Постанова

від 04.11.2020 по справі 543/721/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 543/721/19

провадження № 61-7348св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Рост Агро , Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Абрамова П. С., Чумак О. В.,

від 10 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Рост Агро (далі - ТОВ Рост Агро ) та Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області про скасування рішення реєстратора прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована на території Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

У вересні 2018 року дізналась, що 01 березня 2014 року між нею та

ТОВ Рост Агро нібито було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, на підставі якого зареєстровано відповідне право оренди.

Посилаючись на положення Закону України № 1952-IV від 01 липня

2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) та Закону України № 161-XIV

від 06 жовтня 1998 року Про оренду землі , звертала увагу суду, що договір від 01 березня 2014 року, на підставі якого було зареєстровано оспорюване право оренди підписаний від імені орендодавця не нею, а іншою особою, а підпис орендаря, взагалі відсутній. Крім того, об`єктом оренди за вказаним договором є земельна ділянка з кадастровим номером 5323680400:00:009:0160, яка розташована на території Воронинцівської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області.

Наголошувала на тому, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію речового права (права оренди) ТОВ Рост Агро на належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 5323685100:00:005:0067, на підставі неукладеного договору, та не враховано невідповідність інформації щодо об`єкта оренди за договором від 01 березня 2014 року в поданих для вчинення реєстраційних дій документах.

З урахуванням викладеного позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Оржицього районного управління юстиції Полтавської області Демченка Ю. Ю. № 18097802

від 18 грудня 2014 року про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5323685100:00:005:0067, за

ТОВ Рост Агро ;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5323685100:00:005:0067, за ТОВ Рост Агро ;

- скасувати запис № 8124188 від 18 грудня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки на земельну ділянку, що розташована: Полтавська область, Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 5323685100:00:005:0067, за ТОВ Рост Агро .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ТОВ Рост Агро відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області про скасування рішення реєстратора прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права та скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області Демченка Юрія Юрійовича № 18097802 від 18 грудня 2014 року про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована: Полтавська область, Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, за ТОВ Рост Агро .

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована: Полтавська область, Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, за ТОВ Рост Агро .

Скасовано запис № 8124188 від 18 грудня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, що розташована: Полтавська область. Оржицький район, Савинська сільська рада, кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, за ТОВ Рост Агро .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області Демченком Ю. Ю. неправомірно проведено державну реєстрацію права оренди за ТОВ Рост Агро на земельну ділянку належну ОСОБА_1 , кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, на підставі неукладеного договору, що встановлено рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи.

Оскільки про порушення свого права позивач дізналась у вересні 2018 року суд вважав, що ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущений.

Додатковим рішенням Оржицького районного суду Полтавської області

від 03 січня 2020 року судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ Рост Агро задоволено, рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено; в іншій частині рішення суду залишено без змін. Скасоване додаткове рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 03 січня 2020 року та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ Рост Агро 3 457,80 грн судових витрат.

Приймаючи постанову від 21 травня 2019 року, колегія суддів зазначивши, що предметом спору в цій справі є оскарження саме дій державного реєстратора щодо здійснення ним державної реєстрації договору оренди землі від 01 березня 2014 року, погодилась із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до ТОВ Рост Агро .

Встановивши, що державним реєстратором було зареєстровано не заявлені речові права, інформація про місце розташування та кадастровий номер земельної ділянки та особа орендаря в рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18097802 від 18 грудня 2014 року не відповідає інформації, яка міститься в договорі оренди землі

від 01 березня 2014 року, апеляційний суд вказав на доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до Оржицької РДА Полтавської області

