Рішення

від 12.11.2020 по справі 161/10709/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10709/20

Провадження № 2-а/161/322/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Дермитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2020 позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення митних правил, що унеможливило присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи, а також неповне з`ясування обставин справи. З наведених підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Поліської митниці Держмитслужби від 18 червня 2020 року №0377/20400/20.

Ухвалою від 08.07.2020 залишено без руху позовну заяву, з метою усунення недоліків, а саме з метою сплати судового збору.

20.07.2020 визначені в ухвалі недоліки усунено позивачем, про що до суду надійшла відповідна заява.

Ухвалою від 21.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У визначений судом п`ятнадцятиденний строк відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву.

15.09.2020 до суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника Поліської митниці Держмитслужби.

16.09.2020 до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача. Одночасно з цим представник позивача просив позовну заяву задовольнити з викладених у ній підстав.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 205, ст. 262 КАС України, у зв`язку з тим, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому суд вирішує розгляд справи здійснювати на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Поліської митниці Держмитслужби від 18.06.2020 в справі про порушення митних правил №0377/20400/20 громадянина ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО БОНУС визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 26 971,23 грн.

Постанова мотивована тим, що особою уповноваженою на декларування (директором) ТОВ АВТО БОНУС (код ЄДРПОУ 41027170) ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби подано митні декларації №UA204120/2019/5, №UA204120/2019/9, №UA204120/2019/0, №UA204120/2019/2 типу ІМ40ДЕ з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів повністю укомплектована кабіна, електрична апаратура та частини до вантажних автомобілів .

В описі графи 31 вищевказаних декларацій заявлено інформацію про товар буда : частини до вантажного автомобіля MERSEDES BENZ SPRINTER, бувші у використанні, а саме: буда . При цьому, у графі 33 митних декларацій заявлено код товару згідно УКТЗЕД: 8708299000. Митні платежі нараховані з врахуванням ставки ввізного мита - 5%.

Відповідно до постанови, митним органом проведено перевірку правильності класифікації товарів (частин до транспортних засобів з найменуванням буда ) в товарних під категоріях 8708299000 та 8418690090 згідно УКТЗЕД (повна/пільгова ставка ввізного мита 5%).

В процесі перевірки митним органом встановлено, що конструктивно буда являє собою замкнутий вантажний відсік, який закріплюють на рамі чи платформі транспортних засобів. Згідно Пояснень до товарної позиції 8707 УКТЗЕД, даний товар не можна відносити до кузовних частин чи пристроїв, оскільки, буда це повноцінний зібраний вантажний кузов транспортного засобу. При цьому в Поясненнях зазначено, що до цієї товарної позиції включається широкий діапазон кузовів до різних типів транспортних засобів (наприклад пасажирських транспортних засобів, вантажних автомобілів і транспортних засобів спеціального призначення). Вони, як правило, виконані зі сталі, легких сплавів, дерева чи пластмас.

Управлінням контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби прийнято рішення про класифікацію товару з назвою буда в товарній категорії 8707909000 згідно з УКТЗЕД. При цьому митні платежі, на переконання посадової особи митного органу, необхідно нараховувати та сплачувати з врахуванням ставки - 10% (довідна записка начальника управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби від 30.01.2020 вих.№7.13.-15/вн.-36/341).

З огляду на це, посадовою особою митного органу зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 невірно заявлено у графі 33 згаданих митних декларацій код товару буда згідно УКТЗЕД, що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів на загальну суму 8990,41 грн., а саме: ввізне мито - 7492,01 грн., податок на додану вартість - 1498,40 грн., що кваліфіковано за ч.1 ст.485 МК України.

Окрім того, згідно викладених у постанові обставин справи, на неодноразові запрошення для надання пояснень по даному факту гр. ОСОБА_1 в Поліську митницю Держдмитслужби не прибув. Про час, дату та місце розгляду справи про порушення митних правил №0377/20400/20 ОСОБА_1 повідомлений належним чином, про перенесення розгляду справи не надходило.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно положень Закону України від 19.09.2013 № 584-VII Про митний тариф товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складена на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, що ведеться Всесвітньою митною організацією.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД на основі характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч.8 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості про товари, у тому числі у вигляді кодів: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Порядком заповнення митних декларацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 65 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/2161 визначено графи МД, які заповнюються декларантом самостійно. Зокрема, графи 31 МД, в яких наводяться опис товару та відомості про нарахування митних платежів заповнюються декларантом.

Відповідно до положень статті 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено наведеною правовою нормою, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст. 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Тобто, для притягнення до відповідальності у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно статті 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.12.2018 по справі № 759/360/17 зазначив, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТЗЕД не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України.

За приписами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

У силу вимог ч. 3 ст. 335 МК України, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до ст. 53 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно ч.ч. 2,3,4 ст. 69 МК України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Отже, здійснення такого контролю є прямим обов`язком відповідача, в той час як застосування штрафних санкцій за порушення, пов`язані з неправильною класифікацією товарів, можливе лише при поданні декларантом неправдивих відомостей, підроблених документів чи подання документів не в повному обсязі.

Частиною 6 вказаної правової норми встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Судом не встановлено, що позивач з метою ухилення від сплати митних платежів у митних деклараціях вказував неправдиві відомості щодо коду товару, необхідного для визначенні його митної вартості.

Разом з тим, відповідачем не спростовано, що позивач у митних деклараціях вказував відомості, які не можна вважати неправдивими та на підставі яких вірно вказаний код товару для визначення митної вартості товару, а доповідна записка начальника управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби від 30.01.2020 вих.№7.13.-15/вн.-36/341 містить рекомендаційний характер.

При цьому, позивачем було доведено, що склад правопорушення відсутній, бо він, хоч і подавав митні декларації до митниці, але користувався лише документами наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона).

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04 грудня 2018 року у справі №461/3158/18 та у справі №640/3257/17, від 14 березня 2019 року у справі №569/16121/15-а, від 14 травня 2019 року у справі №334/1738/16-а (2-а/334/124/16).

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи Поліської митниці Держмитслужби, викладені у постанові, що саме ОСОБА_1 заявив у митних деклараціях неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів, суд розцінює як припущення.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом враховано той факт, що відповідачем у встановлений строк не направлено до суду відзиву на позовну заяву із викладом обґрунтування та доказами правомірності винесення оскаржуваної постанови.

У позові заявником наголошено на тому, що протокол про порушення митних правил у справі ним було отримано після 18.06.2020, а саме дати розгляду справи, що унеможливило прибуття останнього на митницю для участі у розгляді справи. Так само, позивачем стверджується, що 25.06.2020 на митницю прибув адвокат Таран О.П. , представник, та звернувся до інспектора митниці Вознюка М.С. (особи, яка складала протокол) з клопотанням (від 25.06.2020 вх.№6847/8.19-20) про ознайомлення з матеріалами справи та з метою дізнатись чи прийнято будь-яке процесуальне рішення у справі, на що, як переконує позивач, останньому було відмовлено та повідомлено про те, що йому не відомо про наявність кінцевого рішення у справі.

Окрім того, відповідно до ст. 523 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Натомість, жодних підтверджуючих такі обставини доказів стороною позивача суду не надано, а тому суд позбавлений можливості здійснити належну правову оцінку таким твердження позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутній склад правопорушення передбачений ст. 485 МК України, оскільки у останнього не було умислу на здійснення правопорушення та останній не здійснював дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а тому постанова винесена начальником Поліської митниці Держмитслужби Панчуком Сергієм Євгеновичем про порушення митних правил №0377/20400/20, щодо ОСОБА_1 , якою останнього визнано винним у вчиненні порушень митних правил, що передбачено ч.1 ст.485 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 26 971,23 гривень підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому постанова в справі про порушення митних правил №0377/20400/20 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 26 971,23 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої, такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 243-246 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову Поліської митниці Держмитслужби від 18 червня 2020 року №0377/20400/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.11.2020.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій