Рішення

від 20.11.2020 по справі 640/28198/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 листопада 2020 року 15:00 № 640/28198/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шевченко Н. М., розглянувши у письмовому порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської територіальної виборчої комісії про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішення,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Київської міської територіальної виборчої комісії (відповідач, Київська міська ТВК), в якій просить суд:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії, щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Києві 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14 січня 1998 року N14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Київської міської територіальної виборчої комісії, щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Києва, а також при встановленні результатів голосування з виборів при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР) введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях Голос України 13.07.1996 року та Відомості Верховної Ради України від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Київську міську територіальної виборчої комісію органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Києві, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-IX (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати Протокол Київської міської територіальної виборчої комісії, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів з виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року незаконним.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправним застосуванням Київською ТВК норм законодавства, яке звужує гарантовані оригінальним текстом Конституції України права та свободи.

Підставою звернення до суду стало те, що ОСОБА_1 подав заяви до відповідних територіальних виборчих комісій про самовисування на виборчі посади Якушинецької сільської ради Вінницького Району Вінницької області, Вінницької обласної та міської рад.

ОСОБА_2 подав заяву до Одеської територіальної виборчої комісії про самовисування на посаду депутата Одеської міської ради.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали відповідні заяви до Київської територіальної виборчої комісії про самовисування на виборчі посади депутата Київської міської ради та Київського міського голови.

Кожною зі згаданих осіб до зазначених заяв були додані документи передбачені Виборчим кодексом України, окрім документів про сплату виборчої застави та документів, що підтверджують висування їхніх кандидатур через політичні партії.

Постановами відповідних територіальних виборчих комісій, з посиланням на відповідні норми ВКУ, кожному зі згаданих осіб, у тому числі і позивачу, було відмовлено у реєстрації кандидатами на виборчі посади до відповідних органів місцевого самоврядування. А у випадку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Київська міська ТВК навіть не прийняла документи про їх самовисування на посади депутатів Київської міської ради, мотивуючі такі свої дії відсутністю у заявників права на самовисування кандидатами на ці посади.

Довідково зазначено, що згадані порушення оскаржувались до Вінницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 120/5425/20-а, рішенням від 06.10.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначає, що суд, у згаданому рішенні встановив факт існування текстів Конституції України у двох редакціях, від 28 червня 1996 року та від 01 січня 2020 року.

Під час апеляційного оскарження згаданого рішення Сьомий апеляційний адміністративний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін постановою від 09.10.2020 розтлумачив, як виникла редакція Конституції України від 01 січня 2020 року.

За висновком позивача, гарантоване Конституцією України 254к/96-ВР в редакції від 28 червня 1996 року право вільно обирати та бути обраним до органів місцевого самоврядування було максимально забезпечено Законом України Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 14/98-ВР, натомість, Виборчий кодекс України, яким відповідач керувався при підготовці та забезпеченні проведення місцевих виборів 25.10.2020, значно звужує зміст та обсяг гарантованих Конституцією України 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року прав і свобод, оскільки вимагає від особи, що має намір набути статус кандидата надати документи про сплату виборчої застави та документів, що підтверджують висування кандидатур через політичні партії.

ОСОБА_1 переконаний, що розглядаючи дану справу, для законного її вирішення, необхідно надати вичерпну правову оцінку наступним фактам:

- неодноразової зміни державними органами та посадовими особами конституційного ладу в Україні у спосіб прийняття законів про внесення змін до Конституції України без подальшого затвердження цих законів на всеукраїнських референдумах;

- визнання актів неодноразової зміни державними органами та посадовими особами конституційного ладу в Україні державними органами, а також надати оцінку визнання цих актів Верховною Радою України та встановленню цих фактів рішеннями Верховного Суду України;

- не визначеності на даний час належним суб`єктом - Українським народом конституційного ладу в Україні після його першої протиправної зміни 08 грудня 2004 року Верховною Радою України;

- не можливості проводити будь-які вибори в Україні, у тому числі місцеві в умовах невизначеності конституційного ладу в Україні;

- факт того, що пунктом 2 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року встановлено юридично-правове визначення конституційного ладу в Україні та факт того, що конституційний лад в Україні закріплюється норми усього тексту Конституції України, введеної в дію та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом;

- факт того, що з урахуванням обставин викладених у попередньому пункті, будь-які зміни до Конституції України, відповідно до приписів частини 3 статті 5 Основного Закону, з урахуванням процедури, встановленої його ХІІІ Розділом, мають бути затверджені народом України на всеукраїнському референдумі;

- а з огляду на пункти 5, 6 визнати факт того, що кожен з існуючих законів про внесення змін до Конституції України, а це закони: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68, № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142, № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143, № 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532, № 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50, № 27-IX від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160 підпадають під ознаки поняття узурпація , визначеного п. 4.4 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року та не потребують додаткового визначення цього окремим рішенням КСУ;

- факт того, чи Постанова ВРУ від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" підпадає під ознаки поняття узурпація , визначеного п. 4.4 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року і є незаконною і неконституційною;

- фактам того, що до КАС України, який зараз застосовується адміністративними судами усіх рівнів для відправлення правосуддя, впродовж часу з вересня 2005 по липень 2020 року вносились зміни в умовах коли конституційний лад в Україні був невизначений належним суб`єктом, а це у свою чергу свідчить про його сумнівну легітимність та необхідність застосовувати при відправленні судами судочинства лише ті його норми, які відповідають нормам офіційної Конституції України (254к/96-ВР);

Ухвалою суду від 19.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання 20.11.2020 об 11:00. Тією ж ухвалою відмовлено у залученні до участі у справі третіх осіб: Вінницьку обласну громадську організацію Ми разом , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Президента України, Центральну виборчу комісію.

Відповідач жодної заяви по суті справи не надав. У судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на неявку всіх учасників без повідомлення про причини, суд убачає за доцільне розглядати справу в письмовому порядку.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Постановою Верховної Ради України Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році від 15 липня 2020 року чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (вибори) призначено на 25 жовтня 2020 року.

Як зазначає ОСОБА_1 , останній подав заяви до відповідних територіальних виборчих комісій про самовисування на виборчі посади Якушинецької сільської ради Вінницького Району Вінницької області, Вінницької обласної та міської рад із доданими документами, передбаченими Виборчим кодексом України, окрім документу про сплату виборчої застави та документів, що підтверджують висування його кандидатури через політичну партію.

Постановою відповідної виборчої комісії позивачу відмовлено в реєстрації його кандидатури.

25 жовтня 2020 року відбулись чергові вибори депутатів місцевих рад та міського голови, зокрема в місті Києві.

Протоколом Київської міської ТВК від 06 листопада 2020 року встановлені результати виборів депутатів Київської міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.

Позивач вважає, що його права та свободи, визначені Конституцією України 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року порушені, шляхом вчинення Київською міською ТВК дій та допущення нею бездіяльності, яка полягає у застосуванні при організації, проведенні та встановленні результатів виборів норм закону, який звужує конституційні гарантії, недотримання принципу верховенства права та незастосування норм прямої дії Основного Закону України.

Як наслідок, просить визнати Київську міську ТВК органом, який не мав законних повноважень, натомість, вибори, проведені нею такими, які не можуть вважатись вільними, а протокол про встановлення результатів виборів депутатів Київської міської ради - протиправним.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 6 ст. 273 КАС України позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п`ятиденний строк із дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

З урахуванням підстави позову, якою є суб`єктивна думка позивача про неправомірність організації та проведення виборів депутатів Київської міської ради, як нерозривна сукупність дій, які пов`язані виборчим процесом, такі дії завершуються встановленням підсумків виборів, у даному випадку - протоколом Київської міської ТВК від 06.11.2020.

Оскільки позовну заяву подано 11.11.2020, тобто, у п`ятиденний строк із дня прийняття протоколу від 06.11.2020, суд вважає строк звернення до суду позивачем не пропущеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (ч. ч. 1, 2 ст. 7 КАС України).

Позивач вважає даний позов виборчим, що не заперечується судом, та посилається на ст. 273 КАС України, відповідно до ч. 1 якої, право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму.

Визначення гарантії права громадян на участь у виборах, регулювання підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів відповідно до Конституції України регламентовані у Виборчому кодексі України (ВК України).

Суб`єкти виборчого процесу відповідних виборів визначені ч. 1 ст. 22 Виборчого кодексу України. Серед них: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ВК України систему територіальної організації виборів депутатів сільських, селищних, міських рад (територіальних громад з кількістю виборців до 10 тисяч) складають: 1) багатомандатні виборчі округи; 2) виборчі дільниці.

Систему територіальної організації виборів депутатів обласних, районних, районних у місті, а також міських, сільських, селищних рад (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше) складають:1) єдиний багатомандатний виборчий округ; 2) територіальні виборчі округи; 3) виборчі дільниці (ч. 1 ст. 201 ВК України).

Єдиний багатомандатний виборчий округ включає територію відповідно області, району, району в місті, міста, села, селища (ч. 2 ст. 201 ВК України).

Загальний порядок висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови визначений у ст. 216 ВК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ВК України право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) реалізується виборцями через місцеві організації політичних партій (далі - організація партії) у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право висування кандидатів у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) реалізується виборцями через організації партій або шляхом самовисування у порядку, визначеному цим Кодексом.

Право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови реалізується виборцями через організації партій або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, районних у місті рад, а також кандидатів у депутати міських, сільських, селищних рад (територіальних громад з кількістю виборців 10 тисяч і більше) регламентовано ст. 219 ВК України.

Право висування кандидатів у депутати сільської, селищної, міської ради (територіальної громади з кількістю виборців до 10 тисяч) реалізується виборцями через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, визначеному цим Кодексом. Особа може бути висунута кандидатом у депутати шляхом висування організацією лише однієї політичної партії або лише шляхом самовисування (ч. 1 ст. 220 ВК України).

За приписами ч. 1 ст. 27 ВК України для підготовки, організації і проведення загальнодержавних виборів Центральною виборчою комісією утворюються територіальні виборчі округи (далі - територіальні округи), що існують на постійній основі.

Територіальні округи утворюються в межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Межі територіальних округів визначаються з урахуванням меж адміністративно-територіальних одиниць. Не допускається утворення територіального округу з територій, що не межують між собою (ч. ч. 2, 3 ст. 27 ВК України).

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 32 ВК України в Україні утворюються і діють передбачені цим Кодексом виборчі комісії як незалежні органи адміністрування виборчих процесів, які відповідно до своїх повноважень забезпечують здійснення визначених Конституцією України та цим Кодексом основних принципів виборчого права, засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України, підготовку та проведення виборів.

До виборчих комісій належать: 1) Центральна виборча комісія; 2) окружні виборчі комісії; 3) територіальні виборчі комісії; 4) дільничні виборчі комісії.

Виборчі комісії діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України, цим Кодексом та законами України.

Територіальні виборчі комісії в межах повноважень, визначених цим Кодексом, забезпечують організацію підготовки та проведення місцевих виборів. Територіальні виборчі комісії є комісіями вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій з відповідних місцевих виборів (ч. 4 ст. 33 ВК України).

З аналізу наведених норм убачається, що в межах адміністративно-територіальної одиниці, під час проведення місцевих виборів, діє територіальна виборча комісія, яка забезпечує організацію підготовки та проведення місцевих виборів у межах такої адміністративно-територіальної одиниці.

ОСОБА_1 зазначив, що подав заяви до відповідних територіальних виборчих комісій про самовисування на виборчі посади Якушинецької сільської ради Вінницького Району Вінницької області, Вінницької обласної та міської рад.

Таким чином, з урахуванням особливостей територіальності організації місцевих виборів, позивач звертався до виборчих комісій, утворених у Вінницькій області.

Як убачається із матеріалів справи, жодних відносин між ОСОБА_1 та Київською міською ТВК не виникло, як суб`єкт виборчого права, із заявами, клопотаннями тощо, не звертався та іншим чином не взаємодіяв.

Конституція України 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року визначає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. (частини 2, 3 ст. 124).

У поточній редакції Конституції України - від 01 січня 2020 року, - згадані норми викладені зі змінами наступним чином.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124).

Частиною 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

У даному випадку, позивач заявляє про спір з суб`єктом владних повноважень - Київською міською ТВК з приводу дій, бездіяльності та рішення останньої.

Саме поняття спору, як елемента права на справедливий суд, вимагає наявності принаймні двох сторін, які є учасниками певних правовідносин. При цьому, спір виникає із суб`єктивної думки однієї або більше сторін про неналежне користування правами та/або невиконання обов`язків іншою.

Таким чином, в теорії, та застосовуючи категорії, визначені в Конституції України 254к/96-ВР від 28 червня 1996 року, логічним є висновок про те, що дії, рішення або бездіяльність однієї особи (відповідача), можуть порушувати (звужувати) права та свободи іншої особи (позивача) лише в разі участі таких осіб у правовідносинах.

З аналізу норм чинного КАС України убачається, що право на звернення до суду не є безумовним, та вимагає наявності публічно-правового спору, в межах якого порушувались або можуть бути порушеними права безпосередньо позивача.

Так як за визначенням юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правовий спір, а завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень, відсутність спору виключає заявлений предмет за межі юрисдикції та нівелює можливість захисту прав, свобод та інтересів, оскільки такі не порушуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Зміст згаданої статті неодноразово тлумачився Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ), як і визначення терміну Спір .

Поняттю спір (французькою мовою contestation ) необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії), § 45). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав, у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.) (Алавердян проти Вірменії), § 35)

Право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Golder v. the United Kingdom, § 38; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §§ 230).

Таким чином, за висновком суду, права ОСОБА_1 не порушені Київською міською ТВК, оскільки позивач та відповідач не перебували учасниками правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом під час підготовки, проведення та встановлення результатів місцевих виборів 2020 року останнім, натомість, публічно-правовий, як і будь-який інший спір між ними не виник.

Суд не надає оцінку предмету спору, оскільки, з аналізу позовної заяви та доданих документів, правовідносини в сфері організації та проведення виборів між учасниками справи не виникали, що свідчить про відсутність предмета судового захисту в даній справі, оскільки відсутнє право позивача, що потребувало б такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Резюмуючи наведене, оскільки спір, як і будь-які правовідносини між ОСОБА_1 та Київською міською ТВК не виникали, право позивача, що потребує судового захисту, відсутнє, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 9 ст. 273 КАС України встановлено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору як постраждалий учасник Революції Гідності (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір ), підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 72- 77, 90, 139, 241-246, 268- 273, 277 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської територіальної виборчої комісії про визнання протиправними дій, бездіяльності та рішення відмовити повністю .

2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Київська міська територіальна виборча комісія (вул. Хрещатик, 36, к. 110, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ: 43754675).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України та може бути оскаржено протягом двох днів за правилами, встановленими статтею 278 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко