Постанова

від 27.04.2021 по справі 127/12200/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2021 року

Київ

справа №127/12200/20

адміністративне провадження №К/9901/35349/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого суді Берназюка Я.О.,

суддів: Бевзенка В.М. , Коваленко Н.В.,

при секретарі судового засідання Лупу Ю.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача Вінограй І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у касаційному порядку адміністративну справу №127/12200/20

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (ухвалене у складі судді Сала П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року (прийняту у складі колегії суддів Драчук Т. О., Ватаманюка Р.В., Полотнянка Ю.П.) ,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни (далі - відповідач, реєстратор), у якому просив:

визнати протиправним рішення від 1 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації;

зобов`язати відповідача здійснити реєстраційну дію і провести актуалізацію реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо юридичної особи - Приватного підприємства "ЄЛЕНА" (далі - ПП "ЄЛЕНА"), відповідно до поданих 30 вересня 2019 року документів.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач, як засновник та власник ПП "ЄЛЕНА", звернувся до відповідача для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах". При цьому було подано всі необхідні документи, оформлені належним чином, однак 2 жовтня 2019 року позивач отримав повідомленням державного реєстратора Вінограй І.В. від 1 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення (повідомлення) державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй І.В. від 1 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів, поданих 30 вересня 2019 року для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо приватного підприємства "ЄЛЕНА". В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржуване рішення (повідомлення) відповідача про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів позивача не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому в цій частині визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що аналіз норм КЗпП України дають змогу дійти висновку, що саме в день звільнення роботодавець зобов`язаний видати працівникові трудову книжку та провести з ним повний розрахунок, а останнім робочим днем працівника є день звільнення. Працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений лише в день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення. В іншому разі, якщо звільнити працівника "заднім числом", виконання вимог статті 47, 116 КЗпП України, буде неможливим.

Разом з тим, як встановлено з рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року, директора підприємства ОСОБА_2 звільнено власником з 29 вересня 2019 року, тобто в переддень прийняття рішення про звільнення, до того ж в загальний вихідний день, яким є неділя.

На думку суду першої інстанції, зазначена невідповідність не є формальною, адже у випадку проведення відповідних реєстраційних змін фактично відбудеться легалізація факту зміни керівника юридичної особи "заднім числом", що є недопустимим.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що ПП "ЄЛЕНА" вважається унітарним підприємством, оскільки створене одним засновником і засноване на його власності. Таким чином, враховуючи положення частини четвертої статті 63, частини четвертої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин-власник такого підприємства здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.5 Статуту ПП "ЄЛЕНА" управління підприємством здійснюється відповідно до цього статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник може здійснювати свої права щодо управління підприємством безпосередньо та безоплатно або через уповноважений ним орган - директора.

При наймі (призначенні, обранні) директора з ним укладається контракт, в якому визначають строки найму, права та обов`язки, його відповідальність перед власником та персоналом підприємства, умов його матеріального забезпечення та звільнення з посади.

Директор ПП "ЄЛЕНА" вважається найманим працівником, який виконує роботу на підставі трудового договору. Водночас питання укладення та припинення такого договору регулюються трудовим законодавством.

Наведене додатково підтверджує, що в даному випадку дата звільнення керівника підприємства має відповідати даті рішення про це або перевищувати її.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав правильними висновки державного реєстратора Вінограй І.В. про те, що подані позивачем для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, що в силу положень пункту 5 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV, у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення). є підставою для відмови у державній реєстрації, у зв`язку із чим дійшов висновку, що оскаржуване рішення (повідомлення) в частині відмови у проведенні державної реєстрації є правомірним і таким, що прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на те, що оскаржуване повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації, всупереч вимогам Закону № 755-IV, не містить посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також у вказаному повідомленні не зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства. Також наголошує, що відповідач вийшла за межі своїх повноважень, посилаючись у повідомленні на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та Кодексу законів про працю України.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №127/12200/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2021 року справу призначено до розгляду в судове засідання на 27 квітня 2021 року.

Позиція інших учасників справи

12 лютого 2021 року від державного реєстратора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що відмовляючи позивачу у вчиненні реєстраційної дії, відповідач діяв у межах та у спосіб, визначений Законом № 1952-IV. З огляду на це, відповідач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

25 лютого 2021 року від позивача надійшло заперечення, в якому позивач наголошує, що посилання державного реєстратора на Наказ Міністерства юстиції України № 759/7 від 24 березня 2020 року не може визнаватися належним доказом у справі.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 вересня 2019 власником ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_1 прийнято рішення, яким:

1) звільнено з посади директора підприємства ОСОБА_2 з 29 вересня 2019 року згідно з його заявою (за власним бажанням);

2) у відповідності до частини другої статті 65 Господарського кодексу України та пункту 6.2 Статуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено використовувати своє право щодо управління підприємством безпосередньо з 30 вересня 2019 року;

3) припинено право підпису ОСОБА_2 від імені ПП "ЄЛЕНА";

4) у відповідності до пункту 6.3 Статуту ПП "ЄЛЕНА" вирішено здійснювати управління підприємством згідно з визначеними повноваженнями, в тому числі бути підписантом від імені ПП "ЄЛЕНА";

5) вирішено здійснити державну реєстрацію вказаних змін у державного реєстратора, для чого обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів покладено на власника підприємства, тобто позивача.

30 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА".

До заяви позивач додав квитанцію про сплату адміністративного збору та вищезазначене рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року з відміткою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Білоуса О.Б. про встановлення особи ОСОБА_1 , який підписав документ (реєстраційний номер № 1098 від 30 вересня 2019 року).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 1 жовтня 2019 року державний реєстратор Вінограй І.В. прийняла рішення (повідомлення) про відмову у проведенні державної реєстрації, яким відмовила у проведенні реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" ("Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи") щодо ПП "ЄЛЕНА".

В обґрунтування своєї відмови відповідач вказав на те, що подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції України та законів України, а саме порушено вимоги статті 241-1 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України) та пункту 2.27 Інструкції № 58, оскільки днем звільнення вважається останній день роботи. Водночас з рішення власника підприємства від 30 вересня 2019 року№ 2 вбачається, що рішення про звільнення директора ОСОБА_2 з 29 вересня 2019 року прийнято уповноваженим органом управління (яким згідно з пунктом 6.3. Статуту є власник) лише 30 вересня 2019 року. Відтак державний реєстратор Вінограй І.В. дійшла висновку про відмову у державній реєстрації з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV.

Крім того, у повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації відповідач зазначив про наявність підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, а саме у зв`язку з:

1) невідповідністю поданих документів вимогам, установленим пункту 3 частини першої статті 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року прийнято рішення про зміну складу "підписантів", тоді як нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів"; водночас згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 вказаного Закону вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори";

2) невідповідністю документів вимогам статті 15 та пункту 3 частини першої статті 27 Закону № 755-IV (не підписано сторінку заяви про державну реєстрацію);

3) невідповідністю відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі (заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника; заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори).

Відповідно до частини восьмої статті 28 Закону № 755-IV у разі відмови у державній реєстрації документи, подані для державної реєстрації (крім документа про сплату адміністративного збору), повертаються (видаються, надсилаються поштовим відправленням) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від заявника заяви про їх повернення.

На виконання вказаних вимог 2 жовтня 2019 подані для реєстрації документи повернуті позивачу внаслідок прийняття рішення про відмову у державній реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням відповідача від 1 жовтня 2019 року, позивач 22 листопада 2019 року подав на нього скаргу до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

За результатами розгляду скарги, 6 грудня 2019 року вказаним управлінням видано наказ № 817/10 про відмову у її задоволенні.

У позові та відзиві сторони також зазначають про оскарження позивачем рішення державного реєстратора Вінограй І.В. від 1 жовтня 2019 року до Міністерства юстиції України та про прийняття останнім наказу про відмову у задоволенні такої скарги. Втім, жодних доказів на підтвердження як факту подання скарги, так і факту її розгляду Міністерством юстиції України судам не надано, що однак не впливає на можливість розгляду справи по суті.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 рок не відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних судових рішень) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом № 755-IV (тут і далі - у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Приписами пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 755-IV визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 755-IV (станом на момент звернення до державного реєстратора) державний реєстратор:

1) приймає документи;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів;

3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;

4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру;

5) веде Єдиний державний реєстр;

6) веде реєстраційні справи;

6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 14 частини другої статті 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Подання документів для державної реєстрації, а також вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації визначено статтями 14 та 15 Закону №755-IV.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону № 755-IV державна реєстрації та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 30 вересня 2019 року позивач як власник ПП "ЄЛЕНА" звернувся до державного реєстратора Вінограй І.В. з заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (за Формою 3, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5), з метою проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах" щодо ПП "ЄЛЕНА", а саме: (1) зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи; (2) зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо.

До заяви позивач додав документ про сплату адміністративного збору та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року. За змістом цього рішення: (1) директора підприємства ОСОБА_2 звільнено з посади з 29 вересня 2019 року, (2) припинено його право підпису від імені підприємства, (3) право щодо управління підприємством власник використовує безпосередньо з 30 вересня 2019 року та здійснює управління підприємством, в тому числі з правом підпису документів від його імені, (4) власник підприємства здійснює державну реєстрацію відповідних змін у державного реєстратора, для чого покладає на себе обов`язки щодо подання та заповнення відповідних реєстраційних документів.

Вищезазначені документи прийняті відповідачем 30 вересня 2019 року, що підтверджується описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах".

Згідно з положеннями частини другої статті 25 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Наказом Міністерства юстиції України від 9 лютого 2016 року № 359/5 затверджено Порядок державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (далі - Порядок № 359/5), який визначає процедуру проведення відповідно до Закону №755-IV державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 359/5 документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати вимогам, установленим Законом.

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку № 359/5 визначено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

У разі наявності підстав для зупинення розгляду документів державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру вичерпний перелік таких підстав, передбачених законом.

За допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формується повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку, виключного переліку підстав для його зупинення, рішення суб`єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день такого зупинення та надсилається заявнику на адресу його електронної пошти.

Якщо за результатами здійсненої перевірки поданих документів державним реєстратором встановлено наявність підстав як для зупинення їх розгляду, так і для відмови у державній реєстрації, які не пов`язані одна з одною, та усунення підстав для зупинення розгляду документів не матиме наслідком проведення державної реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду.

Згідно з пунктом 12 Загальних засад проведення державної реєстрації Порядку № 359/5 державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Підстави для відмови у державній реєстрації визначено статтею 28 Закону № 755-IV, а саме:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

3-1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

- раніше строку, встановленого цим Законом;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

- в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

- щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

- щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

- щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім банків, стосовно яких процедура ліквідації здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

- щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

- щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

- щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство;

12) статут товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю поданий зі змінами, прийнятими без врахування голосів, які припадають на частку померлого учасника товариства.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 Закону № 755-IV повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що державний реєстратор Вінограй І.В., надаючи позивачу відмову у проведенні реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "ЄЛЕНА", не пов`язаних зі змінами в установчих документах, керувалася пунктом 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV.

Відповідно до пункту 14 розділ ІІ Порядку № 359/5 державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону № 755-IV, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Частинами третьою-сьомою статті 28 Закону № 755-IV передбачено, що повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також повинно бути зазначено, який саме пункт чи стаття поданого заявником документа (статуту, протоколу тощо) не відповідає нормам законодавства.

Відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Відмова у державній реєстрації здійснюється протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації, крім вихідних та святкових днів.

Повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації розміщуються на порталі електронних сервісів у день відмови у державній реєстрації.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що положення пункту 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV для відмови у державній реєстрації за заявою позивача були застосовані відповідачем у зв`язку з тим, що, на думку реєстратора, подані для реєстрації документи суперечать вимогам Конституції та законів України, а саме порушено вимоги статті 241-1 КЗпП України та пункту 2.27 Інструкції № 58, відповідно до яких днем звільнення вважається останній день роботи. Натомість рішення про звільнення директора ПП "ЄЛЕНА" ОСОБА_2 з 29 вересня 2019 року прийняте власником 30 вересня 2019 року.

Позивач вважає, що реєстратор вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки вдався до оцінки рішення власника підприємства на предмет його відповідності вимогам трудового законодавства, яке регулює інші правовідносини.

З такими доводами частково погоджується колегія суддів Верховного Суду, виходячи із наступного.

