Постанова

від 18.02.2021 по справі 161/10709/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 161/10709/20 пров. № А/857/954/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (головуючий суддя Плахтій І.Б.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку 12 листопада 2020 року, повне судове рішення складено 13 листопада 2020 року, у справі №161/10709/20 за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

06.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби, просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про порушення митних правил №0377/20400/20 від 18.06.2020, винесену начальником Поліської митниці ДМС щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року задоволено частково: скасовано постанову Поліської митниці Держмитслужби від 18 червня 2020 року №0377/20400/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Суд першої інстанції вказав, що зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Суд першої інстанції зазначив, що для притягнення до відповідальності у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що склад правопорушення відсутній, бо він, хоч і подавав митні декларації до митниці, але користувався лише документами наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений статтею 485 МК України, оскільки у останнього не було умислу на здійснення правопорушення та останній не здійснював дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Держмитслужби подала апеляційну, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачем як директором ТОВ АВТО БОНУС в порушення вимог частини 1 статті 257 Митного кодексу України, заявлено у митних деклараціях неправдиві відомості щодо коду товару буда згідно УКТЗЕД, що призвело до зменшення розміру митних платежів у сумі 8990,41 грн., а саме ввізне митно - 7492,01 грн., податок на додану вартість - 1498,40 грн. Скаржник вказує, що при розгляді справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 враховані всі зібрані та перевірені під час провадження у справі докази у їх сукупності і накладено стягнення, передбачене законом за дане порушення митних правил, тобто постановлено законне та обґрунтоване рішення в межах санкції статті 485 Митного кодексу України з урахуванням всіх вимог чинного законодавства. Вважає, що відсутні підстави для скасування постанови у справі про порушення митних правил, тоді як судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України та статті 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Поліської митниці Держмитслужби від 18.06.2020 в справі про порушення митних правил №0377/20400/20 громадянина ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО БОНУС , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 1 статті 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 26 971,23 грн.

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , як директором Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО БОНУС , на митний пост Луцьк Поліської митниці Держмитслужби подано митні декларації №UA204120/2019/5, №UA204120/2019/9, №UA204120/2019/0, №UA204120/2019/2 типу ІМ40ДЕ з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товарів повністю укомплектована кабіна, електрична апаратура та частини до вантажних автомобілів .

В описі графи 31 вказаних декларацій заявлено інформацію про товар буда : частини до вантажного автомобіля MERSEDES BENZ SPRINTER, бувші у використанні, а саме: буда . При цьому, у графі 33 митних декларацій заявлено код товару згідно УКТЗЕД: 8708299000. Митні платежі нараховані з врахуванням ставки ввізного мита - 5%.

Поліською митницею Держмитслужби проведено перевірку правильності класифікації товарів (частин до транспортних засобів з найменуванням буда ) в товарних під категоріях 8708299000 та 8418690090 згідно УКТЗЕД (повна/пільгова ставка ввізного мита 5%).

В процесі перевірки митним органом встановлено, що конструктивно буда являє собою замкнутий вантажний відсік, який закріплюють на рамі чи платформі транспортних засобів. Згідно Пояснень до товарної позиції 8707 УКТЗЕД, даний товар не можна відносити до кузовних частин чи пристроїв, оскільки, буда це повноцінний зібраний вантажний кузов транспортного засобу. При цьому в Поясненнях зазначено, що до цієї товарної позиції включається широкий діапазон кузовів до різних типів транспортних засобів (наприклад пасажирських транспортних засобів, вантажних автомобілів і транспортних засобів спеціального призначення). Вони, як правило, виконані зі сталі, легких сплавів, дерева чи пластмас.

Управлінням контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби прийнято рішення про класифікацію товару з назвою буда в товарній категорії 8707909000 згідно з УКТЗЕД. При цьому митні платежі, на переконання посадової особи митного органу, необхідно нараховувати та сплачувати з врахуванням ставки 10% (довідна записка начальника управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби від 30.01.2020 вих.№7.13.-15/вн.-36/341).

З огляду на це, посадовою особою митного органу зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 невірно заявлено у графі 33 згаданих митних декларацій код товару буда згідно УКТЗЕД, що в подальшому призвело до зменшення розміру митних платежів на загальну суму 8990,41 грн., а саме: ввізне мито 7492,01 грн., податок на додану вартість 1498,40 грн., що кваліфіковано за ч.1 ст.485 МК України.

Окрім того, у постанові про порушення митних правил №0377/20400/20 вказано, що неодноразові запрошення для надання пояснень по даному факту гр. ОСОБА_1 в Поліську митницю Держдмитслужби не прибув, про час, дату та місце розгляду справи про порушення митних правил №0377/20400/20 ОСОБА_1 повідомлений належним чином, клопотань про перенесення розгляду справи не надходило.

Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 458 Митного кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, щодо коду УКТ ЗЕД ввезеного товару, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.02.2020 у справі №159/1687/17, від 14 лютого 2020 року у справі №233/1783/16-а, від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 20 серпня 2020 року у справі № 553/1435/17, від 24 грудня 2020 року у справі № 461/3117/17, від 10 вересня 2020 року у справі №676/5860/16-а.

Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою в справі про порушення митних правил за статтею 485 МК України, полягає у невірному зазначенні позивачем в поданих митних деклараціях коду товару згідно УКТ ЗЕД.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

За правилами частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться зазначені у цій частині відомості, у тому числі у вигляді кодів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України.

Митний тариф України регулюється Законом України Про Митний тариф України від 19.09.2013 року №584-VІІ, чинні на час виникнення спірних правовідносин, з врахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Відповідно до приписів правила 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД: для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до правил.

Пунктом 3 (а) цих Основних правил визначений порядок класифікації товару у разі коли товар на перший погляд можна віднести до двох чи більше товарних позицій.

Пунктом 4 Основних правил передбачено, що товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Відповідно до частини 4 статті 280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Системний аналіз зазначених законодавчих положень в контексті статті 485 МК України дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що сам по собі факт невірного зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД не становить склад правопорушення згідно з статтею 485 МК України, оскільки згідно з диспозицією вказаної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №640/5082/17, від 14 січня 2021 року у справі №640/5081/17.

При цьому, положення Митного кодексу України передбачають, що контрольну функцію стосовно вірності визначення декларантом коду товару за УКТЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТЗЕД (у разі наявності якої митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТЗЕД.

Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно з вимогами статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У оскаржуваній постанові в справі про порушення митних правил №0377/20400/20 від 18.06.2020 факт подання ОСОБА_1 , як директором Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО БОНУС , недостовірних документів чи недостовірної інформації стосовно товару, які враховуються при його класифікації віднесення до тієї чи іншої позиції за УКТЗЕД, не встановлено, доказів наявності такого відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не подано.

В свою чергу, можлива помилковість визначеного позивачем коду митної вартості, як це зазначено скаржником, сама по собі ніяк не вказує на прямий умисел з боку позивача при віднесенні коду товару до УКТ ЗЕД, або заявленння ним неправдивих відомостей. За відсутності обґрунтованих доказів, які б підтверджували саме умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) відсутні підстави для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, надаючи правову оцінку аргументам сторін, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з`ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, за відсутності обґрунтованих доказів, які вказували б саме на умисел декларанта на заниження митних платежів, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, а тому постанова винесена начальником Поліської митниці Держмитслужби про порушення митних правил №0377/20400/20 є протиправна та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами як джерело права, у справі Федорченко та Лозенко проти України зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов`язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному.

Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові, в силу приписів статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови від 18.06.2020 у справі про порушення митних правил №0377/20400/20, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року у справі №161/10709/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук У зв`язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці з 22.02.2021 по 05.03.2021, повне судове рішення виготовлене 09.03.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України.