Ухвала

від 25.01.2021 по справі 127/12200/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 січня 2021 року

Київ

справа №127/12200/20

адміністративне провадження №К/9901/35349/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі також - скаржник) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду копії документа, який підтверджує зазначену підставу для звільнення від сплати судового збору, або документа про сплату судового збору

12 січня 2021 року надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки, а саме надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 інваліда ІІ групи, виданого 02 листопада 1998 року на ім`я ОСОБА_1 .

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправним рішення від 01 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації та зобов`язання державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірену Володимирівну (далі також - відповідач) здійснити реєстраційну дію та провести актуалізацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Приватного підприємства "ЄЛЕНА", відповідно до поданих 30 вересня 2019 року документів.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржник вказує, що в оскаржуваних постановах суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 4, 15, 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Скаржник стверджує, що суди не виявили, що оскаржуване повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, всупереч вимогам Закону № 755-IV, не містить посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також у вказаному повідомленні не зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства; відповідач вийшла за межі своїх повноважень, посилаючись у повідомленні на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та Кодексу законів про працю України, а суди безпідставно, за межами позовних вимог встановили у спорі щодо державної реєстрації наявність трудових відносин.

Крім того, скаржник навів наступні підстави для прийняття та розгляду касаційної скарги Верховним Судом у справі № 127/12200/20:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а саме у:

- постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 21-3452а15 (2а-14274/12/2670), в якій зазначено, що державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розуміють як засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом № 755-IV, шляхом внесення відповідних записів до Реєстру; державний реєстратор під час проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує, з-поміж іншого, факт створення чи припинення юридичної особи, тобто виконує функцію легалізації події створення (заснування) юридичної особи; виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на засновників (учасників) юридичної особи;

- постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 826/12737/17, в якій зазначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події; виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) документи за іншими критеріями, ніж визначені Законом № 755-IV ;

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, в якій зазначено, що можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права;

2) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а пункту 1 частини п`ятої статті 328 КАС України), оскільки суди першої та апеляційної інстанції своїми рішеннями у даній справі створюють прецедент необов`язкового врахування висновків Верховного Суду з тих самих питань (повноважень посадової особи), визнають законними безмежні повноваження державного реєстратора на здійснення аналізу змісту рішення власника у сфері відмінній від реєстраційних відносин, та його відповідності необмеженому переліку законів, визнають законними посилання на порушення Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників замість Конституції України;

3) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт в пункту 1 частини п`ятої статті 328 КАС України), оскільки дана справа стосується не передбаченого законодавством фактичного обмеження законних прав власника, інтересів та можливості керувати власним підприємством, а по факту протизаконного способу знищення його, яке у даному випадку, вже 29 років є єдиним джерелом існування родини скаржника;

4) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково (підпункт г пункту 1 частини п`ятої статті 328 КАС України), оскільки усупереч пункту 20 частини першої статті 4 та частині шостій статті 12 КАС України, аргументованого висновку про незначну складність справи в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 17 липня 2020 року немає.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, а також доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, враховуючи, що предмет спору стосується управління юридичною особою, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, з метою з`ясування правильності застосування судами статей 4, 15, 28 Закону № 755-IV. Суд також здійснить перевірку можливості застосування у спірних правовідносинах правових позицій Верховного Суду, висловлених у постанові Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справі № 21-3452а15 (2а-14274/12/2670), постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 826/12737/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17.

Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 127/12200/20.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи строк до 10 лютого 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

В.М. Бевзенко

Н.В. Коваленко