Так, за змістом частини другої статті 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів та підстав для відмови у державній реєстрації і проводить реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру лише за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації.

Крім того, згідно з частиною другою статті 25 Закону № 755-IV порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій включає, в тому числі, перевірку поданих заявниками документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та для відмови в державній реєстрації і проведення реєстраційної дії за відсутності відповідних підстав.

Також пунктом 10 розділу II Порядку № 359/5 передбачено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для зупинення їх розгляду та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.

Водночас пунктом 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV встановлено таку підставу для відмови у державній реєстрації як суперечність документів вимогам Конституції та законів України.

Наведені правові норми свідчать про те, що перед проведенням державної реєстрації державний реєстратор повинен пересвідчитися в достатності, належності та правильності оформлення документів, поданих заявниками для вчинення реєстраційних дій, а також встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. У разі ж встановлення невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, держаний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації.

Водночас формальні неточності в документах, які не породжують юридичних наслідків, не можуть бути, за загальним правилом, доказом невідповідності документів вимогам Конституції та законів України, та підставою для відмови державного реєстратора у проведенні реєстраційної дії.

Колегії суддів вважає, що державним реєстратором помилково витлумачено положення статті 241-1 КЗпП України, якими встановлено порядок обчислення строків, передбачених цим Кодексом, а не процедура звільнення. Також відповідачем помилково ототожнено дату звільнення, яка визначена останнім робочим днем ОСОБА_2 , із датою оформлення власником юридичної особи документів, які не стосуються трудових правовідносин.

Суд вважає, що відповідачем у спірному рішенні наведено формальні підстави для відмови позивачу у проведенні реєстраційних дій, а саме з посиланням на положення статті 241-1 КЗпП України та прийнято рішення, яке не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення відповідача від 1 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації.

Також колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій замість оцінки спірного рішення відповідача на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, вдалися до оцінки дій та рішення власника ПП "ЄЛЕНА" щодо звільнення ОСОБА_2 із посади директора, водночас вказане рішення не є предметом спору, та у цій справі відсутній трудовий спір між власником та найманим працівником - ОСОБА_2 , бо в іншому випадку ця справа була б не підсудна адміністративним судам.

З приводу зазначених державним реєстратором у спірному рішенні від 1 жовтня 2019 року підстав для зупинення розгляду поданих позивачем документів, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Частиною першою статті 27 Закону № 755-IV передбачено, що підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:

1) подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;

2) невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;

3) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

4) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

5) невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;

6) несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;

7) подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 27 Закону № 755-IV зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.

При цьому, як зазначалося вище, у випадку встановлення підстав як для зупинення розгляду документів, так і для відмови у державній реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду (абзац 4 пункту 10 розділу ІІ Порядку № 359/5).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в оскаржуваному повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації від 1 жовтня 2020 року державний реєстратор Вінограй І.В. додатково зазначила три підстави для зупинення розгляду поданих позивачем документів.

Так, першою з них, на думку відповідача, є невідповідність документів вимогам, установленим пунктом 3 частини першої статті 15 Закону № 755-IV, оскільки рішенням власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року прийнято рішення про зміну складу "підписантів", що чинним законодавством не передбачено.

Проте колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 3 частини першої статті 15 Закону № 755-IV документи, що подаються для державної реєстрації, не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Вказаних недоліків при оформленні рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року судами попередніх інстанцій не встановлено, а посилання на них в повідомленні відповідача відсутнє.

Отже, безпідставними слід вважати доводи реєстратора про недотримання у даному випадку вимог пункту 3 частини першої статті 15 Закону № 755-IV і, як наслідок, зупинення розгляду поданих позивачем документів на підставі пункту 2 частини першої статті 27 Закону № 755-IV.

Крім того, відповідач зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до Єдиного державного реєстру про "підписантів", оскільки згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону № 755-IV вірною дефініцією є "особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори".

Однак, наведене колегія суддів вважає проявом надмірного формалізму, оскільки зі змісту рішення власника ПП "ЄЛЕНА" № 2 від 30 вересня 2019 року та інших наявних в розпорядженні реєстратора документів, можливо встановити, що йдеться саме про зміну особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, але при цьому застосоване інше, часто уживане на практиці поняття "підписант".

Більше того, як встановлено судами попередніх інстанцій, у заяві від 30 вересня 2019 року про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, позивач чітко зазначив, з метою проведення якої саме реєстраційної дії в розумінні вимоги Закону № 755-IV подається вищевказане рішення власника підприємства, а саме для зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, в цій частині причини для зупинення відповідачем розгляду документів позивача суд вважає безпідставними.

Крім того, в оскаржуваному повідомленні про відмову у проведенні державної реєстрації державний реєстратор Вінограй І.В. також вказала на невідповідність документів позивача вимогам статті 15 та пункту 3 частини першої статті 27 Закону № 755-IV, оскільки заявник не підписав сторінку заяви про державну реєстрацію.

Однак, колегія суддів зазначає, що з наведених мотивів неможливо встановити, яку саме сторінку, на думку відповідача, не підписав заявник. Оскільки, судами попередніх інстанцій було витребувано оригінал заяви позивача від 30 вересня 2019 року та встановлено, що вона заповнена на бланку форми 3, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5. При цьому підписи заявника у відповідних полях заяви проставлені позивачем на кожній заповненій сторінці заяви.

Таким чином, оскаржуване рішення в цій частині є необґрунтованим та не відповідає вимогам до рішення суб`єкта владних повноважень, що передбачені частиною другою статті 2 КАС України, а також положенням частини четвертої та п`ятої статті 27 Закону № 755-IV, за змістом яких повідомлення про зупинення розгляду документів має містити виключний перелік підстав та давати заявнику можливість усунути підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.

Останньою підставою для зупинення розгляду документів позивача, на думку державного реєстратора, є заповнення "поля" реєстраційної картки щодо району міста в кінцевого бенефіціарного власника та заповнення "поля" паспортні дані щодо керівника та особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій із з заяви позивача від 30 вересня 2020 року, вищезазначені "поля" дійсно заповнені.

Втім, на переконання суду, у даному випадку це не може свідчити про невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а тому не дає підстав для зупинення розгляду документів відповідно до пункту 3 частини першої статті 27 Закону № 755-IV.

Так, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, заява позивача про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосувалася внесення змін до відомостей про юридичну особу ПП "ЄЛЕНА", що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Зокрема, вказаною заявою позивач просив реєстратора провести реєстрації дії щодо зміни керівника або відомостей про керівника юридичної особи та щодо зміни фізичних осіб або зміни відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Водночас кінцевий бенефіціарний власник підприємства, так само як і відомості про нього, залишалися незмінними.

За цих обставин суд доходить висновку, що факт заповнення заявником "поля" реєстраційної картки "район міста" в розділі "місце проживання кінцевого бенефіціарного власника" не перешкоджав розгляду державним реєстратором заяви по суті.

Підсумовуючи вказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення (повідомлення) відповідача про відмову у проведенні державної реєстрації в частині зазначення про наявність підстав для зупинення розгляду документів позивача не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що законних підстав для відмови позивачу у проведенні реєстраційних дій державним реєстратором у рішенні від 1 жовтня 2019 року не наведено, то колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про протиправність такого рішення та необхідності зобов`язання відповідача здійснити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Приватного підприємства "ЄЛЕНА", відповідно до поданих 30 вересня 2019 року документів.

Таким чином суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, однак розглядаючи спір невірно застосували норми матеріального права, а саме пункт 5 частини першої статті 28 Закону № 755-IV, та постановили незаконні судові рішення.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Також колегія вважає за необхідне зазначити, що Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України Про судоустрій і статус суддів (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України Про міжнародні договори України встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.

Як закріплено у статті 32 Конвенції, її положення тлумачяться і конкретизуються в рішеннях Європейського суду з прав людини ( Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд).

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом від 14 квітня 1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору; для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, преамбулу й додатки; поряд з контекстом враховуються, зокрема, наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № 3-р/2018, абзац перший пункту 2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

Законом України Про внесення змін до Конституції України від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом третім частини першої статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягають скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, то відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Вінограй Ірени Володимирівни про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення від 1 жовтня 2019 року про відмову у проведенні державної реєстрації.

Зобов`язати відповідача здійснити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Приватного підприємства "ЄЛЕНА", відповідно до поданих 30 вересня 2019 року документів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Бевзенко

Н.В. Коваленко