Постанова

від 18.11.2020 по справі 640/28198/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28198/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської територіальної виборчої комісії, треті особи: Вінницька обласна громадська організація Ми разом , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Президент України, Центральна виборча комісія, про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської територіальної виборчої комісії, треті особи: Вінницька обласна громадська організація Ми разом , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Президент України, Центральна виборча комісія, в якому просив:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії (код ЄДРПОУ 43754675), щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Києві 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії (код ЄДРПОУ 43754675) щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Києва, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР) введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях Голос України 13.07.1996 року та Відомості Верховної Ради України від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Київську міську територіальної виборчої комісію (код ЄДРПОУ 43754675) органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Києві, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-IX Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року №396-IX (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, статті 48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати протокол Київської міської територіальної виборчої комісії, код ЄДРПОУ 43754675, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів про результати голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року незаконним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року та справу направити для відкриття провадження та розгляду по суті в іншому складі суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом даного позову у справі №640/28198/20 є дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії щодо організації та проведенні виборів у місті Києві 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі.

У той час, як предметом позову є справі №640/28196/20 є дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії щодо організації та проведенні виборів у місті Києві 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів Київського міського голови.

На думку апелянта, дві позовні заяви у справах №640/28198/20 та №640/28196/20 хоча і є подібними за обґрунтуванням, обставинами та сторонами у справі, однак відрізняються предметом оскарження.

Відтак, суд першої інстанції при розгляді даної позовної заяви не з`ясував всі обставини справи, що є наслідком скасування такої ухвали суду.

У додаткових поясненнях позивач зазначив про те, що результати виборів щодо Київського міського голови та виборів депутатів Київської міської ради встановлюються за різними методиками та оформлюються різними процесуальними документами.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Повертаючи дану позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов того самого позивача, до того самого відповідача з аналогічними вимогами, а також підставами, якою присвоєно номер 640/28196/20, відтак наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Умовами застосування цієї підстави для повернення позовної заяви є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) та на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Виходячи з аналізу зазначених норм, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні №11-257заі18.

Разом з тим, встановлені судом попередньої інстанції обставини не дають підстав ототожнювати предмет і підставу позову у даній справі з предметом і підставами позову у справі №640/28196/20.

Як вбачається з матеріалів даної позовної заяви, предметом даного позову є саме дії, бездіяльність та рішення Київської міської територіальної виборчої комісії при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.

У той час, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що предметом позову у даній справі є дії, бездіяльність та рішення Київської міської територіальної виборчої комісії при встановленні результатів голосування з виборів Київського міського голови в єдиному одномандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, та як наслідок отожнив адміністративний позов у справі №640/28196/20 з даним позовом.

Відтак, відсутні підстави вважати, що у Окружному адміністративному суді міста Києва перебуває справа №640/28196/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності позову того самого позивача, до того самого відповідача з аналогічними вимогами та підставами у справі №640/28196/20, слід повернути позовну заяву у даній справі.

У той же час колегія суддів звертає увагу на те, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви слід скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для направлення справи для відкриття провадження та розгляду по суті в іншому складі суду, оскільки вказані дії не входять до повноважень суду апеляційної інстанції, згідно приписів КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - скасувати, а справу № 640/28198/20 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

І.В. Федотов