрі не залежать від волі сторін, а саме: військові дії, ембарго, блокади, економічні санкції, валютні обмеження, інші дії держав; пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, такі, як закриття шляхів, перевалів) або рішення органів державної влади, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за даною угодою на час дії таких обставин. Якщо ці обставини будуть діяти більше 4 місяців, то кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання у випадку, якщо вона повідомила про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 діб до розірвання.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. У випадку відсутності за один місяць до закінчення строку дії цього договору письмових повідомлень про припинення дії цього договору він вважається продовженим терміном ще на один календарний рік, щоразу автоматично.

В подальшому, сторонами складено додаток №24 до Договору, а саме: заявку від 23.03.2020 №23.03.2020 (а. с. 11).

В заявці, зокрема зазначено: експедитор (перевізник) - ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс"; замовник (відправник) - ТОВ "Екопласт"; дата, час та місто завантаження - 26.03.2020, 08:45, Хмельницький; маршрут перевезення - Хмельницький - Вязники (Вязниковский район, Владимирская обл.); вантажоодержувач - ООО "Нестле-Россия"; найменування, вага, кількість розмір вантажу, інвойсна вартість вантажу - пакети для запікання складені, 18 євро-палет (довжина 1,22 м, ширина 0,83 м, h палети 1,83 м), приблизно 9090 кг, 76426,18 євро; дата доставки вантажу - 30-31.03.2020-01.04.2020 на складі у Вязніках; вартість фрахту та умови оплати за перевезення - вартість складає 28000 грн, протягом 14 календарних днів після надання експедитором оригіналів належним чином оформлених документів згідно з п. 3.2 договору. ТОВ з іноземними інвестиціями "Барс" зобов`язується дотримуватися вимог, що прописані у заявці до договору або своєчасно інформувати про зміни та погоджувати нові умови. Заявка підписана представниками сторін та скріплена відтисками їхніх печаток.

В листі від 26.03.2020 №01-03/29, адресованому відповідачу, позивач зазначає, що 26.03.2020 відповідач не надав для завантаження автотранспортний засіб, чим порушив умови договору та заявки. В телефонному режимі та використовуючи засоби для зв`язку Viber, від відповідача надійшла інформація, що останній здійснить перевезення у випадку доплати 10000 грн. та доплати простою у розмірі 1000 за кожну розпочату добу (а. с. 62).

Заявою від 27.03.2020 №18 відповідач повідомив позивача про те, що не має можливості виконати заявку від 23.03.2020 у зв`язку з дією форс-мажорних обставин. Зазначив, що 25.03.2020 Указом Президента РФ №206 "Про оголошення в Російській Федерації неробочих днів" з метою забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення встановлено вихідні дні з 30 березня по 3 квітня 2020 року, тобто фактично розпочато карантинні заходи на території РФ. Повідомив про ризики тривалого нерозмитнення та нерозвантаження і відсутність гарантій приймаючої сторони (а. с. 14).

У відповідь на вказану заяву позивач у листі від 27.03.2020 №01-03/30 зазначив, що не приймає заяву, оскільки відповідачем не обґрунтовано неможливості виконання зобов`язання та існує фізична можливість здійснення доставки вантажу за заявкою. Зокрема, вказав, що відповідний Указ Президента РФ не розповсюджується на дії державних органів, вимог від відповідача про надання гарантій приймаючою стороною позивачу не надходило, вимагання сплати додаткових коштів є незаконним, підтвердження неможливості виконання зобов`язання є сертифікат торгово-промислової плати, який не був наданий (а. с. 13).

У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.04.2020 №01-03/32, в якій просив перерахувати суму боргу згідно претензії до 01.05.2020 (а. с. 15-17).

Згідно із відповіддю на претензію від 13.04.2020 №21 відповідач зазначив про необґрунтованість нарахування штрафних санкцій з огляду на те, що невиконання договору пов`язано з виникненням обставин непереборної сили, про що було повідомлено; необґрунтовано застосовано п. 4.5 договору, оскільки відповідач фактично відмовився виконувати заявку. А тому відповідач відмовився від виконання претензії від 01.04.2020 №01-03/32.

Матеріали господарської справи № 924/796/20 також містять:

- копію договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №04-09/270819 від 27.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Юлайн трейд" (а. с. 29-31);

- копію заявки від 26.03.2020 №26.02.2020 (додаток №6 до договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №04-09/270819 від 27.08.2019), згідно з якою експедитором (перевізником) є ТОВ "Юлайн трейд"; замовником (відправником) - ТОВ "Екопласт"; дата, час та місто завантаження - 27.03.2020, 08:45, Хмельницький; маршрут перевезення - Хмельницький - Вязники (Вязниковский район, Владимирская обл.); вантажоодержувач - ООО "Нестле-Россия"; найменування, вага, кількість розмір вантажу, інвойсна вартість вантажу - пакети для запікання складені, 18 євро-палет (довжина 1,22 м, ширина 0,83 м, h палети 1,83 м), приблизно 9090 кг, 76426,18 євро; дата доставки вантажу - 30-31.03.2020-01.04.2020 на складі у Вязніках; вартість фрахту та умови оплати за перевезення - вартість складає 30000 грн, протягом 14 календарних днів після надання експедитором оригіналів належним чином оформлених документів згідно з п. 3.2 договору (а. с. 29-31);

- копію акту наданих послуг №328 від 01.04.2020, складеного між позивачем та ТОВ "Юлайн трейд" про надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту м.Хмельницький/Україна - м. В`язники/Росія на суму 30000 гривень (а. с. 19);

- рахунку ТОВ "Юлайн трейд" №328 від 01.04.2020 на оплату позивачем 30000 грн транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Хмельницький/Україна - м. В`язники/Росія (а. с. 20);

- копію платіжного доручення від 28.04.2020 №688 про перерахування позивачем на рахунок ТОВ "Юлайн трейд" 30000,00 грн за транспортно-експедиційні послуги згідно з рахунком №328 від 01.04.2020 (а. с. 48).

Позивач уважаючи, що відповідачем порушено умови договору №05/10/15 від 05.10.2015 по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 130562 грн 73 коп штрафу та 2000 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як убачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15 від 05.10.2015 та заявки № 23.03.2020 від 23.03.2020 до Договору.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Положеннями частини п`ятої статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.

Вище судом установлено, що між сторонами було укладено Договір по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №05/10/15 від 05.10.2015, а 23.03.2020 сторони погодили заявку № 23.03.2020 на перевезення відповідачем вантажу, якою, зокрема передбачили завантаження автомобільного транспорту 26.03.2020.

Частиною 1 статті 917 ЦК України унормовано, що перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо подачі автотранспорту для завантаження. Така обставина і не заперечується сторонами та визнається у заявах по суті справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

За наведеного, обставина не подачі відповідачем автомобіля під завантаження 26.03.2020 не підлягає доказуванню.

Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 921 ЦК України передбачено, що перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами). Перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. 925 ЦК України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред`явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред`явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Вище встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 01.04.2020 №01-03/32, яка залишена відповідачем без задоволення.

Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 130562 грн 73 коп штрафу за період з 27.03.2020 по 01.04.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що виконавець за несвоєчасну подачу ним автомобіля під завантаження сплачує замовнику штраф - при перевезенні вантажу в міжнародному сполученні 1% від суми інвойсу за кожну розпочату добу прострочення.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами вказує, що невиконання ним зобов`язання є наслідком існування форс-мажорних обставин, зокрема, прийняття Указу Президента РФ №206 від 25.03.2020 "Про оголошення в Російській Федерації неробочих днів", яким фактично розпочато карантинні заходи на території РФ, та запровадження карантину на території України.

Колегія суддів не погоджується із такими твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до Указу Президента РФ №206 від 25.03.2020 "Про оголошення в Російській Федерації неробочих днів", з метою забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення РФ установлено з 30 березня по 3 квітня 2020 року неробочі дні; федеральним органам державної влади передбачено визначити кількість федеральних державних службовців, які забезпечать з 30 березня по 3 квітня 2020 року функціонування цих органів; органам державної влади суб`єктів РФ та органам місцевого самоврядування передбачено визначити в залежності від санітарно-епідемічної обстановки на відповідній території РФ чисельність державних та муніципальних службовців, які забезпечать з 30 березня по 3 квітня 2020 року функціонування цих органів (а. с. 53-а).

В той же час, зазначений Указ встановлює тільки неробочі дні, а не запроваджує карантин на території РФ карантину та не зупиняє роботу державних органів, в тому числі митниці.

Тому посилання відповідача на Указ Президента РФ №206 від 25.03.2020 як на обставину, яка унеможливлює виконання зобов`язання з перевезення вантажу у зв`язку з неробочими днями в органах, зокрема, з митного оформлення вантажів, є необґрунтованим, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо запровадженого на території України карантину, як форс-мажорних обставин суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня на усій території України карантин (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/211-2020-%D0%BF#Text).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до переліку форс-мажорних обставин, який міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" віднесено введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тобто, на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання.

Згідно із п. 4.8. Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин (тобто: за настання обставин, котрі не залежать від волі сторін, а саме: військові дії, ембарго, блокади, економічні санкції, валютні обмеження, інші дії держав; пожежі, повені, інші стихійні лиха або сезонні природні явища, такі, як закриття шляхів, перевалів) або рішення органів державної влади, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань за даною угодою на час дії таких обставин.

Таким чином, сторони у п. 4.8 Договору також передбачили необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань.

Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції правомірно спростував доводи відповідача, що достатнім для звільнення його від відповідальності є заявлення (повідомлення) про такі форс-мажорні обставини іншій стороні договору, за відсутності умов договору про необхідність надання підтвердження про форс-мажорні обставини.

В той же час, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.

Поруч з вказаним відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, не обґрунтовує яким чином вони унеможливили виконання ним свого зобов`язання за договором.

Також, заявка № 23.03.2020 була укладена між сторонами 23.03.2020, а запровадження карантину на території України відбулося 12.03.2020 відповідно до постанови КМ України, тобто відповідач знав про карантині обмеження на території України на момент підписання заявки.

Щодо тверджень відповідач відносно того, що з його боку мало місце не несвоєчасне подання автомобіля під завантаження, а невиконання раніше підтвердженої заявки на перевезення (п. 4.6 договору) у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим п. 4.5 договору не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції оцінює критично, виходячи з такого.

У п. 4.6 договору сторони передбачили, що у разі відмови виконавця від раніше підтвердженої ним заявки менше, ніж за 72 години (не рахуючи вихідних та святкових днів) до завантаження, виконавець сплачує замовнику штраф у розмір 50% від вартості відповідного перевезення.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, відповідач відмовився виконувати свої зобов`язання за заявкою № 23.03.2020 .

Суд звертає увагу на те, що за умовами п. 2.2.9 Договору відповідач зобов`язаний повідомляти позивача про виникнення будь-яких перешкод виконанню перевезення (ДТП, вилучення вантажу компетентними органами, відмова вантажоодержувача прийняти вантаж, тощо).

Посилання відповідача на те, що даний пункт передбачає можливість повідомлення за допомогою засобу для зв`язку Viber не беруться судом до уваги, оскільки відповідач по-перше не підтвердив повідомлення позивача саме про відмову від виконання від заявки засобом для зв`язку Viber, по-друге такий засіб обміну інформацією взагалі не узгоджений умовами Договору.

Окрім того, відповідно до статті 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем допущене порушення п. 4.5. Договору, а не п. 4.6. Договору є вірним, зробленим з врахуванням обставин справи та положень законодавства.

Також, місцевий господарський суд правильно надав оцінку не врахування позивачем обставин, що у зв`язку з отриманням ним заяви відповідача від 27.03.2020 про неможливість виконання заявки на перевезення вантажу правовідносини сторін, пов`язані з простроченням подання відповідачем автомобіля, були змінені на правовідносини щодо невиконання заявки. У зв`язку із чим, нарахування штрафу за несвоєчасне подання автомобіля під завантаження після отримання заяви відповідача про неможливість виконання ним заявки на перевезення суд вважає безпідставним.

Доводи сторін щодо помилковості таких висновків суду першої інстанції фактично зводяться до вільного тлумачення умов Договору, направленого на власну користь.

Підсумовуючи викладене, позивач міг нарахувати відповідачу штраф тільки за 27.03.2020 в розмірі 734,26 євро, що за курсом, визначеним за правилами п. 3.1 договору, становить 21760 грн 46 коп.

Також, суд бере до уваги, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності (ст. 3 ЦК України), як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову в цій частині, а саме розмірі 21760 грн 46 коп. та відмови в стягненні 108802 грн 27 коп. штрафу.

Щодо стягнення 2000 грн збитків, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способам захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Визначення поняття збитків є також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обґрунтовуючи понесення збитків, позивач посилається на здійснення ним додаткових витрат на перевезення, у підтвердження чого надав копії договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №04-09/270819 від 27.08.2019, укладеного між позивачем та ТОВ "Юлайн трейд"; копію заявки від 26.03.2020 №26.02.2020 (додаток №6 до договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом №04-09/270819 від 27.08.2019), складеної між позивачем та ТОВ "Юлайн трейд" на здійснення того ж перевезення вантажу, яке не було здійснено відповідачем; рахунку ТОВ "Юлайн трейд" №328 від 01.04.2020 на оплату позивачем 30000,00 грн за транспортно-експедиційні послуги; акта наданих послуг №328 від 01.04.2020, складеного між позивачем та ТОВ "Юлайн трейд" про надання транспортно-експедиційних послуг на суму 30000,00 грн та платіжного доручення від 28.04.2020 №688 про перерахування позивачем на рахунок ТОВ "Юлайн трейд" 30000 грн за транспортно-експедиційні послуги згідно з рахунком №328 від 01.04.2020, якими підтверджується понесення позивачем витрат на перевезення вантажу.

Вище встановлено невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором та заявкою щодо надання автомобільного транспорту для завантаження та відсутність обставин, які би звільняли його від відповідальності, зокрема таких, які би свідчили про відсутність його вини у порушенні умов договору.

Враховуючи надані позивачем докази, зокрема щодо здійснення перевезення іншим перевізником, висновок суду першої інстанції про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки відповідача, збитків (додаткові витрати в розмірі 2000 грн, пов`язані з виконанням перевезення іншою особою), причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора (додаткові витрати є наслідком порушення умов договору відповідачем), вина відповідача (порушення умов договору щодо подання автомобіля для завантаження) є обґрунтованими, здійсненим з врахуванням всіх обставин справи на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних, допустимих доказів у розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційних скаргах.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 у справі № 924/796/20 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Барс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.08.2020 у справі № 924/796/20 - без змін.

2. Справу № 924/796/20 надіслати Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" листопада 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.