Разом з тим, надаючи оцінку заяві ТОВ Рост Агро про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що 01 березня 2014 року ОСОБА_1 підписала договір оренди земельної ділянки та відповідний акт приймання-передачі земельної ділянки, отримувала від ТОВ Рост Агро орендну плату за вказаним договором та неодноразово зверталась до ТОВ Рост Агро із заявами про виплату їй орендної плати наперед, дійшов висновку, що починаючи із 01 березня 2014 року (дати підписання договору оренди) ОСОБА_1 була обізнана про наявність між нею та ТОВ Рост Агро договірних правовідносин, однак до суду з цим позовом звернулася лише в липні 2019 року, тобто поза межами визначеного законом трирічного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У травні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції, оскільки приймаючи оскаржену постанову суд не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі 371/452/17, від 21 жовтня 2019 року у справі № 371/463/17-ц, від 02 березня 2020 року

у справі № 371/450/17, від 18 березня 2020 року у справі № 310/2647/17,

від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12.

Вважає, що апеляційним судом безпідставно не було враховано рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року по справі № 543/1177/18, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для розглядуваної справи.

Задовольняючи апеляційну скаргу представника відповідача з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, апеляційний суд в основу свого рішення поклав доводи апелянта, які не були предметом спору під час розгляду справи судом першої інстанції. Всупереч рішенню Оржицького районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року, яке набрало законної сили та яким встановлено, що договір оренди землі між позивачем та ТОВ Рост Агро не укладався, апеляційний суд фактично допустив повторний розгляд питання про визнання договору оренди землі недійсним, чим порушив вимоги статей 352, 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Звертає увагу, що підставою для перегляду рішення суду першої інстанції стала апеляційна скарга представника ТОВ Рост Агро , який просив скасувати рішення суду в частині вимог до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, яка рішення суду не оскаржувала.

Також суд апеляційної інстанції застосував строк позовної давності до позовних вимог ОСОБА_1 заявлених до Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області, яка відповідного клопотання про застосування вказаного строку не заявляла.

Наголошує на тому, що строк позовної давності нею не пропущений.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив

ТОВ Рост Агро на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач, посилаючись на правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, площею 4, 08 га з кадастровим номером 5323685100:00:005:0067.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 18 грудня 2014 року здійснено державну реєстрацію речового права оренди належної позивачу земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 01 березня 2014 року між

ТОВ Рост Агро та ОСОБА_1 .

Судами встановлено, що договір оренди землі № б/н від 01 березня

2014 року містить наступні неточності:

- місце розташування земельної ділянки переданої в оренду вказано Воронинцівська сільська рада Оржицького району Полтавської області замість вірного Савинська сільська рада Оржицького району Полтавської області;

- прізвище орендаря вказано ОСОБА_1 замість вірного ОСОБА_1 ;

- вказано невірний кадастровий номер земельної ділянки, яка є предметом оренди 5323680400:00:009:0160 замість 5323685100:00:005:0067 ;

- примірник договору оренди, наданий державному реєстратору не містить підпису орендаря.

ОСОБА_1 в період 2013-2017 років отримувала орендну плату

від ТОВ Рост Агро та у 2017-2019 роках зверталась до ТОВ Рост Агро із заявами про виплату їй орендної плати наперед.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року по справі № 543/1177/18 , залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Рост Агро про визнання договору оренди землі недійсним.

Розглядаючи справу № 543/1177/18 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 спірний договір оренди землі від 01 березня 2014 року не укладала, зазначена у вказаному договорі земельна ділянка їй не належить, а державним реєстратором помилково зареєстровано за ТОВ Рост Агро право оренди земельної ділянки належної позивачу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на те, що договір оренди від 01 березня 2014 року вона не підписувала та умови його не погоджувала. Крім того, об`єктом оренди за вказаним договором є земельна ділянка з кадастровим номером 5323680400:00:009:0160, яка їй не належить в той час як державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права оренди щодо належної їй земельної ділянки кадастровий номер 5323685100:00:005:0067.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638

ЦК України).

Згідно частини першої статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі у редакції, чинній станом на 01 березня 2014 року) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частинами першою-другою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Між ОСОБА_5 та ТОВ Рост Агро наявний спір про зареєстроване право оренди останнього на земельну ділянку позивача. При цьому позивач стверджує, що ця ділянка фактично не була передана в оренду, договір оренди є неукладеним, а державна реєстрація порушує її права як власника.

Судами встановлено, що право оренди ТОВ Рост Агро щодо ділянки ОСОБА_5 зареєстровано 18 грудня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Оржицького районного управління юстиції Полтавської області Демченко Ю. Ю.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час здійснення державної реєстрації права оренди) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Встановивши, що договір оренди землі від 01 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Рост Агро є неукладеним, державним реєстратором зареєстровано не заявлені речові права, а інформація про місце розташування, кадастровий номер земельної ділянки та особу орендаря в рішенні про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18097802 від 18 грудня 2014 року не відповідає відомостям зазначеним у договорі оренди землі від 01 березня 2014 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що запис № 8124188 від 18 грудня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію за ТОВ Рост Агро права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 порушує права та законні інтереси позивача, як власника земельної ділянки кадастровий номер 5323685100:00:005:0067.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

При цьому суд першої інстанції правильно оцінив, як преюдиційні, рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в справі № 543/1177/18, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Рост Агро про визнання недійсним договору оренди землі від 01 березня 2014 року з підстав того, що такий договір між сторонами не укладався.

Така оцінка преюдиційності судових рішень у справі № 543/1177/18, учасником якої було ТОВ Рост Агро , відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16-ц.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, початок якої слід обраховувати з дати договору оренди землі - 01 березня 2014 року.

Однак із такими висновками Верховний Суд не погоджується, з огляду на наступне.

Колегія суддів враховує, що вирішенню спору у розглядуваній справі передувало звернення ОСОБА_1 до суду з позовом у справі № 543/1177/18 про визнання договору оренди недійсним, в якій факт не укладення договору від 01 березня 2014 року було встановлено рішенням суду від 20 травня 2019 року.

З огляду на те, що договір оренди від 01 березня 2014 року визнано судами неукладеним, а наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права оренди на підставі неукладеного договору свідчить про триваюче порушення прав ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, на користування та розпорядження цим майном, позивач вправі звернутись до суду за захистом своїх порушених прав упродовж усього часу такого порушення.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18), яка врахована при прийнятті постанови Верховного Суду від 19 серпня 2020 року в справі № 389/495/18 (провадження № 61-8147св19), зазначено, що: реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою .

За встановлених судами обставин та з урахуванням того, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав позивача, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення таких прав.

В пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня

2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

З огляду на зазначене у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ Рост Агро необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Крім того, оскільки запис № 8124188 від 18 грудня 2014 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки скасовано, не потребує окремого скасування ще й державна реєстрація права оренди.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення вимог про скасування запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ Рост Агро на належну ОСОБА_1 земельну ділянку скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції. Мотиви скасування апеляційним судом рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди на нерухоме майно та скасування державної реєстрації такого права необхідно викласти в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволенні позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію права оренди ТОВ Рост Агро на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, постанову апеляційного суду необхідно змінити в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, зменшивши розмір судового збору, який стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Рост Агро за подачу апеляційної скарги, із 3 457, 80 грн до 2 305, 20 грн.

З ТОВ Рост Агро на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 536, 80 грн.

Додаткове рішення Оржицького районного суду Полтавської області

від 03 січня 2020 року, яким, з урахуванням заяви представника позивача, вирішено не стягувати із відповідачів судові витрати ОСОБА_1 , останньою не оскаржувалось.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в частині вирішення вимог про скасування запису про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Рост Агро права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323685100:00:005:0067, яка розташована на території Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області та належить ОСОБА_1 скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року змінити в частині мотивів скасування рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 09 жовтня 2019 року щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, виклавши її в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року змінити в частині вирішення питання про судові витрати, зменшивши розмір судового збору, стягнутого із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рост Агро , із

3 457, 80 грн до 2 305, 20 грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Рост Агро на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 1 536, 80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович