Постанова

від 19.11.2020 по справі 127/12200/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/12200/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

19 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни про визнання протиправним рішення від 01.10.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації та зобов`язання відповідача здійснити реєстраційну дію та провести актуалізацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - приватного підприємства "ЄЛЕНА", відповідно до поданих 30.09.2019 документів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення (повідомлення) державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни від 01 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих ОСОБА_1 30 вересня 2019 року для проведення реєстраційної "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо приватного підприємства "ЄЛЕНА" (ідентифікаційний код юридичної особи 20083353).

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, 30.09.2019 власником ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_1 прийнято рішення, яким:

1) звільнено з посади директора підприємства ОСОБА_2 з 29.09.2019 згідно з його заявою (за власним бажанням);

2) у відповідності до ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України та п. 6.2 Статуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено використовувати своє право щодо управління підприємством безпосередньо з 30.09.2019;

3) припинено право підпису ОСОБА_2 від імені ПП "ЄЛЕНА";

4) у відповідності до п. 6.3 Статуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено здійснювати управління підприємством згідно з визначеними повноваженнями, в тому числі бути підписантом від імені ПП "ЄЛЕНА";

5) вирішено здійснити державну реєстрацію вказаних змін у державного реєстратора, для чого обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів покладено на власника підприємства, тобто позивача.

30.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА".

До заяви позивач додав квитанцію про сплату адміністративного збору та вищезазначене рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 з відміткою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоуса О.Б. про встановлення особи ОСОБА_1 , який підписав документ (реєстраційний № 1098 від 30.09.2019).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 01.10.2019 державний реєстратор ОСОБА_3 прийняла рішення (повідомлення) про відмову у проведенні державної реєстрації, яким відмовила у проведенні реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" ("Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи") щодо ПП "ЄЛЕНА".

В обґрунтування своєї відмови відповідач вказав на те, що подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.27 Інструкції № 58, оскільки днем звільнення вважається останній день роботи. Водночас з рішення власника підприємства від 30.09.2019 № 2 вбачається, що рішення про звільнення директора ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийнято уповноваженим органом управління (яким згідно з п. 6.3. Статуту є власник) лише 30.09.2019. Відтак державний реєстратор Вінограй І.В. дійшла висновку про відмову у державній реєстрації з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV.

Крім того, у повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації відповідач зазначив про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, а саме у зв`язку з:

1) невідповідністю поданих документів вимогам, установленим п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 прийнято рішення про зміну складу "підписантів", тоді як нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів"; водночас згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори";

2) невідповідністю документів вимогам ст.15 та п.3 ч.1 ст.27 Закону № 755-IV (не підписано сторінку заяви про державну реєстрацію);

3) невідповідністю відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі (заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника; заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори).

Відповідно до ч. 8 ст. 28 Закону № 755-IV у разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації (крім документа про сплату адміністративного збору), повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.

На виконання вказаних вимог 02.10.2019 подані для реєстрації документи повернуті позивачу внаслідок прийняття рішення про відмову у державній реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 01.10.2019, позивач 22.11.2019 подав на нього скаргу до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

За результатами розгляду скарги, 06.12.2019 вказаним управлінням прийнято наказ №817/10 про відмову у її задоволенні.

У позові та відзиві сторони також зазначають про оскарження позивачем рішення державного реєстратора Вінограй І.В. від 01.10.2019 до Міністерства юстиції України та про прийняття останнім наказу про відмову у задоволенні такої скарги. Втім, жодних доказів на підтвердження як факту подання скарги, так і факту її розгляду Міністерством юстиції України суду не надано. Тому відповідні обставини суд вважає недоведеними, що однак не впливає на можливість розгляду справи по суті.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 30.09.2019 позивач ОСОБА_1 як власник ПП "ЄЛЕНА" звернувся до державного реєстратора ОСОБА_3 з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (за Формою 3, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5), з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП " ОСОБА_4 ", а саме: (1) зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; (2) зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо.

До заяви позивач додав документ про сплату адміністративного збору та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019. За змістом цього рішення: (1) директора підприємства ОСОБА_2 звільнено з посади з 29.09.2019, (2) припинено його право підпису від імені підприємства, (3) право щодо управління підприємством власник використовує безпосередньо з 30.09.2019 та здійснює управління підприємством, в тому числі з правом підпису документів від його імені, (4) власник підприємства здійснює державну реєстрацію відповідних змін у державного реєстратора, для чого покладає на себе обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів.

Вищезазначені документи прийняті відповідачем 30.09.2019, що підтверджується описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

Державний реєстратор ОСОБА_3 надаючи позивачу відмову у проведенні реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "ЄЛЕНА", не пов`язаних зі змінами в установчих документах вказала, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що положення пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV для відмови у державній реєстрації за заявою позивача були застосовані відповідачем у зв`язку з тим, що, на думку реєстратора, подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги ст. 241-1 КЗпП України та п. 2.27 Інструкції № 58, відповідно до яких днем звільнення вважається останній день роботи. Натомість рішення про звільнення директора ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_2 з 29.09.2019 прийняте власником 30.09.2019.

Перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації.

Таким чином, суд зазначає, що здійснення перевірки поданих для реєстрації документів на відповідність вимогам законів не лише входить до повноважень державного реєстратора, а є його безпосереднім обов`язком, передбаченим законом.

Більше того, вчинення реєстратором дій з перевірки документів, що подаються для державної реєстрації, є одним з обов`язкових етапів в процедурі проведення державної реєстрації, без якого вчинення реєстраційних дій неможливе. В протилежному випадку функції реєстратора були б звужені до формального прийняття від заявника документів та, одразу, вчинення заявлених реєстраційних дій. Однак це зовсім не відповідає ані чинному законодавству у сфері державної реєстрації, ані суті самої державної реєстрації.

З огляду на викладене суд першої інстанції доходить висновку, що відповідач правомірно здійснив перевірку поданих позивачем документів, зокрема на предмет їх відповідність вимогам Конституції та законів України.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача про те, що для здійснення такої перевірки законодавець не встановлює виключного переліку законів, якими повинен керуватися державний реєстратор, або ж якими він має обмежуватися.

Вжите у п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV формулювання "документи суперечать Конституції та законом України" свідчить про те, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації може бути встановлення державним реєстратором суперечності поданих для реєстрації документів як нормам Конституції України, так і іншим законам.

Також, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та іншими суміжними нормативними актами регулюються відносини, що виникають безпосередньо в сфері державної реєстрації, тоді як коло юридичних фактів (правових питань), які засвідчуються (реєструються) державою в особі державних реєстраторів є значно ширшим та унормовується багатьма іншими законами України, як-от: Господарським, Цивільним, Податковим кодексами, Законами "Про господарські товариства", "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", "Про громадські об`єднання" тощо.

Таким чином, держаний реєстратор наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки документів, поданих для вчинення реєстраційних дій, на відповідність законам України, в тому числі КЗпП України.

На підставі вказаного, суд першої інстанції зазначає, що при перевірці документів позивача, а саме рішення власника ПП "ЄЛЕНА" від 30.09.2019, відповідач правомірно застосував норми зазначеного Кодексу. При цьому суд першої інстанції зауважує, що за своєю правовою природою таке рішення стосується як корпоративних питань, пов`язаних з управлінням діяльністю підприємства, так і трудових відносин між власником та найманим працівником (директором підприємства), а з датою звільнення останнього безпосередньо пов`язується дата зміни керівника юридичної особи та осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Перевіряючи по суті рішення відповідача про відмову у держаній реєстрації, суд першої інстанції зазначає, що працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений лише в день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення. Якщо звільнити працівника "заднім числом", виконання вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, буде неможливим.

Разом з тим, як видно з рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019, директора підприємства ОСОБА_2 звільнено власником з 29.09.2019, тобто в переддень прийняття рішення про звільнення, до того ж в загальний вихідний день, яким є неділя.

Також, суд першої інстанції вказав, що зазначена невідповідність не є формальною, адже у випадку проведення відповідних реєстраційних змін фактично відбудеться легалізація факту зміни керівника юридичної особи "заднім числом", що є недопустими. А висновки, на які посилається позивач, надані Великою Палатою Верховного Суду в контексті визначення предметної юрисдикції спору, вказують про інше, а саме, що позивач у відповідній справі №510/456/17 був звільнений з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю з 09.03.2017 за рішенням директорів компанії-засновника товариства від 09.03.2017, тобто не "заднім числом".

Тобто, вказану судову практику не слід тлумачити як таку, що дає право власнику приватного підприємства звільняти найманого директора будь-якою датою в минулому. Інакше, якщо лише припустити таку можливість, керівник юридичної особи міг би бути звільненим не тільки вчорашнім днем, але будь-якою датою, що вже минула: тиждень, місяць тому тощо. У такому випадку, навіть якщо відмежуватися від дотримання вимог чинного законодавства, це б автоматично поставило під сумнів та фактично б засвідчило неправомірність усіх дій, в тому числі підписів, вчинених такою особою від імені юридичної особи за весь період від дати її звільнення у минулому, зазначеної у відповідному рішенні власника, включно до дати прийняття такого рішення.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що передбачену законом можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження керівника юридичної особи у будь-який час не можна розуміти як таку, що дає право робити це будь-якою датою, що передує даті відповідного рішення.

Також, суд першої інстанції вказав, що ПП "ЄЛЕНА" вважається унітарним підприємством, оскільки створене одним засновником і засноване на його власності. Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 63, ч. 4 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-власник такого підприємства здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.5 Статуту ПП "ЄЛЕНА" управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник може здійснювати свої права щодо управління підприємством безпосередньо та безоплатно або через уповноважений ним орган - директора.

При наймі (призначенні,обранні) директора з ним укладається контракт, в якому визначають строки найму, права та обов`язки, його відповідальність перед власником та персоналом підприємства, умов його матеріального забезпечення та звільнення з посади.

Отже, директор ПП "ЄЛЕНА" вважається найманим працівником, який виконує роботу на підставі трудового договору. Водночас питання укладення та припинення такого договору регулюються трудовим законодавством.

Наведене додатково підтверджує, що в даному випадку дата звільнення керівника підприємства має відповідати даті рішення про це або перевищувати її.

З огляду на викладене суд першої інстанції вважає правильними висновки державного реєстратора Вінограй І.В. про те, що подані позивачем для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, що в силу положень п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону № 755-IV є підставою для відмови у державній реєстрації.

Тому оскаржуване рішення (повідомлення) в частині відмови у проведенні державної реєстрації суд визнає правомірним і таким, що прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Щодо зазначених державним реєстратором підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, суд першої інстанції зазначив, що на думку відповідача, є невідповідність документів вимогам, установленим п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 прийнято рішення про зміну складу "підписантів", що чинним законодавством не передбачено.

Вказаних недоліків при оформленні рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 судом не встановлено, а посилання на них в повідомленні відповідача відсутнє.

Також, відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів", оскільки згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори".

Наведене суд першої інстанції вважає проявом надмірного формалізму. Адже зі змісту рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 та інших наявних в розпорядженні реєстратора документів, можливо встановити, що йдеться саме про зміну особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності. Але при цьому застосоване інше, часто уживане на практиці поняття "підписант". Отже, в цій частині причини для зупинення відповідачем розгляду документів позивача суд вважає безпідставними.

Крім того, в оскаржуваному повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації державний реєстратор Вінограй І.В. також вказала на невідповідність документів позивача вимогам ст. 15 та п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV, оскільки заявник не підписав сторінку заяви про державну реєстрацію.

Оглядом такої заяви, судом першої інстанції встановлено, що вона заповнена на бланку форми 3, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5. При цьому підписи заявника у відповідних полях заяви проставлені позивачем на кожній заповненій сторінці заяви.

Звертаючись до державного реєстратора з заявою від 30.09.2019, позивач взагалі міг не подавати ті сторінки заяви форми 3, які були не заповнені. Отже, вимога щодо підписання таких сторінок заяви є неправомірною.

Таким чином, в цій частині рішення відповідача про зупинення розгляду документів позивача суд першої інстанції також визнає протиправним.

Також, на думку державного реєстратора, підставою для зупинення, є заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника та заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Як видно з заяви позивача від 30.09.2020, вищезазначені "поля" дійсно заповнені. Однак, у даному випадку це не може свідчити про невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі. А отже, не дає підстав для зупинення розгляду документів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 Закону № 755-IV.

Крім того, в ході розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що зазначені відомості не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправним та скасування рішення (повідомлення) державного реєстратора Вінограй І.В. від 01.10.2019 про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів. Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, колегія суддів перевіряє рішення суду лише в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" № 755-IV.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Приписами п.7 ч.1 ст.1 Закону № 755-IV, визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 755-IV (станом на момент звернення до державного реєстратора) державний реєстратор:

1) приймає документи;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч..5 ст.6 Закону №755-IV втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п.14 ч.2 ст.9 Закону № 755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Подання документів для державної реєстрації а також вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації визначено статтями 14 та 15 Закону.

Згідно з положеннями ч.2 ст.25 Закону № 755-IV, порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.25 Закону № 755-IV, державна реєстрації та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, затверджено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи , який визначає процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.

Пунктом 2 розділу ІІ цього Порядку документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.

Пунктом 10 розділу ІІ визначено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

У разі наявності підстав для зупинення розгляду документів державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру вичерпний перелік таких підстав, передбачених законом.

За допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формується повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку, виключного переліку підстав для його зупинення, рішення суб`єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день такого зупинення та надсилається заявнику на адресу його електронної пошти.

Якщо за результатами здійсненої перевірки поданих документів державним реєстратором встановлено наявність підстав як для зупинення їх розгляду, так і для відмови у державній реєстрації, які не пов`язані одна з одною, та усунення підстав для зупинення розгляду документів не матиме наслідком проведення державної реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду.

Згідно з п.12 Загальних засад проведення державної реєстрації Порядку, державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Підстави для відмови у державній реєстрації визначено ст.28 Закону № 755-IV, а саме:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

- раніше строку, встановленого цим Законом;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

- в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

- щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

- щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

- щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

- щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

- щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;

12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Відповідно до ч.3, 4 ст.26 Закону № 755-IV повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, 30.09.2019 позивач ОСОБА_1 як власник ПП "ЄЛЕНА" звернувся до державного реєстратора ОСОБА_3 з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (за Формою 3, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5), з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА", а саме: (1) зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; (2) зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо.

До заяви позивач додав документ про сплату адміністративного збору та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019. За змістом цього рішення: (1) директора підприємства ОСОБА_2 звільнено з посади з 29.09.2019, (2) припинено його право підпису від імені підприємства, (3) право щодо управління підприємством власник використовує безпосередньо з 30.09.2019 та здійснює управління підприємством, в тому числі з правом підпису документів від його імені, (4) власник підприємства здійснює державну реєстрацію відповідних змін у державного реєстратора, для чого покладає на себе обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів.

Вищезазначені документи прийняті відповідачем 30.09.2019, що підтверджується описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

Також, як вірно зазначає, суд першої інстанції ст.241-1 КЗпП України передбачено порядок обчислення строків, передбачених цим Кодексом. Тобто визначені нею правила підлягають застосуванню при обчисленні всіх строків, встановлених КЗпП.

Відповідно до ч.5 ст.241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Як передбачено ч.1 ст.67 КЗпП України загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених правових норм дає змогу дійти висновку, що саме в день звільнення роботодавець зобов`язаний видати працівникові трудову книжку та провести з ним повний розрахунок, а останнім робочим днем працівника є день звільнення.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений лише в день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 289/51/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 (а.с.97), яке було надано як до реєстратора так і до суду першої інстанції, директора підприємства ОСОБА_2 звільнено власником з 29.09.2019, тобто в переддень прийняття рішення про звільнення, до того ж в загальний вихідний день, яким є неділя.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції та дій державного реєстратора в цій частині, оскільки як дійсно вбачається з норм законодавства у реєстратора є відповідні повноваження щодо надання оцінки (відповідності) документів нормам законодавства. В свою чергу, документи надані позивачем до державного реєстратора в частині звільнення директора ОСОБА_2 з займаної посади, дійсно не відповідають вимогам законодавства.

Щодо наданих позивачем на стадії апеляційного розгляду документів, а саме Наказу №1 від 29.09.2020, рішення №1 від 29.09.2020 щодо звільнення з посади директора приватного підприємства "Єлена" (ЄДРПОУ - 20083353), ОСОБА_2 29.09.2020, згідно його заяви, за власним бажанням, колегія суддів зазначає, що дані документи не надавались ні суду першої інстанції, ні до державного реєстратора, а тому фактично не можуть бути враховані при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, що вбачається з ч.4 ст.308 КАС України - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також, колегія суддів вказує, що предметом спору є саме відмова у проведенні державної реєстрації та зобов`язання відповідача здійснити реєстраційну дію та провести актуалізацію реєстраційних дій на підставі саме рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30.09.2019 (а.с.97). Тобто, дані документи ніяким чином не можуть бути враховані судом, оскільки предмет спору щодо них в межах даного провадження не виник.

Крім того, в цій частині колегія суддів зазначає, що матеріали справи фактично містять два рішення про звільнення ОСОБА_2 саме 29.09.2020. Разом з цим, колегія суддів вказує, що у разі виправлень позивачем допущених неточностей в документах поданих до державного реєстратора, позивач не обмежений правом повторно звернутись до державного реєстратора з документами, які відповідають усім вимогам законодавства.

Також, колегія суддів звертає увагу, що позивач також звертався до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, які фактично своїм наказом та висновком роз`яснили позивачу в чому полягає невідповідність документів поданих до державного реєстратора та правомірність дій державного реєстратора в цій частині.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів наголошує, що вони ніяким чином не впливають на правильність прийнятого рішення по суті.

Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ЄСПЛ у п.36 по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.