Ухвала

від 17.11.2020 по справі 533/695/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

1 7 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 533 /695/17

провадження № 61-16578ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкін Олександр Олександрович про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - державний нотаріус Козельщинської державної нотаріальної контори Полтавської області Курочкін О. О., про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкування. У подальшому до участі у розгляді справи залучено відповідача Козельщинську селищну раду Полтавської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є вона та її рідний брат ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина на 4 662 прості іменні акції з належними дивідендами Публічного акціонерного товариства Кременчуцький сталеливарний завод (далі - ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод ) та земельну частку (пай) розміром 4,50 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області.

24 травня 2017 року вона зверталася до Козельщинської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно, проте постановою нотаріуса від 30 травня 2017 року їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадщину після смерті прийняв ОСОБА_4 , якому 03 липня 2013 року видано свідоцтво про право на спадщину на акції ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод , а ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву, в якій повідомила, що їй відомо про відкриття спадщини після смерті матері, однак із заявою про прийняття спадщини вона не зверталася, на спадщину не претендує, спадщину фактично не прийняла, до суду з заявою про продовження строку про прийняття спадщини чи визнання за нею права власності на спадкове майно звертатися не буде, а тому вона не є такою, що прийняла спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Після його смерті на підставі її заяви відкрита спадкова справа. Разом з тим, на спадщину ОСОБА_4 претендує його колишня дружина ОСОБА_2., яка на час смерті останнього постійно з ним проживала. Нотаріусом безпідставно відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з її неприйняттям, оскільки при оформленні заяви про прийняття її відмови від спадщини нотаріусом було порушено вимоги закону. Вона є законним спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки проживала разом з померлою до дня її смерті, вела спільне господарство, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у домоволодіння та управління майном спадкодавця ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за нею право власності на земельну частку (пай) розміром 4,50 умовних кадастрових гектари, розташовану на землях Козельщинської селищної ради Полтавської області, належну ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Козельщинською державною нотаріальною конторою 03 липня 2013 року за реєстровим № 987 ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_3 , визнати за нею право власності в порядку спадкування на 4 662 прості іменні акції з належними дивідендами ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод .

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Козельщинської селищної ради Полтавської області, третя особа - Козельщинська державна нотаріальна контора, в якому просила суд визнати за нею право на 1/2 частини житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого на АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та 1/2 частини цього ж будинку, як на частку у спільній сумісній власності подружжя; визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 4,5 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року вимоги ОСОБА_2 роз`єднано, виділено у самостійне провадження вимоги про визнання за нею права на земельну частку (пай), розміром 4,5 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 12 вересня 2017 року об`єднано в одне провадження вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на земельну частку (пай), розміром 4,5 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області, у порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із вимогами ОСОБА_1 .

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року закрито провадження у частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 липня 2013 року, реєстровий № 987, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_3 , та про визнання за нею права власності у порядку спадкування на 4 662 простих іменні акції ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод . Продовжено розгляд справи у частині вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну частку (пай), розміром 4,50 умовних кадастрових гектари, розташовану на землях Козельщинської селищної ради Полтавської області, та встановлення факту прийняття спадщини.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на земельну частку (пай) у колективній власності на землю члена колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаева Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміром 4,5 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Козельщинської селищної ради, яку він прийняв та за життя не оформив своїх спадкових прав. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року задоволено частково. Ухвалу Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою 03 липня 2013 року за реєстровим № 987 ОСОБА_4 на 4 662 прості іменні акції, що належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання права на їх спадкування. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у частині оскарження рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року залишено без задоволення. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишено без змін.

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 червня 2019 року прийнято до провадження справу у частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 липня 2013 року, реєстровий № 987, виданого Козельщинською державною нотаріальною конторою ОСОБА_4 після смерті матері ОСОБА_3 , та визнання за ОСОБА_1 права власності у порядку спадкування на 4 662 простих іменні акцій ПАТ Кременчуцький сталеливарний завод .

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування 4 662 простих іменних акцій, належних ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вимог визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування 4 662 простих іменних акцій, належних ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суди попередніх інстанцій виходили з того, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлений факт неприйняття спадщини ОСОБА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , позивачем не надано належних, достатніх і допустимих доказів, які б підтвердили факт прийняття спадщини після смерті матері у розумінні положень статей 548, 549, 554 Цивільного кодексу Української РСР.

05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 10 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козельщинської селищної ради Полтавської області, ОСОБА_2 , третя особа - Державний нотаріус Козельщинської державної нотаріальної контори Курочкін Олександр Олександрович про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності у порядку спадкуванняповернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак