Постанова

від 17.11.2020 по справі 693/1313/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1475/20Головуючий по 1 інстанції Справа №693/1313/18 Категорія: 302000000 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Степ ;

відповідач - іноземне підприємство Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев`янчук Володимир Анатолійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янчука Володимира Анатолійовича на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання додаткової угоди укладеною,

в с т а н о в и в:

у листопаді 2018 року Фермерське господарство Степ звернулося до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 21 січня 2008 року між ФГ Степ та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі строком на п`ять років на використання земельної ділянки площею 4,6314 га, кадастровий номер №7120910100:05:001:1126, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту. Вказаний договір зареєстровано у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року, яка також зареєстрована у відділі Держкомзему у Жашківському районі, договір поновлено та продовжено термін його дії до 31 грудня 2017 року.

Після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 , з якою ФГ Степ 18 травня 2015 року уклало додаткову угоду. Умовами додаткової угоди строк дії договору продовжено та визначено кінцевий термін його дії 25 листопада 2018 року.

У подальшому моніторингом відомостей Державного земельного кадастру, розміщених на Публічній кадастровій карті України, установлено, що 25 червня 2015 року за іноземним підприємством Агро-Вільд Україна зареєстровано право емфітевзису на вищевказану ділянку, на підставі укладеного між ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_1 договору встановлення емфітевзису від 25 червня 2015 року.

Вказує, що ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна дійшли згоди щодо усіх істотних yмов договору оренди землі, уклали відповідний договір емфітевзису та здійснили державну реєстрацію речового права. Вказане свідчить про виникнення взаємних прав і обов`язків між сторонами саме з моменту укладення договору емфітевзису, тобто з 26 листопада 2015 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії речового права установлено до 26 листопада 2026 року.

Позивач вважає, що укладення договору емфітевзису та дійсність запису про зареєстроване ІП Агро-Вільд Україна речове право на земельну ділянку безпосередньо порушує права позивача як поточного орендаря ділянки.

Крім того, вказує, що укладення оскаржуваного договору емфітевзису порушує переважне право фермерського господарства на поновлення нині діючого договору оренди землі.

На момент звернення до суду із позовом позивачем запропоновано ОСОБА_1 поновити договір оренди земельної ділянки на умовах викладених у листі-повідомленні, який було надіслано на адресу останньої 03 березня 2018 року із доданим проектом додаткової угоди, чим підтверджується намір позивача реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди та подальше використання ділянки.

У свою чергу, ОСОБА_1 листом від 25 жовтня 2018 року повідомила ФГ Степ про небажання поновлювати з ним договір оренди землі.

Водночас, як вказано вище, 25 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна уже було укладено договір емфітевзису, який визначає строкове платне використання цієї ж земельної ділянки і суперечить мотивам власника щодо подальшого самостійного одноособового використання ділянки.

При цьому, ціну оскаржуваного договору визначено на рівні 4,5 % від вартості земельної ділянки, а запропонованими фермерським господарством умовами додаткової угоди відповідну плату за використання ділянки визначено як 5,5% від нормативної грошової оцінки ділянки.

Позивач вказує, що договір емфітевзису суперечить чинному законодавству в частині позбавлення особи переважного права на поновлення договору оренди, що у відповідності до приписів статей 203, 215 ЦК України має наслідком його недійсність.

З огляду на вказані вище підстави ФГ Степ просило визнати недійсним договір емфітевзису від 25 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , а також визнати укладеною між ОСОБА_1 та фермерським господарством Степ додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір емфітевзису, укладений 25 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна .

Визнано укладеною між ОСОБА_1 та ФГ Степ додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року у запропонованій редакції.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 надіслала до фермерського господарства Степ лист-повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі пізніше, ніж за 60 днів до завершення терміну дії договору оренди, як визначено у пункті 42 Прикінцевих положень додаткової угоди від 18 травня 2015 року, чим порушила чинне законодавство та умови договору щодо переважного права на поновлення договору оренди укладеного з ФГ Степ 21 січня 2008 року.

Також судом враховано, що ФГ Степ користувалось і продовжує користуватись земельною ділянкою та виконувати умови договору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дерев`янчук Володимир Анатолійович подав апеляційну скаргу і просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2019 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ФГ Степ .

В апеляційній скарзі вказує, що у додатковій угоді до договору оренди землі, укладеній між ОСОБА_1 та ФГ Степ 18 травня 2015 року, було продовжено строк дії договору оренди землі до 25 листопада 2018 року.

У зв`язку з чим, пунктом 2.4. договору емфітевзису, укладеного 25 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна , сторони встановили строк дії договору з 26 листопада 2018 року по 26 листопада 2026 року.

Із посиланням на рішення суду Касаційної інстанції скаржник вважає, що договором емфітевзису не порушено право оренди ФГ Степ , яке вважає закінченим 25 листопада 2018 року.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи учасники справи в судове засідання не з`явились, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до статті 372 ЦПК України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ФГ Степ був укладений договір оренди земельної ділянки площею 4,63 га, який зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру ДЗК, про що 09 червня 2008 року до Державного реєстру земель внесено запис за №040878200308.

Згідно з пунктом 8 Договору його укладено на 5 років з 21 січня 2008 року до 21 січня 2013 року. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію цього договору.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року строк дії договору оренди землі, укладений 21 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ФГ Степ був продовжений до 31 грудня 2017 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2013 року право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6314 га, яка розташована на території Жашківської міської ради Черкаської області, кадастровий номер 7120910100:05:001:1067, перейшло до ОСОБА_1 .

18 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Степ було укладено та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав додаткову угоду до Договору оренди землі, укладеного 21 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ФГ Степ , якою продовжено строк дії вищевказаного договору до 25 листопада 2018 року.

25 червня 2015 року між відповідачами ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна на ту ж саму земельну ділянку зареєстровано договір емфітевзису, згідно п.2.4 якого сторони домовилися, що емфітевтичне право за цим договором набирає чинності з 26 листопада 2018 року і закінчується 26 листопада 2026 року.

Пунктом 1.3 договору зазначено, що власник стверджує, що дана земельна ділянка знаходиться в оренді до 25 листопада 2018 року.

Сторони домовились, що емфітевтичне право за цим договором набирає чинності з 26 листопада 2018 року і закінчується 26 листопада 2026 року, про що зазначено у п.2.4 договору встановлення емфітевзису.

Також у п. 5.6 договору встановлення емфітевзису зазначено, що емфітевту відомо, що на дану земельну ділянку існує обмеження у користуванні згідно договору оренди, укладеного між ФГ Степ та власником вищевказаної земельної ділянки, термін дії якого закінчується 25 листопада 2018 року.

28 березня 2018 року ФГ Степ направило ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому просило поновити договір оренди земельної ділянки від 21 січня 2008 року, шляхом укладення додаткової угоди на умовах, передбачених в ній, та додало до листа проект додаткової угоди (а.с. 14-15).

25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повідомила ФГ Степ про те, що вона не бажає поновлювати договір оренди належної їй земельної ділянки та просила повернути її земельну ділянку у 2-денний строк з моменту закінчення договору оренди (а.с. 17).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою, одинадцятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Отже, відповідно до положень статті 33 Закону України Про оренду землі реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недотримання цієї процедури орендарем його переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

При цьому, переважне право орендаря буде порушене, зокрема, у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотримання процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц.

Згідно з матеріалами справи ФГ Степ 28 березня 2018 року, тобто, у передбачений законом та договором строк, письмово повідомив орендодавця ОСОБА_1 про те, що має намір скористатися переважним правом поновлення договору оренди землі на новий строк.

У свою чергу орендодавець ОСОБА_1 25 жовтня 2018 року повідомила орендаря про відсутність у неї наміру продовжувати дію договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Степ 21 січня 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 21 січня 2008 року, суд першої інстанції вказав, що орендодавець ОСОБА_1 порушила чинне законодавство та умови договору щодо переважного права на поновлення договору оренди, надіславши лист повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі пізніше ніж за 60 днів до завершення терміну дії даного договору, як передбачено пунктом 42 Додаткової угоди від 18 травня 2015 року до Договору оренди землі.

Проте Законом України Про оренду землі визначено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та приймає рішення про поновлення договору оренди і укладає додаткову угоду до договору оренди або надсилає орендарю лист-повідомлення про заперечення в поновлені договору оренди землі.

Крім того частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже законом передбачено право орендодавця направити лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору не пізніше місяця після закінчення строку договору.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про порушення орендодавцем вимог закону щодо строку направлення орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, є помилковими.

Із наданого позивачем проекту додаткової угоди вбачається, що ФГ Степ хотіло поновити дію договору оренди на нових умовах, тобто, змінити умови договору оренди від 21 січня 2008 року, зокрема, у визначенні строку, на який укладено договір (7 років замість 5 років) та розміру орендної плати, що є істотними умовами договору.

Водночас орендодавець ОСОБА_1 заперечувала проти поновлення договору оренди, тобто, у неї було відсутнє волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди землі із зміненими умовами.

Судом першої інстанції під час вирішення справи не було враховано положення частини 4 статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже оскільки між сторонами договору оренди землі від 21 січня 2008 року не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що випливає із повідомлення ОСОБА_1 , ФГ Степ втратило своє переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.

Посилання ФГ Степ на те, що укладенням договору емфітевзису було порушено права позивача як поточного орендаря земельної ділянки, є безпідставними.

Так, згідно з частиною першою статті 102-1 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (стаття 408 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Під час вирішення спорів щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) суди мають виходити з того, що згідно зі статтею 102-1 ЗК України право на таке користування виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися нею для сільськогосподарських потреб або для забудови відповідно до ЦК України.

З урахуванням вимог ЗК України укладення таких договорів, їх умови, строки та права і обов`язки сторін за ними, а також підстави припинення регулюються главою 33 ЦК України.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України та Главою 33 Розділу II Речові права на чуже майно Книги третьої Право власності та інші речові права ЦК України, а орендні відносини щодо земельної ділянки регулюються іншими положеннями діючого законодавства.

Таким чином, посилання позивача на невідповідність законодавству оспорюваного договору в частині визначення строку його дії (відкладальний строк) є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Можливість одного й того самого майна (речі) - земельної ділянки, за певних обставин виступати як предмет договору емфітевзису або як об`єкт оренди, зазначений у статті 15 Закону Про оренду землі , не є підставою для ототожнення правовідносин, що виникають на підставі договору емфітевзису, правовідносинам, пов`язаним з орендою, які регулюються іншими нормами законодавства.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 222/1733/17.

Також у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 573/624/17ц, від 05 червня 2019 року у справі № 693/45/18 вказано, що укладення орендодавцем не договору оренди земельної ділянки, а договору емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, не свідчить про наявність у орендаря переважного права на укладення договору перед іншими.

Враховуючи викладене, укладенням між ОСОБА_1 та ІП Агро-Вільд Україна договору емфітевзису від 25 червня 2015 року не порушено право позивача ФГ Степ на поновлення договору оренди землі від 21 січня 2008 року, оскільки укладення договору емфітевзису відноситься до речового права, а укладення договору оренди - до зобов?язальних правовідносин.

Крім того договором емфітевзису від 25 червня 2015 року визначено, що емфітевтичне право виникає з 26 листопада 2018 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 21 січня 2008 року, укладеного із ФГ Степ . Отже права ФГ Степ , як орендаря належної ОСОБА_1 земельної ділянки, на час укладення договору емфітевзису 25 червня 2015 року не були порушені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції у повному обсязі дослідивши надані сторонами докази, неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до необґрунтованого переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Степ .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ФГ Степ , скасування рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2020 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь відповідача ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5284,50 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дерев`янчука Володимира Анатолійовича задовольнити.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 10 червня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, визнання додаткової угоди укладеною.

Стягнути з фермерського господарства Степ на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5284 грн 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді