Постанова

від 18.11.2020 по справі 927/352/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. Справа№ 927/352/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 (повний текст складено 31.07.2020)

у справі №927/352/20 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"

про стягнення 79 483 грн. 72 коп.-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року Фізична особа-підприємець Кравчук Сергій Геннадійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 79 483 грн. 72 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2020).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 щодо сплати заборгованості в загальній сумі 79 483 грн. 72 коп., з яких 65334 грн. 84 коп. основної заборгованості, 10674 грн. 70 коп. пені, 1619 грн. 98 коп. 3% річних, 1854 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2020). Також, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на користь Фізичної особи - підприємця Кравчука Сергія Геннадійовича заборгованість у сумі 65334 грн. 84 коп., пеню у сумі 10584 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 1614 грн. 64 коп., інфляційних нарахувань у сумі 1854 грн. 20 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2099 грн. 46 коп. та витрати на послуги адвоката у сумі 19975 грн. 92 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати заборгованості за надані послуги не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі № 927/352/20 в частині стягнення заборгованості у сумі 65334 грн. 84 коп. і в частині стягнення витрат на послуги адвоката у сумі 19 975 грн. 92 коп. скасувати та ухвалити нове рішення в частині стягнення витрат на послуги адвоката або змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі №927/352/20.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції сплатив заборгованість у розмірі 65334 грн. 84 коп., що підтверджується платіжним доручення №1476 від 01.07.2020. Проте, позивач не зменшив суму позовних вимог, чим порушив права відповідача.

Скаржник стверджує, що судом першої інстанції порушене право відповідача щодо стягнення витрат за послуги адвоката в розмірі 19 975,92 грн., оскільки справа не є складною та розглядалась в порядку спрощеного провадження. Апелянт вказує, що адвокат позивача не подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно остаточно сплаченої суми.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 12.10.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення та просить винести постанову, якою змінити оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості у розмірі 65 334,84 грн. Крім того, позивач вказує, що відповідач погасив залишок основної заборгованості в розмірі 65 334,84 грн. лише 01.07.2020, однак не надав відповідних доказів суду першої інстанції. У зв`язку з чим, суд прийняв рішення на підставі тих доказів, які були в матеріалах справи на момент його ухвалення. Також, позивач звертає увагу, що апелянт не вказав поважні причини неможливості подання доказів оплати боргу до суду першої інстанції.

Фізична особа-підприємець Кравчук Сергій Геннадійович наголошує, що в позовній заяві зазначено попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. Також, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2020 запропоновано відповідачу надати відзив у строк до 20.05.2020, проте відповідач своїм правом не скористався та не подав заперечення на витрати на професійну правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 справу № 927/352/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2020 у справі №927/352/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі № 927/352/20 залишено без руху.

17.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення № 169 від 08.09.2020 на суму 910 грн. 21 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі № 927/352/20, відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

15.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Кравчуком Сергієм Геннадійовичем (експедитор) укладено договір-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору експедитор зобов`язується за плату і за рахунок замовника надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів замовника, а також на території України, інформаційно-консультаційних послуг з питань зовнішньоекономічної діяльності замовника, додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з пунктом 2.1 експедитор має право: укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими, митно-брокерськими та іншими організаціями, які є резидентами або не резидентами України, для виконання своїх обов`язків за договором (підпункт 2.1.1 договору); представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, митно-брокерськими організаціями, портами, аеропортами і іншими організаціями (підпункт 2.1.2 договору); отримувати від замовника довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг (далі - заявка), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за договором (підпункт 2.1.4 договору); отримувати від замовника відшкодування додаткових витрат, які виникли у експедитора при виконані договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах замовника (підпункт 2.1.7 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що сторонами визначені обов`язки експедитора: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів замовника різними видами транспорту по всій території України та за її межами відповідно до заявки замовника; залучати транспортні засоби і забезпечувати їх подачу в порти, на ж/д станції , склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відвантаження/доставки вантажів; надавати послуги пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням страхуванням, перевезенням вантажів; надавати учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди/доручення на відвантаження (підпункти 2.2.1-2.2.3; 2.2.6 договору).

У пункті 2.4 договору визначені обов`язки замовника: видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків (підпункт 2.4.1 договору); надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг. Заявка повинна містити такі дані: маршрут перевезення, описання вантажу ( найменування, код ТН ЗЕД, загальна вартість нетто, загальна вартість брутто);вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я по батькові відповідального за відвантаження/одержання вантажу представника вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним, і місце, дату і час завантаження/доставки вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Перелік даних, які повинні бути у заявці, не є вичерпним і може бути доповнений експедитором на його розсуд. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного і електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу, однак замовник зобов`язаний надати експедитору оригінал цієї заявки (підпункти 2.4.2 договору); оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах замовника. (підпункти 2.4.14 договору).

Сторони у пункті 3.2 договору дійшли згоди щодо порядку проведення розрахунків між замовником та експедитором: перелік послуг, що надаються, їх вартість є договірною, встановлюються за згодою сторін, що оформляється відповідною заявкою до договору щодо кожного перевезення, виходячи з ринкових умов (підпункт 3.2.1 договору); експедитор погоджує перелік послуг із замовником, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження замовником вартості даних послуг, тобто за наявності підписаного сторонами заявки до договору. Додаткові витрати, пов`язані з перевірками вантажу контролюючими органами держави, оплачуються замовником самостійно та/або узгоджуються для оплати з замовником та оплачуються експедитором, з обов`язковою наступною компенсацією замовником на підставі пред`явлення підтверджуючих такі витрати документів. Витрати понесені експедитором на користь замовника підлягають оплаті в термін, передбачений п 3.2.3 цього договору (підпункт 3.2.2 договору).

Згідно із пунктом 3.4 договору експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його замовнику. Замовник протягом 5 діб з моменту отримання акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити експедитору, або надати протягом п`яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.

Сума договору визначається як сума всіх платежів, здійснених в його рамках у відповідності до заявок/додаткових угод/доповнень до цього договору та на підставі відповідних документів (рахунки/акти тощо) (пункт 3.13 договору).

Відповідно до пункту 3.15 договору за прострочення оплати рахунку експедитора замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення. Якщо прострочення в погашенні заборгованості перевищує 10 (десять) календарних днів з дня виставлення рахунку, то замовник додатково сплачує штраф 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Термін (строк) дії договору встановлюється з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом одного календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання договору за 20 днів до терміну припинення його дії такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (пункт п. 9.6 договору).

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що відповідачем порушено умови договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 щодо сплати заборгованості. У результаті чого, позивач просив суд стягнути з відповідача 79 483 грн. 72 коп., з яких 65334 грн. 84 коп. основної заборгованості, 10674 грн. 70 коп. пені, 1619 грн. 98 коп. 3% річних, 1854 грн. 20 коп. інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2020).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" та Фізичною особою-підприємцем Кравчуком Сергієм Геннадійовичем, за своєю правовою природою відноситься до договорів транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (абзац 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування (абзац 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Згідно із статтею 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату й за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (стаття 1 Конвенції).

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (стаття 4 Конвенції).

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 було підписано три заявки на перевезення вантажу, а саме:

заявка №24 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 17.01.2020; дата митного очищення - 22.01.2020; ватрість перевезення - 41695 грн. 47 коп., оплата у день вивантаження (т. 1; а.с. 26);

заявка №21 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 17.01.2020; дата митного очищення - 22.01.2020; ватрість перевезення - 39005 грн. 44 коп., оплата у день вивантаження (т. 1; а.с. 30);

заявка №20 від 16.01.2020, відповідно до умов якого експедитор зобов?язався організувати доставку вантажу (обладнання) з м. Легниця (Польща) до смт. Ладан (Україна) на умовах: дата завантаження - 22.01.2020; дата митного очищення - 28.01.2020; ватрість перевезення - 94393 грн. 25 коп., оплата у день вивантаження (т. 1; а.с. 34).

На виконання умов договору-доручення надання транспортно-експедиторського обслуговування №3089 від 15.01.2020 та вищезазначених заявок, ФОП Кравчуком Сергієм Геннадійовичем надано послуги з перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А№ 2020-01-17/1 - вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№2020-01-17/2 - вантаж передано замовнику 22.01.2020; А№473919 - вантаж передано замовнику 28.01.2020. Прийняття вантажу замовником (відповідач) за міжнародними товарно-транспортними накладними підтверджено печаткою та підписом відповідальної особи. Претензій щодо якості перевезення не надходило. (т. 1; а.с. 27, 31, 35).

За результатами надання експедитором обумовлених договором транспортно-експедиторських послуг, сторонами у справі складені та підписані акти надання послуг: №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп.; №17 від 22.01.2020 на суму 39005грн. 44 коп.; №22 від 28.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (т. 1; а.с. 28, 32, 36).

Акти надання послуг з боку відповідача у справі підписані без зауважень та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: №16 від 22.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп.; №17 від 22.01.2020 на суму 39005 грн. 44 коп.; №22 від 23.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. (т. 1; а.с. 29, 33, 37).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у порушення умов договору та заявок за надані послуги з перевезення вантажу розрахувався частково. За рахунком №17 від 22.01.2020 (заявка №21 від 16.01.2020) сплатив 35000 грн. 00 коп., що підтверждено банківськими виписками з рахунку позивача від 05.02.2020 на суму 5000 грн. 00 коп. та від 17.03.2020 на суму 30000 грн. 00 коп. (т. 1; а.с. 38-39).

Позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про заборгованість №170220-1 від 17.02.2020, №170220-2 від 17.02.2020, №170220-3 від 17.02.2020, в яких просив відповідача в строк до 20.02.2020 перерахувати заборгованість (т. 1; а.с. 40-42, 43-46).

19.05.2020 відповідач сплатив: за рахунком №17 від 22.01.2020 (заявка №21 від 16.01.2020) - 4005 грн. 44 коп.; за рахунком №22 від 23.01.2020 (заявка №20 від 16.01.2020) - 29058 грн. 41 коп.; за рахунком №16 від 22.01.2020 (заявка №24 від 16.01.2020) - 41695 грн. 47 коп., що підтверджено випискою банку з рахунку позивача від 19.05.2020 (після порушення провадження у справі).

Таким чином, заборгованість за заявкою №24 від 16.01.2020 на суму 41695 грн. 47 коп. та за заявкою №21 від 16.01.2020 на суму 39005 грн. 44 коп. відповідачем сплачена у повному обсязі.

За заявкою №20 від 16.01.2020 на суму 94393 грн. 25 коп. відповідач розрахувався частково. Заборгованість відповідача склала 65334 грн. 84 коп., яка була заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Таким чином, свої зобов`язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі відповідач не виконав, доказів оплати боргу до суду першої інстанції не подав, у результаті чого заборгованість відповідача за надані послуги становить 65334 грн. 84 коп.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги у розмірі 65334 грн. 84 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 22.06.2020 позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10674 грн. 70 коп., а саме: за заявкою №24 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 2737 грн. 03 коп., за заявкою №21 за період з 23.01.2020 по 19.05.2020 на суму 1329 грн. 76 коп., за заявкою №20 за період з 29.01.2020 по 19.06.2020 на суму 6607 грн. 91 коп.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 10 584,36 грн. є арифметично правильною. а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1854,20 грн. - інфляційних втрат та 1619,98 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що наданий позивачем розрахунок індексу інфляції у розмірі - 1854,20 грн. є арифметично правильним та нарахований відповідно до вимог чинного законодавства. У той час, як розрахунок позивача 3% річних у сумі -1619,98 грн. є невірним, оскільки включено день оплати, у зв`язку з чим, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині у розмірі 1614,64 грн.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача суму оплати послуг адвоката у розмірі 20000 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Пунктом 4 частини 1 статті 1 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 123 та ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020, укладений між Нитченко Г.Р. (адвокатом) та Фізичною особою-підприємцем Кравчуком С. Г. (клієнтом); додаткова угода №1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020; акт №1 від 15.04.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 на суму 18000 грн.; акт №2 від 18.06.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 на суму 2000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер від 15.04.2020 про оплату 18000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер від 18.06.2020 про оплату 2000 грн. 00 коп.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1803 від 19.12.2003.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору адвокат зобов?язався надати клієнту юридичні послуги пов?язані з підготовкою документів задля звернення до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов?язався оплатити адвокату надані послуги.

Обсяг послуг, що надаються адвокатом за договором, визначені у розділі 2 договору.

Додатковою угодою №1 від 17.06.2020 до договору про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 сторони визначили, що адвокат зобов?язується надати клієнту юридичні послуги, пов?язані із складанням процесуальних документів під час розгляду справи №927/352/20 у Господарському суді Чернігівської області за позовом фізичної особи-підприємця Кравчука С. Г. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" про стягнення заборгованості, а клієнт зобов?язався оплатити адвокату надані послуги.

Актом №1 від 15.04.2020 про надання послуг за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020 визначено детальний опис робіт на суму 18000 грн. 00 коп., актом №2 від 18.06.2020 (детальний опис робіт на суму 2000 грн. 00 коп.). Видатковими касовими ордерами від 15.04.2020 про оплату 18000 грн. 00 коп., від 18.06.2020 про оплату 2000 грн. 00 коп. підтверджено оплату позивачем за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25 від 15.03.2020.

Таким чином, позивачем документально доведено понесення витрат на правову допомогу.

Щодо посилань апелянта на те, що адвокат позивача не подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до остаточно сплаченої суми, колегія суддів зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідач був належним чином повідомлений про заявлений позивачем орієнтовний розмір витрат на правову допомогу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. 00 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 19975 грн. 92 коп.

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість у розмірі 65334 грн. 84 коп. була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина", що підтверджується платіжним доручення №1476 від 01.07.2020, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що скаржник на стадії апеляційного провадження, разом із апеляційною скаргою, подав копію платіжного доручення, що підтверджує оплату за транспортні послуги згідно із рахунком №22 від 23.01.2020, відповідно до договору №3089 від 15.01.2020.

Однак, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами, закріпленими у статті 269 Господарського процесуального кодексу України України, враховуючи те, що скаржником не наведено обставин, які свідчать про неможливіть подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, дійшов висновку про відстуність підстав для прийняття поданих відповідачем нових доказів.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України неподання відповідачем до суду першої інстанції платіжного доручення №1476 від 01.07.2020, до моменту ухвалення рішення від 31.07.2020, не може бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції. При цьому, подання до суду першої інстанції доказів покладено процесуальним законом на сторін спору, що узгоджується з приписами ст.ст. 14, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих документів без поважних на те причин, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та не уможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказує, що наявність сплати згідно із платіжним дорученням №1476 від 01.07.2020 у розмірі 65334 грн. 84 коп., має враховуватись під час виконання рішення суду, згідно із вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а також не позбавляє відповідача можливості реалізувати свої права, що обумовлені ст.ст. 327, 328 Господарського процесуального кодексу України або в межах судового провадження, або в межах виконавчого провадження, як сторони виконавчого провадження.

На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі №927/352/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі №927/352/20 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі №927/352/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2020 у справі №927/352/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина".

4. Матеріали справи №927/352/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім