Постанова

від 18.11.2020 по справі 400/4193/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4193/19 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0613739-1302-1409 від 27.08.2018 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, основним видом якої є прісноводне рибництво (аквакультура), перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (ІІ група) і є власником нерухомого майна - комплексу будівель та споруд для риборозведення. Оскільки, відповідно до підпунктів є та ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України належні позивачу будівлі не є об`єктом оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, Управління не мало підстав для обчислення суми податку та надіслання податкового повідомлення-рішення. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що відповідач невірно визначив суму податку, оскільки застосував ставку 1,5%, в той час як відповідним рішенням органу місцевого самоврядування для об`єктів нежитлової нерухомості, що не віднесені до об`єктів житлового фонду, встановлено ставку 1% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позові. Доводами апеляційної скарги зазначено, з посиланням на постанови Верховного Суду, що належне позивачу нерухоме майно не належить до об`єктів, про які йдеться у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Також, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у значенні, наведеному у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Заперечень щодо інших доводів адміністративного позову відзив не містить.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що є власником будівель та споруд, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності як фізична особа, та одночасно є підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері сільського господарства.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, 14.12.2016 номер запису: 2 525 000 0000 006675, Код КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний);

Дата взяття на облік в контролюючому органі -14.12.2016 № 140916239694, станом на 01.01.2019 перебуває на обліку в Южноукраїнській ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області.

ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, II група.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2018 року №0613739-1302-1409 податковим органом визначено, що на підставі пункту 54.3.3 статті 54, пункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , в сумі 18408,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як фізична особа, є власником будівель та споруд, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, та одночасно є підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері сільського господарства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній у 2018 році) було передбачено, що податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку, обчисленого контролюючим органом, надсилається (вручається) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з чинною у 2017 році редакцією підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій рад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктами є та ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною у 2017 році), не є об`єктом оподаткування:

є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, з рішення Іванівської сільської ради Миколаївської області від 27.01.2017 № 1 Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Іванівської сільської ради (арк. спр. 77-79), зазначеним рішенням Іванівська сільська рада встановила, що ставка податку на будівлі промислові та склади - 1% (підпункт 4.2.4 пункту 4.2), на інші будівлі, що відносяться до об`єктів нежитлової нерухомості, - 1,5% (підпункт 4.2.6 пункту 4.2).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, 14.12.2016 номер запису: 2 525 000 0000 006675, Код КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний);

З наявної в матеріалах справи інформації про об`єкти нерухомого майна, , у позивача в наявності комплекс будівель та споруд для риборозведення на земельній ділянці з кадастровим номером 4820381000:06:000:0600, на вказаній ділянці знаходяться об`єкти: А-Склад, Б-Склад, В-Склад, Г-Бідвля охорони, Гідротехнічні споруди (дамби - №1, №2,№3) та на земельній ділянці з кадастровим номером 4820381000:06:000:0058 знаходяться гідротехнічні споруди (дамби) №4, №5.(а.с.85).

Тобто, апелянтом не доведено обґрунтованість застосування ставки податку 1,5%, при тому, що, як вказано вище, частиною належного позивачу комплексу є склади.

Також,вірним є висновок суду першої інстанції про те, що ДПС безпідставно використало визначення, наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, для тлумачення підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Згідно з текстом підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначення сільськогосподарський товаровиробник мало застосовуватися у контексті ( для цілей ) глави 1 ( Спрощена система оподаткування, обліку та звітності ) Розділу XIV ( Спеціальні податкові режими ) Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що загального визначення сільськогосподарський товаровиробник , або такого ж визначення для цілей інших розділів (зокрема, Розділу XII Податок на майно ) Податковий кодекс України не містить.

З урахуванням визначень національного класифікатору України ДК 009:2010 Класифікація видів економічної діяльності (надалі КВЕД-2010), основним видом діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 є Прісноводне рибництво (аквакультура) .

Цей вид діяльності (клас 03.22, група 03.2 ( Рибництво ), розділ 03 ( Рибне господарство )) входить до секції А КВЕД-2010 ( Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство ).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як фізична особа, є власником будівель та споруд, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, та одночасно є підприємцем, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері сільського господарства.

Наявність таких обставин, свідчить про обґрунтованість доводів позивача про застосування підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на висновки Верховного Суду, оскільки вказані в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду містять висновки щодо тлумачення та застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а не підпункту ж , який в даному випадку підлягає застосуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо задоволення позову та скасувюванню податкового повідомлення-рішення № 0613739-1302-1409 від 27.08.2018 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко